Постанова Київський апеляційний суд № 753/10419/23

справа № 753/10419/23 головуючий у суді І інстанції Катющенко В.П. провадження № 22-ц/824/3283/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 20 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Григоренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Самольотова Ігоря Ігоровича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - в с т а н о в и в : У червні 2023 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд: стягнути з відповідача на його користь завдані збитки у розмірі 225 358 грн 51 коп., судовий збір 2 684 грн. Позов обґрунтовано тим, що 18 жовтня 2019 між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ144993. Предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядження транспортним засобом марки «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до умов указаного договору позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортним засобом марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок указаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/5857/20 від 11 травня 2021 року відповідач визнав свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди та у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Страхувальник звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надав всі необхідні документи. На підставі поданої заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти, на підставі яких позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 225 358 грн 51 коп. На момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. До позивача перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за нанесену потерпілому шкоду внаслідок ДТП. Вказує, що у розумінні статей 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки у межах сплаченого позивачем страхового відшкодування. Посилаючись на указані обставини та положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», позивач просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року задоволено позов ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався статтями 993, 1187 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» та виходив з того, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 215 488 грн 51 коп. Безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками і діями відповідача доведено належними і допустимими доказами, що є підставою для задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу суму у розмірі 225 358 грн 51 коп., судовий збір у розмірі 2 684 грн, а всього 228 042 грн 51 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Самольотов І.І. 09 жовтня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доказів належного повідомлення відповідача (поштове повідомлення, розписка про вручення, повідомлення в електронному вигляді, тощо) у справі відсутні. Ані на адресу місця реєстрації ( АДРЕСА_1 ), ані на відому адресу фактичного місця проживання ( АДРЕСА_2 ), жодного листа від суду не надходило. Не було повідомлень також і в застосунку «Дія». При цьому, сам факт направлення кореспонденції не може вважатися належним повідомленням без підтвердження отримання її адресатом. Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, не забезпечивши його права на захист. Оскільки відповідач не був повідомлений про розгляд справи, він фактично був позбавлений права заперечити проти позову, надати докази, викликати свідків, заявити клопотання про витребування доказів тощо. Вказує, що неповідомлення відповідача про розгляд справи є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, незалежно від змісту рішення чи доводів позову. Зазначає, що відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат повинно було перейти право вимоги до особи, відповідальної за шкоду (відповідача, як безпосередньо винної особи у ДТП), тобто правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні. Але, всупереч наведеним вище положенням закону, суд першої інстанції не застосував належні норми матеріального права та помилково стягнув кошти у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив наявні в апелянта докази добровільного та повного відшкодування шкоди потерпілій особі та не надав їм оцінки, а саме: власноручно написаним розпискам потерпілої особи щодо виплати ОСОБА_1 на її користь суми коштів у розмірі 20 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розписки 15 березня 2021 року (USD - 27,7305 грн) становило 554 610 грн. Відповідно до вказаних обставин, відсутня складова частина суброгації - наявність шкоди, яка повністю відшкодована. Зазначає, що оскільки суброгація - це один з різновидів переходу права вимоги до особи, відповідальної за шкоду, на неї поширюється дія частини 2 статті 516 ЦК України, згідно з якою якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. ОСОБА_1 та його представник - адвокат Самольотов І.І. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке. У апеляційній скарзі наведено доводи про те, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції. Надаючи оцінку указаним доводам, апеляційний суд враховує таке. Частиною 1 статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України). Відповідно до частини 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України). Тлумачення частини 1 статті 8, частини 2 статті 211, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що: обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до частини 6, 8, 10 статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно з відповіддю Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 10 липня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 23 листопада 2000 року по теперішній час (а.с. 69). З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копія указаної ухвали та копія позовної заяви з додатками направлялися судом першої інстанції ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , однак повернута до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 84). Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), повернення судової повістки з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є належним повідомленням про дату судового засідання. 20 листопада 2024 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, докази про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання відсутні. Указані обставини відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2019 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ144993. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядження транспортним засобом «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору, позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування (а.с. 9). 28 грудня 2019 року приблизно о 22 годині 11 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем марки «Toyota Land Cruiser 100», д.н.з. НОМЕР_4 , біля тринадцятої електроопори по розрахунку від початку мосту ім. Є.О.Патона зі сторони Дніпровської набережної здійснив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до від`єднання лівого переднього колеса автомобіля марки «Toyota Land Cruiser 100», д.н.з. НОМЕР_2 , від місця його конструктивного кріплення та подальшого контакту колеса з автомобілем марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_7 , ОСОБА_2 , та пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 11.4, 12.1, 12,9 підпункт «б» та розділу 34 горизонтальна дорожня розмітка 1.9 Правил дорожнього руху України. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року у справі № 755/5857/20 ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, - звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілими, кримінальне провадження № 12019100000001338 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, - закрито. 03 березня 2020 року власник автомобіля марки «Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_7 , ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку за договором страхування Авто КАСКО. Згідно зі звітом № 27_20_PZU про оцінку вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу від 08 лютого 2020 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_7 , визначена за витратним підходом склала 303 578 грн 85 коп.; з урахування зносу визначена за витратним підходом склала 226 689 грн 34 коп.; ринкова вартість ТЗ на дату ДТП - 155 133 грн; вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу станом на 27 грудня 2019 року - 303 578 грн 85 коп. Згідно зі страховим актом № UA2019122800011/L01/03 від 04 березня 2020 року та розрахунку страхового відшкодування до нього, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» прийнято рішення нарахувати страхове відшкодування у розмірі 225 358 грн 51 коп., провести виплату відшкодування ОСОБА_2 у сумі 215 488 грн 51 коп., провести акт взаємозаліку на недоотриману страхову премію у розмірі 9 870 грн. 06 березня 2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 215 488 грн 51 коп., що підтверджується платіжним дорученням. Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» правовими підставами заявлених вимог зазначило положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина 1 статті 10 Закону України «Про страхування»). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України). У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора - від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором) набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно, від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні - до страховика. У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора - до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Ураховуючи викладене, під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора - потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою. Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною 1 статті 1191 ЦК України. Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 175/4710/16 (провадження № 61-9681св24). Апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» після виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 за договором страхування у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив наявні в апелянта докази добровільного та повного відшкодування шкоди потерпілій особі та не надав їм оцінки, а саме: власноручно написаним розпискам потерпілої особи щодо виплати ОСОБА_1 на її користь суми коштів у розмірі 20 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розписки 15 березня 2021 року (USD - 27,7305 грн.) становило 554 610 грн. Так до апеляційної скарги додана копія заяви від потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 від 15 березня 2021 року, адресована судді Дніпровського суду Іваніной Ю.В., у якій зазначено (дослівно): «У вашому провадженні знаходиться кримінальна справа про ДТП відносно ОСОБА_1 , який повністю відшкодував нам матеріальну та моральну шкоду згідно поданих нами цивільних позовів. Не заперечуємо проти закриття кримінальної справи. Просимо залишити наші цивільні позови без розгляду» (а.с. 97). Також відповідачем надано копію розписки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 від 15 березня 2021 року, у якій вони також підтверджують здійснення ним відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, у розмірі 20 000 доларів США (а.с. 98). Дослідивши вказані докази, апеляційний суд враховує, що вказані заява та розписка датовані 15 березня 2021 року, тобто вже після того як 06 березня 2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 215 488 грн 51 коп. У вказаних копіях заяви та розписки не зазначено, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду, яка полягає саме у відшкодуванні витрат на відновлюваний ремонт автомобіля марки «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_7 у розмірі 215 488 грн 51 коп. Фактично розписка та заява є не конкретизованими, оскільки стосуються відшкодування шкоди крім потерпілого ОСОБА_2 (якому підлягає до відшкодування витрати на відновлюваний ремонт автомобіля), ще двох потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ; датовані після того як 06 березня 2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 215 488 грн 51 коп. та можуть стосуватися і матеріальної шкоди пов`язаної з лікуванням та інше як ОСОБА_2 так і ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а відповідно до вимог частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи указані обставини, надані сторонами докази у їх сукупності та вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач, виконуючи умови договору добровільного страхування наземного транспорту від 18 жовтня 2019 року №АМ144993, укладеного з ОСОБА_2 , виплатив страхове відшкодування на рахунок ОСОБА_2 , а тому до позивача, відповідно до вимог статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні ОСОБА_2 до винної особи ОСОБА_1 . Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не застосував належні норми матеріального права та помилково стягнув кошти у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу. Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції, розглянувши справу у межах доводів позовної заяви, правильно встановив характер спірних правовідносин, норми права, які їх регулюють, та правильно визначив, що перехід права вимоги між учасниками у цій справі є суброгацією. Однак, зі змісту тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що у мотивувальній частині рішення викладені правильні висновки щодо кваліфікацією спірних правовідносин як пов`язаних із суброгацією, але у вступній та резолютивній частинах рішення помилково зазначено про відшкодування шкоди у порядку регресу, що надає підстави апеляційному суду для виправлення помилкового зазначення про стягнення шкоди у порядку регресу на суброгацію. Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію позивачем правової природи права вимоги позивача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. При цьому судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», однак апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку із порушенням норм процесуального права. З огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самольотова Ігоря Ігоровича задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ: 20782312, вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку регресу суму у розмірі 225 358 грн 51 коп., судовий збір у розмірі 2 684 грн, а всього 228 042 грн 51 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 22 червня 2026 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська