Постанова КЦС ВС № 591/3242/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 591/3242/23 провадження № 61-16197св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Фаловської І. М., учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», суб`єкт оскарження - заступник начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Євгенія Анатоліївна, боржник - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2023 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на дії та рішення заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Євгенії Анатоліївни, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Кей-Колект», товариство) звернулося зі скаргою на дії та рішення заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А., у якій просило: поновити строк для звернення до суду зі скаргою на дії заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А.; визнати незаконними дії заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. щодо закінчення виконавчого провадження; визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. від 20 березня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Скаргу мотивовано тим, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2011 року у справі № 2-1473/2011 з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» стягнено заборгованість у сумі 433 134,63 грн. На виконання вказаного рішення суду державний виконавець відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1, в якому ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2013 року замінено сторону стягувача із ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект». 20 березня 2023 року заступник начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», яку мотивовано тим, що Національний банк України виключив з Державного реєстру фінансових установ ТОВ «Кей-Колект», у зв`язку з чим товариство втратило статус фінансової установи. Заявник вважав дії заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 незаконними, оскільки обставини, якими вони обґрунтовані, не є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 05 липня 2023 року, яка залишена без змін постановою Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, поновив ТОВ «Кей-Колект» строк на оскарження дій та рішень заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. Скаргу ТОВ «Кей-Колект» на дії та рішення заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. від 20 березня 2023 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 201473, виданим 09 червня 2011 року Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. У іншій частині скарги ТОВ «Кей-Колект» відмовив. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що виключення ТОВ «Кей-Колект» з Державного реєстру фінансових установ та анулювання його ліцензії не тягне за собою втрату статусу стягувача у виконавчому провадженні та не є підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду із скаргою суди зазначили, що ТОВ «Кей-Колект» надало докази на підтвердження факту отримання копії оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження 13 квітня 2023 року, які інші учасники справи не спростували. Суди відхилили твердження ОСОБА_1 про те, що оскаржувану постанову було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень 20 березня 2023 року, тому стягувач мав можливість ознайомитися з нею, оскільки закон не покладає на стягувача обов`язок знайомитися з документами у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У листопаді 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити, а постанову заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. від 20 березня 2023 року залишити без змін. Касаційну скаргу ОСОБА_1 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що стягувач звернувся до суду зі скаргою з пропуском строку. Посилаючись на поважність причин пропуску строку, ТОВ «Кей-Колект» зазначало, що копію постанови про закінчення виконавчого провадження отримало лише 13 квітня 2023 року, оскільки копію постанови було надіслано на адресу, яка є відмінною від їхнього місцезнаходження. Задовольняючи заяву про поновлення строку, суди не врахували, що стягувач не повідомив державного виконавця про зміну своєї реєстрації, крім того, оскаржувану постанову було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень 20 березня 2023 року, тому стягувач мав можливість ознайомитись із нею. Також заявник посилалася на те, що Національний банк України виключив з Державного реєстру фінансових установ ТОВ «Кей-Колект», ліцензію цієї фінансової установи анульовано 21 листопада 2017 року, фінансова компанія разом із виключенням із Державного реєстру фінансових установ втратила статус фінансової установи. Суди не надали належної правової оцінки цій обставині, що свідчить про необ`єктивність розгляду справи. Аргументи інших учасників справи У грудні 2023 року ТОВ «Кей-Колект» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми. 10 січня 2024 року справу № 591/3242/23 передано до Верховного Суду. Фактичні обставини, з`ясовані апеляційним судом Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження (ВП № НОМЕР_1) з виконання виконавчого листа № 2-1473/11, що виданий 09 червня 2011 року Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 433 134,63 грн. Надалі у вказаному виконавчому провадженні ухвалою суду було замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект». Вказану обставину учасники справи не заперечують. 27 лютого 2023 року на ім`я начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кубракова К. від боржника ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона просила закрити виконавче провадження № НОМЕР_1, де стягувачем є ТОВ «Кей-Колект». Зазначала, що згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21 листопада 2017 року № 4302 у ТОВ «Кей-Колект» анульовано ліцензію на проведення господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання послуг з факторингу, а відповідно до вимог частини третьої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» провадження діяльності з надання фінансових послуг дозволяється лише після отримання відповідної ліцензії. Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг 02 квітня 2021 року виключив з Державного реєстру фінустанов, у зв`язку з відсутністю ліцензій ТОВ «Кей-Колект». Разом із виключенням із Державного реєстру фінансових установ ТОВ «Кей-Колект» втрачено статус фінансової установи. 20 березня 2023 року заступник начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2-1473, виданим 09 червня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 433 134,63 грн.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. У справі, яка переглядається, встановлено, що постановою заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. від 20 березня 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2-1473, виданим 09 червня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 433 134,63 грн закінчено на підставі пункту 3 частини третьої статті 39 та статті 40 Закону № 1404-VIII. Під час прийняття цієї постанови заступник начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. керувалась тим, що Національний банк України виключив з Державного реєстру фінансових установ ТОВ «Кей-Колект», ліцензію цієї фінансової установи анульовано 21 листопада 2017 року, фінансова компанія разом із виключенням із Державного реєстру фінансових установ втратила статус фінансової установи. У пункті 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Згідно з частиною п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Суди встановили, що згідно з матеріалами справи відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення ТОВ «Кей-Колект» як юридичної особи. З урахуванням наведеного суди дійшли правильних висновків, що постанова заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Товарніченко Є. А. від 20 березня 2023 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1473, виданим 09 червня 2011 року Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки Законом № 1404-VIII не передбачено можливості закінчення виконавчого провадження з підстав виключення юридичної особи з Державного реєстру фінансових установ, анулювання ліцензії, а також втрати статусу фінансової установи. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ТОВ «Кей-Колект» набуло статус стягувача у виконавчому провадженні на підставі договору факторингу, проте товариство не виконало вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості» та не надало державному виконавцю відомості про включення його до Державного реєстру фінансових установ, а тому дії державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є правомірними. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке. У постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 204/7396/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 336/6704/13-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 755/12702/16-ц зазначено, що «відсутність у юридичної особи ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями не може бути підставою для задоволення вимог щодо визнання договору факторингу частково недійсним, адже ліцензія є необхідною під час укладення кредитного валютного договору, проте право вимоги за кредитним договором, яке переходить до юридичної особи за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії». Отже, факт того, що ТОВ «Кей-Колект» не належить до фінансових компаній, не має вирішального значення у частині виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки перехід права вимоги за кредитним договором (зокрема через факторинг або відступлення) не є тотожним наданню фінансової послуги або здійсненню валютної операції. Стягувач у виконавчому провадженні лише реалізовує існуюче право на отримання коштів, підтверджене судовим рішенням. Щодо доводів касаційної скарги про пропуск товариством строку на звернення до суду зі скаргою. У частині першій статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що з огляду на системний аналіз статей 123, 124, 126 ЦПК України у взаємозв`язку із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону № 1404-VIII перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Суди встановили, що строк звернення зі скаргою ТОВ «Кей-Колект» пропустило з поважних причин, оскільки товариство отримало копію оскаржуваної постанови лише 13 квітня 2023 року, що підтверджується належними у матеріалах справи доказами. Звернувшись до суду зі скаргою 19 квітня 2023 року, ТОВ «Кей-Колект» діяло в межах встановленого законом процесуального строку. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Петровим Є. В. Суддя-доповідач В. В. Пророк Судді:А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров І. М. Фаловська