Постанова Черкаський апеляційний суд № 697/1539/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/128/25 Справа № 697/1539/24 Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Колісник Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2025 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Гончарука А.В. на постанову Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 16.12.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хмільна Черкась- кої обл., громадянина України, який має сере- дню освіту, не одружений, не працює, про- живає АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду, 9.07.2024 р. в 00:20 год. в м. Каневі Черкаської обл. по вул. Шевченка, 86, ОСОБА_1 керував автомобілем, ЗАЗ-1102, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), від проходження огляду за допомогою алкотестера Drager та медичного огляду на стан сп`яніння, у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний пристрій відеозапису, а саме бодікамеру DSJ-21100034, 21100078, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Гончарук О.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що внаслідок не встановлення судом першої інстанції місця реєстрації та проживання особи, яка притягається до адмінвідповідальності, йому належним чином не було надіслано повістки про розгляд справи, внаслідок чого він не приймав участі в судових засіданнях. Розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягається до адмінвідповідальності та йому не вручена копія судового рішення, що є грубим порушенням ст. 285 КУпАП, дізнався про прийняте рішення лише 19.12.2024 р. Зазначає що існували форс-мажорні, непередбачувані обставини, як то раптові і довготривалі відключення електроенергії через загально відомі обставини, обмеження енергоспоживання, що є поважними причинами пропуску строку та які позбавили скаржника звернутися в межах визначеного процесуального строку на оскарження. Останнім днем строку на оскарження було 26.12.2024 р., захисник подав апеляційну скаргу 27.12.2024 р. та просить поновити пропущений строк на оскарження. Звертає увагу суду на відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення. Описова частина протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП не відповідає кваліфікуючим ознакам ч. 2 таким як повторність вчиненого правопорушення на протязі року. В матеріалах відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 повторно протягом року адмінправопорушення. За даними реєстру судом встановлено, що первинно правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП вчинене 1.04.2023 р., притягнений до адмінвідповідальності 9.07.2024 р., що є поза межами року, саме тому кваліфікуюча обставина ч. 2 ст. 130 КУпАП як повторність вчинення адмінправопорушення на протязі року не може бути застосована до існуючих обставин, кваліфікація є помилковою (а. пр.6-7 та 8-9). Звертає увагу суду на те, що протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам службових інструкцій, вважає, що поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Наголошує що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона складу адмінправопорушення. Крім того, ОСОБА_1 повністю заперечує свою причетність до керування автомобілем у зазначений день та час в протоколі та відмови від проходження огляду. Будь-які належні докази які б стверджувати зворотнє відсутні. Вважає що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, не звернув уваги на численні порушення, фактично намагався самостійно усунути недоліки допущені працівниками поліції під час складання протоколу, що протирічить принципам доведеності винуватості поза розумним сумнівом, при вирішенні справи суд розвіяв усі сумніви самостійно виключно за рахунок упередженості. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 185-1, 185-7, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов`язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату і час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону зазначений в матеріалах справи. Інтереси ОСОБА_1 як в суді першої, так і апеляційної інстанції представляє професійний адвокат, який в судове засідання не з`явився, про дату і час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону зазначений в матеріалах справи, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника. Судом першої інстанції ОСОБА_1 та його захиснику Гончаруку А.В. вчасно була надіслана копія судового рішення, захисник в передбачений законом строк подав апеляційну скаргу, а тому клопотання про поновлення строку не підлягає розгляду. Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 2564-256 КУпАП. Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопо-рушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі. Суд першої інстанції правильно встановив, що 9.07.2024 р. в 00:20 год. в м. Каневі Черкаської обл. по вул. Шевченка, 86 ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-1102, р/номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), від проходження огляду за допомогою технічного пристрою на місці та огляду в на стан сп`яніння медичному закладі, у встановленому законодавством порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції: протоколом про адмінправопорушення серії ААД № 495187 від 9.07.2024 р., відповідно до якого ОСОБА_1 09.07.2024 о 00:20 год. в м. Канів по вул. Шевченка, 86 керував автомобілем ЗАЗ-1102, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), від проходження огляду за допомогою алкотестера Drager та медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився; направленням на огляд ОСОБА_1 як водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом до протоколу серії ААД № 495187 від 9.07.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі; копією постанови Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 29.12.2023 у справі № 697/770/23, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яка постановою Черкаського апеляційного суду від 16.02.2024 р. залишена без змін. З відеозапису, долученого до матеріалів справи, судом встановлено, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції спецсигналом - ввімкненими маяками синього та червоного кольорів за порушення комендантської години. Крім того, поліцейський вказав, що в автомобілі не працюють габаритні вогні, підсвітка номерного знаку, а також зі стоянкових ліхтарів працює лише один. Також, поліцейський звернув увагу, що термін дії водійських прав ОСОБА_1 сплив ще 22.02.2022р. Водій ОСОБА_1 чітко відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медзакладі. Судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. На переконання апеляційного суду процесуальні документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про те, що жодних доказів керування ОСОБА_1 автомобілем до матеріалів не надано є необґрунтованими. Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні. Неодноразові звернення поліцейських до ОСОБА_1 були викликані тільки тією обставиною, що він перебував з явними ознаками сп`яніння, не міг адекватно реагувати на звернення поліцейських. Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп`яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов`язаний пройти огляд, цей обов`язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Обов`язки водія транспортного засобу, як суб`єкта правовідносин це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля ОСОБА_1 спецсигналом та встановлення у нього ознак алкогольного сп`яніння запропонували йому огляд на стан сп`яніння на місці або у медичному закладі, останній відмовився від проходження огляду, а також відмовився від надання пояснень, від ознайомлення з протоколом, від підпису протоколу. Апеляційний суд наголошує що, працівники поліції самостійно визначають обсяг доказів, які вони надають суду на підтвердження тих обставин, які зазначені в протоколі про адмінправопорушення, в тому числі і обсяг відеозаписів. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме як повторне протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 29.12.2023 у справі № 697/770/23 ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адмінстягнення, яка постановою Черкаського апеляційного суду від 16.02.2024 р. залишена без змін. Апеляційний суд погоджується з такою кваліфікацією дій правопорушника, а доводи апеляції захисника вважає необґрунтованими. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 30). Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв`язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження. ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Будь-яких доказів, які б могли запевнити суд про відсутність події та складу адмінправопорушення в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП відсутні та захисником суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба допомогти особі, яка притягнута до адмінвідповідальності уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 16.12.2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Гончарука А.В. залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.