Постанова Черкаський апеляційний суд № 697/1749/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/131/25 Справа № 697/1749/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Сивухін Г. С. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2025 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Гончарука А.В. на постанову Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 26.12.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хмільна Черкась- кої обл., громадянина України, який має сере- дню освіту, не одружений, не працює, про- живає АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду, 5.08.2024 о 22:20 год. в м. Каневі Черкаської обл. по вул. Г. Дніпра, 37, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-1102, р/номер НОМЕР_1 , та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Гончарук О.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що внаслідок не встановлення судом першої інстанції місця реєстрації та проживання особи, яка притягається до адмінвідповідальності, йому належним чином не було надіслано жодної повістки про розгляд справи, внаслідок чого він не приймав участі в жодному судовому засіданні. Розгляд справи відбувся без участі особи яка притягається до адмінвідповідальності, не вручена копія судового рішення, що є грубим порушенням ст. 285 КУпАП. Дізнався про прийняте рішення лише 27.12.2024 р. Зазначає що існували форс-мажорні непередбачувані обставини, які позбавили скаржника звернутися в межах визначеного процесуального строку на оскарження, останній день строку на оскарження припав на вихідний день неділю 5.01.2025 р., а тому подав апеляційну скаргу в перший робочій день та просить поновити пропущений строк на оскарження. Звертає увагу суду на відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення. Зауважує, що в даному випадку протокол про адмінправопорушення не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки склад інкримінованого адмінправопорушення не відповідає фактичним обставинам справи. Судом не перевірено правомочності конкретного працівника поліції. При складанні протоколу ОСОБА_1 не було роз`яснено право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП, зміст ст. 63 Конституції України, а тому докази отримані на місці без повідомлення особи про право на захист та право зберігати мовчання і не свідчити проти себе не можуть бути покладені в обґрунтування доведеності винуватості, а отримані з такими порушеннями докази є недопустимими, таки позиція міститься в постанові Третьої судової палати ККС ВС від 18.10.2023 р. справа № 772/1818/22 та інших. Сам по собі протокол про адмінправопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи та не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Проведенню огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна передувати процедура встановлення ознак сп`яніння, а огляд проведений з порушенням ч. 5 ст. 266 КУпАП вважається недійним. Крім того в матеріалах відсутнє направлення на освідування та відмова від отримання такого направлення. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є належним доказом, оскільки не відображає відомостей про вчинене адмінправопорушення, а містить лише процесуальну послідовність дії. Вважає що поліцейський здійснив перевищення службових повноважень. Суд першої інстанції також вийшов за межі своєї компетенції та не звернув уваги на невідповідності диспозиціям та кваліфікації інкримінованих правопорушень та самостійно визначив хронологію та послідовність кваліфікації, намагався самостійно усунути допущені службовцями поліції недоліки при складанні протоколів, суд розвіяв всі сумніви самостійно за рахунок упередженості. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 185-1, 185-7, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов`язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату і час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлення на вказаний номер телефону ( а. пр. 12). Інтереси ОСОБА_1 як в суді першої, так і апеляційної інстанції представляє професійний адвокат, а тому апеляційний суд вважає, суд першої інстанції не порушив право на захист особи яка притягається до адмінвідповідальності оскільки ОСОБА_1 обрав собі захисника та використовує надану йому захисником правову допомогу на власний розсуд, а тому і суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника. Судом першої інстанції ОСОБА_1 та його захиснику Гончаруку А.В. вчасно була надіслана копія судового рішення, захисник в передбачений законом строк подав апеляційну скаргу, а тому клопотання про поновлення строку не підлягає розгляду. Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 2564-256 КУпАП. Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопо-рушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі. Суд першої інстанції правильно встановив, що 5.08.2024 о 22:20 год. в м. Каневі Черкаської обл. по вул. Г. Дніпра, 37, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-1102, р/номер НОМЕР_1 , від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції: протоколом про адмінправопорушення серії ААБ №155848 від 05.08.2024 р.; рапортом від 05.08.2024 р., згідно якого надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що чоловік ймовірно перебуває у стані алкогольного сп`яніння на автомобілі Ніва, р/номер НОМЕР_1 , вчинив зіткнення з сміттєвими баками; направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 05.08.2024 р., згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду; письмовими поясненнями ОСОБА_3 згідно яких, 05.08.2024 о 22:30 год. він почув гуркіт, прийшовши на місце біля сміттєвих баків побачив автомобіль з р/номером НОМЕР_2 , в ньому було двоє невідомих йому людей, які ймовірно були в стані алкогольного сп`яніння; відеозаписами долученими протоколу про адмінправопорушення. З відеозапису, долученому до матеріалів справи, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Також, на відеозапису зафіксовано, що пасажир автомобіля стверджує, що за кермом був саме ОСОБА_1 і ніяких більше осіб в автомобілі не було. Свідок ОСОБА_3 стверджував, що нікого більше крім цих двох осіб не було в автомобілі. Від проходження огляду на місці або у медзакладі відмовився. Судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про те що жодних доказів керування ОСОБА_1 до матеріалів не надано, докази ґрунтуються на припущеннях, а також про порушення поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими. Згідно рапорту поліцейського (а. пр. 2) до ВП № 1 (м. Канів) Черкаського РУП ГУНП в Черкаській обл., зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 5.08.2024 р. о 22:37 в м. Каневі по вул. Г. Дніпра, буд. 37 невідомий чоловік, який ймовірно перебуває в стані алкогольного сп`яніння на автомобілі Нива, р/номер НОМЕР_1 , вчинив зіткнення зі сміттєвими баками, біля автомобіля перебувають два чоловіка. Заявник стурбований що подальші дії даного водія можуть нести загрозу іншим водіям та перехожим. На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений судом, зафіксовано що свідок ОСОБА_3 стверджує, що саме він викликав поліцейських, він почув звук удару та вийшовши на балкон побачив автомобіль, який здійснив зіткнення зі сміттєвим баком, біля автомобіля було двоє чоловіків, нікого більше крім цих двох осіб не було в автомобілі. ОСОБА_1 стверджував, що він не є водієм та відмовився від проходження будь-якого огляду на стан сп`яніння. Також на відеозаписі зафіксовано, що пасажир автомобіля стверджує, про що за кермом був саме ОСОБА_1 , ніяких осіб в автомобілі більше не було. Крім того, на відеозаписі зафіксовано процедуру відмови від проходження медичного огляду, а також відсутня вимога ОСОБА_1 про необхідність надання допомоги адвоката. Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні. Неодноразові звернення поліцейських до ОСОБА_1 були викликані тільки тією обставиною, що він перебував з явними ознаками сп`яніння, не міг адекватно реагувати на законні вимоги та звернення поліцейських, поліцейські намагалися неодноразово розтлумачити водієві необхідність вчинення певних дій, наслідки їх невиконання. Відображені на відеозаписі події не викликають ніяких сумнівів, про перебування ОСОБА_1 в час складання протоколу про адмінправопорушення в стані алкогольного сп`яніння, хоча він активно заперечує факт керування транспортним засобом. Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп`яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов`язаний пройти огляд, цей обов`язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Обов`язки водія транспортного засобу, як суб`єкта правовідносин це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після прибуття на місце ДТП виявили автомобіль ЗАЗ-1102, р/номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , самого ОСОБА_1 , встановили особу, яка повідомила на лінію 102 про ДТП ОСОБА_3 , відібрали пояснення, ОСОБА_1 не заперечував, що автомобіль належить йому, відмовлявся від того, що саме він керував автомобілем та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, в подальшому відмовився від надання будь яких пояснень. Не знайшли свого підтвердження під час судового та апеляційного розглядів й доводи апеляції, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Апеляційний суд наголошує що, працівники поліції мають право самостійно визначати обсяг доказів, які вони надають суду на підтвердження тих обставин, які зазначені в протоколі про адмінправопорушення, в тому числі і обсяг відеозаписів. Стосовно доводів апеляції про упередженість суду при встановленні та кваліфікації дій ОСОБА_1 , то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в межах повноважень наданих нормами КУпАП вірно встановив фактичні обставини, з урахуванням попередніх протиправних дій, та вірно кваліфікував дії його саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме як його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі, чим порушив вимоги 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 30). Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо правопорушника у зв`язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження. ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Будь-яких доказів, які б могли переконати суд про відсутність події та складу адмінправопорушення в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні та захисником суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба допомогти особі, яка притягнення до адмінвідповідальності уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 26.12.2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Гончарука А.В. залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.