Постанова КЦС ВС № 599/510/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Київ справа № 599/510/23 провадження № 61-675св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке», розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2024 року у складі судді Чорної В. Г. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Хоми М. В., Храпак Н. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати відсутнім право оренди земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0035, що знаходиться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 14 березня 2017 року № 19430499. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га, кадастровий номер 6122655300:01:001:0035, що знаходиться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області. 02 квітня 2016 року позивач уклав договір оренди землі, за умовами якого передав зазначену земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (далі - ТОВ «Розтоцьке») строком на 7 років. Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 14 березня 2017 року. У лютому 2022 року позивач дізнався, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до запису про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо вказаної земельної ділянки, а саме зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», тобто змінено орендаря, з яким позивач уклав договір оренди. Строк дії оренди визначено до 03 березня 2025 року та вказано, що договір укладено на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, чим змінено строк оренди. Підставою для державної реєстрації іншого речового права, крім договору оренди землі від 02 квітня 2016 року б/н, укладеного з ТОВ «Розтоцьке», вказано додаткову угоду до договору оренди землі від 03 березня 2018 року б/н. Однак позивач будь-яких додаткових угод, зокрема й угоди від 03 березня 2018 року до договору оренди землі, з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладав і не підписував, не узгоджував перехід права оренди землі до ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Позивач нікого не уповноважував на вчинення подібного правочину. Таким чином, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» неправомірно користується землею позивача та порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном. Запис про державну реєстрацію речового права (додаткових угод) порушує права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном. У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 27 серпня 2024 року позов задовольнив. Визнав відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,62 га, з кадастровим номером 6122655300:01:001:0035, що знаходиться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, що належить ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 14 березня 2017 року № 19430499. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, адже додаткова угода до договору оренди землі між ним і позивачем не укладалася. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції Тернопільський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишив без задоволення. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2024 року залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, спростовуючи доводи про фактичне виконання відповідачем договору оренди, суд апеляційної інстанції вважав докази, подані відповідачем, неналежними, оскільки у платіжних документах не зазначено, щодо якого саме договору оренди землі здійснено виплату. Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи У січні 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Підставою касаційного оскарження зазначило те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами факту виконання сторонами договору оренди землі та додаткової угоди до неї. Тобто між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця на укладення та виконання додаткової угоди до договорів оренди землі, незважаючи на те, що підпис на цій угоді не позивача. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 27 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2025 року зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження 14-75цс25). Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року поновлено касаційне провадження. Фактичні обставини справи Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га, кадастровий номер 6122655300:01:001:0035, що знаходиться на території Залозецької селищної ради Тернопільського (раніше Зборівського) району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 490158, виданим 01 серпня 2005 року Зборівською районною державною адміністрацією Тернопільської області та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 02 квітня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Розтоцьке» договір оренди строком на 7 років щодо вказаної земельної ділянки. Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 14 березня 2017 року. Згідно з пунктом 8 договір укладено на 7 (сім) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пункт 36 договору оренди землі визначає, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі і за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Згідно з додатковою угодою від 03 березня 2018 року ТОВ «Розтоцьке», зі згоди орендодавця (позивача) передало право оренди земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 6122655300:01:001:0035, новому орендарю - ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Відповідно до пункту 4.2 додаткової угоди внесено зміни до пункту 9 договору та викладеного його в новій редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 905,05 грн та 7392,54 грн за рік оренди. У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначено інформацію про державну реєстрацію іншого речового права (запис про інше речове право 19430499) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,62 га, кадастровий номер 6122655300:01:001:0035, а саме права оренди, за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» згідно з додатковою угодою від 03 березня 2018 року до договору оренди землі від 02 квітня 2016 року. Згідно з висновком експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ від 20 травня 2024 року № 962/23-22 підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 03 березня 2018 року б/н до договору оренди землі від 14 березня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122655300:01:001:0035 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»). Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У цій справі суди встановили, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 03 березня 2018 року б/н до договору оренди землі від 14 березня 2017 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6122655300:01:001:0035 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Суди також встановили, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» використовує спірну земельну ділянку як орендар. Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неукладеність додаткової угоди до договору оренди землі та задоволення позову. Доводи касаційної скарги про те, що додаткова угода до договору оренди землі була фактично укладена, обґрунтовано спростовані апеляційним судом з посиланням на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки, який підписував позивач, закінчувався 14 березня 2024 року, а тому в березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом щодо захисту своїх прав, оскільки не бажав, щоб ТОВ «Західна агровиробнича компанія» без правових підстав користувалося його земельною ділянкою. Вказана поведінка позивача є послідовною та несуперечливою, оскільки строк дії договору оренди закінчувався 2024 році, а тому до цього часу ОСОБА_1 правомірно на свій розрахунковий рахунок отримував оренду плату, при цьому у призначенні платежів платник вказував призначення платежу «орендна плата по договору оренди», без зазначення інформації про додаткову угоду. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень. Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:А. Ю. Зайцев І. А. Воробйова Є. В. Коротенко