Постанова КЦС ВС № 757/6149/20-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 757/6149/20-ц провадження № 61-7278св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача Литвиненко І. В., суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Ситнік О. М., заявник (позивач) - ОСОБА_1 , заінтересована особа (позивач) - ОСОБА_2 , заінтересована особа (відповідач) - ОСОБА_3 , заінтересовані особи (треті особи) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаргона», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, державний реєстратор Покровської державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошея Анастасія Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаргона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентини Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, державного реєстратора Покровської державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошеї Анастасії Анатоліївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Кепітал Груп», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторії Вікторівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, про припинення права власності, витребування частини майна із чужого володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення, ВСТАНОВИВ Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

1. У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації, скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень, у тому числі з відкриттям розділу, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно об`єкта нерухомості, а також заборонити реєстрацію у вказаній квартирі будь-яких осіб.

2. В обґрунтування заяви зазначала, що існує ризик, що відповідач у подальшому може здійснити відчуження спірної квартири, яка в даний час складається з квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що здійснювалося неодноразово при наявності ухвал суду та невжиття заходів забезпечення позову.

3. Виходячи із предмета позову зазначала, що такі дії можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, оскільки існує ризик продажу майна, яке є предметом позову, на користь третіх осіб.

4. Крім того, зазначила, що правовий статус добросовісних набувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та правомірність державної реєстрації квартири АДРЕСА_1 з зареєстрованим номером 1347410680000 встановлена судовим рішенням касаційної інстанції, а саме постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 757/8549/21.

5. Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 27 червня 2024 року у справі № 757/53887/17-ц задовольнив заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Лева Р. В., скасував заходи забезпечення позову і зняв арешт із спірної квартири. Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

6. Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 25 лютого 2020 року відкрив в порядку загального позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс» (далі - ТОВ «Фактор Інвест Плюс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаргона» (далі - ТОВ «Гаргона»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінанс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Джерело Фінанс»), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П., про визнання незаконними дій та визнання недійсним акта щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, про визнання наступних договорів недійсними, про визнання поділу квартири незаконним та скасування реєстраційних дій та призначив підготовче засідання. 7. 24 листопада 2020 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ТОВ «Гаргона», ТОВ «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В. В., державний реєстратор Покровської державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошея А. А., ТОВ «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про припинення права власності, витребування частини майна із чужого володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення, із клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

8. Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 19 січня 2021 року позов ОСОБА_3 залишив без розгляду.

9. Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 19 січня 2021 року прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду, відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 04 липня 2024 року під головуванням судді Григоренко І. В. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив.

11. Наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

12. Заборонив будь яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 .

13. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову місцевий суд вказував, що між сторонами існує спір щодо набуття, а також, переходу права власності та законності рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, її поділ на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 та їх подальше відчуження.

14. Верховний Суд постановою від 26 квітня 2023 року (справа № 757/8549/21-ц) встановив правовий статус набувачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також правомірність державної реєстрації.

15. При цьому, за відомостями державного реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_2 , яка в цей час складається з квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_3 .

16. Київський апеляційний суд постановою від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив.

17. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.

18. Ухвалюючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виснував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просять витребувати у ОСОБА_3 спірну квартиру АДРЕСА_2 у розмірі та за площею у відповідності до даних технічного паспорта квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і припинити право власності ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_1 , яка відповідає параметрам квартири АДРЕСА_1 . Відновити становище позивачів щодо майнового права на квартиру АДРЕСА_1 , яке існувало до його порушення.

19. Таким чином, предметом спору у цій справі є витребування особою, яка вважає себе власником майнового права на квартиру АДРЕСА_1 , у володіючого власника ОСОБА_3 спірної квартири АДРЕСА_2 , як об`єкта нерухомого майна.

20. Суд апеляційної інстанції зауважив, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала необхідності накладення арешту на квартиру, так як і не надала доказів, які б підтверджували реальний намір ОСОБА_3 здійснити відчуження спірної квартири.

21. Крім того, позивач ОСОБА_1 не зазначила жодних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних її прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду. Також не довела наявності наміру ОСОБА_3 будь-яким чином вчинити дії з метою уникнення виконання рішення суду.

22. Зауважував, що саме по собі посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви, і підстав вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду немає.

23. Підсумовуючи вказував, що, приймаючи рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всю квартиру, суд першої інстанції не врахував, що позивачі заявили вимогу про припинення право власності ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_1 , яка відповідає параметрам квартири АДРЕСА_1 , а тому апеляційний суд вважав, що застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачами вимогами. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

24. У червні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокатка Князьська Н. А. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року в якій просила постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

25. Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

26. Представник заявниці зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 757/8549/21-ц чітко встановлено, що договір купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , на підставі якого позивачі набули право власності на спірну квартиру не визнаний недійсним, а тому добросовісність набуття права власності на неї встановлена судовим рішенням, адже договір купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року є дійсним та чинним на цей час. Разом з тим у цій постанові було зазначено, що спірна квартира неодноразово змінювала свого номінального власника, що є встановленим фактом вилучення належної позивачам квартири поза межами їх волі.

27. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що однією з заявлених позовних вимог є припинення права власності на частину квартири АДРЕСА_2 , яка відповідає технічним параметрам квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Питання про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 як єдиний цілісний об`єкт без поділу та виділу, на даний час не вирішено. Вказані підстави є предметом розгляду справи по суті і не входять до підстав вирішення питання про забезпечення позову.

28. Отже, саме поняття цілісності об`єкту нерухомості, якою є квартира АДРЕСА_1 є предметом розгляду справи по суті.

29. Надаючи правову оцінку неспівмірності заявлених заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду питання забезпечення позови визначену статтями 149, 150 ЦПК України та поза межами загального розгляду питань встановив безспірність статусу належності та цілісності квартири, що є завданням розгляду справи по суті.

30. Касаційна скарга містить арґумент про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постановах від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22.

31. Апеляційний суд зазначаючи про неспівмірність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на всю квартиру не дослідив заявлені позовні вимоги, приюдиційні обставини добросовісного набуття права на нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх взаємозв`язок та наслідки невжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції, щодо безпідставності доводів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, не ґрунтуються на належному дослідженні наявних у справі доказів. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

32. У поданому у липні 2025 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Лев Р. В. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржену постанову апеляційного суду просив залишити без змін.

33. Зауважив, що матеріали справи містять рішення судів, які набрали законної сили, де встановлені обставини незаконності переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 , про незаконність реєстрації права власності на неї, про наявність чинного наказу Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації права власності громадянок ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_2 , про відсутність будь-якої дозвільної документації щодо поділу квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_6 (постанова Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року у справі № 910/10898/23, постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 757/530/20-ц, постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та постанова Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 757/8549/21-ц).

34. Висновки суду апеляційної інстанції правильні, адже у заяві про забезпечення позову представник позивача зазначав, що у іншій справі - № 757/53887/17-ц була задоволена заява представника відповідача ОСОБА_3 та скасовані заходи забезпечення позову і знятий арешт. Зазначені обставини стали підставою для накладання арешту у цій справі. Однак, скасування арешту у справі № 757/53887/17-ц було вчинене з причин залишення позову громадянок ОСОБА_8 без розгляду, що зумовлює в порядку виконання вимог частин дев`ятої, десятої статті 158 ЦІК України скасування вжитих судом заходів забезпечення позову. При цьому, у разі не згоди із прийнятою ухвалою, громадянки ОСОБА_8 не були позбавлені права подати апеляційну скаргу, однак цього не зробили.

35. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про потенційний ризик неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, всупереч приписам ЦПК України позивачі за зустрічним позовом до заяви не додали. І це при цьому, що у справі наявні численні докази того, що квартири за АДРЕСА_1 ніколи фактично не існувало та не існує, власниками якої себе позиціонують позивачі за зустрічним позовом.

36. Твердження позивача ОСОБА_7 щодо наявності ризиків, які можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, не відповідають дійсності та є безпідставними та необґрунтованими. ОСОБА_3 є набувачем зазначеної квартири з 28 лютого 2018 року, вона нею володіє, зробила ремонт та проживає зі своєю сім`ю, сплачує всі необхідні комунальні послуги та платежі. З цього часу з її боку не було та не має жодних натяків та дій на продаж цієї квартири та/або спроб іншим чином змінити її власника. Натомість саме ОСОБА_3 , як зацікавлена особа вступає у всі справи, які порушили позивачі, у тому числі щодо визнання договорів купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року недійсними (справа № 757/8549/21-ц).

37. Саме ОСОБА_3 намагається захистити та гарантувати своє право власності від недобросовісних дії позивачів на неіснуючу (начебто поділену) квартиру АДРЕСА_2 . Відтак, з дня купівлі зазначеної квартири (28 лютого 2018 року), не вчиняла жодних дій, які 6 давали підстави заявляти клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та просити накласти арешт на цю квартиру.

38. Вказує, що переконання сторони відповідача, подання заяви про забезпечення позову та постановлення судом першої інстанції оскарженої ухвали було спрямоване на протидію виконанню рішення та постанови у господарській справі № 910/10989/23. У цій постанові було встановлено, що незважаючи на скасування Міністерством юстиції України рішення про поділ об`єкта нерухомості та скасування об`єкта нерухомого майна за реєстраційним № 972544680000 (квартира АДРЕСА_2 ), 09 вересня 2017 року у реєстрі з`являється новий запис про державну реєстрацію права власності (з відкриття розділу) на квартиру АДРЕСА_2 за відповідачами 2 та 3 (реєстраційний № 1347410680000). Тобто після скасування незаконного запису, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без правових на те підстав, здійснили реєстрацію нового розділу та право власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347410680000). Рух справи в суді касаційної інстанції

39. Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував копії матеріалів справи із Печерського районного суду м. Києва. 40. 21 липня 2025 року матеріали справи № 757/6149/20-ц надійшли до Верховного Суду.

41. Верховний Суд ухвалою від 01 червня 2026 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів. Позиція Верховного Суду

42. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

44. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

46. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

48. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

49. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

50. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом..

51. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

52. Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

53. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

54. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

55. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

56. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

57. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

58. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

59. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

60. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

61. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

62. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

63. У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

64. Тож, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

65. У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

66. З матеріалів справи відомо та суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просять: 1) витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 у розмірі та за площею у відповідності до даних технічного паспорту квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; 2) припинити право власності ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_1 , яка відповідає параметрам квартири АДРЕСА_1 ; 3) відновити становище позивачів щодо майнового права на квартиру АДРЕСА_1 , яке існувало до його порушення.

67. Таким чином, предметом спору у цій справі є витребування особою, яка вважає себе власником квартири АДРЕСА_1 , у володіючого власника ОСОБА_3 квартири, яка входить до складу спірної квартири АДРЕСА_2 , як об`єкта нерухомого майна.

68. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

69. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

70. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).

71. Апеляційний суд, відмовляючи у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , вищевказаних вимог закону не врахував.

72. Отже, апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, та відповідає предмету позову і, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

73. Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову апеляційний суд у межах вимог ЦПК України не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, не врахував ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

74. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, оскільки у провадженні суду перебуває цивільна справа, між сторонами виник спір щодо частини зазначеного майна, яке є предметом спору також.

75. Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає ОСОБА_3 володіти і користуватися належним їй майном, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

76. Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішений, крім того, є вірогідність того, що спірне майно може бути відчужене на користь третіх осіб. Заборона на відчуження спірного майна є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов`язання. Невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унаслідок чого такі квартири будуть відчужені іншим особам, які не залучені до участі у цій справі. Такі обставини призведуть до виникнення нових спорів.

77. Верховний Суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

78. Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

79. З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши спір між сторонами справи щодо спірного майна, а також існування підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі.

80. Дійсна мета звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову також підтверджується тим, що судом не встановлено, а відповідачами не доведено, що таке звернення заявника спрямоване на зловживання ним своїми правами.

81. Таким чином колегія суддів вважає прийнятними доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

82. Отже, постанова апеляційного суду щодо вирішення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру підлягає скасуванню, з залишенням у цій частині у силі рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

84. Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року та залишення в силі ухвали суду першої інстанції. Керуючись статтями 406, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року скасувати та залишити в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Литвиненко Судді А. І. Грушицький С. О. Карпенко Є. В. Петров О. М. Ситнік