Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/7497/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/202/26 Справа № 705/7497/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Кушнеренка І.В. та правопорушника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Кушнеренка І.В. на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 22.01.2026 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працює, одружений, проживає АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду, 25.11.2025 р. в 00:50 год. на а/д М-05 Київ-Одеса, 210 км, ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ-21703, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці у встановленому законом порядку за згодою водія за допомогою Drager Alсotest 7510, ARND0017, результат 0,46 ‰, чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Кушнеренко І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адмінвідповідальності (ст. 17 КУпАП). Вважає, що суд не надав правильної оцінки доказам, наявним у справі, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності. Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування автомобілем, 24.11.2025 р. вжив алкоголь в незначній кількості. Його дії викликані тим, що опівночі у його дружини раптово почалися пологи та вона себе погано почувала При цьому, не мав на місці будь-кого хто б мав можливість їх відвезти до лікарні, тому прийняв рішення самостійно везти дружину до лікарні. ОСОБА_1 відвіз дружину до лікарні в м. Умань, де медпрацівники повідомили, що потрібно надати медичну карту, але дружина повідомила, що вони забули її вдома. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 поїхав додому за вказаними медичними документами та під час руху був зупинений на блок-посту та працівниками поліції був складений протокол про адмінправопорушення. Також, звертає увагу, що кількість алкоголю свідчить про легкий ступінь сп`яніння, поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції була цілком адекватна, матеріали справи про адмінправопорушення містять всі підстави для закриття провадження по справі. Заслухавши доповідь судді, захисника Кушнеренко І.В. та правопорушника ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити по викладеним в ній доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП. При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоку про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі. Суд першої інстанції правильно встановив, що 25.11.2025 р. в 00:50 год. на а/д М-05 Київ-Одеса, 210 км ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ-21703, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці за допомогою алкотестера Drager Alсotest-7510, результат позитивний та склав 0,46 ‰, чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд першої інстанції дослідив матеріали справи, які надійшли від поліції та дійшов до висновку, що під час складання протоколу та проведення відеозапису не було допущено порушень вимог законодавчих та нормативних актів. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних відео-камер, доданого до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом. На відеозапису видно, що підставою для зупинки автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 на стаціонарному посту було порушення комендантської години. При спілкуванні поліцейські побачили ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , якому були роз`яснено права і обов`язки та запропонували останньому на місці зупинки пройти огляд на стан сп`яніння, на що водій погодився. Огляд проведено із застосуванням газоаналізатору Drager Alсotest, результат тесту позитивний та склав 0,46 ‰. Після чого працівниками поліції було складено протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта, що місцевий суд не врахував того факту, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані крайньої необхідності є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. З наданих суду матеріалів та пояснень учасників справи вбачається, що ввечері 25.11.2025 р. ОСОБА_1 вживав дома алкогольні напої, потім лягли спати. Приблизно опівночі його розбудила дружина ОСОБА_2 та повідомила, що у неї починаються пологи, вона себе почуває погано та їй необхідно терміново їхати до лікарні (пологового будинку). Приблизно в 00:00 год. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, але не маючи часу, щоб викликати таксі або карету швидкої медичної допомоги, разом із дружиною виїхав до пологового будинку щоб надати їй медичну допомогу у зв`язку з пологами. Апеляційний суд погоджується з доводами захисника, що поїздка ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння до медичного закладу з вагітною дружиною була вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров`ю громадянина. Після прибуття до лікарні було встановлено, що відсутня медична картка пацієнтки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 поїхав додому за медичною картою та під час руху в 00:50 год. його зупинили працівники поліції. У подальшому медичну картку до лікарні доставила теща ОСОБА_1 , після чого дружину було прийнято до закладу охорони здоров`я в 00:58 год. 25.11.2025 р. та о 2:05 год. вона народила хлопчика ОСОБА_3 . Апеляційний суд виходить з того, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Проте, апеляційний суд переконаний, що після того як ОСОБА_1 доставив вагітну дружину до лікарні, де вона перебувала під наглядом медичних працівників, а тому була відсутня небезпека, яка загрожувала життю та здоров`ю громадянина, і ОСОБА_1 перестав перебувати у стані крайньої необхідності, а тому його наступні дії за даних обставин не були необхідними, тому що могли бути усунуті іншими засобами і дійсно медична картка була доставлена до лікарні іншим способом. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду чи закриття справи в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 22.01.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кушнеренка І.В. залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.