Постанова Харківський апеляційний суд № 641/6162/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/6162/24 Номер провадження 22-ц/818/597/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 24 червня 2025 року в складі судді Онупко М.Ю. по справі № 641/6162/24 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіна Світлана Зіновіївна, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіна Світлана Зіновіївна, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Вона є єдиним спадкоємцем померлого, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає. Вказала, що на момент смерті батька вона перебувала під окупацією військами рф за місцем своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . У вересні 2022 року, під час звільнення міста Куп`янськ збройними силами України, вона була вимушена виїхати з зони бойових дій до російської федерації. Наприкінці 2022 року їй стало відомо, що 28 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Харківському міського нотаріального округу Харківської області, Мітякіною С.З. була заведена спадкова справа після смерті батька. Вона через засоби телефонного зв`язку повідомила нотаріусу про те, що вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 , але наразі перебуває за кордоном - в країні, з якою розірвані будь-які дипломатичні зв`язки, та їй не відомо, в який спосіб можливо заяву про прийняття спадщини. Нотаріус повідомила їй, що строк для прийняття спадщини було зупинено, але не більше ніж на чотири місяці, тобто вона вважала, що окрім шестимісячного строку додатково в неї є ще чотири місяці для відповідного звернення. 13 квітня 2023 року вона, перебуваючи у м. Вороніж рф, склала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, яку відправила та подала до нотаріуса через свого представника. Відповідна заява була отримана і зареєстрована нотаріусом 03 травня 2023 року, долучена до спадкової справи № 35/2022. У зв`язку з цим вона вважала, що її заява про прийняття спадщини прийнята нотаріусом у передбачені законодавством строки. У подальшому 05 липня 2024 року її представник за довіреністю ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте приватним нотаріусом Мітякіною С.З. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 липня 2024 року, оскільки було порушено строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Вважала, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме: велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, збройна агресія рф і ведення бойових дій, запровадження воєнного стану, внесення суперечливих змін до законодавства щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для неї. Просила визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили. Виконавчий комітет Харківської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що надання позивачці додаткового строку прямо впливає на права та інтереси Харківської міської ради щодо визнання спадщини відумерлою, а отже виконавчий комітет Харківської міської ради є неналежним відповідачем у цій справі. Харківська міська рада у відзиві на позовну заяву вказала, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка намагалася звернутися у шестимісячний строк до нотаріуса, які у неї були перешкоди у поданні такої заяви, що свідчить про недоведеність поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Позивачка перебуває у Польщі, де мала змогу звернутися до консульської установи України. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 24 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що наведені позивачкою причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не є поважними. На вказане судове рішення 04 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Слупицький В.С. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву. Апеляційна скарга мотивована тим, що на час смерті батька позивачка перебувала під окупацією у м. Купя`нську, а у вересні 2022 року, під час звільнення міста, була вимушена виїхати з зони бойових дій до рф через ризики для життя. На той момент вона була вагітна. Про смерть батька та заведену спадкову справу їй стало відомо в кінці 2022 року. У телефонній розмові нотаріус повідомила їй, що строк для прийняття спадщини зупинено, але не більше ніж на чотири місяці. Її заява про прийняття спадщини від 13 квітня 2023 року була прийнята і зареєстрована нотаріусом, тому вона вважала, що прийняла спадщину. Вона знаходилась в країні, з якою через агресію були припиненні будь-які дипломатичні відносини, в тому числі будь-яка комунікація через засоби поштового зв`язку. Їй потрібно було витратити значний час для з`ясування, в який спосіб можливо скласти заяву про прийняття спадщини і як відправити цю заяву до України, а також знайти довірену особу, яка зможе подати заяву від її імені до нотаріуса, і понести у зв`язку з цим відповідні фінансові витрати. Крім того, вона самостійно опікувалась народженою 10 листопада 2022 року дитиною, тому не могла на той час здійснити дії щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Також на початку лютого 2023 року їй стало відомо про розгляд щодо неї цивільної справи №553/5692/22 в Слобідському районному суді м. Харкова за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання та визнання права власності на 1/2 частину квартири, яка належала її померлому батькові ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вона також вимушена була понести фінансові витрати. Отже, перебуваючи спочатку в окупації, потім в країні агресора, з якою розірвані будь-які офіційні взаємозв`язки, не маючи достатнього доходу, будучи проінформованою про чинне на той час законодавство України, а також з урахуванням життєвих обставин, що склались, вона реально вважала, що в неї є час для складання заяви про прийняття спадщини і направлення її до України, проте пропустила строк на прийняття спадщини з поважних причин. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 18 червня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 поштова кореспонденція не доставляється через бойові дії, про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 42, т. 2); ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 01 жовтня 2025 року (а.с. 60, т. 2); Харківською міською радою отримано в електронному кабінеті 01 жовтня 2025 року (а.с. 61, т. 2); ОСОБА_5 , приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області, повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 5667, т. 2), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 43, т. 2); ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 5051, т. 2), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 41, т. 2). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_3 (а.с. 129 зворот 132 том 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у м. Харкові (а.с. 8 том 1). ОСОБА_1 зареєстрована і проживала у АДРЕСА_1 (а.с. 14 том 1). Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (зі змінами), м. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади перебувало під окупацією з 24 лютого 2022 року по 09 вересня 2022 року, у подальшому до 17 вересня 2022 року перебувало у зоні активних бойових дій, надалі до 20 грудня 2024 року у зоні можливих бойових дій, з 21 грудня 2024 року дотепер є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. У зв`язку з бойовими діями у м. Куп`янську ОСОБА_1 у вересні 2022 року була змушена виїхати до рф, а надалі до Польщі. 28 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіною С.З. заведено спадкову справу № 35/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкову справу було заведено за заявою ОСОБА_2 , яка вказала, що проживала з померлим однією сім`єю (а.с. 123 том 1). 31 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання її однією сім`єю разом з ОСОБА_3 з червня 2017 року по 09 серпня 2022 року та визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, у задоволенні якого рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, зміненим у частині мотивів постановою Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, відмовлено. Судами встановлено, що відсутні спадкоємці після смерті ОСОБА_3 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину (а.с. 136 зворот 143, 149 зворот 157 том 1). Як вбачається з копії спадкової справи № 35/2022 після смерті ОСОБА_3 , 03 травня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття спадщини, справжність підпису на якій посвідчено 13 квітня 2023 року нотаріусом нотаріального округу міського округу м. Вороніж Воронезької області (зареєстровано в реєстрі: № 36/92-н/36-2023-1-348). На звороті заяви 17 квітня 2023 року в.о. начальника Управління Міністерства юстиції рф по Воронезькій області проставлено апостиль (а.с. 17, 145-146 том 1). Листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіної С.З. від 03 травня 2023 року № 88/02-14 ОСОБА_1 повідомлено, що її заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшла та зареєстрована по книзі вхідної кореспонденції № 52/02-14 від 03 травня 2023 року, по книзі обліку спадкових справ № 45, спадкова справа № 35/2022 (а.с. 16, 146 зворот том 1). У подальшому 05 липня 2024 року до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіної С.З. із заявою, зареєстрованою по книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 73, звернувся представник ОСОБА_1 за довіреністю, посвідченою 04 червня 2024 року у м. Зелена Гура, Польща, ОСОБА_4 , який просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , як єдиного спадкоємця (а.с. 157 зворот -158, 159-161 том 1). Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіної С.З. від 05 липня 2024 року № 121/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини (а.с. 12-15, 164 зворот -166 том 1). Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України). Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини. За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18. Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19). Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17. Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже строк для прийняття спадщини відповідно до статті 1270 ЦК України закінчився 10 лютого 2023 року. Протягом вказаного часу дочка ОСОБА_3 та його спадкоємиця за законом першої черги ОСОБА_1 не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. 13 квітня 2023 року у м. Вороніж рф ОСОБА_1 склала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом нотаріального округу міського округу м. Вороніж Воронезької області, та на якій 17 квітня 2023 року проставлено апостиль, яка 03 травня 2023 року отримана приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіною С.З. і долучена до матеріалів спадкової справи. Отже, заява про прийняття спадщини надійшла до нотаріуса з пропуском відповідного строку майже на 3 місяці. Тривалий проміжок часу між днем відкриття спадщини (09 серпня 2022 року), днем складання заяви про прийняття спадщини (13 квітня 2023 року) та днем подання цієї заяви до нотаріуса (03 травня 2023 року) позивачка пояснила перебуванням її спочатку під окупацією, після чого вимушеним перебуванням за кордоном у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, активними бойовими діями і запровадженням воєнного стану, а також технічними складнощами в оформленні і передачі документів до України. Крім того, ОСОБА_1 вважала, що у зв`язку зі змінами у законодавстві строк на прийняття спадщини триватиме ще додатково чотири місяці. З початку повномасштабної війни законодавцем було запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. Так, згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в первісній редакції від 06 березня 2022 року на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та надані роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 виключено. Зміни набрали чинності 18 червня 2023 року. Проте, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23). Отже, на час виникнення спірних правовідносин дійсно мала місце певна нечіткість національного законодавства щодо перебігу строків для прийняття спадщини, та позивачка, керуючись вказаною постановою Кабінету Міністрів України та розраховуючи на чітке і передбачуване її застосування, добросовісно помилялась щодо тривалості строку на прийняття спадщини. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля. Аналіз встановлених судом обставин справи свідчить про те, що ОСОБА_1 бажала прийняти спадщину після смерті батька, вчиняла активні послідовні дії, спрямовані на оформлення своїх спадкових прав. Її заява про прийняття спадщини надійшла до нотаріуса у межах чотиримісячного строку, на який, як вважала позивачка, добросовісно помиляючись, продовжено строк на прийняття спадщини. Інші спадкоємці, окрім позивачки, відсутні, враховуючи, що третя особа ОСОБА_2 не підтвердила факт проживання однією сім`єю з померлим. З урахуванням негативного впливу воєнного стану в Україні у сукупності з невизначеністю законодавства, яким було врегульовано зупинення строку на прийняття спадщини; перебування позивачки за кордоном, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності у незнайомому місці, вирішення технічних питань щодо направлення заяви про прийняття спадщини до України, пошуку представника, понесення відповідних фінансових витрат, колегія суддів вважає, що позивачкою доведено наявність непереборних обставин, які дійсно істотно перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції неналежним чином оцінив доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька, не звернув достатньої уваги на перебування її за кордоном та вчинення нею дій, спрямованих на оформлення своїх спадкових прав (звернення до нотаріуса, направлення посвідченої заяви про прийняття спадщини в Україну), а також не врахував нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини у період спірних правовідносин. Отже, враховуючи обставини цієї справи, принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у один місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили. Близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23, від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22, від 02 липня 2025 року у справі № 201/9865/23. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 24 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіна Світлана Зіновіївна, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю один місяць з дня набрання даним судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина