Постанова Чернівецький апеляційний суд № 724/159/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2024 року м. Чернівці cправа № 724/159/24 провадження № 22-ц/822/685/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Тодоряка Г.Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Клішковецька територіальна громада Дністровського району Чернівецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Филимонов Станіслав Михайлович, на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2024 року, головуючий у першій інстанції Єфтеньєв О.Г. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у січні 2024 року звернувся до суду з позовом до Клішковецької територіальної громади Дністровського району Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначав, що внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина 10 травня 2019 року. Дізнався у листопаді 2023 року про вчинення ОСОБА_3 заповіту на його користь та звернувся до приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловської І.Ю. з заявою про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловської І.Ю. від 01 грудня 2023 року №155/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину. Посилався на пропуск строку для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не був обізнаний про наявність заповіту ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловською І.Ю. 31 серпня 2018 року за реєстровим номером 1265, органами нотаріату, органом місцевого самоврядування не вчинялись дії з розшуку спадкоємця. Просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном шість місяців з часу набрання рішенням суду законної сили. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до Клішковецької територіальної громади Дністровського району Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 додатковий строк шість місяців для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельних ділянок кадастровий номер 7325086400:01:001:0890 площею 0,4838 га, кадастровий номер 7325086400:01:001:0891 площею 0,1186 га, кадастровий номер 7325086400:01:001:0892 площею 0,4821 га, кадастровий номер 7325086400:01:001:0889 площею 0,1186 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 січня 204 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Клішковецької територіальної громади Дністровського району Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не залучення до участі у справі належного відповідача спадкоємця ОСОБА_4 , яка має право на обов`язкову частку, спадкоємця ОСОБА_2 за заповітом, який прийняв спадщину. Посилається на необгрунтованість висновку суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини, не дослідження, чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дій для повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, незнання про існування заповіту само по собі не може бути безумовною підставою для надання додаткового строку. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Филимонов С.М., не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Филимонов С.М., підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Клішковецької територіальної громади Дністровського району Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловською І.Ю. 31 серпня 2018 року за реєстровим номером 1265. Водночас суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не міг знати про наявність заповіту, оскільки не проживав з спадкодавцем, не був членом сім`ї спадкодавця, органами нотаріату, місцевого самоврядування не повідомлено ОСОБА_1 про наявність заповіту. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Перебиковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області 14 травня 2019 року. ОСОБА_3 вчинено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловською І.Ю. 31 серпня 2018 року за реєстровим номером 1265, яким заповіла ОСОБА_1 земельні ділянки кадастровий номер 7325086400:01:001:0890 площею 0,4838 га, кадастровий номер 7325086400:01:001:0891 площею 0,1186 га, кадастровий номер 7325086400:01:001:0892 площею 0,4821 га, кадастровий номер 7325086400:01:001:0889 площею 0,1186 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області. До матеріалів справи приєднано заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Перебиковецької сільської ради Хотинського район Чернівецької області Комендою Н.М. 08 грудня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за номером 93, яким ОСОБА_4 усе своє майно заповіла ОСОБА_2 . Постановою приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловської І.Ю. від 01 грудня 2023 року №155/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину. За змістом постанови приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловської І.Ю. від 01 грудня 2023 року №155/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії спадкова справа до майна, яке належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зведена приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловською І.Ю. за номером 91/2019. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України). Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Так частиною першою статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки. Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову. Разом з цим, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 352 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 921/730/13-г/3) і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі № 904/897/19). Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі № 904/897/19). Якщо заявник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 921/730/13-г/3). Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю. Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду апеляційної скарги, у разі з`ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Аналогічні висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-4211/09 (провадження №61-15860св19), від 18 березня 2020 року у справі 2207/622/2012 (провадження № 61-15149св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 758/12881/17 (провадження № 61-16538св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 703/4637/15-ц (провадження № 61-13319св20). Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Филимонов С.М., зазначав, що бабою ОСОБА_4 вчинено заповіт 08 грудня 2015 року, яким заповіла ОСОБА_2 все належне їй майно, прийняв спадщину, отримав свідоцтво про право на спадщину на частину майна. Ураховуючи наведене рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2024 року стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 з правовідносин спадкування внаслідок смерті ОСОБА_4 . На підставі частини 1статті 367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову При цьому згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них. Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Обставинами, якими ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги, зазначав пропуск строку для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не зав про наявність заповіту ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловською І.Ю. 31 серпня 2018 року за реєстровим номером 1265, не здійснення органами нотаріату, місцевого самоврядування розшуку спадкоємця. Згідно зі ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України. На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. За змістом ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18. Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85 цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486 цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17; від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19). До матеріалів справи приєднано заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Перебиковецької сільської ради Хотинського район Чернівецької області Комендою Н.М. 08 грудня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за номером 93, яким ОСОБА_4 усе своє майно заповіла ОСОБА_2 . За змістом постанови приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловської І.Ю. від 01 грудня 2023 року №155/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії спадкова справа до майна, яке належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зведена приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловською І.Ю. за номером 91/2019. Отже, ОСОБА_2 прийнято спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті баби ОСОБА_3 10 травня 2019 року, подавши заяву приватному нотаріусу Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Масловській І.Ю. В абз.2, 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановлено, що спадкоємець ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, до участі у справі не залучений. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22). Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України). У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)). Відповідно до пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. За змістом частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. На підставі ч.2 наведеної норми якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Пунктом 4 ч.2 ст.197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше. Разом з тим суд першої інстанції не перевірив наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця ОСОБА_3 у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність інших спадкоємців, не роз`яснив ОСОБА_1 право залучити до участі у справі співвідповідачем спадкоємця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину. За відсутності відповідної заяви ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача, суд першої інстанції не вправі був самостійно вчинити такі процесуальні дії. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості вирішити питання про залучення до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_2 . Оцінка судами обґрунтованості позовних вимог по суті, має відбуватися за участі належних сторін справи. Оскільки ОСОБА_1 пред`явлено позов до неналежного відповідача Клішковецької територіальної громади Дністровського району Чернівецької області, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на порушення норм матеріального права. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2024 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Филимонов Станіслав Михайлович, задовольнити. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2024 року скасувати. У позові ОСОБА_1 до Клішковецької територіальної громади Дністровського району Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 22 жовтня 2024 року. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді М. І. Кулянда О. О. Одинак