Постанова Сумський апеляційний суд № 591/5848/25

Справа №591/5848/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В. Номер провадження 33/816/807/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Кравченко Д. І., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка В.В., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка В.В. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік. Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 23 травня 2025 року о 17 год 33 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Volkswagen Colf, н.з. НОМЕР_1 , в м. Суми по вул. Нижньосироватській, 71, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного заходу за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2025 року, справу закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки: 1) матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, долучені до матеріалів справи докази не підтверджують факту керування останнім. На відео не зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також і не було зафіксовано момент зупинки такого транспортного засобу. Транспортний засіб стояв біля лісосмуги з непрацюючим двигуном, таким чином, коли працівники поліції під`їхали до транспортного засобу, ОСОБА_1 сидів в ньому та не керував ним; 2) на відео не зафіксовано, що працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про законну причину зупинки транспортного засобу, а отже законна причина зупинки була відсутня, внаслідок чого, складений протокол є недопустимим доказом; 3) на відеозаписі не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки останній адекватно реагував на питання поліцейських, його розмова є логічною, спокійною, відповідає характеру подій, будь-яких проявів неадекватної поведінки він не припустився; 4) ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже огляд на стан алкогольного сп`яніння повинен був проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ з використанням спеціальних технічних засобів та тестів; 5) дії ОСОБА_1 , як військовослужбовця, повинні були кваліфікувати за спеціальною нормою ч.3 ст. 172-20 КУпАП, а не за загальною; 6) відеозапис вівся небезперервно, є неповним, а отже слід визнати його недопустимим доказом; 7) направлення до медичного закладу «ОКМЦСНЗ» КНП СОР, яке датується 23 травня 2025 року о 18 год. 28 хв, апелянт вважає сфальсифікованим, оскільки протокол складено о 18 год. 22 хв. На відеозаписі о 18 год. 22 хв. направлення не складалось, лише о 18 год. 33 хв, поліцейський звертаючись до іншого каже «напиши направлення», але з матеріалів справи не зрозуміло, коли реально було написано направлення до медичного закладу, ОСОБА_1 його не видавали. Окрім цього, апелянтом було подано клопотання в яких просить: викликати для надання пояснень капрала поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП Артьомова Є. М.; визнати наявні відеоматеріали недопустимими та недостовірними доказами; витребувати в УПП в Сумській області ДПП оригіналу, повну та не монтовану версію відеозапису; клопотання про зупинення провадження у справі до моменту звільнення з військової служби; у разі залишення постанови без змін, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік шляхом скасування постанови районного суду в цій частині; закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247, ч.6 ст. 38 КУпАП. Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка В.В., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 339642 від 23 травня 2025 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 не проводився; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд не проводився; - розпискою від 23 травня 2025 року, яка складена та підписана власноруч ОСОБА_2 про зобов`язання доставити транспортний засіб за місцем стоянки; - рапортом т.в.о. інспектора взводу 1 роти ТОР УПП в Сумській області старшого лейтенанта поліції Андрія ПЮПА відповідно до якого останній доповідає про встановлення у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння; -довідкою про надання інформації з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2019 року; - долученим до протоколу відеозаписом. Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Щодо тверджень апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, долучені до матеріалів справи докази не підтверджують факту керування останнім. На відео не зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також і не було зафіксовано момент зупинки такого транспортного засобу. Апеляційний суд відхиляє дане твердження, оскільки зазначене в повній мірі спростовується дослідженим відеозаписом долученим до матеріалів справи, на якому чітко вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Colf, н.з. НОМЕР_1 . Доводи апелянта з приводу законності чи незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не знайшли свого підтвердження, оскільки наразі це не є предметом розгляду під час апеляційного перегляду постанови щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану. Працівники поліції повинні діяти в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 після зупинки, працівник поліції повідомив, що останній стоїть біля об`єкта критичної інфраструктури, а отже доводи в цій частині не підтверджуються матеріалами справи. Водночас суд у межах даного провадження оцінює допустимість та належність доказів, отриманих у ході такого втручання. Особа не позбавлена права оскаржити дії працівника поліції в порядку адміністративного судочинства або звернутися до правоохоронних органів у разі наявності ознак кримінального правопорушення. Доводи апелянта про те, що на відеозаписі не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки останній адекватно реагував на питання поліцейських, його розмова є логічною, спокійною, відповідає характеру подій, будь-яких проявів неадекватної поведінки він не припустився, є хибними, оскільки встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського, який за своїм внутрішнім переконанням під час спілкуванням із водієм може вбачати такі ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Для встановлення таких ознак не передбачено окремого проведення огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння, не є твердженням про стан сп`яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду для спростування або доведення перебування в стані сп`яніння. В даному випадку водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що є складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже огляд на стан алкогольного сп`яніння повинен був проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, апеляційний суд зазначає наступне. За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений 23 травня 2025 року о 17 год. 33 хв. в м. Суми по вул. Нижньосироватській, 71, вдягнутий в цивільний одяг, з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини. У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати. Також є безпідставними посилання захисника про те, що дії ОСОБА_1 , як військовослужбовця, повинні були кваліфікувати за спеціальною нормою ч.3 ст. 172-20 КУпАП, а не за загальною, з огляду на таке. Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Тобто, відповідно до диспозиції ст. 172-20 КУпАП, об`єктом правопорушення є порядок проходження військової служби, а об`єктивна сторона складу діяння, - складається із вищезазначених самостійних альтернативних діянь. Суб`єктом цього проступку є військовослужбовець. Разом з тим, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає зокрема відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Отже, об`єктом такого правопорушення, окрім іншого, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає окрім іншого в діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Суб`єктом проступку є водій транспортного засобу. Аналіз вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи приводить до висновку, що ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими перебував в статусі водія транспортного засобу, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії працівниками поліції правильно було кваліфіковано за цією нормою закону. Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис вівся небезперервно, є неповним, а отже слід визнати його недопустимим доказом. Апеляційний суд не має сумнівів щодо достовірності наявного у матеріалах справи відеозапису. Відеозапис як доказ отриманий у порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія і працівників поліції, які брали участь у складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. Він підтверджує спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , повідомлення йому причини зупинки, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд, відмову від проходження огляду на місці зупинки та у медичному закладі. Щодо доводів захисту про те, що направлення до медичного закладу «ОКМЦСНЗ» КНП СОР, яке датується 23 травня 2025 року о 18 год. 28 хв, апелянт вважає сфальсифікованим, оскільки протокол складено о 18 год. 22 хв. На відеозаписі о 18 год. 22 хв. направлення не складалось, лише о 18 год. 33 хв, поліцейський звертаючись до іншого каже «напиши направлення», але з матеріалів справи не зрозуміло, коли реально було написано направлення до медичного закладу, ОСОБА_1 його не видавали, апеляційний суд зазначає наступне. Направлення на огляд є процедурним документом-підставою для проведення дослідження і має значення безпосередньо для медичного працівника під час огляду водія. Крім того, ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження правомірно запропонованого працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, то неотримання ним цього бланку не спростовує його відмови від проходження запропонованого огляду. Матеріали справи містять складене поліцейськими направлення на огляд, а факт того, що воно не було вручено ОСОБА_1 через його власну поведінку, жодним чином не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення та доведеність вини ОСОБА_1 . Стороною захисту не надано доказів, які б підтверджували зацікавленість працівників поліції у штучному створенні доказів, фальсифікації матеріалів чи викривленні фактичних обставин справи. Що стосується клопотання захисника про виклик для надання пояснень капрала поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП Артьомова Є. М. Апеляційним судом встановлено, що у даній справи достатньо належних та допустимих доказів, яким суддею суду першої інстанції була надана вірна правова оцінка та якими підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачав підстав для виклику у судове засідання капрала поліції Артьомова Є. М. а тому, у задоволенні і вказаного клопотання захисника, слід відмовити. Щодо клопотання апелянта про визнання наявних відеоматеріалів недопустимими та недостовірними доказами, апеляційний суд наголошує, що прохаючи визнати вказаний відеозапис недопустимим доказом, захисник не вказує, що саме свідчить про те, що здійснений він був з порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», порушення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» і не надає доказів на підтвердження того, що даний відеодоказ було спотворено, змонтовано чи сфальсифіковано, а тому підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні. Що стосується клопотання захисника про витребування оригіналу відеозапису, то апеляційний суд зазначає, саме з врахуванням того, що у даній справи достатньо належних та допустимих доказів, яким суддею суду першої інстанції була надана вірна правова оцінка та якими підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, у даному випадку, відеозапис, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції та апеляційним судом, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом. Відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає захисник, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, а тому, у задоволенні клопотання захисника про витребування оригіналу відеозапису, слід відмовити. Щодо клопотання апелянта про зупинення провадження до звільнення останнього з військової служби, то апеляційний суд зазначає наступне. Так, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби. Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, при цьому, має адвоката, який представляє його інтереси під час розгляду справи, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином забезпечив свій захист. Що стосується клопотання захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного. Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03). При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник. Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Сидоренка В.В. на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.