Ухвала ККС ВС № 754/4820/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ справа № 754/4820/25 провадження № 51-2395ск26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК, і ВСТАНОВИВ: Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 1 ст. 308 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 308 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, пов`язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 3 роки, без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, пов`язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 3 роки, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення. Судами попередніх інстанцій ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він заволодів наркотичними засобами шляхом шахрайства та вчинив такі дії повторно. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор не погоджується із застосуванням до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК. Зазначає, що апеляційним судом в повній мірі не взято до уваги обставини вчинених засудженим кримінальних правопорушень (5 епізодів протиправного заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства), ступінь їх суспільної небезпеки, відсутність будь-яких відомостей про щире каяття ОСОБА_4 . Також судом апеляційної інстанції враховані одні і ті ж обставини для визначення виду та розміру покарання. Стверджує, що апеляційним судом не надано належної оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370, ст. 419 КПК. Мотиви Суду Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, судове рішення апеляційного суду та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке. Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК в касаційній скарзі не оскаржуються. Посилання в касаційній скарзі прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у застосуванні до засудженого ст. 75 КК, є безпідставними з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_4 після початку лікування у МЦ ТОВ «МЕДСЕРВІС» почав отримувати лікарський засіб із вмістом метадону. Знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, він подав заяву на отримання наркотичних засобів та уклав угоду про надання медичних послуг в іншому медичному закладі, приховавши від працівників медичної установи інформацію про перебування на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю, в результаті чого шляхом обману лікаря отримав рецепти на спеціальних бланках та в аптеці 5 разів придбавав пігулки кожного разу в кількості 40 штук. Вирішення питань, пов`язаних із призначенням покарання та звільненням від його відбування з випробуванням, належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен визначити вид і розмір покарання, встановити наявність або відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК та ухвалити рішення. В ході призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК місцевий суд дотримався зазначених вимог кримінального закону, застосував принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності під час призначення покарання, визнав можливим виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнута мета покарання. Під час призначення покарання засудженому суд першої інстанції з достатньою повнотою врахувавконкретні обставини та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів, інформацію про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11 січня 2009 року (діагноз - розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, синдром залежності), на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом`якшує покарання, визнано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, встановлено не було. Сукупність наведеної інформації дала суду першої інстанціїпідстави для висновку про призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі. Водночас, виходячи з інформації про вчинені суспільно небезпечні діяння, особу засудженого, його стан здоров`я, щире каяття ( ОСОБА_4 висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки), що було визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, місцевий суд дійшов обґрунтованого переконання про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Зважаючи на те, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є мотивованим. Суд апеляційної інстанції переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які у своїй більшості аналогічні за змістом з доводами, які були наведені ним вкасаційній скарзі та визнав їх безпідставними. Апеляційний суд дійшов підставного висновку про те, що звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Відтак ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, є законною, вмотивованою і обґрунтованою. Таким чином, з касаційної скарги прокурора та рішення апеляційного суду не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, а тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3