Постанова 4854 № 511/2593/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 511/2593/25 Перша інстанція: суддя Теренчук Ж.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.11.2025 у справі № 511/2593/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - скасувати постанову № 619 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 21.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що жодної повістки від відповідача він не отримував. Ним було вчасно оновлено персональні дані та відповідно до військово-облікових документів. Всі документи на момент винесення постанови актуальні. Про наявність повістки РТЦК на відділені «Укрпошта» йому не було відомо. Жодних повідомлень, дзвінків чи інших сповіщень він не отримував, а тому належним чином не був проінформований про надходження повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також позивач зазначив, що складений відносно нього протокол, а потім винесена постанова не відповідають вимогам законодавства, складені без його участі, без роз`яснення йому процесуальних прав. Тому позивач просив скасувати постанову ТЦК як неправомірну , а провадження у справі відносно нього закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 24.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 просили відмовити в задоволенні позову. Свою позицію мотивували тим, що згідно постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 №619 від 14.07.2025 військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за заявленою адресою: АДРЕСА_1 була відправлена повістка N3993811 через національного оператора «Укрпошта» (номер відправлення №0610261935220) про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14:00 год. 29.06.2025 року. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 на зазначений час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув. 30.06.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 повернувся поштовий лист з відміткою (Одержувач відсутній за вказаною адресою). Військовозобов`язаний ОСОБА_1 своїми діями в особливий період порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. На ім`я ОСОБА_1 було сформовано Повістку N3993811, згідно з якою йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14:00 год. 29.06.2025 року. У вказаній Повістці зазначено адресу : АДРЕСА_1 (далі Адреса), що відповідає адресі зареєстрованого місця проживання позивача. Згідно з відомостями, зазначеними на поштовому конверті, що містив повістку, 26.06.2025 повідомлення про надходження поштового відправлення було залишене у поштовій скриньці позивача та перебуваю там протягом трьох днів. Це свідчить про те, що позивач мав реальну можливість ознайомитися з повідомленням та отримати кореспонденцію. Залишення повідомлення у поштовій скриньці є належною формою інформування одержувача відповідно до правил надання поштових послуг, а отже відсутність факту отримання конверта не може розцінюватися як неналежне повідомлення. Оскільки Повістку надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до РТЦК є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку (30.06.2025), оскільки саме у цей день поштове відправлення №0610261935220 було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною Адресою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Роздільнянський районний суд Одеської області рішенням від 18.11.2025 у справі № 511/2593/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача, яка полягала у порушенні вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону №3543-XII, доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що оскільки жодних повідомлень, дзвінків чи інших сповіщень від працівників поштового зв`язку позивач не отримував, а тому належним чином не був проінформований про надходження повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що Згідно даних ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військово обліковим документом №191220200640486100042 (а.с.15) Згідно витягу в демографічного реєстру зареєстрований по місцю проживання АДРЕСА_1 . (а.с. 14) На ім`я ОСОБА_1 було сформовано Повістку N3993811, згідно з якою йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14:00 год. 29.06.2025. У вказаній Повістці зазначено адресу АДРЕСА_1 .(а.с.43) Відповідно до форми 107 ПАТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням вказану Повістку було направлено 19.06.2025 року засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням №0610261935220 за Адресою позивача, що підтверджується копією конверту та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.(а.с.34-33) Згідно форми Ф.20 за адресою АДРЕСА_1 , 26.06.2025 повідомлення про необхідність отримання судової повістки було поміщено в абонентській поштовій скриньці. 30.06.2025 повернуто до ТЦК, причиною повернення рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ).(а.с.33) Судом встановлено, що 14 липня 2025 року інспектором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. (а.с.31) Згідно постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №619 від 14.07.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за заявленою адресою: АДРЕСА_1 була відправлена повістка N3993811 через національного оператора «Укрпошта» (номер відправлення №0610261935220) про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14:00 год. 29.06.2025 року. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 на зазначений час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув. 30.06.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 повернувся поштовий лист з відміткою (Одержувач відсутній за вказаною адресою). Військовозобов`язаний ОСОБА_1 своїми діями в особливий період порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно яких громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у сірок га місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. В підтвердження свої заперечень відповідач суду: - копію повістки ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - лист національного оператора «Укрпошта» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі по тексту Закон №2232-XII). Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; - проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день. Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі по тексту Закон №3543-XII). Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р. №352 (далі по тексту Положення №352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком

17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти. Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. №154 (далі по тексту Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. На виконання пункту 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян. Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, на підставі спірної постанови слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію» у зв`язку з неприбуттям позивача 01.12.2024 року до РТЦК у строк і місце, зазначені в повістці №1323638, для уточнення даних. Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З наведеного вбачається, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період. Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП). Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Матеріалами справи встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було сформовано Повістку №3993811, згідно з якою йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14:00 год. 29.06.2025. Повістку направлено на адресу АДРЕСА_1 ; Повістку було направлено 24.06.2025 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням №0610261935220 за Адресою позивача, що підтверджується копією конверту та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.(а.с.34,33) Як вбачається із роздруківки із офіційного веб-сайту Укрпошти, співробітниками поштового відділення 27.06.2025 здійснено спробу вручення поштового відправлення, проте така виявилась невдало. 30.06.2025 повістку повернуто до ТЦК, причиною повернення рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ). З огляду на викладені вище норми чинного законодавства повістка ІНФОРМАЦІЯ_4 № 3993811, вважається такою, що належним чином вручена ОСОБА_1 , що у повній мірі спростовує доводи апелянта щодо неналежного вручення повістки . Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги. Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.11.2025 у справі № 511/2593/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк