Постанова 4805 № 290/101/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа 290/101/25 Категорія 8 ПОСТАНОВА Іменем України (додаткова) 22 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Талько О.Б., Шевчук А.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі 290/101/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на майно, в с т а н о в и в : У січні 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із даним позовом, у якому просили визнати недійсним свідоцтво на право особистої власності від 03.09.1997, видане, на ім`я ОСОБА_6 щодо 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , як таке, що оформлене з порушенням встановленого порядку та надалі створює перешкоди у реалізації прав співвласників. Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2025 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво на право особистої власності, видане 03 вересня 1997 року, на ім`я ОСОБА_6 щодо 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 , видане виконавчим комітетом Романівської сільської ради народних депутатів. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено. Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на майно відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 по 908,20 грн судового збору з кожного. 15 травня 2026 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 була подана заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути 32 000,00 грн витрат на правничу допомогу надану в суді першої інстанції та 20 000,00 грн витрат в суді апеляційної інстанції, на підставі долучених доказів. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно із частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Щодо витрат на правову допомогу, надану в суді першої інстанції. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 виснувала, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)». Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20). З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Протилежне тлумачення в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності. Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/216/23. Із матеріалів справи вбачається, що до завершення судових дебатів представник Крижанівський О.А. не заявив про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та не подав відповідних доказів понесення таких витрат, а в судових дебатах не повідомив про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі. З огляду на наведене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 взагалі не анонсував в суді першої інстанції своїх очікуваних витрат на правничу допомогу. Відтак, заява в частині стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не підлягає задоволенню. Щодо витрат на правову допомогу, надану в суді апеляційної інстанції. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначив орієнтований розмір витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 11 травня 2026 року, заява про ухвалення додатково рішення подана заявником 15 травня 2026 року. Заява подана у строки, встановлені ст. 141 ЦПК України. Вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Крижанівський О.А. Надання адвокатом Крижанівським О.А. професійної правничої допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції підтверджується, зокрема: - ордером на надання правничої допомоги від 23.01.2026; - договором про надання правничої допомоги від 13.02.2025; -актом наданих послуг від 11.05.2026. У відповідності до акту наданих послуг від 11.05.2026, загальна вартість послуг складає 20 000,00 грн., з яких: - складання та направлення апеляційної скарги 7000,00 грн; - складання та направлення клопотання про долучення доказів 1000,00 грн; - складання та направлення заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 1000,00 грн; - складання та подання клопотання про витребування доказів 1000,00 грн; - участь у судовому засіданні 23.03.2026 та 11.05.2026 10000,00 грн. Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Вищезазначене узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23. Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому заявлений представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 12 000,00 грн. Керуючись статтями 141, 270, 367, 368, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково. В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції відмовити. Стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 6000,00 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.М. Павицька Судді О.Б. Талько А.М. Шевчук