Постанова 4811 № 465/2354/23

Справа № 465/2354/23 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т. Провадження № 22-ц/811/2875/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ «СК «Уніка» адвоката Білого В.С. на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 вересня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В: В березні 2023 року представник позивача Білий В.С., який діє в інтересах Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «УНІКА», звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову посилається на те, що 15 травня 2019 року в м. Львів сталося ДТП за участю транспортного засобу Деу (д.р.н. НОМЕР_1 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Пежо (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_2 . Згідно постанови Франківського районного суду від 04 липня 2019 року (справа №465/2890/19) про адміністративне правопорушення, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобіль Пежо (д.р.н. НОМЕР_2 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №347002/4100/0000012, отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. 21 грудня 2012 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «Карпатський вітер» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу Пежо (д.р.н. НОМЕР_2 ). Договір було укладено відповідно до Закону України «Про страхування». ПрАТ «СК «УНІКА» було складено страховий акт №00301557 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 125 111, 26 грн. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП власника транспортного засобу транспортного засобу Деу (д.р.н. НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна», яка здійснила виплату страхового відшкодування в добровільному порядку в розмірі 78 800 грн 86 коп. що на 46 310 грн 40 коп. менше, ніж сума страхового відшкодування, здійснена Позивачем. Таким чином, представник Позивача просить стягнути з ОСОБА_1 різницю між сумою страхового відшкодування, здійсненого ПрАТ «СК «УНІКА» і сумою страхового відшкодування, здійсненого страховиком Відповідача, яка становить 46 310 грн 40 коп., та судові витрати. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ПАТ «СК «Уніка» адвокат Білий В.С. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас, продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не враховується при їх обчисленні. Таким чином позовна давність до платежу з виплати страхового відшкодування сплинула під час дії воєнного стану (15.05.2023 року), а тому відповідно до приписів пункту 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України останнім днем строку звернення заявника до суду буде перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного стану. За такого позовна давність не сплинула й до вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення суми, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам. Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності для позовних вимог позивача закінчився 15 травня 2022 року, тоді як позивач підписав позовну заяву 21 березня 2023 року і звернувся до Франківського районного суду м. Львова 31 березня 2023 року, тобто після спливу строків позовної давності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 21 грудня 2012 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «Карпатський вітер» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу Пежо (д.р.н. НОМЕР_2 ) №347002/4100/0000012 від 21 грудня 2018 року. 15 травня 2019 року приблизно о 13 год 35 хв. по вул. В. Великого,50 у м. Львові, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAEWOO SENS д.н.з. НОМЕР_3 не був уважний, не встежив за дорожньою обстановкою та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом PEUGEOT 508 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Франківського районного суду м. Львова №465/2890/19 від 04 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.3 Б, п. 13.1 Правил дорожнього руху та притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Пошкоджений автомобіль «Peugeot 508», д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. 13 червня 2019 року ОСОБА_2 , як уповноважений власника пошкодженого транспортного засобу «Peugeot 508», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про подію з ознаками страхового випадку згідно договору №347002/4100/0000012. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно страхового акту №00301557 вартість матеріального збитку, завданого автомобіля « Peugeot 508», д.н.з. НОМЕР_2 , з врахуванням зносу становить 98 937,25 грн, франшиза згідно умов договору 0,00 грн, тому сума страхового відшкодування становить 125111,26 грн. Виплата страхового відшкодування страхувальнику здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів платником ПрАТ «СК «УНІКА» на рахунок Ілта Львів ТОВ. ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» 06 серпня 2019 року на підставі страхового акту сплачено ПрАТ «СК «Уніка» 78 800 грн. 86 коп. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією». Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПАТ «СК «Уніка» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає шкода у порядку суброгації у розмірі 46 310 грн. 40 коп. Вказані вимоги позивача є доведеним належними доказами у справі та обґрунтовані страховою компанією нормами матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Щодо застосування строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. Згідно з частиною першою статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 753/2541/16-ц (провадження № 6-1365цс17). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Колегія суддів приходить до висновку, що право вимоги у позивача при суборгації виникло з моменту настання страхового випадку, а тому в розумінні частини першої статті 261ЦК України саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності. Позивач звернувся з позовом до суду 31 березня 2023 року, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності, який обчислюється з моменту настання ДТП 15 травня 2019 року. В той же час судом першої інстанції при застосуванні строку позовної давності не враховано наступне. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки відповідно до положень статті 261ЦК України позовна давність у цій справі почала свій перебіг 15 травня 2019 року, а звернення страхової компанії до суду із даними позовними вимогами здійснено лише 31 березня 2023 року, то позивач пропустив позовну давність, кінець якої припав на 15 травня 2022 року. Суд першої інстанції не врахував те, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, включно до 18 серпня 2023 року. Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви про відшкодування шкоди в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з його пропуском не було. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права. Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача з ОСОБА_1 на користь страхової компанії підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6710 грн. (2684 грн. (за подання позовної заяви до суду першої інстанції) + 4026 грн. (за подання апеляційної скарги). Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20. При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу. Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «СК «Уніка» понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, що підтверджується: договором про надання правової допомоги від 02.01.2023 року, укладеного між Адвокатське бюро «Білий» та ТзОВ «Старк Україна»; актом прийому передачі наданих послуг від 03.10.2023 року. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними. Отже, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати на професійну правничу допомогу у суді у розмірі 10 000 гривень. Керуючись ст.ст.367,368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.6,381,382-384,389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 вересня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в якості відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 46 310, 40 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір у розмірі 6710,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 10 000 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 29.01.2024 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.