Ухвала КЦС ВС № 757/16969/16-ц

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ справа № 757/16969/16 провадження № 61-7655ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат, ВСТАНОВИВ: Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 18 669,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 18 669,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 18 669,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі по 186,70 грн з кожного. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання доказів направлення апеляційної скарги відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того, 23 квітня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. в апеляційному провадженні № 22-з/824/534/2026 та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом, а також додаткові письмові пояснення. В обґрунтування заяви про відвід ОСОБА_1 посилався на те, що колегією суддів допущено грубе та систематичне порушення процесуальних строків, а саме заява про забезпечення позову була подана 11 квітня 2026 року, однак до цього часу в установленому законом порядку розглянута не була, не дивлячись на те, що 15 квітня 2026 року апеляційним судом були отримані матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Вказував, що ухвала апеляційного суду від 20 квітня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху містить ознаки завідомої упередженості, оскільки встановлений судом термін для усунення недоліків апеляційної скарги в п`ять днів є об`єктивно неможливим для виконання, оскільки ОСОБА_1 наразі проживає за кордоном. Крім того, вказана ухвала постановлена 20 квітня 2026 року, в той час як дата набрання нею законної сили зазначена 19 квітня 2026 року. Вважає, що колегія суддів свідомо ігнорує уточнену апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 25 березня 2026 року, посилаючись в своїх рішеннях на стару редакцію скарги від 12 березня 2026 року. Посилаючись на те, що триваюча бездіяльність колегії суддів щодо не накладення арешту на майно може бути підставою для відчуження спадкових активів, свідчить про ймовірну зацікавленість суду в результаті розгляду справи на користь відповідачів просив задовольнити заяву про відвід суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. визнано необґрунтованим. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів для вирішення в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року у складі судді Шкоріної О. І. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. відмовлено. 27 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду через підсистему Електронний суд надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. в апеляційному провадженні № 22-ц/824/9181/2026 та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом, а також додаткові письмові пояснення. В обґрунтування заяви про відвід ОСОБА_1 посилався на те, що на час постановлення ухвали від 24 квітня 2026 року не були взяті до уваги та не була надана оцінка додатковим поясненням від 23 квітня 2026 року. У мотивувальній частині ухвали фактично викладено та оцінено лише первісну заяву про відвід, тоді як окремий доказовий масив залишився поза мотивованою оцінкою, оскільки йдеться не про незгоду ОСОБА_1 з процесуальним рішенням суду, а про те, що колегія суддів, вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого їй відводу, не відобразила оцінки всього поданого заявником матеріалу, який мав істотне значення для перевірки об`єктивного критерію безсторонності. Вважає, що додаткові пояснення стосувалися не другорядних обставин, а питань, які безпосередньо підтверджують об`єктивні сумніви у безсторонності складу суду, зокрема раніше поданих термінових заяв щодо порушення строків розгляду заяви про забезпечення позову, доказів подання уточненої апеляційної скарги, обставин залишення апеляційної скарги без руху, а також процесуальних наслідків блокування відкриття апеляційного провадження. Невідображення оцінки цих додаткових пояснень в ухвалі суду від 24 квітня 2026 року створює об`єктивне враження вибіркового розгляду лише частини поданих доводів і доказів. Суддя Саліхов В. В. в період з 27 квітня по 08 травня 2026 року, а судді Євграфова Є. П. та Левенець Б. Б. у період з 04 по 08 травня 2026 року перебували у відпустці. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Євграфовій Є. П., Левенцю Б. Б. та Саліхову В. В. визнано необґрунтованим. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів для вирішення в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у складі судді Кирилюк Г. М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. відмовлено. Суддя Саліхов В. В. 13 травня 2026 року перебував у відрядженні. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року. Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 травня 2026 року та від 26 травня 2026 року у пов`язаних провадженнях №22-з/824/534/2026 та № 22-ц/824/703/2026 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заяв про забезпечення позову. 18 травня 2026 року до Київського апеляційного суду через підсистему Електронний суд надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом. В обґрунтування цієї заяви ОСОБА_1 зазначав, що в мотивувальній частині ухвали від 15 травня 2026 року колегія суддів на заперечення існування майна спадкодавця вказала на відсутність інформації від органів БТІ та суб`єктів державної реєстрації, тоді як у першому томі цивільної справи на аркушах 174-186 міститься Інформаційна довідка № 63961276 від 20 липня 2016 року. ОСОБА_1 наголошував, що судом не досліджено матеріали справи або наведено твердження, що суперечить наявним документам. Також ОСОБА_1 вказував на помилку суду при зазначенні номера спадкової справи як «№ 25/2021» замість правильного «№ 549/2021». Крім того, заявник стверджував про сформовану позицію суду, оскільки колегія сприйняла висновки суду першої інстанції про склад спадкової маси як наперед визначені, не врахувала ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року та від 14 жовтня 2025 року про витребування доказів, розглянула різні за своєю природою заходи забезпечення позову як єдиний нерозчленований блок та підмінила процесуальний стандарт забезпечення позову матеріально-правовими міркуваннями про межі відповідальності спадкоємців на підставі статті 1282 ЦК України. Заявник зазначав, що сукупність цих обставин за об`єктивним критерієм викликає сумнів у безсторонності суду та порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим просив передати справу іншому складу суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Євграфовій Є. П., Левенцю Б. Б. та Саліхову В. В. визнано необґрунтованим. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів для вирішення в порядку, встановленому частиною пергою статті 33 ЦПК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року у складі судді ОСОБА_6 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії головуючого судді Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. відмовлено. 28 травня 2026 року до Київського апеляційного суду через підсистему Електронний суд надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що судова колегія вже фактично використовувала матеріали спадкової справи № 549/2021 як доказове джерело при формуванні висновків у справі без відображення в судових рішеннях належної перевірки повноти та достовірності цих матеріалів. Заявник звертав увагу на виявлений ним істотний доказовий дефект у копії зазначеної спадкової справи, який полягає в тому, що у заявах спадкоємців від 16 вересня 2022 року до кола дітей та спадкоємців ОСОБА_2 включено осіб, зазначених як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Водночас у наявних матеріалах відсутні будь-які документи, що посвідчують їхні особи, РНОКПП, свідоцтва про народження для підтвердження родинного зв`язку, а також заяви про прийняття чи відмову від спадщини, або документи про представництво. Заявник наголошував, що оскільки його вимоги заявлені до спадкоємців у межах вартості спадкового майна, правильне визначення кола спадкоємців і часток безпосередньо впливає на межі відповідальності за зобов`язаннями спадкодавця перед кредитором. Також вказував на подані ним 27 травня 2026 року через підсистему Електронний суд процесуальні документи, серед яких заява про доказовий дефект № MB-20260527-03 та клопотання № MB-20260527-04 про витребування повної актуальної копії спадкової справи. Заявник вважав, що подальша оцінка цього доказового джерела тією самою колегією суддів до вирішення питання про витребування актуальних матеріалів свідчить про упередженість суду та ставить під сумнів об`єктивність розгляду апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року. Суддя Саліхов В. В. 29 травня 2026 року перебував у відрядженні. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Євграфовій Є. П., Левенцю Б. Б. та Саліхову В. В. визнано необґрунтованим. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у складі судді Желепи О. В. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії головуючого судді Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. відмовлено. В ході апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 подав наступні клопотання: - 19 травня 2026 року про витребування доказів щодо повного складу майнового комплексу ОСОБА_2 , історії реєстраційних дій щодо відомих об`єктів нерухомого майна та повного складу спадкової маси; - 27 травня 2026 року про невідкладне забезпечення виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, недопущення їх фактичного перегляду апеляційною інстанцією та вирішення питання про процесуальні наслідки їх невиконання; - 27 травня 2026 року додаткові уточнення до клопотання про невідкладне забезпечення виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, недопущення їх фактичного перегляду апеляційною інстанцією та вирішення питання про процесуальні наслідки їх невиконання; - 27 травня 2026 року клопотання про витребування повної актуальної копії спадкової справи № 549/2021 та документів, на підставі яких визначено коло спадкоємців. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року повернуто без розгляду клопотання (заяви) ОСОБА_1 від 19 травня 2026 року про витребування доказів щодо повного складу майнового комплексу ОСОБА_2 , історії реєстраційних дій щодо відомих об`єктів нерухомого майна та повного складу спадкової маси; від 27 травня 2026 року про невідкладне забезпечення виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, недопущення їх фактичного перегляду апеляційною інстанцією та вирішення питання про процесуальні наслідки їх невиконання; від 27 травня 2026 року додаткові уточнення до клопотання про невідкладне забезпечення виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, недопущення їх фактичного перегляду апеляційною інстанцією та вирішення питання про процесуальні наслідки їх невиконання; від 27 травня 2026 року клопотання про витребування повної актуальної копії спадкової справи № 549/2021 та документів, на підставі яких визначено коло спадкоємців. Закінчено проведення підготовчих дій, пов`язаних із призначенням справи до апеляційного розгляду. Справу призначено до апеляційного розгляду в приміщенні Київського апеляційного суду. 04 червня 2026 року до Київського апеляційного суду через підсистему Електронний суд надійшла заява ОСОБА_1 від 03 червня 2026 року про відвід колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. та передачу на розгляд іншому складу суду, визначеному у порядку, встановленому законом. В обґрунтування цієї заяви ОСОБА_1 вказав, що одного з відповідачів у справі ОСОБА_3 систематично не зазначають серед адресатів судових надсилань у супровідних листах суду (зокрема, у листах від 15 та від 27 травня 2026 року), що в свою чергу свідчить про повторюваний процесуальний дефект, а не про поодиноку помилку. Звертає увагу, що він завчасно (28 травня 2026 року, до спливу строку на подання відзиву) повідомив суд про цей дефект двома різними каналами: через процесуальну заяву в матеріали справи та через скаргу з вимогою проведення службової перевірки. Станом на 03 червня 2026 року в Електронному кабінеті заявника відсутні будь-які відомості про те, що суд перевірив факт вручення документів відповідачу, усунув дефект чи продовжив строки для реалізації її прав. Попри це, колегія суддів продовжила рух справи та 01 червня 2026 року постановила іншу ухвалу. Звертає увагу, що відсутність належного судового контролю за повідомленням сторін порушує права відповідача та створює ризики затягування процесу, нестійкості майбутнього рішення і повторного повернення справи на новий розгляд, що є критичним, оскільки справа триває вже понад 10 років. Сукупність цих обставин викликає сумнів не в правильності окремого рішення, а в спроможності колегії забезпечити належну процесуальну ретельність, рівність прав сторін та реальні гарантії судочинства. Також зазначає, що ця заява ґрунтується на нових, документально зафіксованих фактах неналежного повідомлення учасника справи та відсутності реакції суду на це, і не повторює доводи попередніх заяв про відвід. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді-доповідача Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. від розгляду цивільної справи № 757/16969/16-ц. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Євграфової Є. П., суддів Левенця Б. Б. та Саліхова В. В. у цивільній справі № 757/16969/16-ц залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України штраф за зловживання процесуальними правами у розмірі 0,3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998,40 грн. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що питання про наявність чи відсутність обставин для відводу визначеного складу суду за заявами ОСОБА_1 вже було предметом перевірки й остаточного вирішення апеляційним судом в ухвалах від 27 квітня, 12 травня, 21 травня та 02 червня 2026 року. Подання ОСОБА_1 04 червня 2026 року п`ятої за рахунком заяви про відвід тій самій колегії суддів з підстав, які за своєю правовою природою зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів, свідчить про штучне і систематичне ускладнення цивільного процесу. Такі дії заявника суперечать завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи. 06 червня 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі № 757/16969/16, яку просить скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у застосуванні заходу процесуального примусу у вигляді штрафу. Касаційна скарга мотивована тим, що заява про відвід колегії суддів від 04 червня 2026 року була мотивована новою документально підтвердженою сукупністю обставин, а саме невключенням відповідача ОСОБА_3 до адресатів супровідних листів Київського апеляційного суду, що може мати наслідком неналежне повідомлення відповідача по справі про розгляд справи апеляційним судом. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала суду апеляційної інстанції про накладення штрафу в порядку процесуального примусу не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Дослідивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження. Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Відповідно до положень статті 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 у період з 23 квітня до 04 червня 2026 року чотири рази заявляв відводи колегії суддів у складі Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. та Саліхова В. В., у задоволенні яких було відмовлено ухвалами Київського апеляційного суду у складі інших суддів (Шкоріної О. І., Кирилюк Г. М., Верланова С. М., Желепи О. В.). Постановляючи 04 червня 2026 року ухвалу про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, колегія суддів керувалася тим, що заявлені у справі відводи з підстав необ`єктивності, упередженості та недовіри суддям Євграфовій Є. П., Левенцю Б. Б. та Саліхову В. В. за своєю правовою природою зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів, свідчать про штучне і систематичне ускладнення цивільного процесу. Апеляційний суд також врахував, що доводи заявника стосуються процесуальних дій суду щодо організації розгляду справи, контролю за повідомленням учасників справи та безпосереднього здійснення правосуддя Верховний Суд вважає, що апеляційний суд правомірно визнав поданий вп`яте ОСОБА_1 відвід зловживанням процесуальними правами. Київський апеляційний суд, у складі інших суддів, чотири рази розглядав заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Євграфової Є. П., Левенця Б. Б., Саліхова В. В. і чотири рази констатував відсутність підстав для відводу. Ухвали суду про відмову у задоволенні заяв про відвід набрали законної сили. При цьому в усіх ухвалах про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід, Київський апеляційний суд звертав увагу, що незгода із процесуальними рішеннями не може бути підставою для відводу судді. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України). Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що: «учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України». Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який констатувавши зловживанням апелянтом процесуальними правами, шляхом подання вп`яте заяви про відвід колегії суддів з підстав незгоди із процесуальними діями та рішеннями суду, застосував заходи процесуального примусу, з метою, передбаченою у частині першій статті 143 ЦПК України. Оскарженою ухвалою апеляційного суду штраф визначено в мінімальному розмірі (0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб). При цьому відповідно до частини шостої статті 148 ЦПК України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків. Крім того, у випадку, якщо за результатами апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 вважатиме, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя (судді) апеляційного суду, якому (яким) було заявлено обґрунтований відвід, він має право обґрунтувати свою касаційну скаргу на відповідну постанову апеляційного суду посиланням на наявність обов`язкових підстав для скасування судового рішення, передбачених пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України. Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права в частині накладення штрафу в порядку процесуального примусу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Поза межами відкритого касаційного провадження не підлягає вирішенню клопотання заявника про зупинення виконання ухвали Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року. Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі № 757/16969/16. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников