Постанова 4856 № 240/7126/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7126/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з 03 березня 2022 року по 22 березня 2024 року та зобов`язання вчинити відповідні дії. Ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 22 березня 2024 року повернуто особі, яка її подала. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції не з`ясовувалося коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а саме вручення останньому грошового атестата. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду, протягом 10 (десяти днів) з моменту отримання цієї ухвали, копію/витяг з журналу реєстрації вихідної документації в частині запису про видачу/вручення грошового атестата ОСОБА_1 ; копію картки особового рахунка військовослужбовця ОСОБА_1 з відміткою (під підпис військовослужбовця) щодо дати видачі/вручення грошового атестата; докази ознайомлення ОСОБА_1 з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо та зупинено провадження у справі до дати отримання судом витребуваних доказів. На виконання вимог ухвали, відповідач подав витребувані судом докази. Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами за період з 19 липня 2022 року по 22 березня 2024 року. На виконання ухвали суду, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що cам по собі підпис, наявний у відповідній графі картки особового рахунку військовослужбовця № 44 за 2024 рік, копія якого була надана відповідачем, не може свідчити про дійсність отримання ОСОБА_1 зазначеного в ній грошового атестату за вих. № 839/2413/2 від 22 березня 2024 року. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 22 березня 2024 року повернуто особі, яка її подала. IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, в тому числі індексації, військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини . Посилання позивача, що cам по собі підпис, наявний у відповідній графі картки особового рахунку військовослужбовця № 44 за 2024 рік, копія якого була надана відповідачем, не може свідчити про дійсність отримання ОСОБА_1 зазначеного в ній грошового атестату за вих. № 839/2413/2 від 22 березня 2024 року, суд до уваги не прийняв, оскільки, як убачається з картки у графі картки особового рахунку позивача указано про видачу відповідного атестата. Отже проставлення позивачем підпису, на переконання суду, передбачало видачу атестата. Доказів протилежного позивач суду не надав. Водночас позивачем не доведено, що він не мав реальної, об`єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк. ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року по справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що при звільненні з військової служби (виключення зі списків особового складу) позивача не було проінформовано та не були надані відомості про нараховані йому суми грошового забезпечення протягом усього часу проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Грошовий атестат при звільненні (виключенні зі списків особового складу частини) позивачу не надавався. Фактично позивач дізнався про порушення його прав лише після отримання відповіді від відповідача на адвокатські запити, а саме 10.02.2025. Тому позивача вважає, що саме з цієї дати (коли дізнався, або міг дізнатися про порушення права) слід рахувати перебіг тримісячного строку на звернення із позовом до суду. Сам по собі підпис, наявний у відповідній графі картки особового рахунку військовослужбовця № 44 за 2024 рік, копія якого була надана відповідачем, не може свідчити про дійсність отримання ОСОБА_1 зазначеного в ній грошового атестату за вих. № 839/2413/2 від 22.03.2024. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Утім положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною 2 статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022 (далі Закон України№2352-ІХ), назву та частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції. Так частиною 1 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Частиною 2 названої правової норми передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).». Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У той же час, Судовою палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа № 460/21394/23) зауважено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. Наголошено, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності. Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі. Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п`ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280). Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил №280 у пункті 8 грошового атестату зазначається, зокрема дата, до якого числа виплачено індексацію грошового забезпечення та її суму. Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини. Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту:

14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця). Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності. Судом установлено, що карткою особового рахунку військовослужбовця №44 за 2024 рік, а саме його підписом в ній, підтверджено отримання позивачем грошового атестату 22 березня 2024 року №839/2413/2. Отже, позивач отримав грошовий атестат та достовірно знав про визначені йому до виплати суми грошового забезпечення. Отже, позивач, при ознайомленні з грошовим атестатом, мав би бути обізнаним про всі суми, що йому були нараховані та виплачені, а тому саме з цього часу слід здійснювати обчислення тримісячного строку звернення до суду. Саме тому, посилання позивача на те, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, суд оцінює критично, оскільки про виплату належних позивачу сум грошового забезпечення останньому було відомо при звільненні з військової служби, виключення зі списків особового складу та отримання атестату. Водночас отримання листа у відповідь на адвокатський запит не може свідчити про момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, а свідчить лише про час, з якого особа почала вчиняти дії щодо захисту своїх прав та інтересів. Водночас позивачем не надано доказів, що позивач з дня виключення позивача зі списків особового складу по день звернення адвоката із запитом про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення позивача, був позбавлений доступу до інформації про нараховані йому виплати або що відповідач відмовився надати таку інформацію. Поряд із цим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі підпис у картці особового рахунку військовослужбовця не підтверджує факту отримання грошового атестата. Так, відповідно до пункту 11.3 Правил №280 перший примірник грошового атестата видається військовослужбовцю під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі. Отже, саме внесення відповідного запису до картки особового рахунку та проставлення підпису військовослужбовця є визначеним нормативними актами способом фіксації факту видачі грошового атестата. Матеріали справи не містять доказів того, що підпис у картці особового рахунку позивачу не належить, або що він був проставлений за відсутності факту видачі грошового атестата. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наведених обставин позивачем не надано. Водночас отримання особою додаткових документів, роз`яснень чи відповідей на звернення не змінює моменту, з якого вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, якщо така особа раніше вже була належним чином повідомлена про розмір та складові виплачених їй сум. У даному випадку таким документом є грошовий атестат, отримання якого позивачем підтверджено матеріалами справи. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг тримісячного строку звернення до суду щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 22 березня 2024 року розпочався 22 березня 2024 року з дня отримання позивачем грошового атестата. Підсумовуючи наведене, позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк, відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності причин пропуску строку звернення з позовом, викладених представником позивача у заяві. Таким чином, враховуючи, що позовна заява подана до суду з пропуском строку за відсутності жодних доказів на підтвердження у розумінні процесуального закону поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви. VI. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.