Постанова 4823 № 732/1618/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 19 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 732/1618/25 Головуючий у першій інстанції Бойко А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/992/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого-судді Висоцької Н. В., суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В., із секретарем Хілик М. О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наука-незалежна експертиза якості», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договорів оренди, припинення речового права, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року адвокат Куліш Ю. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гетьманське», в якому просив достроково розірвати договір оренди землі №1914 від 06.01.2012 (змінений додатковими угодами №42 від 01.01.2017, б/н від 06.09.2018 та б/н від 01.12.2022, які є його невід`ємними частинами), щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,7531 га, з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095 та припинити речове право на вказану земельну ділянку, а саме право оренди, зареєстроване за ТОВ «Гетьманське», номер запису про інше речове право №24842381, а також стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою за 2023 та 2024 роки у розмірі 11304,00 грн із подальшим вирахуванням із цієї суми обов`язкових платежів та судові витрати. В обґрунтування посилався, що позивач є власницею земельної ділянки площею 3,7531 га з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095, яка розташована на території Володимирівського старостинського округу Городнянської міської ради Чернігівської області (раніше Ільмівської сільської ради) і на підставі договору оренди землі № 1914 від 06.01.2012 позивач передала належну їй земельну ділянку 3,7531 га з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095в оренду СТОВ «Іскра» строком на 5 років. Вказує, що 01.01.2017 між позивачем та СТОВ «Іскра» укладено додаткову угоду № 42 до договору оренди землі від 06.01.2012, якою зазначений договір в цілому було викладено в новій редакції, зокрема строк укладення договору був встановлений до 10.12.2027 (п. 3.1); орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2355,02 грн за рік (п. 4.1); обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше) (п. 4.4); орендна плата вноситься до 31 грудня (п. 4.8). Посилається, що на підставі додаткової угоди від 06.09.2018 до договору оренди землі №1914 від 06.01.2012, укладеної між позивачем, СТОВ «Іскра» та ТОВ «Гетьманське» право оренди земельної ділянки перейшло до ТОВ «Гетьманське», проте вказана додаткова угода у позивачки не збереглася, але факт переходу на її підставі право оренди до відповідача підтверджується тим, що наступна додаткова угода від 01.12.2022 до вказаного договору оренди земельної ділянки вже була укладена між позивачем та відповідачем, орендна плата за оренду належної позивачу земельної ділянки виплачувалася відповідачем, і, найголовніше, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено інформацію про зміну орендаря земельної ділянки на відповідача, який є орендарем зазначеної земельної ділянки досі. За доводами позову, 01.12.2022 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № б/н до договору оренди землі від 01.06.2012, якою вказаний договір оренди було викладено в новій редакції, відповідно до якої: договір вважається укладеним строком на 18 років (п. 3.1); орендна плата вноситься в грошовій формі в сумі 5652,00 грн за повний рік оренди (п. 4.1); обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється без урахування річного індексу споживчих цін на товари і послуги, показників інфляції та індексів нормативно-грошової оцінки (п. 4.3); орендна плата вноситься до 31 грудня (п. 4.4.). Договір оренди землі №1914 від 06.01.2012, а також додаткові угоди до нього належним чином зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому вважає, що між позивачем та відповідачем наявний діючий договір оренди землі, відповідно до якого орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим договором орендні платежі (п. 9.4 кожного), проте всупереч умовам договору відповідач, починаючи з 2023 року, припинив виплачувати орендну плату, у зв`язку з чим позивачка звернулась до суду з цим позовом. Ухвалою Городнянського районного суду від 05.12.2025 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості». Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 26.01.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі №1914 від 06.01.2012 (змінений додатковими угодами №42 від 01.01.2017, б/н від 06.09.2018 та б/н від 01.12.2022, які є його невід`ємними частинами), щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,7531 га, з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095. Стягнуто з ТОВ «Гетьманське» на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095, площею 3,7531 га, за 2023 та 2024 роки у розмірі 11304,00 грн із подальшим вирахуванням із цієї суми обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору. В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що з боку відповідача має місце систематичне порушення обов`язку по сплаті орендної плати за користування земельними ділянками. У зв`язку з невиконанням орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі у орендодавця виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за вказаними договорами за 2023-2024 роки. Відтак, договори оренди землі підлягають розірванню з підстав, що передбачені п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України. Також за висновком суду, вимога позивача щодо припинення речового права права оренди земельної ділянки, яке зареєстроване за ТОВ «Гетьманське» задоволенню не підлягає, оскільки таке право має бути припиненим шляхом виключення запису із Державного реєстру речових прав, так як зроблено запис новий з посиланням на договір № 0101/25-14 від 01.01.2025. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а оскільки ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» не залучено до участі у справі в якості відповідача, тобто до ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості», позивачем вимог не заявлено та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» права позивачки на земельну ділянку. Не погодившись з вказаним рішенням суду, керівник ТОВ «Гетьманське» Яременко А. В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. За доводами скарги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та невмотивованим, та таким, що суперечить чинному законодавству України. В обґрунтування доводів заявник посилається, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ТОВ «Гетьманське» є належним відповідачем у справі, оскільки матеріально-правові відносини існують саме між позивачем та ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» та вирішив припинити право оренди, зареєстроване саме за останнім, вийшовши за межі позовних вимог та вирішивши права третьої особи, що є грубим порушенням норм процесуального права. Вказує на те, що земельна ділянка позивача розташована на території Володимирівського старостинського округу Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на відстані близько 3 км від кордону з республікою білорусь та 30 км від кордону з рф. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, Городнянська міська територіальна громада з 22.06.2022 відноситься до території можливих бойових дій. Як зазначає заявник, 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на своєму офіційному веб-сайті засвідчила, що військова агресія рф проти України з 24.02.2022 до її офіційного закінчення є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Тому заявник наголошує, з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України ТОВ «Гетьманське» було позбавлено можливості обробляти земельну ділянку, належну позивачу, а отже і виплачувати їй орендну плату. Також посилається на неможливість використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна товариства, потенційне замінування та пов`язана з цим загроза життю та здоров`ю працівників є прямим наслідком збройної агресії, що об`єктивно унеможливило виконання зобов`язань за договорами оренди. Вважає вказані обставини є такими, за які орендар не відповідає, і які відповідно до ст. 617, ч. 6 ст. 762 ЦК України та п. 13.2 (42) договору оренди звільняють його від сплати орендної плати за період, протягом якого таке користування було неможливим. Несплата орендної плати відповідачем до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які товариство не відповідає, тому наведене унеможливлює розірвання договорів оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати за спірний період. За доводами скарги, внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибохонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання, територія Городнянської міської територіальної громади, до якої входить Володимирська сільська рада є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на постанову Чернігівського апеляційного суду у справі № 732/963/25, Херсонського апеляційного суду у справі № 650/3776/24, Миколаївського апеляційного суду у справі № 485/747/25. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу не подано. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 06.01.2012 між ОСОБА_1 та СТОВ «Іскра» був укладений договір оренди землі №1914, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,7531 га, в тому числі рілля - 3,7531 га. Договір укладено на 5 (п`ять) років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 943,00 грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України (а.с. 16-18). Додатковою угодою №42 від 01.01.2027 до Договору оренди землі від 06.01.2012 договір в цілому було викладено в новій редакції. Відповідно до нової редакції договору, договір укладений на строк до 10.12.2027, орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2355,02 грн за рік,обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), орендна плата вноситься до 31 грудня (а.с. 19-20). У подальшому, додатковою угодою №б/н від 06.09.2018 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до договору оренди землі № 1914 від 06.01.2012 визначено новим орендарем ТОВ «Гетьманське». За матеріалами справи, 01.12.2022 додатковою угодою до Договору оренди землі від 01.06.2012, вказаний договір оренди був викладений в новій редакції, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ТОВ «Гетьманське», за яким строк дії договору 18 років, об`єкт договору земельна ділянка площею 3,7531 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:0095, орендна плата 5652,00 грн за повний рік оренди, орендна плата вноситься до 31 грудня (а.с. 21-23). Судом також встановлено, що за доводами позову додатковою угодою від 06.09.2018 про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди до договору оренди землі № 1914 від 06.01.2012 до завершення строку дії договору орендар передав своє переважне право ТОВ «Гетьманське» і орендодавець погодив такі заміни. Перехід права оренди земельної ділянки, яка належить позивачці, від СТОВ «Іскра» до ТОВ «Гетьманське» підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерпух мого майна, де в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» серед документів, які були подані для державної реєстрації, зазначені: договір оренди землі №914 від 06.01.2012, додаткова угода №42 від 01.01.2017, додаткові угоди: Додаткова угода до договору оренди землі №б/н від 06.09.2018, додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 01.12.2022 (а.с. 25). Згідно договору № 0101/25-14 про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025 між ТОВ «Гетьманське» та ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» укладено договір про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, за умовами якого предметом договору є земельні ділянки, серед яких вказана земельна ділянка площею 3,7531 га з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095. За умовами договору ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» придбаває право оренди зазначених земельних ділянок, до покупця переходять усі права та обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі (зі змінами та доповненнями додатковими угодами). Відповідно до умов п. 4.1. цього договору покупець своєчасно і в повному обсязі проводить розрахунки за придбані права оренди та сприяє продавцю у виконанні цього договору (а.с. 83-88). Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ці угоди зареєстровані в установленому законом порядку, а речове право право оренди на земельну ділянку кадастровий номери: 7421484800:07:000:0095, зареєстроване за ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості», номер запису про інше речове право 24842381 (а.с. 81-82). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача має місце систематичне порушення обов`язку по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою. У зв`язку з невиконанням орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі у орендодавця виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за вказаним договором за 2023-2024 роки, тому суд дійшов висновку, що договір оренди землі підлягає розірванню з підстав, що передбачені п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України. Також за висновком суду, вимога позивачки щодо припинення речового права права оренди земельної ділянки, яке зареєстроване за ТОВ «Гетьманське» задоволенню не підлягає, оскільки таке право має бути припиненим шляхом виключення запису із Державного реєстру речових прав, так як зроблено запис новий з посиланням на договір № 0101/25-14 від 01.01.2025. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а оскільки ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» не залучено до участі у справі в якості відповідача, тобто до ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості», позивачем вимог не заявлено та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» права позивачки на земельну ділянку. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, враховуючи наступне. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України. Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). У ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст.792 ЦК України). Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ст.32 Закону України «Про оренду землі»). Положеннями ст. 24, 25 Закону визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Підстави припинення договору оренди землі це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин. Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин. Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) виснував, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21. Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21). За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності. Тлумачення п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати в цілому, так і її виплати в розмірі меншому, ніж визначеному договором. Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення орендної плати. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.01.2012 між ОСОБА_1 та СТОВ «Іскра» укладено договір оренди землі № 1914, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,7531 га з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095 строком на 5 років. Додатковою угодою №42 від 01.01.2027 до Договору оренди землі від 06.01.2012 договір в цілому було викладено в новій редакції. Відповідно до нової редакції договору, договір укладений на строк до 10.12.2027. У подальшому, додатковою угодою №б/н від 06.09.2018 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до договору оренди землі № 1914 від 06.01.2012 визначено новим орендарем ТОВ «Гетьманське». За матеріалами справи, 01.12.2022 додатковою угодою до Договору оренди землі від 01.06.2012, вказаний договір оренди був викладений в новій редакції, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ТОВ «Гетьманське», за яким строк дії договору 18 років, об`єкт договору земельна ділянка площею 3,7531 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:0095, орендна плата 5652,00 грн за повний рік оренди, орендна плата вноситься до 31 грудня (а.с. 21-23). Як у відзиві на позовну заяву (а.с. 33-41), так і в апеляційній скарзі ТОВ «Гетьманське» не заперечує несплату ОСОБА_1 орендної плати, обґрунтовуючи це неможливістю використання земельної ділянки позивача через форс-мажорні обставини, а саме збройну агресію російської федерації та близкість до кордону з республікою білорусь, що звільняє товариство від виконання зобов`язань за укладеним договором. Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів дохід у вигляді орендної плати за період з І кварталу 2023 року по ІІ квартал 2025 року від ТОВ «Гетьманське» позивач ОСОБА_1 не отримувала (а.с. 24). Апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов до правильного висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не лише самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21. Отже, сам по собі воєнний стан не є безумовною підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»). 24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено військовий стан, який триває дотепер. Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі війна не може автоматично означати звільнення від виконання в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. На підтвердження неможливості обробляти земельну ділянку позивача і відповідно сплачувати орендну плату ТОВ «Гетьманське» до суду першої інстанції надало лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України (а.с. 44). Проте, вказаний лист є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі №915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22). Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили. У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21». Відповідно до положень ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 зазначено, що норма ч. 6 ст. 762 ЦК України визначає як підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Підпунктом 3 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 7 червня 2024 року «Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами» затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якому відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС). За даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/), територія Чернігівської міської територіальної громади Чернігівської області частково є місцем, що налічує 8 непідтверджених небезпечних зон. Відповідно до ч. 283-1.2. ст. 283-1 Податкового кодексу України період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання. Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання. Апеляційний суд враховує, що відповідачем ТОВ «Гетьманське» не надано суду першої та апеляційної інстанціям належних і допустимих доказів на підтвердження обмежень використання ТОВ «Гетьманське» за цільовим призначенням земельних ділянок позивача та наявності розпорядження щодо звільнення ТОВ «Гетьманське» від оподаткування за 2023-2024 роки з підстав непридатності до використання земельних ділянок на території Володимирівського старостинського округу Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області через замінування. Таким чином, для встановлення статусу земельної ділянки, як забрудненої вибухонебезпечними предметами, необхідно не лише завершення активних бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), а і обов`язкове подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві. Матеріали цієї справи не містять доказів звернення відповідача до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації із заявою про потенційне забруднення земельної ділянки позивача вибухонебезпечними предметами та прийняття цими органами рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо спірної земельної ділянки. Отже, відповідач не дотримався визначеного законодавством порядку для встановлення статусу земельної ділянки, як такої, що забруднена вибухонебезпечними предметами, тому відсутні підстави для висновку про можливість його звільнення від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Надані ТОВ «Гетьманське» витяги з інтерактивної мапи територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами та викопіювання з гугл-карти (а.с. 164 зворот) не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про обстеження спірної земельної ділянки операторами протимінної діяльності або неможливості такого обстеження, віднесення такої земельної ділянки до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Відповідно відсутні належні докази неможливості безпечного використання ТОВ «Гетьманське» як орендарем спірної земельної ділянки. Також в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відомості про те, що ТОВ «Гетьманське» протягом 2021-2025 року не вело господарську діяльність і не отримувало дохід, відсутність активів і працівників, які отримують заробітну плату. Отже, відсутні підстави стверджувати, що відповідач позбавлений можливості сплачувати орендну плату позивачу. Виходячи з наведеного, безпідставними є доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та неможливість у зв`язку з цим безпечного використання спірної земельної ділянки і здійснення на ній господарської діяльності, так і посилання на потенційне замінування земельної ділянки у зв`язку з безпосередньою близькістю до державного кордону, що створює загрозу життю та здоров`ю працівників. Також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Гетьманське» є неналежним відповідачем, враховуючи наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» (а.с. 91-94). У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Гетьманське» зазначив, що товариство не являється належним відповідачем у справі, оскільки орендарем спірної земельної ділянки є ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» на підставі Договору відчуження (купівлі-продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.12.2025 орендарем земельної ділянки площею 3,7531 га з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095 зазначено ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» на підставі договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025 (а.с. 81-82). Аналогічна інформація міститься і у відповіді № 2502655 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2026, які отримані апеляційним судом для розгляду справи (а.с. 181 -184). Державну реєстрацію права оренди проведено на підставі Договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Гетьманське» та ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» з додатками (а.с. 83-84, 85-88). За умовами вказаного договору продавцю належить зареєстроване право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених у додатку (Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди яких є предметом відчуження (продажу). Продавець за цим договором продає (відчужує), а покупець придбаває право оренди зазначених земельних ділянок, що є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством. До покупця переходять усі права й обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі (зі змінами та доповненнями додаткових угод) (п. 2.1., 2.2. договору). Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року, а щодо невиконаних до цього часу зобов`язань до повного їх виконання. Зміни та доповнення в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється Додатковими угодами. Згідно з Переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди яких є предметом відчуження (продажу), що є додатком № 1 до договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025 за цим договором ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» набуло право оренди на земельні ділянки площею 3,7531 га з кадастровим номером 7421484800:07:000:0095, порядковий номер у переліку 13 (а.с. 85). Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим Законом, та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону (ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про оренду землі»). Частиною 1 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно абз. 2, 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права. Разом з тим, умовами Договору № 0101/25-14 про відчуження (купівлю-продаж) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025 передбачений строк його дії один рік з моменту його підписання сторонами без зазначення умов його пролонгації. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі строк дії Договору № 0101/25-14 про відчуження (купівлю-продаж) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025 закінчився і оскільки в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано ні суду першої інстанції ні апеляційному суду доказів продовження строку дії договору (додаткові угоди), тому у ТОВ «Наука-незалежна експертиза якості» припинено право оренди спірних земельних ділянок і його права та інтереси оскаржуваним рішенням не порушуються, у зв`язку з чим ТОВ «Гетьманське» є належним відповідачем у справі як орендар спірних земельних ділянок на підставі укладених договорів з позивачем ОСОБА_1 . Посилання заявника в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх доводів на постанови Чернігівського апеляційного суду у справі № 732/963/25, Херсонського апеляційного суду у справі № 650/3776/24, Миколаївського апеляційного суду у справі № 485/747/25 не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах лише Верховного Суду, що передбачено ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у цій справі і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та спростовуються матеріалами справи. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» залишити без задоволення. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.06.2026. Головуючий Судді