Постанова Сумський апеляційний суд № 587/2871/24

Справа №587/2871/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А. Номер провадження 33/816/436/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Кислої Ю. М., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка В. В. в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Денисова М. Д. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 25 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 військовослужбовця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605.60 грн судового збору,- В С Т А Н О В И В: Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 25 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 05 серпня 2024 року о 17.30 год по вул. Центральна, 62, у с. Кровне Сумського району Сумської області керував автомобілем марки Nissan X-Trail, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотестер «Драгер 6810» та в медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився, порушивши своїми діями пункту 2.5 Правил дорожнього руху. З таким рішенням суду не погодився захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Денисов М. Д. та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 25 липня 2025 року скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог, захисник не навів жодних доводів, а зазначив лише, що скарга у такому вигляді подана ним з метою дотримання встановленого законом 10-ти денного строку на апеляційне оскарження. При цьому, захисник ОСОБА_2 зазначив, що після ознайомлення з матеріалами справи та повним текстом оскаржуваної постанови, який він не отримав, ним буде подано доповнення та уточнення до апеляційної скарги, з викладенням мотивів та доказів незаконності та необґрунтованості вказаного судового рішення, однак, до початку апеляційного розгляду, останній доповнень до апеляційної скарги так і не надіслав. Доповнення до апеляційної скарги було подано іншим захисником, який діє в інтересах ОСОБА_3 , в яких зазначено, що матеріали справи не містять даних на підтвердження того, що у працівників поліції була законна підстава для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також, захисник вказує, що із відеозапису подій за участі ОСОБА_1 не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у останнього ознак алкогольного сп`яніння, що свідчить про недоведеність вказаного факту. Крім того, захисник вказує на те, що як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування після складання протоколу про адміністративне правопорушення, що є порушенням порядку проведення огляду на стан сп`яніння водія передбачений ст. 266 КУпАП. Також, працівникам поліції було відомо про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, але ними так і не було повідомлено військову службу правопорядку, чим порушили вимоги ст. 266-1 КУпАП. При цьому, дії ОСОБА_1 , як військовослужбовця, повинні були кваліфікуватись за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною, а не за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є загальною нормою. Оскільки, суд самостійно не може змінювати кваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, протокол за вказаною статтею спеціальним суб`єктом не складався і останній від нього в суді не захищався. Крім того, в протоколі не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду, який йому було запропоновано пройти як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Також, захисник вказує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься відео з невідомого пристрою, оскільки не вказано його ідентифікуючих даних та даних про особу, яка здійснювала фіксацію. Крім того, відеозйомка, яка велась, не є безперервною, оскільки містить 2 окремі відеофайли. У зв`язку з зазначеним, захисник звернувся з клопотаннями: про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими доказами; про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні; про фіксацію судового розгляду технічними засобами; про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП; про виклик поліцейських; про витребування оригіналу відеозапису; про долучення доказів а також клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення; про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації. Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка В. В., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 108142 від 05 серпня 2024 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи; - рапортом помічника чергового ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП Сумській області від 06 серпня 2024 року відповідно до якого останній доповідає про встановлення у водія ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння; - долученим до протоколу відеозаписом. Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Щодо доводів доповнених до апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів підтвердження законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій керував транспортним засобом із ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України. Стосовно тверджень апелянта про те, що на відеозаписі не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, що свідчить про недоведеність вказаного факту. Апеляційний суд зазначає наступне. Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Відповідно до вищезазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП повинен містити ознаки сп`яніння, які поліцейський виявив у водія транспортного засобу, які стали підставою вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. При відсутності вказаних ознак сп`яніння відсутні правові підстави для огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння. На виконання вказаних вимог Інструкції працівником поліції були виявлені у водія ОСОБА_1 , оголошені йому та зазначені в протоколі ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Озвучені ознаки алкогольного сп`яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп`яніння у водія та пред`являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР пройти огляд. Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп`яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп`яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та діючий КУпАП не передбачають. Натомість пасивна відмова водія або ухилення від проходження медичного огляду з посиланням на відсутність ознак сп`яніння, буде становити невиконання пункту 2.5 ПДР та утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, є неспроможними і доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування транспортним засобом. Згідно відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, останній наголошував, що водію ОСОБА_1 заборонено рух транспортним засобом. Щодо доводів апеляційної скарги апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього могла проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління ВСП у Збройних Силах України відповідно до порядку, а не поліцейські, апеляційний суд зазначає наступне. За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений 05 серпня 2024 року о 17.30 год по АДРЕСА_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини. У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати. Також є безпідставними посилання захисника про те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він являється військовослужбовцем, а тому їх слід було кваліфікувати за ст.172-20 КУпАП, з огляду на таке. Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Тобто, відповідно до диспозиції ст. 172-20 КУпАП, об`єктом правопорушення є порядок проходження військової служби, а об`єктивна сторона складу діяння, - складається із вищезазначених самостійних альтернативних діянь. Суб`єктом цього проступку є військовослужбовець. Разом з тим, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає зокрема відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Отже, об`єктом такого правопорушення, окрім іншого, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає окрім іншого в діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Суб`єктом проступку є водій транспортного засобу. Аналіз вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи приводить до висновку, що ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими перебував в статусі водія транспортного засобу, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії працівниками поліції правильно було кваліфіковано за цією нормою закону. Доводи захисника про те, що в протоколі не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду, який йому було запропоновано пройти як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, апеляційний суд відхиляє дане твердження, оскільки зазначене в повній мірі спростовується дослідженим відеозаписом долученим до матеріалів справи. Посилання захисника про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься відео з невідомого пристрою, оскільки не вказано його ідентифікуючих даних та даних про особу, яка здійснювала фіксацію, то апеляційний суд визнає необґрунтованими ці доводи, оскільки ні ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення. Що стосується доводів захисника про те, що відеозйомка, яка велась, не є безперервною, оскільки містить 2 окремі відеофайли. Апеляційний суд не має сумнівів щодо достовірності наявного у матеріалах справи відеозапису. Відеозапис як доказ отриманий у порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія і працівників поліції, які брали участь у складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. Він підтверджує спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я, від якого останній відмовився. Крім того, апеляційний суд наголошує, що прохаючи визнати вказаний відеозапис недопустимим доказом, захисник не вказує, що саме свідчить про те, що здійснений він був з порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», порушення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» і не надає доказів на підтвердження того, що даний відеодоказ було спотворено, змонтовано чи сфальсифіковано, а тому підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні. При цьому, саме з врахуванням того, що у даній справи достатньо належних та допустимих доказів, яким суддею суду першої інстанції була надана вірна правова оцінка та якими підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачав підстав для виклику у судове засідання інспектора ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції Онищенка Ю. Ю., а тому, у задоволенні і вказаного клопотання захисника, слід відмовити. Щодо клопотання захисника Сидоренка В. В. про зупинення провадження до звільнення останнього з військової служби, то апеляційний суд зазначає наступне. Так, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби. Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, при цьому, має адвокатів, які представляють його інтереси під час розгляду справи, один з яких подавав апеляційну скаргу на прийняте рішення, а інший був безпосередньо присутнім у судовому засіданні під час апеляційного розгляду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином забезпечив свій захист. З врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що у даному випадку підстави для зупинення провадження у вказаній справі відсутні, і у задоволенні поданого захисником Сидоренком В. В. клопотання про зупинення провадження до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, також, слід відмовити. Що стосується клопотання захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного. Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03). При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі. Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, П О С Т А Н О В И В: Відмовити захиснику Сидоренку В.В. у задоволенні клопотання про зупинення даного провадження. Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 25 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Денисова М. Д., на цю постанову, без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.