Постанова 4854 № 507/717/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 507/717/26 Головуючий в 1 інстанції: Вужиловський О.В. Місце ухвалення: смт. Любашівка Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Потомському А. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 728 від 29 січня 2026 року, постановлену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що місце реєстрації та проживання він не змінював, при цьому: повістку про необхідність з`явитися до ТЦК 25.12.2025 року на 14.00 год. не отримував. 26.01.2026 року працівники ТЦК та поліції затримали його та доставили до ТЦК, після чого відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення. Та утримували його в ТЦК примусово до 29.01.2026 року поки його мати не надала документи про його стан здоров`я. Він хворіє на епілепсію та не підлягає військовій службі. Листа з повісткою він не отримував і ніхто йому його не приносив, він не знав про необхідність явки до ТЦК, йому ніхто не повідомляв про причини виклику до ТЦК, про дату, час та місце розгляду справи його не було повідомлено. Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивач не отримував повістку від відповідача. З якою метою викликався не зрозуміло. На розгляд адміністративних матеріалів відносно себе позивач не запрошувався відповідачем жодним чином. Оскаржувана постанова була винесена без участі та без відома позивача. Вказує, що відповідач не надав жодних пояснень або документів, які б свідчили про законність вимоги явки позивача з метою уточнення даних, Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було сформовано Повістку N 5812166, згідно з якою йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 годину 25 грудня 2025 року. У вказаній Повістці зазначено адресу: АДРЕСА_1 .(а.с.25). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Повістку було направлено 15.12.2025 року засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням № R067054952527 за Адресою позивача, що підтверджується копією конверту та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Повідомлення про необхідність отримання судової повістки було поміщено в абонентській поштовій скриньці та 24.12.2025 року повернуто до ТЦК, причиною повернення рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_3 ). (а.с. 41-43). Судом встановлено, що тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було складено протокол № 26/4В від 25 січня 2026 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Із протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 20 хв. 29 січня 2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет № 1. (а.с. 40) 29 січня 2026 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склав постанову № 728 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Із змісту цієї постанови вбачається, що 26.01.2026 року о 16.00 годині під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі працівників поліції прибув ОСОБА_1 .. Перевіркою було встановлено, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було згенеровано повістку № 5812166 про виклик ОСОБА_1 до 4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14 годину 25 грудня 2025 року. Зазначена повістка була направлена на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , засобами Укрпошти, однак лист повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», отже повістка вважається належним чином вручена ОСОБА_1 . Не зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 у зазначений у повістці час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин та продовжував свою діяльність аж до 26 січня 2026 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, але на її розгляд не з`явився і не подав клопотань про відкладення розгляду справи та інший час, тому справу можна розглянути за його відсутності. (а.с.17). В подальшому не погодившись з постановою, позивач звернувся до суду для її оскарження. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність винесення спірної постанови. Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності. Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності. Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6). Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Статтею 1 означеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП. Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час. З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці. Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з оскаржуваної постанови, 26.01.2026 року о 16.00 годині під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до 4 - го відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі працівників поліції прибув ОСОБА_1 .. Перевіркою було встановлено, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було згенеровано повістку № 5812166 про виклик ОСОБА_1 до четвертого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14 годину 25 грудня 2025 року. Зазначена повістка була направлена на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , засобами Укрпошти, однак лист повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», отже повістка вважається належним чином вручена ОСОБА_1 . Не зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 у зазначений у повістці час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин та продовжував свою діяльність аж до 26 січня 2026 року, чим вчинив правопорушення , передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП Колегія суддів зазначає, що процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №

560. Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання. За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках: -відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином; -повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних. Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою. У даній справі судова повістка позивачу вручена не була, втім, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою». Як наголошував позивач, він не отримував повістку про виклик, оскільки не знав про її існування, відповідні пояснення також були надані позивачем під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. В контексті цього, суд встановив, що в матеріалах справи міститься роздруківка з сайту «Укрпошта» за пошуковим запитом тренінга ( R 067054952527) направленого позивачу листа з повісткою про виклик, неотримання якої стало наслідком неприбуття до установи ТЦК та, відповідно, винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Проаналізувавши надані відповідачем до суду данні, судом встановлено, що процедуру вручення повістки не було дотримано, оскільки відправлення прибуло 20.12.2025 до відділення, конверт же повертався відправнику з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» вже 24.12.2025, при цьому на наданих копіях конверту міститься запис «вкинуто у поштову скриньку 22.12.2025», відтак після інформування адресата (у випадку інформування) не було дотримано процедури встановленої змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку, між вказаними датами не сплинув встановлений Правилами надання послуг поштового зв`язку термін, що дозволяє повернути поштове відправлення з відміткою «Відсутність адресата за вказаною адресою» (3 робочі дні). Також суд звертає увагу на те, що докази повідомлення позивача за наявним номером телефону в матеріалах справи відсутні. Сам позивач наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував. Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що поштовим відділення не дотримано Правил надання послуг поштового зв`язку. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку. Колегія суддів зазначає, що встановлені обставини підлягають встановленню представником відповідача під час здійснення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку. За таких обставин суд позбавлений можливості констатувати поінформованість позивача про виникнення у нього обов`язку прибути за таким викликом, а отже і спрямованість умислу на його невиконання. Зазначене свідчить про недоведеність вини позивача, що є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення, що помилково не встановлено судом першої інстанції. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення йому в установлений законом спосіб про необхідність з`явитись до ТЦК, що слугувало підставою для винесення спірної постанови. Разом з цим, в контексті спірних правовідносин, враховуючи заперечення позивача факту вручення йому повістки, саме відповідач на виконання частини 2 статті 77 КАС України повинен доводити належними доказами існування такого факту, та, як наслідок, належне інформування позивача про обов`язок його явки. Колегія суддів зазначає, що на момент, коли мали відбутися дії (уточнення даних), особа не була належним чином повідомлена, і відповідна повістка не була вручена, доказів зворотнього матеріали справи не містять. Колегія суддів звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення та наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача, оскільки доказів вручення повістки для необхідності явки для уточнення даних матеріали справи не місять, що є самостійною підставою для скасування такої постанови. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити. Керуючись ст. 287, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 травня 2026 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову № 728 від 29 січня 2026 року, постановлену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 23 червня 2026 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова