Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/17239/25

Головуючий І інстанції: І.Г. Ясиновський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 р. Справа № 440/17239/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 440/17239/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), в якій просив: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України за нарахування та виплату грошового забезпечення полковнику ОСОБА_1 за період з 01.08.2001 року по 25 жовтня 2005 року за посадою начальник відділу матеріально технічного забезпечення (і комплектування) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України з посадовим окладом у зменшеному розмірі; - зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити грошове забезпечення полковнику ОСОБА_1 за посадою начальник відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України з військовим званням «полковник» за період з 01.08.2001 по 24.10.2005 з посадовим окладом у розмірі 213 грн. згідно положень Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» затверджене Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2001 р. за № 251/54421.1, з урахуванням надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії та одноразових виплат у розмірах, встановлених згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців", Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 за № 251/54421.1, Указу Президента України від 23.02.2002 № 173 з урахуванням виплачених сум згідно архівних довідок від 10.02.2020 № 179/1/1916, від 04.10.2019 № 179/1/5085; - визнати протиправними дії Міністерства оборони України за виплату грошового забезпечення полковнику ОСОБА_1 за період з 25 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року за посадою старшого офіцера виробничо - технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України та за посадою старшого офіцера сектору моніторингу Департаменту будівництва Міністерства оборони України посадовим окладом у зменшеному розмірі; - зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити грошове забезпечення полковнику ОСОБА_1 за період з 25 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року за посадою старшого офіцера виробничо - технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України та за посадою старшого офіцера сектору моніторингу Департаменту будівництва МОУ з посадовим окладом у розмірі 213 грн. згідно положень Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» затверджене Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2001 р. за № 251/54421.1, з урахуванням надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії та одноразових виплат у розмірах, встановлених згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців", Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 за № 251/54421.1, Указу Президента України від 23.02.2002 № 173 з урахуванням виплачених сум згідно архівної довідки від 14.11.2019 року №179/1/17564. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 01.08.2001 року по 25 жовтня 2005 року займав посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України. ОСОБА_1 вказував, що посадовий оклад посади начальник відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) за військовим званням "полковник" згідно штату 41/049 Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України має бути в розмірі 205-213 грн, водночас виплата грошового забезпечення позивачу проводилась з розміру посадового окладу 162 грн, що суперечить вимогам законів України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 440/17239/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначив, що згідно Директиви Міністра оборони України від 27 січня 2000 року № Д115/1/050 Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України 2000-2001 роках затверджено План організаційних заходів у Збройних Силах України 2000-2001 роках перевести Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України зі штату №41\044-51(01) на штат №41/049-51(01) до 30.06.2000 року. Згідно директиви ( реорганізації) не планувалось змін штатної чисельності офіцерів (архівна довідка від 25.09.2023 року №179/1/7511). Першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 16 липня 2000 року затверджено штат №41/049-51(01). Згідно штату 41/049-51(01) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України посадовий оклад всіх начальників відділів за військовим званням "полковник" в розмірі 205-213 грн, зміни до штату Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України щодо посадового окладу «начальник відділу» не вносились.( архівна довідка від 28.03.2025 року №179/1/3215.) від 16 липня 2000 року затверджено штат №41/049-51(01). Також, апелянт зазначив, що в наказі директора Департаменту будівництва та відчуження фондів (по стройовій частині) м. Київ, від 11 листопада 2005 року №68 значиться: «1. полковника ОСОБА_1 , призначеного наказом заступника Міністра оборони України від 25.10.05 р №21 старшим офіцером виробничо - технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України, який прибув із Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (м. Київ), вважати, що з 11 листопада 2005 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити оклад за посадою 192 гривні на місяць, зарахувати до списків особового складу Департаменту та на всі види забезпечення…(архівна довідка від 25.09.2023 року №179/1/7511). Таким чином, апелянт вважає, що в період спірних правовідносин, з 01.08.2001 року по 24.10.2005 року полковник ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) Центрального спеціалізованого будівельного управління згідно штату №41/049-51(01) з посадовим окладом у розмірі 213 грн. Крім того, апелянт вказав, що дізнався про виплату посадового окладу у зменшеному розмірі і переміщенні на нижчу посаду із архівних довідок, які отримав через двадцять років. Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що в силу положень ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального та матеріального права приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (зв.а.с. 6). Відповідно до архівної довідки від 08.06.2022 №179/1/3263, що видана Галузевим державним архівом Міноборони, судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.12.1999 №210 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України від 22.11.99 № 18 на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування), який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 8 грудня 1999 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків. Також, наказом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (по стройовій частині) від 10.11.2005 року №199, полковника ОСОБА_1 начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) Центрального спеціалізованого будівельного управління, призначеного наказом заступника Міністра оборони України від 25.10.2005 №21 старшим офіцером виробничо-технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України, з 10 листопада 2005 року виключено зі списків особового складу управління. В свою чергу, наказом директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 11.11.2005 №68 наказано: полковника ОСОБА_1 , призначеного наказом заступника Міністра оборони України від 25 жовтня 2005 року №21 на посаду старшого офіцера виробничо-технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України, який прибув із Центрального спеціалізованого будівельного управління (м. Київ), вважати, що з 11 листопада 2005 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити оклад за посадою 192 гривні на місяць, зарахувати до списків особового складу Департаменту та на всі види забезпечення. Про зазначене свідчить Архівна довідка вих.№179/1/7511 від 25.09.2023, яка видана Галузевим державним архівом Міноборони (зв.а.с. 48-49). Відповідно до витягу із послужного списку особової справи ФХ-120804 полковника ОСОБА_1 (а.с. 50), останній в період з 22.11.1999 по 25.10.2005 перебував на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) ВОС-6201003 Центрального спеціалізованого будівельного управління. У 2006 році ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпункту "б" (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу. Виключено зі списків особового складу Департаменту будівництва Міністерства оборони України 30 червня 2006 року та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.10.2025 позивач звернувся на електронну пошту Міністерства оборони України з проханням виконати перерахунок та виплату грошового забезпечення полковнику ОСОБА_1 з посадовим окладом в розмірі 213 грн. за посадою начальник відділу матеріально технічного забезпечення (і комплектування) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України з військовим званням «полковник» згідно штату №41/049-51(01) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України за період з 01.08.2001 року по 24 жовтня 2005 року та з 25 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року на посаді старшого офіцера виробничо-технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України та на посаді старшого офіцера сектору моніторингу Департаменту будівництва МОУ з урахуванням надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії та одноразових виплат у розмірах, встановлених згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців", Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 за № 251/54421.1, Указу Президента України від 23.02.2002 № 173 з урахуванням виплачених сум згідно архівних довідок від 10.02.2020 № 179/1/1916, від 04.10.2019 № 179/1/15085. від 14.11.2019 року №179/1/17564 /а.с. 19-21, 23-25/. На день подачі позовної заяви відповідь не отримав. Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування йому грошового забезпечення за період з 01.08.2001 року по 24 жовтня 2005 року та з 25 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року, а саме не з посадового окладу в розмірі 213 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх необґрунтованості. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На виконання Указу Президента України від 16.05.2000 № 685 та з метою упорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Кабінет Міністрів України постановою від 22.05.2000 № 829 затвердив схеми посадових окладів військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 1, 2, 3, 5 і 6 та увів їх в дію поетапно, починаючи з 01.04.2000. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 передбачено, що Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Управлінню державної охорони установлюються посадові оклади за іншими посадами військовослужбовців відповідно до розмірів посадових окладів за основними типовими посадами, затверджених цією постановою. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 визначена схема посадових окладів офіцерського складу за основними типовими посадами. Міністерством оборони України з метою визначення порядку і умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, наказом №75 від 05.03.2001 затверджено Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію. Згідно пункту 1.2 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України розміри окладів грошового утримання, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до пункту 1.3 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України грошове забезпечення згідно з Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується військовослужбовцям: - які займають посади в органах військового управління, об`єднаннях, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України; - які навчаються у військових навчальних закладах; - які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників). Пунктом 3.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України передбачено, що посадові оклади особам офіцерського складу, крім осіб офіцерського складу, зазначених у пункті 3.2 Положення, виплачуються за займаними посадами в розмірах, передбачених у штаті військової частини. Особам офіцерського складу, призначеним на посади, за якими встановлені посадові оклади від мінімуму до максимуму, конкретні розміри посадових окладів встановлюються або змінюються (підвищуються або знижуються) у межах зазначених розмірів наказом командира військової частини (а командиру військової частини - наказом його безпосереднього командира або начальника) залежно від складності, обсягу, досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов`язків. При цьому, особам офіцерського складу, які одержували за раніше займаними посадами оклади у розмірах, передбачених у межах окладів від мінімуму до максимуму, призначеним на однойменні чи рівні (з однаковими окладами) або вищі посади, посадові оклади за новими посадами встановлюються на загальних підставах, але не менше окладів, які їм виплачувалися за попередніми посадами. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України перерахувати та виплатити грошове забезпечення полковнику ОСОБА_1 за посадою начальник відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України з військовим званням «полковник» за період з 01.08.2001 по 24.10.2005 з посадовим окладом у розмірі 213 грн. колегія суддів зазначає таке. У період з 01.08.2001 по 24.10.2005 позивач займав посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) ВОС-6205003, що підтверджується витягом із послужного списку особової справи ФХ-120804 полковника ОСОБА_1 . Зі змісту архівної довідки № 179/1/1916 вбачається, що з серпня 2001 по листопад 2003 року посадовий оклад ОСОБА_1 складав 162 грн. Архівною довідкою № 179/1/15085 підтверджується, що посадовий оклад позивачу у період з грудня 2003 по жовтень 2005 року складав 162 грн. Звертаючись до суду позивач, стверджуючи про нарахування у спірні періоду йому грошового забезпечення з посадовим окладом у зменшеному розмірі, покликався на архівну довідку Галузевого державного архіву № 179/1/3215 від 28.03.2025. Відповідно до змісту вказаної довідки, наведено, що в штаті № 41/049 затвердженому 16 липня 2000 року Першим заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України зазначено, що посада «начальник відділу», військове звання «полковник», посадовий оклад « 205-213» (грошова одиниця не вказана). Зміни до штату щодо посадового окладу «начальник відділу» не вносились. Колегія суддів зазначає, що штат № 41/049 в матеріалах справи відсутній. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 829 встановлено схему посадових окладів офіцерського складу за основними типовими посадами. Аналізуючи наведену схему, колегія суддів зазначає, що розміри посадових окладів поділяються на розміри посадового окладу центрального апарату та військової ланки. Посадові оклади в межах «205-213» визначені за офіцерською посадою начальника відділу у складі управління для Центрального апарату Міністерства оборони України, яке утримувалося за іншим штатом, ніж штат, за яким утримувалось у спірному періоді Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України. Доказів того, що посада позивача, яку він займав у спірному періоді, належить до посад Центрального апарату Міністерства оборони України, суду не надано. Відтак у період з 01.08.2001 по 24.10.2005 позивач не перебував на посаді начальника відділу у складі управління Центрального апарату Міністерства оборони України, а тому суд вважає, що правові підстави для обчислення посадового окладу позивача виходячи з розміру 213 грн були відсутні. Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 3.1 Наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 за № 251/5442, який діяв у спірному періоді, посадові оклади особам офіцерського складу виплачувалися за займаними посадами у розмірах, передбачених у штаті військової частини (установи). Особам офіцерського складу, призначеним на посади, за якими встановлені посадові оклади від мінімуму до максимуму, конкретні розміри посадових окладів встановлюються або змінюються (підвищуються або знижуються) у межах зазначених розмірів наказом командира військової частини (а командиру військової частини - наказом його безпосереднього командира або начальника) залежно від складності, обсягу, досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов`язків. Таким чином, посадовий оклад позивача в спірному періоді встановлювався у межах розмірів, передбачених у штаті військової частини (установи) наказом командира військової частини. Накази, якими позивачу встановлювався посадовий оклад у матеріалах справи відсутні, доказів їх оскарження або скасування суду не надано. Щодо вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України перерахувати та виплатити грошове забезпечення полковнику ОСОБА_1 за період з 25 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року за посадою старшого офіцера виробничо - технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України та за посадою старшого офіцера сектору моніторингу Департаменту будівництва МОУ з посадовим окладом у розмірі 213 грн колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. У разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації. скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням - посадовий оклад і тарифна ставка (вклад) на новому місці роботи, але не більше одного рогу. їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання »ота професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем робота за весь тріод перепідготовки, але не більше одного року. При переведенні у зв`язку із станом здоров`я на нижче оплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попередиш заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але більше одного року. Отже, виходячи з правової позиції позивача, оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і його перемістили, на його думку у зв`язку з проведенням організаційних заходів, на нижчу посаду (старший офіцер виробничо-технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України»), то відповідно до норм ст. ст. 20, 21 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за новим місцем служби йому повинні були виплачувати грошове забезпечення виходячи з посадового окладу саме за посадою начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування), яку він займав у період з 22.11.1999 по 25.10.2005 у розмірі 213 грн. Вказаний посадовий оклад, як зазначає позивач підтверджується наданою Галузевим державним архівом Міністерства оборони України архівною довідою від 28.03.2025 №179/1/3215, в якій зазначено, що в штаті 41/049 затвердженому Першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 16 липня 2000 року посада «начальник відділу», військове звання «полковник» посадовий оклад «205-213». Зміни до штату щодо посадового окладу «начальник відділу» не вносились. Водночас, колегія суддів наголошує, що відповідно до витягу із послужного списку особової справи ФХ-120804 полковника ОСОБА_1 (а.с. 96), останній в період з 22.11.1999 по 25.10.2005 перебував на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (і комплектування) ВОС-6201003 Центрального спеціалізованого будівельного управління. У період з 2001 по 2005 рік посадовий оклад позивача складав 162 грн. На думку суду позивач помилково тлумачить і застосовує норми ст.ст.20,21 Закону України № 796-Х11 «Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Колегія суддів вказує, що у зазначених вище нормах йдеться саме про збереження посадового окладу, з якого працівнику нараховувалось грошове забезпечення за попередньою посадою на попередньому місці служби. Відтак, враховуючи що позивач до призначення на посади старшого офіцера виробничо-технічного відділу, старшого офіцера сектору моніторингу не отримував грошового забезпечення розрахованого з урахуванням посадового окладу у розмірі 213 грн, то вимога про перерахунок та виплату грошове забезпечення полковнику ОСОБА_1 за період з 25 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року з посадовим окладом у розмірі 213 грн є необґрунтованою. Також, колегія суддів звертає увагу, що у наведених вище нормах йдеться про збереження посадового окладу на новому місці роботи саме і лише за бажанням працівника. Втім, як встановлено судом, ОСОБА_1 по прибутті для подальшого проходження служби на нову посаду «старший офіцер виробничо-технічного відділу Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України» такого бажання не виявив, оскільки на попередньому місці служби, за його попередньою посадою, його посадовий оклад був меншим. В свою чергу суд критично оцінює посилання позивача на надану Галузевим державним архівом Міністерства оборони України архівну довідку від 28.03.2025 №179/1/3215, в якій зазначено, що в штаті 41/049 затвердженому Першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 16 липня 2000 року посада «начальник відділу», військове звання «полковник» посадовий оклад 205-213 грн. Зміни до штату щодо посадового окладу «начальник відділу» не вносились. Остання не містить ані посилання на конкретні відділи чи інші відомості про підпорядкування, а також не містить відомості про період їх застосування та коло осіб. Крім того, в довідці не зазначено чітко визначеного розміру посадового окладу, натомість вказано посадовий оклад - «205-213». В свою чергу, документів, які підтверджували, що розрахунок грошового забезпечення позивача у спірний період мав здійснюватись з урахуванням посадового окладу у розмірі саме 213 грн., про що стверджує позивач, матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 440/17239/25 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко