Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7676/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4352/26 Справа № 185/7676/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Петешенкової М.Ю., Городничої В.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 09 березня 2021 року відповідач уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 223738665 в електронній формі з використанням електронного підпису, стовореного за допомогою одноразового ідентифікатора МNV85Е3F. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5700 грн. Первісним кредитором було відступлено право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон плюс» відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, строк дії якого продовжувався відповідно до додаткових угод. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, предметом цього договору є зокрема право вимоги до відповідача за кредитним договором. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 223738665 від 09 березня 2021 року у загальному розмірі 20 274 грн 90 коп, у тому числі: тіло кредиту 5700 грн, відсотки 14 574 грн 90 коп. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на сплату судового збору 2422 грн 40 коп, на професійну правничу допомогу 7000 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 31 грудня 2021 року, підписаний сторонами договору факторингу № 28/1118-01, яким сторони підтверджують здійснення оплати за відступлення прав вимоги за зазначеним договором, не є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому цей акт не є належним доказом здійснення господарської операції - оплати за договором факторингу № 28/1118-01. В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що 09 березня 2021 року позичальник ОСОБА_1 уклала з кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 223738665 в електронній формі з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно з презумпцією правомірності правочину, що визначена статтею 204 ЦК України, зазначений кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. За змістом договору позичальник отримав кредит на суму 5700 грн строком на 30 днів з дати отримання кредиту (дисконтний період), користування позичальником сумою кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною та має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. Протягом дисконтного періоду застосовуються процентна ставка 1,7 відсотка в день від суми кредиту за кожний день користування ним. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду розмін процентів становить 2,3 відсотка в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Зарахування кредитних коштів на картку позичальника підтверджується випискою з карткового рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк». Первісним кредитором було відступлено право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон плюс» відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, предметом цього договору є зокрема право вимоги за кредитним договором № 223738665 від 09 березня 2021 року. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 223738665 від 09 березня 2021 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 31 грудня 2021 року, підписаний сторонами договору факторингу № 28/1118-01, яким сторони підтверджують здійснення оплати за відступлення прав вимоги за зазначеним договором, не є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому цей акт не є належним доказом здійснення господарської операції - оплати за договором факторингу № 28/1118-01. Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно з п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. 28 листопада 2018 року між TOB «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до п. 2.1 Договору, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 1.3 даного договору під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Відповідно до п. 2.3 Договору, розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 гривень (Ціна продажу), що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора. Згідно п.4.1 Договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Відповідно до п. 8.2 договору строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Строк дії договору неодноразово продовжувався відповідно до додаткових угод. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Згідно з п. 4.1 Договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Відповідно до п. 8.2 Договору строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Строк дії договору неодноразово продовжувався відповідно до додаткових угод. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 223738665 від 09 березня 2021 року. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 31 грудня 2021 року, підписаний сторонами договору факторингу № 28/1118-01, яким сторони підтверджують здійснення оплати за відступлення прав вимоги за зазначеним договором, не є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс», а саме відсутня належним чином завірена копія первинного платіжного документу (платіжної інструкції). Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є належним кредитором та те, що акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язання у межах господарських відносин, апеляційний суд вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції вірно зазначив, що вищезазначений акт який надано до позовної заяви не є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент укладення першого договору факторингу вказаних кредитних зобов`язань ще не було, а фактору були передані кредитні зобов`язання, які існували на момент укладання цього договору факторингу. З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, які є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року Головуючий суддя М.О. Макаров Судді М.Ю. Петешенкова В.С. Городнича