Постанова 4824 № 761/24814/25

справа № 761/24814/25 головуючий у суді І інстанції Левицька Т.В. провадження № 22-ц/824/2436/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 06 травня 2026року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною представника ОСОБА_1 - адвоката Булаха Дмитра Сергійовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Булаха Дмитра Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення гарантійного платежу за попереднім договором, - в с т а н о в и в : У провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення гарантійного платежу за попереднім договором від 15 листопада 2024 року у розмірі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 415 117 грн. 22 вересня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Булах Д.С. подав заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що обліковуються та надходитимуть на будь-які її рахунки у банківських або інших фінансових установах України незалежно від дати їх відкриття у межах суми позовних вимоги, еквівалентної 10 000 доларів США у гривні за офіційним курсом НБУ на день постановлення ухвали, у тому числі на кошти у національній та іноземній валюті. Заява обґрунтована тим, що 15 листопада 2024 року між ОСОБА_2 та громадянкою США ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності діяла громадянка України ОСОБА_4 , укладений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаного договору сторони зобов`язувалися укласти основний договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири у строк до 15 січня 2025 року включно. Зазначає, що згідно з п. 2 попереднього договору продаж квартири АДРЕСА_1 , мало бути вчинено за ціною 8 455 143 грн, що еквівалентно 205 000 доларів США. З вказаної грошової суми, саме - гарантійну суму у розмірі 412 446 грн, що еквівалентно 10 000 доларів, було передано 15 листопада 2024 року ОСОБА_2 на підтвердження зобов`язань ОСОБА_3 укласти основний договір купівлі-продажу квартири. Вказує, що 19 грудня 2024 року Державні реєстри України та сайт Міністерства юстиції України зазнали наймасштабнішої зовнішньої кібератаки, і як наслідок, було призупинено роботу Єдиних і Державних реєстрів Міністерства юстиції України. Оскільки, станом на 15 січня 2025 року наслідки вищезазначеної кібератаки не було усунуто, відповідно укладення основного договору щодо купівлі-продажу вищезазначеної квартири було неможливим, тому вважає, що зобов`язання, встановлені попереднім договором припинилися. Припинення зобов`язання сторін за попереднім договором не звільняє ОСОБА_2 від обов`язку повернути ОСОБА_3 авансовий платіж у сумі 10 000 доларів США, отриманий 15 листопада 2024 року від ОСОБА_4 у забезпечення виконання умов попереднього договору. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, ОСОБА_3 не отримувала від ОСОБА_2 грошових коштів. Метою вжиття заходів забезпечення позову заявником вказано уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Булаха Д.С. про забезпечення позову. Ухвала мотивована тим, що заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання рішення суду. Також суд першої інстанції посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, про те, що заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Булах Д.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено встановлений законом процесуальний строк розгляду заяви про забезпечення позову, який є імперативним і не може бути продовжений або поновлений, оскільки, мета таких заходів - невідкладне реагування на загрозу порушення права. Вказує, що:· суд першої інстанції залишив поза увагою природу позову - грошове стягнення, для якого саме арешт коштів є найбільш співмірним та ефективним заходом; суд першої інстанції не оцінив статус позивача як нерезидента США, що істотно підвищує ризики невиконання рішення на території України; суд першої інстанції не дотримався балансу інтересів сторін, поклавши на позивача надмірний тягар доказування, замість застосування стандарту «ймовірності ризику»; ухвала суду першої інстанції не містить аналізу співмірності заходу із предметом позову (сума позову 10 000 доларів США, арешт коштів на цю ж суму); суд першої інстанції порушив строки розгляду заяви (подано 22 вересня 2025 року, розглянуто лише 15 жовтня 2025 року, при тому що частина 5 статті 153 ЦПК вимагає розгляд не пізніше 2 днів). Зазначає, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідачки грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США, що станом на дату звернення до суду було еквівалентно 415 117 грн. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивачку тягар надання банківської інформації (конкретних номерів рахунків) щодо відповідачки, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду, оскільки, арешт накладається на кошти боржника, а не на рахунок, а вимога доказувати очевидні речі щодо можливості відповідача розпоряджатися коштами є завищеним стандартом доказування. У своїй заяві позивачкою обґрунтовано наявність реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду, посилаючись на такі обставини: факт триваючого невиконання відповідачем зобов`язання з повернення гарантійного платежу, що свідчить про свідоме ухилення від виконання фінансових обов`язків; характер предмета спору - грошові кошти, які є високоліквідним активом, здатним бути виведеним або знятим у будь-який момент, що створює очевидну небезпеку ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду; необхідність термінового реагування суду, оскільки затягування з розглядом заяви позбавляє забезпечення позову його ефективності. Наведені аргументи прямо вказують на реальну, а не гіпотетичну небезпеку ускладнення або невиконання майбутнього рішення суду. У зв`язку з цим вжиття заходу у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачки, яка має безпосередній зв`язок з предметом спору, є співмірним, обґрунтованим та необхідним заходом у розумінні положень статті 151 ЦПК України. На думку скаржника, заявлене забезпечення позову є правомірним, обґрунтованим та відповідає принципу співмірності з урахуванням характеру спору та потенційних ризиків ухилення від виконання судового рішення. Звертає увагу на те, що позивач є іноземною фізичною особою - громадянкою США, яка не проживає на території України, що об`єктивно ускладнює оперативний та постійний контроль за діями відповідачки, включаючи дії щодо її майна. Відсутність постійного перебування в Україні створює додаткові логістичні, часові та фінансові бар`єри для ефективного захисту прав. ОСОБА_3 та представник ОСОБА_3 - адвокат Булах Д.С. у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_2 - адвокат Самарцев Я.Ю. не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив, у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке. Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення гарантійного платежу за попереднім договором від 15 листопада 2024 року у розмірі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 415 117 грн. Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього. Також апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про не доведення позивачами існування загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі, оскільки стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації та інше). Судом першої інстанції зазначено в оскаржуваній ухвалі, що заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Такі висновки суду є помилковими та прийнятті з неправильним застосуванням частини першої статті 150 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції помилково вважав, що арешт може бути накладено на конкретне, індивідуально визначене майно та грошові кошти, що належать відповідачу. У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року у справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат; суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат. Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти у межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року провадження № 61-16635ав20, від 28 вересня 2023 року провадження № 61-11439ав23. Враховуючи викладене, у суду першої інстанції не було правових підстав відмовляти у задоволенні заяви про забезпечення позову. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про застосування заходів забезпечення позову. При цьому апеляційний суд зауважує, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Вимоги до виконавчого документа передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а з формулювання змісту виконавчого документу має вбачатись його примусовість виконання. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну представника ОСОБА_1 - адвоката Булаха Дмитра Сергійовича задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Булаха Дмитра Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення гарантійного платежу за попереднім договором - задовольнити. Накласти арешт грошові кошти ОСОБА_2 , що сукупно не перевищують суму позовних вимог, еквівалентну 10 000 (десять тисяч) доларів США у гривнях за офіційним курсом НБУ на день постановлення ухвали, в тому числі на грошові кошти в національній та іноземній валюті, що обліковуються та надходитимуть на будь-які її рахунки у банківських та/або інших фінансових установах України, незалежно від дати їх відкриття. Стягувач: ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ). Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 22 червня 2026 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська