Постанова КЦС ВС № 358/1199/25

Постанова Іменем України 10 червня 2026 року м. Київ справа № 358/1199/25 провадження № 61-2623св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Мартєва С. Ю., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М. розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, за участю заінтересованих осіб: Богуславського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Саліхова В. В., Євграфової Є. П., Шкоріної О. І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст вимог заяви

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, у якій просила оголосити померлим її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф. Днем його смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місцем смерті - населений пункт Мар`їнка Покровського району Донецької області, Україна.

2. Заяву обґрунтувала тим, що її син ОСОБА_2 з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України став на захист незалежності та суверенітету держави. Зазначила, що у січні 2023 року отримала сповіщення про те, що її син, вірний військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконувавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, зник безвісті 16 січня 2023 року в населеному пункті Мар`їнка Покровського району Донецької області. Ця обставина підтверджена актом проведення службового розслідування за фактом зниклого безвісті військовослужбовця та витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин. Зауважила, що за її заявою зареєстрували кримінальне провадження за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Відомостей про перебування ОСОБА_2 у полоні немає. У зв`язку з тим, що тривалий час (більше двох років) будь-яких відомостей про ОСОБА_2 немає, вважає, що є підстави припускати факт загибелі останнього під час бойових дій. Зазначила, що оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 померлим необхідно їй для отримання передбачених законодавством виплат та оформлення спадщини. Позиція інших учасників справи

3. У поясненнях на заяву про оголошення фізичної особи померлою Міністерство оборони України послалося на те, що із заяви та доданих до неї матеріалів відомо, що ОСОБА_2 пропав безвісти у період дії воєнного стану на території України, за обставин, які виникли в результаті збройної агресії рф проти України. Зауважило, що виходячи з положень частини другої статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо воєнні дії на території України не закінчилися та про закінчення воєнного стану в Україні не оголошено, особу можна оголосити померлою лише через два роки, або з урахуванням конкретних обставин і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Тобто законодавець визначив, з настанням якої події пов`язаний початок перебігу строку, коли суд може оголосити фізичну особу померлою, а саме - день закінчення воєнних дій. Послалося на те, що оскільки воєнні дії на території України тривають, відлік установленого шестимісячного строку ще не розпочався, отже, звернення заявниці до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним. Наголосило, що в акті службового розслідування є інформація лише про зниклого безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця. Тобто юридичний факт смерті військовослужбовця не встановлений, позаяк немає можливості його здійснити за встановленим порядком. Інших документів, які могли б підтвердити смерть військовослужбовця, у справі немає. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Суди встановили, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 .

5. За наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 червня 2022 року № 162, солдата ОСОБА_2 зарахували до списків особового складу цієї частини.

6. Відповідно до витягу із журналу ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_1 за 16 січня 2023 року в період часу з 12 год 00 хв по 21 год. 00 хв противник проводив штурмові дії у населеному пункті ОСОБА_3 , внаслідок чого, зокрема, солдат ОСОБА_2 зник безвісти.

7. За сповіщенням сім`ї від 23 січня 2023 року № 3/52 ОСОБА_2 , 1988 року народження, вірний військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконувавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 16 січня 2023 року в населеному пункті Мар`їнка Покровського району Донецької області (повідомлення з Військової частини НОМЕР_1 від 23 січня 2023 року № 108).

8. За витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2023 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 24 січня 2023 року зареєстрували кримінальне провадження (№ 1202311103000028) за частиною першою статті 115 КК України за фактом зникнення безвісти її сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військових завдань у АДРЕСА_1 .

9. Листом від 21 березня 2023 року командувач ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_4 (рідну сестру ОСОБА_2 ) про те, що ОСОБА_2 має статус особи безвісти зниклої під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Мар`їнка Донецької області. На час надання відповіді цей населений пункт перебував на тимчасово непідконтрольній Україні території, тому проведення пошуково-рятувальних заходів неможливе.

10. За результатами проведеного службового розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли 16 січня 2023 року зникненню безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця ОСОБА_2 , визнали, що зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 відбулося під час виконання бойового завдання та пов`язано з виконанням службових обов`язків під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф (акт проведення службового розслідування за фактом зниклого безвісті військовослужбовця від 19 та 23 квітня 2023 року).

11. З наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 23 квітня 2023 року № 1288 «Про результати проведення службового розслідування» вбачається, що під час службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 12 год 30 хв внаслідок артилерійського обстрілу та стрілецького бою з військовими зс рф, в населеному пункті Мар`їнка Донецької області, на позиції «Скорпіон» бойова група аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_1 потрапила в оточення, зв`язок було утрачено, особовий склад з бою не повернувся, зокрема, солдат ОСОБА_2 . У списках загиблих, поранених та полонених не зазначений. Зі слів товаришів, свідків, які б підтвердили факт загибелі на полі бою, немає, місцезнаходження не відоме.

12. За витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 09 червня 2025 року № 20250609-1785, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти на території бойових дій.

13. Згідно з відповіддю Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» від 05 серпня 2025 року № 08-11/26300 в реєстрі оборонців України, які перебувають у полоні держави агресора, немає інформації про перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у полоні.

14. Під час апеляційного розгляду справи суд допитав свідка ОСОБА_5 , який зазначив, що 16 січня 2023 року був разом з ОСОБА_6 на позиції (у квартирі), після того як російські солдати оточили їх позицію, почали у вікна кидати гранати, все стало горіти та вони почали вистрибувати з вікна; всі були на купі, а ОСОБА_6 був у ямі. Його (свідка) російські солдати взяли у полон та сказали, що всіх розстріляли, зокрема й ОСОБА_7 . Особисто мертвим він ОСОБА_7 не бачив. Зміст рішень місцевого суду

15. Рішенням від 15 вересня 2025 року Богуславський районний суд Київської області заяву задовольнив. Оголосив померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_4 , який народився в місті Богуславі Київської області, був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , виданий органом 3221, дата видачі 22 травня 2018 року, який зник близько 12 год 30 хв 16 січня 2023 року в місті Мар`їнці Покровського району Донецької області під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, з дати набрання рішенням законної сили. Постановив днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати дату ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем його смерті - місто Мар`їнку Покровського району Донецької області, Україна.

16. Задовольняючи заяву про оголошення особи померлою, місцевий суд керувався тим, що доведеним є факт, що, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_2 пропав безвісти 16 січня 2023 року за обставин, що загрожували йому смертю, під час бойового зіткнення з противником, даних про те, що він перебуває в полоні немає, отже, суд вважає, що є підстави для застосування до спірних правовідносин другого речення частини другої статті 46 ЦК України та оголошення ОСОБА_2 померлим до спливу двох років від дня закінчення бойових дій. Відтак, врахувавши конкретні обставини зникнення безвісти ОСОБА_2 - під час воєнного стану, внаслідок вогневого впливу збройних формувань рф на бойові позиції Збройних Сил України, суд з огляду на положення частини третьої статті 46 ЦК України вважав можливим оголосити ОСОБА_2 померлим від дня його вірогідної загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем його смерті вважати місто Мар`їнку Покровського району Донецької області. Водночас роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи суд за місцем перебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою. Зміст постанови апеляційного суду

17. Постановою від 05 лютого 2026 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу Міністерства оборони України, скасував рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року та ухвалив нове судове рішення. Відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.

18. Рішення мотивував тим, що наявні у справі докази не містять зазначення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 у зазначену дату, а лише вказують на втрату зв`язку з особовим складом військової частини, неповернення з полю бою, що обумовлює можливість вважати його таким, що зник безвісти. З огляду на це зауважив, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що обставини справи дають підстави припускати смерть ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин. Виснував, що, вирішуючи справу, місцевий суд не дав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають з установлених обставин, а тому висновок суду про задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою без оцінки цих обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги 19. 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року.

20. Підставою касаційного оскарження зазначила пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: - застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23, від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24. Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

21. Ухвалою від 06 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду. В ухвалі зазначив, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкриття касаційного провадження у справі.

22. За протоколом повторного автоматизованого розподілу від 20 травня 2026 року, здійсненого у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю., справу передали колегії суддів у складі Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. 23. 22 травня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

24. Ухвалою від 04 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Заявниця зазначила, що апеляційний суд під час розгляду її заяви застосував завищений стандарт доказування, передбачений для процедури встановлення факту смерті, в межах якої необхідно навести беззаперечні докази, що підтверджують смерть особи у точно визначений час, натомість вона просила суд про оголошення особи померлою, тобто констатацію високого ступеня ймовірності смерті. Зауважила, що підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підстави припускати смерть цієї особи. Наголосила, що ОСОБА_2 пропав безвісти 16 січня 2023 року під час безпосередньої участі в активних бойових діях на позиції, тобто під час обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави вважати його загиблим. До сьогодні немає відомостей щодо місця його перебування як за місцем його постійного проживання, так і за місцем проходження служби. Минуло три роки, інформації про перебування його в полоні немає, а пошукові дії неможливо провести через окупацію населеного пункту Мар`їнка. Послалася на те, що апеляційний суд безпідставно переоцінив зібрані у справі докази та не дав належної правової оцінки показанням свідка ОСОБА_5 , який чітко зазначив, що 16 січня 2023 року разом із ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 був разом на позиції (у квартирі). Позиція росіян розташовувалася у сусідньому будинку. Після того як по їх позиції почав вести вогонь танк, все почало горіти і вони вимушені були вистрибувати з вікна. Всі вони були поряд, а по них приблизно десять російських солдат вели прицільний вогонь, просто розстрілювали та закидували їх гранатами. Його ( ОСОБА_5 ) одного взяли у полон, де росіяни йому повідомили, що усі інші його побратими мертві. Ствердила, що показання свідка не суперечать іншим письмовим доказам у справі, апеляційний суд усупереч статтям 89, 367 ЦПК України не дав оцінки сукупності доказів, які підтверджують високий рівень ймовірності загибелі ОСОБА_2 . Сукупністю доказів вважає: перебування у зоні бойових дій; штурмові дії противника; знищення позиції військовослужбовців Збройних Сил України; показання безпосереднього очевидця тих подій ОСОБА_5 ; рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 11 жовтня 2024 року, яким одного з військовослужбовців - ОСОБА_10 , що був у складі групи разом із ОСОБА_2 , визнано померлим. Позиція інших учасників справи щодо доводів касаційної скарги

26. Решта учасників справи, належним чином повідомлені про касаційний перегляд справи, не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Межі розгляду справи касаційним судом

27. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

28. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

29. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування апеляційним судом в оскарженій постанові норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. Оцінка аргументів, наведених у касаційній скарзі

31. У цій справі заявниця просила оголосити її сина військовослужбовця померлим від дня його вірогідної смерті під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф. До заяви вона долучила докази на підтвердження вірогідної смерті її сина, а саме витяг із журналу ведення бойових дій, документи за результатами проведеного службового розслідування за фактом зниклого безвісти військовослужбовця, витяг з ЄРДР щодо здійснення кримінального провадження за фактом зникнення військовослужбовця, інформацію про неперебування його у полоні. Місцевий суд вважав, що конкретні обставини (підтверджені послідовними доказами) зникнення безвісти ОСОБА_2 під час воєнного стану, внаслідок бойового зіткнення з противником, за відсутності відомостей про перебування його у полоні, дають підстави зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання ним обов`язків військової служби. Апеляційний суд дійшов переконання, що наявні у справі докази не містять викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 у зазначену дату, а лише підтверджують втрату ним зв`язку із особовим складом військової частини, неповернення з поля бою, що обумовлює можливість вважати його таким, що зник безвісти. Обґрунтовуючи помилковість висновків апеляційного суду, заявниця акцентує увагу на невідповідному предмету заяви обраному апеляційним судом стандарту доказування, позаяк вона просила оголосити її сина померлим, а не встановити факт його смерті, для чого слід було б достеменно довести обставини, які свідчать про факт смерті у певний час і за певних обставин. Вона ж повинна була довести обставини, на основі яких можна було б зробити вірогідне припущення про смерть її сина, що власне вона і здійснила.

32. Верховний Суд вважає такі доводи заявниці обґрунтованими з огляду на таке.

33. Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

34. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

35. Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

36. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

37. За пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

38. Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

39. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 46 ЦК України).

40. За частиною другою статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

41. Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

42. Стаття 47 ЦК України визначає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

43. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

44. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

45. Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою. Наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. Виснувала, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси. Зауважила, що мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі. Зазначила, що правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції. Керувалася тим, що речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Резюмувала, що визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії. Роз`яснила, що законодавець доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа --з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу. Підсумувала, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

47. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

48. У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

49. За Наказом № 309 датою початку бойових дій у Мар`їнській міській територіальній громаді є 24 лютого 2022 року, а датою завершення бойових дій - 16 січня 2025 року. Тобто з 17 січня 2025 року місто Мар`янка офіційно визнане тимчасово окупованою територією.

50. Оскільки, за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , на час такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то суди правильно вважали, що відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, може бути здійснений у цій справі з 17 січня 2025 року.

51. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголосив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

52. Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото-, відеоматеріали тощо. Цей перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі. Подібні висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25, від 29 квітня 2026 року у справі № 577/6144/25.

53. У постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22 Верховний Суд розмежував процедури оголошення особи померлою та встановлення факту смерті особи. Зазначив таке: Цивільне законодавство передбачає декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23). Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю. Натомість відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 Верховний Суд зазначив, що заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19. Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної влади факту смерті.

54. Верховний Суд вважає, що у справі, що переглядається, місцевий суд на основі зібраних у справі доказів зробив обґрунтоване вірогідне припущення про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 , який ймовірно загинув за особливих обставин у населеному пункті Мар`їнка Покровського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті оточення позиції, артилерійського обстрілу та стрілецького бою з військовими зс рф.

55. Водночас апеляційний суд, маючи в розпорядженні навіть більше доказів щодо обставин ймовірної смерті військовослужбовця [свідок (побратим ОСОБА_2 ), звільнений з полону, дав показання вже на стадії апеляційного перегляду справи], не спростувавши висновків місцевого суду щодо зробленого припущення, констатував, що у справі немає доказів, які б свідчили про вірогідну смерть військовослужбовця ОСОБА_2 у зазначену в заяві дату, оскільки наявні докази лише посвідчують факт втрати зв`язку з особовим складом військової частини, неповернення з поля бою, що обумовлює можливість вважати військовослужбовця таким, що зник безвісти.

56. Однак за обставинами справи ОСОБА_2 вже перебуває в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, цей факт не просила встановити ОСОБА_1 у своїй заяві. Заявниця ж на основі обставин зникнення безвісти ОСОБА_2 зробила припущення про вірогідну смерть її сина, який перебував у обставинах, які були винятково небезпечними для його життя.

57. Тобто місцевий суд дослідив наявні матеріли службового розслідування військової частини, інформацію про проведення кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 , відомості про неперебування ОСОБА_2 у полоні, врахував період часу, протягом якого немає жодних відомостей про військовослужбовця, і відсутність підстав вважати, що ситуація зміниться, та з огляду на те, що пройшло понад два роки з відповідної події та дати відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, зробив вірогідне припущення про смерть військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Своєю чергою, не погодившись з цим, апеляційний суд не навів жодних контраргументів, не зазначив про наявність підстав вважати, що ОСОБА_2 живий (не здійснив на основі наявних доказів обґрунтованого припущення про це), як і не зауважив про те, що виниклі обставини, які вже є сталими протягом тривалого часу, вірогідно зміняться.

58. Верховний Суд констатує, що місцевий суд, правильно визначившись із змістом спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошення померлим ОСОБА_2 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану. Подібні висновки за схожих обставин зробив Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 711/2938/25.

59. Натомість апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин справи й наданих сторонами доказів (маючи в розпорядженні навіть додаткові), в інший спосіб розтлумачив частини другу, третю статті 46 ЦК України, у зв`язку із чим скасував рішення, яке відповідало вимогам законності й обґрунтованості.

60. Верховний Суд також взяв до уваги іншу справу щодо військовослужбовця, який зник безвісти разом із ОСОБА_2 . Рішенням від 11 жовтня 2024 року у справі № 296/7118/24 (набрало законної сили 11 листопада 2024 року) Корольовський районний суд міста Житомира оголосив померлим громадянина України ОСОБА_10 , який зник близько 12 год 30 хв ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Мар`їнка Покровського району Донецької області під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф. За відсутності істотних відмінностей у фактичних обставинах цієї справи немає правових підстав для різного підходу до вирішення питання щодо оголошення цих військовослужбовців померлими.

61. Отже, доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є обґрунтованими і такими, що свідчать про неправильне застосування апеляційним судом частин другої, третьої статті 46 ЦК України всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Щодо суті касаційної скарги

62. За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

63. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

64. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови щодо неправильного застосування апеляційним судом норм частини третьої статті 46 ЦК України, Верховний Суд вважає за неодмінне задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду про задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року скасувати та залишити в силі рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська