Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/13086/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/13086/26 Головуючий у 1-й інстанції: Приходько Оксана Григорівна Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 23 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в яому просив: - визнати протиправним дії відповідача щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в первісній редакції від 30 серпня 2017 року при обчисленні в період з 19 червня 2022 року по 07 листопада 2025 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, 15, 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704; - зобов`язати відповідача здійснити з 19 червня 2022 року по 07 листопада 2025 року перерахунок та виплату індексації сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в первісній редакції від 30 серпня 2017 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01 січня 2024 року, Законом України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01 січня 2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14, 15, 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704; - визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення оплати за тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою начальника відділу з питань визначення учасників бойових дій управління персоналу (G1) штабу командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України в період з 16 вересня 2025 року по 07 листопада 2025 року; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 16 вересня 2025 року по 07 листопада 2025 року за тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою начальника відділу з питань визначення учасників бойових дій управління персоналу (G1) штабу командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України; - визнати протиправним дії відповідача щодо невидачі оновлених документів з урахуванням пункту 4 Постанови КМ України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в первісній редакції від 30 серпня 2017 року, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме: додаток до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28 березня 2018 року № 248/3/6/855 - довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (зі змінами); додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (пункт 3 розділу ІІ) - Довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", грошовий атестат; - зобов`язати відповідача видати оновлені документи з урахуванням пункту 4 постанови КМ від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 в первісній редакції від 30 серпня 2017 року, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме: додаток до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28 березня 2018 року № 248/3/6/855 - довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (зі змінами); додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (пункт 3 розділу ІІ) - Довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; грошовий атестат з відображенням інформації за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням; - зобов`язати відповідача здійснити з листопада 2023 року по жовтень 2025 року перерахунок та виплату індексації сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), в сумі: 678608,11 грн, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в первісній редакції від 30 серпня 2017 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01 січня 2024 року, Законом України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01 січня 2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14, 15, 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №

704. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстав пропуску встановленого строку звернення до суду з позовом у такій категорії спорів, а також нечіткого визначення предмета оскарження у сформульованих у 7 пунктах прохальної частини позову вимогах, із встановленням десятиденного строку для усунення позивачем виявлених недоліків позовної заяви. Позивач подав до суду заяву про поновлення процесуального строку із зазначенням того, що про порушення своїх прав він дізнався лише 01 квітня 2026 року, коли не отримав письмової відповіді на свій запит про надання інформації. При цьому наголошує на тому, що з грошового атестату не зрозумілі проведені нарахування та виплати. Поважною причиною пропуску строку звернення до суду з цим позовом також вказав на перенесений інфаркт, на підтвердження чого додав виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 26/3/1030. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу. IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах позову міститься грошовий атестат ОСОБА_1 від 10 листопада 2025 року № 387/870, який у графі 14 "Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую" містить підпис військовослужбовця, що доводить обізнаність позивача із виплаченими спірними сумами грошового забезпечення з отриманням грошового атестата при виключенні зі списків особового складу. ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що не зрозуміло, якими нормами процесуального права керувався суд першої інстанції зазначаючи щодо неусунення позивачем недоліків пред`явленого позову в частині чіткого визначення предмету оскарження у сформульованих у 7 пунктах прохальної частини позову вимогах та визначення кореспондуючому йому способі захисту порушеного права, що в цілому, з огляду на перевантаження змістом викладу заявлених вимог, унеможливлює з`ясування дійсного предмету оскарження у заявленому позові та суть порушеного права, на захист якого подано позов. Судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права,не прийнято до уваги, що грошовій атестат та видані довідки позивачу містять не повну інформацію про нарахуванням грошового забезпечення, а лише часткову, за період з листопада 2023 по жовтень 2025 року. А позовні вимоги, зазначені у позовній заяви заявлені за період з червня 2022 по листопад 2025 року. Крім цього, позивачем у позові, крім вимог щодо визнання протиправним та зобов`язання відповідача зробити перерахунок індексації грошового забезпечення заявлені інші позовні вимоги щодо поновлення та видачі документів, які відносяться до пенсійного забезпечення особи звільненої з військової служби, і на яких вимоги тримісячного строку для звернення до суду не розповсюджуються на що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права не звернуто уваги. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не бачить підстав відступати від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке. За висновком судів попередніх інстанцій позивач в частині позовних вимог із 19 липня 2022 року по 15 серпня 2023 року пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX). Верховний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати. У означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. У підсумку Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX). Застосовуючи означені підходи при вирішення цієї справи, необхідно застосовувати частину другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року. Разом із цим, колегія суддів зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Отже початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 07 листопада 2025 року, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат. Суд першої інстанції обчислення строку звернення позивача до суду у цій справі пов`язав з моментом виключення військовослужбовця із списків особового складу та врученням грошового атестата. На противагу таким висновкам позивач указує, що він і звернувся до відповідача з вимогою надати довідку про виплату грошового забезпечення за весь період проходження служби з червня 2022 року по листопад 2025 року. Яку в порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» Позивач не отримав, та не отримав письмової відповіді на свій запит. Крім того, наголошує, що грошовій атестат та видані довідки позивачу містять не повну інформацію про нарахуванням грошового забезпечення, а лише часткову, за період з листопада 2023 по жовтень 2025 року. А позовні вимоги, зазначені у позовній заяви заявлені за період з червня 2022 по листопад 2025 року. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 грудня 2025 року у справі № 580/9034/24 дійшов принципового висновку: грошовий атестат є документом остаточного розрахунку військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу. Він підтверджує виплату належних сум станом на цю дату, однак не містить розшифровки нарахувань і виплат за попередні місяці служби. Якщо атестат відображає лише виплати за останні дні служби та не розкриває складових виплат за минулі місяці, він не дає військовослужбовцю можливості об`єктивно оцінити правильність нарахувань за спірний період, а тому не запускає перебіг строку звернення до суду щодо таких нарахувань. Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 03.05.2026 у справі № 240/15039/25, де КАС ВС наголосив: ключовим орієнтиром для обчислення строку звернення до суду є момент ознайомлення особи з документом, який містить повну, зрозумілу та достовірну інформацію про складові нарахованого і виплаченого грошового забезпечення. Отримання виплат саме по собі не завжди дає змогу оцінити правильність їх розрахунку. Якщо особа не має достатньої інформації про застосовані показники та коефіцієнти (зокрема, про розмір прожиткового мінімуму та тарифні коефіцієнти, що були покладені в основу розрахунку, тощо), вона позбавлена можливості встановити, чи були нарахування здійснені законно. Отже, отримання грошового атестату не забезпечувало позивачу можливості отримати повну, достовірну та зрозумілу інформацію про склад і розмір грошового забезпечення за зазначений період, у зв`язку з чим позивач об`єктивно не міг на підставі цього документа дізнатися про можливе порушення свого права на грошове забезпечення за відповідний попередній період. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення та повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України є передчасним та необґрунтованим. Щодо посилань суду першої інстанції на невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині визначення предмета спору, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статей 5, 160 КАС України особа, звертаючись до суду, самостійно визначає зміст своїх позовних вимог та спосіб захисту, який, на її думку, є ефективним для відновлення порушеного права. При цьому оцінка правильності обраного способу захисту, його відповідності характеру спірних правовідносин та наявності підстав для задоволення позову належить до стадії розгляду справи по суті, а не до стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Як убачається з позовної заяви, позивачем сформульовано вимоги про визнання протиправними дій військової частини та зобов`язання вчинити певні дії, зокрема щодо перерахунку грошового забезпечення, проведення виплат, видачі документів, пов`язаних із пенсійним забезпеченням, а також виплати коштів за тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою. Хоча викладення позовних вимог є об`ємним та містить посилання на значну кількість нормативно-правових актів, однак зі змісту позовної заяви можливо встановити суб`єкта владних повноважень, рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються, періоди, за які позивач просить провести відповідні нарахування та виплати, а також бажаний спосіб захисту порушеного права. Сам по собі складний виклад позовних вимог або наявність декількох взаємопов`язаних вимог не свідчить про їх невизначеність настільки, що це перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі. Більше того, відповідно до частини першої статті 171 КАС України саме після надходження позовної заяви суд перевіряє наявність підстав для відкриття провадження, а у разі необхідності уточнення позовних вимог чи усунення інших процесуальних недоліків такі питання можуть бути вирішені судом під час підготовки справи до розгляду. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що недоліки позовної заяви у цій частині не були усунуті, є передчасним. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, та застосував надмірно формальний підхід при оцінці змісту позовних вимог. Таким чином, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 320 КАС України є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. VI. ВИСНОВКИ СУДУ Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Підсумовуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.