Постанова Київський апеляційний суд № 755/13517/25

справа № 755/13517/25 головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В. провадження № 22-ц/824/4580/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 03 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Наталії Володимирівни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в : У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов обґрунтовано тим, що з 30 серпня 2014 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що сторони живуть окремим життям та своїми інтересами, шлюбних, сімейних стосунків не підтримують, фактично сім`я припинила своє існування. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року задоволено позов ОСОБА_2 . Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30 серпня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №

34. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б його інтересам, а тому позовна заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус Н.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу на новий розгляд. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що про існування судової справи щодо розірвання шлюбу відповідачу стало відомо лише 14 вересня 2025 року від спільного із позивачем малолітнього сина ОСОБА_4 . Жодних повідомлень у застосунку «ДІЯ», або за номером телефону у смс-повідомленнях їй не надходило, оскільки як виявилося у зазначенні особистих даних відповідача не було надано інформації щодо РНОКПП, номеру телефону відповідача, а також допущено помилку при внесенні даних щодо ПІП відповідача, що вплинуло на можливість отримання інформації щодо судового розгляду та взагалі на наявність судового провадження щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки особистого кабінету у системі «Електронний суд» ЄСІТС ОСОБА_1 не має, її представник направила до суду 14 вересня 2025 року заяву про вступ у справу (вихідний № 14092025) та просила відкласти розгляд судової справи, що був призначений на 17 вересня 2025 року на 09 год. 20 хв. та надати доступ до електронної справи № 755/13517/25 у системі «Електронний суд» для ознайомлення із позовною заявою та всіма додатками до неї в електронному вигляді. Але судом першої інстанції було залишено поза увагою заяву представника позивача в частині надання доступу до матеріалів справи в системі «Електронний суд», тому 16 жовтня 2025 року представником відповідача повторно було направлено до суду першої інстанції заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та проханням відкласти проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 20 жовтня 2025 року о 09 год.20 хв. та надати пояснення у справі. Через систему «Електронний суд» 18 жовтня 2025 року представником відповідача було направлено пояснення у справі із додатками та доказами штучності намірів позивача щодо розірвання шлюбу, із аргументацією позиції відповідача, виходячи з того що у сторони відповідача не було ані самої позовної заяви, ані додатків до неї. 20 жовтня 2025 року у призначений час 09 год. 20 хв. представник відповідача чекав на під`єднання до відео конференції у судовому засіданні, але попри заявлене клопотання про проведення судового слухання у режимі відеоконференції судом першої інстанції також було проігноровано надання представнику можливості прийняти участь у розгляді справи чим порушено права сторони відповідача та не взято до уваги і самі пояснення, що були направлені до суду 18 жовтня 2025 року. Суд першої інстанції позбавив відповідача можливості ознайомитися з позовом. Без доступу до нього відповідач не може реалізувати жодного права на захист. В ЄСІТС відображено «надіслано», але немає доказів доставки на e-mail, повідомлення фактично не надійшло, хоча суд зазначив у рішенні, що відповідач нібито повідомлений належно. Таким чином, в матеріалах судової справи немає доказу вручення, що свідчить про неналежне повідомлення відповідачки про розгляд справи. Картка руху документу не є належним доказом вручення. Вказує, що у матеріалах судової справи відсутні будь-які докази надіслання стороні відповідача матеріалів справи: немає квитанції про доставку, немає листа у поштовому ящику, немає доказів, що e-mail відправлено, суд просто поклав у справу «картку руху документу». Це не є доказом належного повідомлення. Представником відповідача двічі подавався відповідний запит через ЄСІТС про повторне надання доступу до матеріалів справи. Однак позовна заява так і не була доступна у кабінеті представника відповідача, що позбавило сторону можливості ознайомитися зі змістом заявлених позовних вимог та доданих доказів, а відтак підготувати належні заперечення. Лише після ухвалення рішення в матеріалах справи з`явилася «картка руху документу», де зазначено, нібито позов було надіслано представнику відповідача за місяць до судового засідання. Однак жодного доказу фактичного направлення чи доставки документу ані до електронної пошти, ані до кабінету ЄСІТС не існує. За таких обставин відповідачка була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 43 ЦПК України, а розгляд справи за її відсутності та без доступу до матеріалів є істотним порушенням процесуальних норм. Вказує, що справжньою метою заявлених ОСОБА_2 вимог про розірвання шлюбу є створення штучних умов для отримання права на звільнення з військової служби, яку він зараз проходить у лавах ЗСУ, та створення умов для подальшого отримання права на відстрочку від мобілізації, про що прямо заявляє позивач своїй дружині ОСОБА_1 . Дитина, слухаючи батька? постійно піддається тиску за цих обставин та у сина формується негативне ставлення до рідної матері. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції сприяє реалізації плану позивача щодо уникнення проходження військової служби, оскільки ухвалене рішення щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є однією із складових ланцюжка плану психологічного насилля над дружиною та дитиною задля досягнення мети власних інтересів. ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності саме за скоєння домашнього насилля, погроз, побиття, психологічного та фінансового тиску на членів родини, що підтверджуєтеся відкритими даними із судового реєстру. Таким чином, позивач зловживає процесуальними правами, позов подано не для захисту прав, а для досягнення іншої мети - створити формальні підстави для звільнення зі служби в ЗСУ, суд не перевірив добросовісність позивача, суд першої інстанції задовольнив позов, незважаючи на очевидні ознаки зловживання. Позивач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) зареєстрували шлюб 30 серпня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4). Під час шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 3 зі звороту). Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 зазначив, що сторони живуть окремим життям та своїми інтересами, шлюбних, сімейних стосунків не підтримують, фактично сім`я припинила своє існування, позивач не зацікавлений у збереженні шлюбу. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У частині 1 статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України. Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Установивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, його збереження суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його розірвання. В апеляційній скарзі відповідачка посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи судом першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання на 17 вересня 2025 року. У судове засідання, призначене на 17 вересня 2025 року сторони не з`явилися та розгляд справи був відкладений на 20 жовтня 2025 року. 16 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус Н.В. направила через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 20 жовтня 2025 року у зв`язку з тим, що відповідачка не отримувала матеріали позовної заяви та додатки до неї, а також судом не було виконано заяву представника відповідачки про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи з використанням електронного кабінету. Однак доводи указаного клопотання про те, що відповідачка не отримувала матеріали позовної заяви та додатки до неї спростовується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням (06 910 2479 6178) про отримання ОСОБА_1 05 вересня 2025 року указаних матеріалів та ухвали суду про відкриття провадження у справі. Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що метою заявлених ОСОБА_2 вимог про розірвання шлюбу є створення штучних умов для отримання права на звільнення з військової служби, яку він зараз проходить у лавах ЗСУ, та створення умов для подальшого отримання права на відстрочку від мобілізації. Однак відповідачкою не обґрунтовано, який саме чином розірвання шлюбу може сприяти звільненню позивача з військової служби. Доводи апеляційної скарги про те, що розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є однією із складових ланцюжка плану психологічного насилля над дружиною та дитиною задля досягнення мети власних інтересів є суперечать тому, що відповідачка заперечує проти розірвання шлюбу, у якому за її доводами відносно неї може застосовуватися психологічне насильство. Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 у судовому засіданні під час розгляду справи апеляційним судом підтвердив, що його позиція щодо розірвання шлюбу є сталою та не змінилася, збереження шлюбу неможливе. Апеляційний суд зауважує, що заперечення відповідачки проти розірвання шлюбу не спростовують того, що однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов правильного висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для їх скасування або зміни у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Наталії Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 22 червня 2026 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська