Постанова 4818 № 611/81/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 611/81/26 Номер провадження 22-ц/818/3313/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 23 лютого 2026 року в складі судді Коптєва Ю.А. за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 611/81/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, в якому просила усунути відповідача від отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, право на яку виникло у нього в зв`язку зі смертю його сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , вирішити питання щодо судових витрат. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, загинув її чоловік ОСОБА_5 . Вона та їхні діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також мати її чоловіка ОСОБА_6 звернулись до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги. Як їм стало відомо, за отриманням такої допомоги звернувся також й батько ОСОБА_5 ОСОБА_2 . Однак у ОСОБА_2 відсутнє право на отримання грошової допомоги, оскільки він з 1998 року не спілкувався з сином, не цікавився його життям, не допомагав ані фінансово, ані іншим чином. У лютому 2026 року позивачка через представника адвоката Кравцова С.О. подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 до вирішення по суті справи та до набрання законної сили рішенням у даній справі вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, право на яку виникло у них в зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заява мотивована тим, що особами, які потенційно можуть претендувати на виплату, є діти померлого, його мати та відповідач його батько. Наразі ІНФОРМАЦІЯ_6 вже почав здійснювати виплати особам, які звернулися із відповідними заявами в порядку, визначеному чиним законодавством. Так, позивачка отримала вже 1 800 000,00 грн, такі ж виплати отримала і мати ОСОБА_5 . Відповідно, таку виплату мав би отримати і батько загиблого. Так як предмет спору виключає потенційну можливість отримання відповідачем грошової виплати, невжиття заходів забезпечення позову в подальшому ускладнить вирішення питання щодо отримання одноразової грошової допомоги. У випадку ухвалення судового рішення на користь позивачки і за відсутності забезпечувальних заходів, у відповідача виникне безпідставне збагачення, що в подальшому ускладнить реальне виконання такого рішення. ІНФОРМАЦІЯ_6 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як орган, уповноважений призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги зобов`язаний зупинити вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 23 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заявницею не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Сам факт наявності спору, який підлягає вирішенню у судовому порядку, є законною підставою для уповноваженого органу вирішити питання про зупинення виплати, без вжиття судом заходів забезпечення позову. На вказане судове рішення 12 березня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравцов С.О., до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що у випадку ухвалення судового рішення на користь позивачки і за відсутності забезпечувальних заходів у відповідача виникне безпідставне збагачення, що в подальшому ускладнить реальне виконання рішення суду. Судом не було враховано факт отримання поточних грошових коштів. Накладення заборони щодо подальшої виплати буде відповідати принципу пропорційності та доцільності в порядку розгляду даного позову. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 18 червня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 отримано 11 квітня 2026 року (а.с. 133, т. 1); ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 08 квітня 2026 року (а.с. 126, т. 1); ОСОБА_2 отримано 13 квітня 2026 року (а.с. 137, т. 1); ОСОБА_3 отримано в електронному кабінеті 11 квітня 2026 року (а.с. 134, т. 1); ОСОБА_4 отримано 11 квітня 2026 року (а.с. 135, т. 1); ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано в електронному кабінеті 08 квітня 2026 року (а.с. 125, т. 1); ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано в електронному кабінеті 08 квітня 2026 року (а.с. 127, т. 1); ІНФОРМАЦІЯ_7 отримано 14 квітня 2026 року (а.с. 136, т. 1). 18 травня 2026 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з настпного. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Як передбачено ч. 1, 2 ст. 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про усунення від права на отримання державної грошової допомоги. Спір між сторонами виник з приводу наявності у відповідача як батька загиблого чоловіка позивачки права на отримання державної грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина. Ухвалою суду від 20 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі. 30 січня 2026 року та 11 лютого 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_8 на картку № НОМЕР_2 отримані соціальні виплати у розмірі по 1 800 000,00 грн (а.с. 65, 66). Звертаючись з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що задоволення її позову призведе до виключення відповідача з кола осіб, які мають право на отримання допомоги, та заборона ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги сприятиме уникненню подальших спорів щодо перерозподілу отриманих коштів. Разом з тим, в силу прямої вказівки ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, зобов`язаний призупинити її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. ІНФОРМАЦІЯ_6 у даній справі є третьою особою та з урахуванням вимог вказаної норми зобов`язаний зупинити вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. Матеріали справи не містять доказів того, що вказані вимоги закону ІНФОРМАЦІЯ_6 не виконуються; що позивачка зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_9 з відповідною заявою про наявність спору і призупинення виплат у позасудовому порядку, та їй було відмовлено у вчиненні вказаних дій. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття судом такого заходу забезпечення як заборона ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки позивачкою не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений нею спосіб. Крім того, у заяві про забезпечення позову позивачка просила заборонити нараховувати і виплачувати відповідні суми, зокрема, ОСОБА_6 , яка до участі у цій справі взагалі не залучена. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до повторного викладення доводів заяви про забезпечення позову, яким судом першої інстанції надано належну оцінку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, та наразі розглядається лише процесуальне питання щодо забезпечення позову, а не справа по суті спору, підстав для розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 23 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина