Ухвала КЦС ВС № 367/8125/20

УХВАЛА 22 червня 2026 року м. Київ справа № 367/8125/20 провадження № 61-6068ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про витребування майна із чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») про витребування майна із чужого незаконного володіння. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ «Аверс-Єіті» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2025 року у задоволенні заяви ТОВ «Аверс-Сіті» про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року (повний текст складено 02 березня 2026 року) апеляційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2024 року залишено без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 березня 2026 року заяву ТОВ «Аверс-Сіті» про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення. 04 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Аверс-Сіті» подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2026року касаційну скаргуТОВ «Аверс-Сіті» залишено без руху, запропоновано надіслати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, із наданням відповідних доказів, а також документ, що підтверджує доплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Зазначено строк виконання ухвали суду, попереджено про наслідки її невиконання. У наданий судом строк заявник направив до суду матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2026року, а саме: квитанцію по сплату судового збору, а також заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. На підтвердження заявленого клопотання посилається на те, що строк пропущено ним з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 11 лютого 2026 року складено 02 березня 2026 року, отримано 13 березня 2026 року; адвокат Васюк В. В. у період з 03 квітня 2026 року до 07 квітня 2026 року перебував у відпустці, у період з 21 квітня 2026 року до 24 квітня 2026 року перебував на лікарняному, з 27 квітня 2026 року до 03 травня 2026 року перебував у відпустці, про що надано відповідні докази. Аналіз надісланих заявником матеріалів свідчить про неповне виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22 травня 2026 року Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до положень частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Ухвалою Верховного Суду від 22травня 2026 року Конвенція) щодо справедливого судового розгляду. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Надаючи оцінку наведеним ТОВ «Аверс-Сіті» підставам для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає, що заявником не доведено наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року (повний текст складено 02 березня 2026 року). З урахуванням наведеного, вищезазначені доводи ТОВ «Аверс-Сіті» щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки скориставшись правом брати участь у судовому процесі через представника та уповноваживши адвоката Васюка М. М. на представництво своїх інтересів в суді, керівник ТОВ «Аверс-Сіті» повинен був розуміти, що представник буде здійснювати від імені товариства процесуальні права та обов`язки, при цьому не був позбавлений можливості самостійно цікавитись ходом виконання доручення представником або скористатись послугами іншого представника. Обов`язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи. Наведене вказує на відсутність підстав вважати, що обставини перебування адвоката у відпустці та на лікарняному у контексті питання пропуску строку на касаційне оскарження не є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ухвала Верховного Суду від 22 травня 2026 року виконана заявником не в повному обсязі, що перешкоджає вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про витребування майна із чужого незаконного володіння повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк