Постанова 4851 № 520/7077/26

Головуючий І інстанції: Пасечнік О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 р. Справа № 520/7077/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 року по справі № 520/7077/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.12.2025 №204950026224 про відмову ОСОБА_2 у призначенні з 21.02.2025 пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» та в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в податкових органах з 03.02.1997 по 30.06.2013. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 03.02.1997 по 30.06.2013 в податкових органах. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 21.02.2025 пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 21.05.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.12.2025 №204950026224 про відмову в призначенні/перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 03.02.1997 по 20.08.2003, з 12.12.2003 по 10.04.2006, з 17.04.2006 по 12.03.2007, з 13.03.2007 по 04.07.2007, з 05.07.2007 по 29.01.2009, з 30.01.2009 по 16.03.2012, з 16.03.2012 по 30.06.2013 в податкових органах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.05.2025, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про відсутність підстав для призначення позивачці пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, з огляду на відсутність необхідного стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за Законом України Про державну службу, оскільки у період перебування на певних посадах позивачу були присвоєні персональні звання, що виключає віднесення вказаного періоду до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за Законом №

889. Позивач скориставшись своїм правом визначеним ст. 304 КАС України подала відзив на апеляційну скаргу в якому вважаючи рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що винесено згідно чинного законодавства просила апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі положень п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 21.05.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 889-VIII, яке було прийнято і зареєстровано відділом обслуговування громадян №5 за №384, що підтверджується розпискою-повідомленням. До заяви про призначення пенсії було долучено: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, заява про призначення / перерахунок пенсії, паспорт, довідка про заробітну плату, трудова книжка або документи про стаж. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.12.2025 №204950026224 про відмову в призначенні/перерахунку пенсії зазначено, що Результати розгляду документів, доданих до заяви: згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.08.1982, ОСОБА_1 , працювала в Державній податковій інспекції з 03.02.1997 по 30.06.2013. Посадовим особам контролюючих органів згідно статті 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, які не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актам Кабінету Міністрів. Вирішено: на підставі Закону №889 відмовити у призначенні пенсії за віком в зв?язку з відсутністю на 01.05.2016 необхідного страхового стажу державної служби. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з пп. 10-12 розділу XI ;Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 3723-XII основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Таким чином, підставами для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Із матеріалів справи встановлено, що позивачка працювала в органах державної податкової служби Харківської області, приймала присягу державного службовця та мала спеціальні звання, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 23.08.1982. 03.02.1997 зарахована на посаду старшого державного податкового інспектора-ревізора до відділу організації документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Дзержинському районі м. Харкова; 03.02.1997 прийняла Присягу державного службовця; 02.02.1998 переведена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу Державної податкової адміністрації в Дзержинському районі м. Харкова; 17.02.1998 присвоєно звання - інспектор податкової служби другого рангу; 01.07.1998 переведена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового-ревізора відділу організації роботи по зверненню стягнення податкової заборгованості на майно платників податків та вилученню готівки Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова; 02.11.1998 переведена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового інспектора-ревізора відділу документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова; 09.01.2002 у зв`язку зі змінами в структурі та штатному розписі переведена на посаду головного державного податкового-ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова; 10.04.2003 присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби першого рангу; 20.08.2003 звільнена з займаної посади за власним бажанням; 12.12.2003 прийнята на конкурсній основі на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора у відділ документальних перевірок СПД-юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова; 10.04.2006 звільнена з займаної посади за власним бажанням; 17.04.2006 призначена на конкурсній основі на посаду завідуючої сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова; 05.02.2007 присвоєне чергове звання-радник податкової служби 3 рангу; 11.01.2007 у зв`язку зі змінами у штатному розписі переведена на посаду начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова; 25.01.2007 у зв`язку зі змінами у штатному розписі переведена на посаду начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова; 05.02.2007 присвоєне чергове спеціальне звання - радник податкової служби третього рангу; 12.03.2007 звільнена у зв`язку з переводом на роботу до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області; 13.03.2007 призначена на конкурсній основі на посаду начальника управління аудиту юридичних осіб Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області; 04.07.2007 звільнена у зв`язку з переводом до Дзержинської ДПІ м. Харкова; 05.07.2007 призначена на конкурсній основі на посаду начальника управління аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова; 21.03.2008 у зв`язку зі змінами у штатному розписі переведена на посаду начальника управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова; 29.01.2009 звільнена у зв`язку з переводом на роботу в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова; 30.01.2009 призначена на посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова у порядку переведення з ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова; 03.06.2010 присвоєно спеціальне звання-радник податкової служби 2 рангу; 16.03.2012 звільнена з посади заступника начальника ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у порядку переведення до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби; 16.03.2012 призначена на посаду завідувача сектору забезпечення доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова; 01.02.2013 у зв`язку з введенням в дію штатного розпису призначена на посаду начальника відділу забезпечення доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян; 01.07.2013 призначена у порядку переведення на посаду начальника відділу забезпечення доступу до публічної інформації та організації розгляду звернень громадян управління обслуговування платників податків Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області; присвоєно 11 ранг державного службовця; 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІ рангу; 01.03.2014 у зв`язку із змінами структури та штатного розпису призначена на посаду заступника начальника відділу обслуговування платників податків Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області; 18.06.2014 у зв`язку із змінами у штатному розписі призначена на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області; 17.07.2015 призначена на посаду головного державного інспектора сектору організації розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації управління реєстрації платників податків Індустріальної об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. 07.12.2015 позивач була звільнена із займаної посади у порядку переведення до Харківського апеляційного адміністративного суду. Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Приписи абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), який діяв у період чинності Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» до 01.05.2016, визначали, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283). Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509-XII). Відповідно до статті 15 Закону №509-XII посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Зазначеною статтею Закону №509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням. Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону №509-XII). Законом №889-VIII, і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Додатком 6 до Постанови №306 передбачено, що спеціальні звання, які присвоєно позивачу, прирівнюється до відповідного рангу державного службовця, що також підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.08.1982. Враховуючи наведене, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Вказані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а, від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 18.03.2021 справі №500/5183/17. Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. А отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач з 03.02.1997 по 20.08.2003, з 12.12.2003 по 10.04.2006, з 17.04.2006 по 12.03.2007, з 13.03.2007 по 04.07.2007, з 05.07.2007 по 29.01.2009, з 30.01.2009 по 16.03.2012, з 16.03.2012 по 30.06.2013 працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи (служби) позивача, що складає більше двадцяти років, належить зарахувати до стажу державної служби. Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.12.2025 №204950026224 про відмову в призначенні/перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 03.02.1997 по 20.08.2003, з 12.12.2003 по 10.04.2006, з 17.04.2006 по 12.03.2007, з 13.03.2007 по 04.07.2007, з 05.07.2007 по 29.01.2009, з 30.01.2009 по 16.03.2012, з 16.03.2012 по 30.06.2013 в податкових органах. Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 року по справі № 520/7077/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов