Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/4515/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/4515/25 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В. Категорія 93 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О., за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М., розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №285/4515/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області і Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Олевської міської ради Житомирської області про скасування усиновлення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_3 , на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. у м.Звягелі, у с т а н о в и в: У серпні 2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області та Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Олевської міської ради Житомирської області. Просили: скасувати усиновлення неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (до усиновлення - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (до усиновлення - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), встановленого рішенням Богунського районного суду м.Житомир від 24 травня 2011 року в справі №2-о-121/2011; внести зміни до актових записів про народження ОСОБА_4 №100 від 10 листопада 2008 року та ОСОБА_6 №118 від 08 лютого 2020 року, складених відділом ДРАЦС Олевського районного управління юстиції Житомирської області, шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дітей, та виключити з актових записів відомості про усиновлювачів; неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (до усиновлення - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (до усиновлення - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) передати під опіку органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області. Заява обґрунтована тим, що на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, вони усиновили ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З моменту усиновлення вони створили всі необхідні умови для проживання, розвитку, відпочинку та навчання дітей. Свої обов`язки вони виконували у повному обсязі, приймали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як своїх рідних, завжди вважали їх рідними, дарували свою батьківську любов і підтримку, опікувалися їх благополуччя, займалися їх вихованням та прикладали максимум зусиль для забезпечення належного рівня їх життя. Стосунки з дітьми спочатку склалися добре, між ними панувала гармонія. Однак, із часом почалася проявлятися незрозуміла поведінка, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали неадекватно себе поводити, почастішала агресія до оточуючих, влаштовували конфлікти, переставали їх слухати. У подальшому вони вимушені були звернутися до лікарів для з`ясування причин такої поведінки та її коригування. У 2019 році вони пройшли з сином ОСОБА_8 обстеження та лікування (з 24 жовтня по 19 листопада 2019 року) у Дитячому центрі психологічного здоров`я, де сину було встановлено діагноз - порушення поведінки та емоцій змішаного генезу, помірна емоційно-вольова нестійкість за тривожно-збудливим типом. Із того часу почалося постійне лікування сина ОСОБА_8 , але психічний стан здоров`я останнього не змінювався, а навпаки, агресивна та неадекватна поведінка ОСОБА_8 стала все частішою, її не можна було контролювати, його не можна було заспокоїти. З боку ОСОБА_8 почалися проявлятися дії, які створювали небезпеку для оточуючих, особливо для їх рідного сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони найбільше хвилюються за свого рідного сина ОСОБА_11 , який страждає від дій усиновлених брата та сестри, але через стан свого здоров`я не може себе захистити. Психічна хвороба сина ОСОБА_8 тільки загострюється, що проявляється у негативній поведінці по відношенню до оточуючих. Останній провокує конфлікти, часто агресивно себе поводить, не реагує на зауваження, некерований. У доньки ОСОБА_9 перші прояви хвороби почали проявлятися у 2023 році. Вперше вона була на обстежені та лікуванні у Дитячому центрі психічного здоров`я у період з 30 червня по 14 липня 2023 року, де встановлений їй діагноз - змішаний розлад поведінки та емоцій у дитини з легкими когнітивними порушеннями. Незважаючи на періодичні лікування, поведінка усиновлених дітей стала нестерпною, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 постійно проявляють агресію до оточуючих, у тому числі, до них та брата ОСОБА_11 . Як наслідок, між ними склалися, незалежно від їх волі, стосунки, які роблять неможливе їх спільне проживання і виконання ними своїх батьківських обов`язків. При цьому, найбільше страждає їх рідний син ОСОБА_11 , який не може самостійно пересуватися та вимушений постійно перебувати у лежачому положення, у зв`язку з чим потребує сторонньої допомоги. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через свій психічний розлад знущаються над ним, обзивають його, у тому числі нецензурно, створюють небезпечні для його життя ситуації, відбирають речі, не розуміючи при цьому протиправність своїх дій. ОСОБА_11 боїться залишатися вдома наодинці з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вони бояться залишати дітей на одинці. Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Осадчук Т.С. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що на момент усиновлення діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були абсолютно здоровими, не проявляли жодних ознак наявності у них будь-яких психічних хвороб. У дітей не було психічних діагнозів. У своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, що позивачам під час усиновлення було відомо про стан здоров`я дітей, яких вони бажали усиновити. Вказані висновки суду фактично є суперечливими та безпідставними, оскільки лікарями вперше було виявлено та встановлено наявність психічних порушень у ОСОБА_8 в 2019 році, а в ОСОБА_9 в 2023 році, що чітко описується у рішенні суду. На момент усиновлення у 2011 році позивачі не могли бути обізнані про наявність в усиновлених дітей психічних розладів, які обумовлювали б порушення поведінки з одночасними емоційними розладами, оскільки лише у 2019 році почалися перші прояви агресивної поведінки, у зв`язку з чим у 2019 році лікарями було констатовано наявність психічної хвороби у сина ОСОБА_8 та у 2023 році у доньки ОСОБА_9 . Позивачами до матеріалів справи була додана медична документація, яка підтверджує факт звернення до лікарів із проблематикою поведінки дітей. Крім того, позивачі постійно зверталися до Служби у справах дітей Звягельської районної державної адміністрації. Постійні бесіди проводилися як з батьками, так і з дітьми. Справа по дітям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від Звягельської районної державної адміністрації була передана до Служби у справах дітей Стриївської сільської ради лише у вересні 2025 року. На підтвердження факту, що батьки постійно працювали над відносинами з дітьми, піклувалися про дітей, особливо про їх здоров`я, надані виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за період лікування сина ОСОБА_8 з 2019 року по 2025 рік та доньки ОСОБА_9 з 2023 року по 2025 рік. Над дітьми працювали комплексно всі лікарі, в тому числі і психолог, але результату немає. У вересні 2021 році ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласний медичний центр психічного здоров`я» ЖОР. У виписці вказано, що ОСОБА_8 хворіє близько трьох років, причини батьки не знають. Вперше знаходився на обстеженні і лікуванні в Дитячому центрі психічного здоров`я з 24 жовтня по 19 листопада 2019 року. В цій же виписці міститься висновок психолога від 29 вересня 2021 року. У 2022 році син ОСОБА_8 був знову направлений на госпіталізацію у психіатричну лікарню. Причиною цього стали: скарги на агресивну поведінку, яка не регулюється голосом, робить небезпечні дії по відношенню до інших дітей у сім`ї, для угамування викликали поліцію. Метою госпіталізація було проведення коригуючих заходів, рекомендацій щодо подальшого лікування. Наступне стаціонарне лікування ОСОБА_8 було у період із 08 червня по 30 червня 2023 року з діагнозом змішаний розлад поведінки та емоцій у дитини з межовою розумовою відсталістю. Після цього для лікування ОСОБА_8 були призначені психотропні препарати. Четверта госпіталізація була у період із 27 червня по 16 липня 2024 року з діагнозом змішаний розлад поведінки та емоцій у дитини з когнітивним дефіцитом (межовий рівень), на підтвердження є довідка КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР. За цим самим діагнозом також було стаціонарне лікування (п`яте) у період із 26 грудня 2024 року по 16 січня 2025 року. Останнє (шосте) стаціонарне лікування ОСОБА_8 було в КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР у період із 04 червня по 26 червня 2025 року у зв`язку зі скаргами на: розлади поведінки, агресію, конфлікти з однокласниками, труднощі у навчанні, схильність до крадіжок. У зазначеній виписці міститься повний анамнез хвороби ОСОБА_8 , а також міститься висновок клінічного психолога про підвищений рівень фізичної агресії. В цій же виписці зазначено, що під час лікування ОСОБА_8 відвідував заняття з фахівцями відділення. Попри всі зусилля та проведене лікування психічний стан ОСОБА_8 тільки загострюється, що проявляється у негативній поведінці по відношенню до оточуючих. ОСОБА_8 провокує конфлікти, часто агресивно себе поводить, не реагує на зауваження, некерований, створює небезпеку для оточуючих, схильний до жорстокості до тварин. Жодні засоби не допомагають справитися з симптомами хвороби. Щодо ОСОБА_9 , то вперше донька перебувала на обстеженні та лікуванні в Дитячому центрі психічного здоров`я у період із 30 червня по 14 липня 2023 року, де було встановлено діагноз - змішаний розлад поведінки та емоцій у дитини з легкими когнітивними порушеннями. Останнє (4-те) стаціонарне лікування ОСОБА_9 було у період із 04 червня по 25 червня 2025 року в зв`язку із скаргами на конфліктність, порушення поведінки, агресію, імпульсивність, впертість, нецензурну лексику, труднощі в навчанні, порушення поведінки в школі, крик до вчителів, схильність до крадіжок, про що зазначено безпосередньо у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4324. У цій же виписці вказано висновок клінічного психолога від 09 червня 2025 року про агресивні прояви. Висновки суду щодо відсутності доказів надання дітям фахової допомоги спростовуються матеріалами справи та наданими доказами, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як батьки, приклали максимум зусиль для лікування дітей, завжди виконували вказівки лікарів щодо призначеного лікування, купували та давали згідно з графіком медичні (психотропні) препарати, зверталися до спеціалістів, але психічний стан здоров`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не змінювався. Навпаки, агресивна та неадекватна поведінка ставала все частішою, її не можна було контролювати, ОСОБА_8 неможливо було заспокоїти, почали проявлятися дії, які створювали небезпеку для оточуючих, особливо для рідного сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи А. У судовому засіданні позивачами було озвучено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 постійно знущаються з сина ОСОБА_11 , який є особою з інвалідністю з дитинства. Був випадок, коли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 душили ОСОБА_11 пакетом, одягнувши його на голову, допоки вони (батьки) не зайшли до кімнати. ОСОБА_11 через стан свого здоров`я не може чинити опір ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не може захистити себе. Усиновлені діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , знаючи це, користуються всіма можливостями познущатися з рідного сина ОСОБА_11 , через що позивачі вимушені були звернутися до суду, оскільки неконтрольована поведінка усиновлених дітей та схильність їх до фізичної агресії становить пряму небезпеку для життя рідного сина позивачів - ОСОБА_11 . ОСОБА_8 схильний до фізичної агресії, яку вже спрямовує на тварин. Позивачами було озвучено, що ОСОБА_8 періодично жорстоко вбиває тварин, зокрема, свідомо кинув у колодязь кішку позивачів і спостерігав як вона помирає (неодноразовий випадок, два роки тому було втоплено двох котів позивачів). Про зазначений випадок позивачі дізналися через декілька днів, після того як відчули характерний неприємний запах води з колодязя, яку використовують у приготуванні їжі. Шукаючи причини неприємного запаху, вони виявили тіло тварини в колодязі, після чого ОСОБА_8 зізнався, що скинув кішку в колодязь. При цьому, ОСОБА_8 не приховував свого задоволення від вчинених дій, відверто демонстрував задоволення від вбивства тварин, не приховував відсутність жалю. У дітей проявився діагноз, якого не було під час усиновлення та між подружжям і усиновленими дітьми склалися, незалежно від волі усиновлювачів, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків. Про агресивну і неадекватну поведінку дітей позивачів повідомляли також у закладах освіти, в яких навчалися ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Діти постійно втікали зі школи, неадекватно себе поводили, не реагують на зауваження вчителів, неконтрольовані, поводять себе агресивно, вчиняють бійки. У всіх характеристиках щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 характеризується участь батьків у шкільному житті дітей: батьки тримають постійний зв`язок з педагогічними працівниками школи, цікавляться успіхами дітей, забирають на вихідні додому. Тобто, вони (позивачі) всіма силами намагаються виправити поведінку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , від якої страждають оточуючі. Позивачі неодноразово зверталися до служби у справах дітей Звягельської районної державної адміністрації з питань врегулювання взаємовідносин із дітьми та через поведінку дітей. Висновок органу опіки та піклування про доцільність скасування усиновлення є обґрунтованим з огляду на те, що комісією при прийнятті висновку було комплексно оцінено ситуацію, яка склалася між батьками та усиновленими дітьми. Висновки суду щодо неприйняття до уваги висновку органу опіки та піклування є безпідставними. Агресивність та неадекватність поведінки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 стала нестерпною. Позивачі вичерпали всі можливості та ресурси для коригування їх поведінки, лікування захворювання, але позитивних змін немає. Навпаки, чим більше загострюється їх хвороба, тим більше страждають оточуючі, а тому числі вони (позивачі). Діти некеровані, не реагують на зауваження, не змінюють свою поведінку, продовжують агресувати, створювати конфлікти, брехати. Медичні препарати, які приймають діти, не покращують їх стан здоров`я. Навпаки, після початку прийому препаратів почастішали випадки нападів агресії, які неможливо зупинити. Донька ОСОБА_9 почала проявляти суїцидальні прояви, не реагує на спілкування з психологом. Вони (позивачі) безсилі проти виявленої психічної хвороби усиновлених дітей. ОСОБА_12 та агресивна поведінка ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , особливості перебігу їх психічної хвороби стають перешкодою у їх подальшому перебуванні в сім`ї позивачів, оскільки своєю поведінкою часто наражають на небезпеку оточуючих людей. У позивачів, крім усиновлених, є власна дитина - ОСОБА_11 , за якою потрібний особливий догляд, а поведінка усиновлених дітей унеможливлює їх перебування в сім`ї без остраху за життя і стан здоров`я рідного сина ОСОБА_11 . Саме тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимушені були звернутися до суду із вимогою про скасування усиновлення, оскільки всі намагання відкоригувати поведінку усиновлених дітей, вилікувати їх, виховати належним чином залишилися безуспішними, а страждання рідного сина ОСОБА_11 стали вирішальною підставою для цього. Суд помилково врахував лише одну підставу для скасування усиновлення, оскільки відповідно до ст.238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. У цьому випадку скасування усиновлення можливе відразу з двох підстав - у зв`язку з виявленням психічної хвороби, про яку усиновлювачі не знали і не могли знати на час усиновлення, а також в силу того, що між усиновлювачами та дітьми склалися, незалежно від волі усиновлювачів, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків (пункти 2 та 3 частини першої ст.238 СК України). Діти страждають на психічну хворобу, про що усиновлювачі не знали і не могли знати на час усиновлення. Діагнози дітям були встановлені лише у 2019 році ОСОБА_8 та у 2023 році - ОСОБА_9. На час усиновлення психічних хвороб у дітей не було. Були звичайні діти, які потребують батьківської турботи. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У закритому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Осадчук Т.С. апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, тобто скасувати усиновлення. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.155,204-206,208). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24 травня 2011 року (справа №2-о-121/2011) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оголошено усиновлювачами дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16). Змінено дітям: прізвище на « ОСОБА_13 » / « ОСОБА_13 », по батькові на ОСОБА_14 / ОСОБА_15 та місце народження на «м.Новоград-Волинський Житомирської області». Також змінено дату народження ОСОБА_8 на « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та дату народження ОСОБА_9 на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Про що внесені зміни у актові записи про народження дітей та видані повторні свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначенням позивачів батьками дітей. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають рідного сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якому 27 березня 2015 року встановлена 1-а група інвалідності з дитинства безстроково, у зв`язку з чим останній потребує постійного догляду (а.с.14-15). Згідно з медичною документацією усиновлені неповнолітні діти позивачів періодично проходили стаціонарне лікування в Дитячому центрі психологічного здоров`я КНМ "Обласний медичний спеціалізований центр", зокрема: неповнолітній ОСОБА_13 - у 2019, 2021-2025 роках; неповнолітня ОСОБА_16 - у 2023- 2025 роках (а.с.19-27). Відповідно до характеристик із навчальних закладів неповнолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_16 характеризуються задовільно (а.с.28-35). Позивачу ОСОБА_2 повторно з 28 вересня 2020 року встановлена 2-а група інвалідності, пов`язана з проходженням військової служби, довічно (а.с.36). Згідно з висновком Виконавчого комітету Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням від 26 вересня 2025 року за №213, є доцільним скасувати усиновлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (до усиновлення - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (до усиновлення - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ). У висновку зазначається, що усиновителі створили всі необхідні умови для проживання, розвитку, навчання та відпочинку усиновлених дітей. Стосунки між подружжям та дітьми спочатку складалися добрі, панувала гармонія та взаєморозуміння, але у 2019 році у ОСОБА_8 почала проявлятися незрозуміла поведінка, став неадекватно себе поводити, почастішала агресія до оточуючих. Усиновителі змушені були звернутися до лікарів для з`ясування причин такої поведінки. З ОСОБА_8 пройшли обстеження та лікування у Дитячому центрі психічного здоров`я, де ОСОБА_8 встановлений діагноз - порушення поведінки та емоцій змішаного генезу; помірна емоційно-вольова нестійкість за тривожно-збудливим типом. Після встановлення діагнозу почалося постійне лікування ОСОБА_8 , у тому числі з періодичним стаціонарним лікуванням в КНП «Обласний медичний центр психічного здоров`я» ЖОР, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, але лікування не дало належного ефекту, поведінка ОСОБА_8 погіршувалася. У 2023 році після третього стаціонарного лікування ОСОБА_8 встановили діагноз - змішаний розлад поведінки та емоцій з межовою розумовою відсталістю та призначено психотропні препарати. Психічна хвороба ОСОБА_8 тільки загострюється, що проявляється: в негативній поведінці по відношенню до оточуючих, конфліктами з однокласниками, труднощами у навчанні, схильністю до крадіжок, підвищеним рівнем фізичної агресії, некерованістю (на зауваження не реагує), жодні засоби не допомагають справитися з симптомами хвороби. У ОСОБА_9 перші прояви хвороби почали проявлятися у 2023 році. Після обстеження та лікування в Дитячому центрі психічного здоров`я встановлений діагноз - змішаний розлад поведінки та емоцій у дитини з легкими когнітивними порушеннями. У 2025 році ОСОБА_9 пройшла четверте стаціонарне лікування у зв`язку із скаргами на конфліктність, порушення поведінки, агресію, імпульсивність, упертість, нецензурну лексику, труднощі в навчанні, порушення поведінки в школі, крик до вчителів, схильність до крадіжок. Про агресивну і неадекватну поведінку дітей повідомляють заклади освіти, в якому навчався ОСОБА_8 та навчається ОСОБА_9 . Між усиновлювачами та усиновленими неповнолітніми дітьми склалися стосунки, які роблять неможливе їх спільне проживання і виконання усиновлювачами, незалежно від їх волі, своїх батьківських обов`язків. Відповідно до ст.ст.32,51 Конституції України, ст.5 СК України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. У ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. За змістом частин першої, другої та шостої ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Відповідно до ст.207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст.282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Згідно з частинами четвертою та п`ятою ст.232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. У контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі №204/586/20 та від 23 червня 2022 року в справі №175/1713/20. Із метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою ст.238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення. Так, у частині першій ст.238 СК України зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. Звертаючись із заявою про скасування усиновлення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягають на тому, що між ними та усиновленими дітьми склалися стосунки, які роблять неможливе їх спільне проживання і виконання своїх батьківських обов`язків, а також, що діти страждають на хворобу, про що вони не знали на час усиновлення. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За приписами частини першої ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц). Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. За таких обставин, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі». Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що встановлений діагноз: змішаний розлад поведінки та емоцій за збудливим типом, прояви агресії, розладом потягів у дитини з межовою розумовою відсталістю F92.8 (а.с.169-170). Із виписки із медичної карти амбулаторного хворого слідує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , установлені діагнози: основний: змішаний розлад поведінки та емоцій, проявами агресії, розладом потягів у дитини з когнітивним дефіцитом (межова розумова відсталість) F92.8., супутній: специфічні розлади артикуляції мовлення. Дислалія. F 80.0 (а.с.171). Діагноз F92.8 за міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) означає «Інші змішані розлади поведінки та емоцій». Це стан, при якому в дитини або підлітка одночасно спостерігаються як порушення поведінки (агресія, непослух, порушення правил), так і виражені емоційні проблеми (тривожність, пригніченість, сильні страхи). Цей стан абсолютно не є недоумством (деменцією). Це поведінково-емоційний розлад, який виникає переважно в дитячому та підлітковому віці, і піддається психологічній та медикаментозній корекції. Діагноз F80.0 за міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) означає специфічний розлад мовної артикуляції. Це означає, що дитина має труднощі з правильною вимовою та використанням звуків мовлення (наприклад, пропускає, замінює чи перекручує звуки). При цьому рівень розумового розвитку, слух та загальна здатність розуміти мову дорослих у дитини залишаються в межах норми. Колегією суддів із метою повного та всебічного розгляду справи витребувано для огляду та дослідження в судовому засіданні матеріали цивільної справи №2-о-121/2011 та викликано в судове засідання лікаря-психіатра. Судом досліджені матеріали цивільної справи №2-о-121/2011 та установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при зверненні до суду з заявою про усиновлення та удочеріння наголошували на тому, що вони ознайомленні із відомостями про біологічних батьків дітей та зі станом здоров`я дітей на момент усиновлення та удочеріння і знають, що у Дмитра затримка психомовленнєвого розвитку В 9.3.9, затримка психічного та мовленнєвого розвитку F 88, вторинна кардіопатія, СНо, синусова аритмія З 42.8, а у ОСОБА_9 затримка психомовленнєвого розвитку В 9.3.9, порушення психічного та мовленнєвого розвитку F 88, гемангіома правого плеча Д 17.1, але вони запевняли, що зроблять все від них залежне, щоб вилікувати дітей. До матеріалів справи також долучені копії висновків про стан здоров`я дітей на момент їх усиновлення, які містяться в справі про усиновлення (невролог: затримка психомовленнєвого розвитку; психіарт: затримка психічного та мовленнєвого розвитку). Із викладеного вище вбачається, що на момент усиновлення у дітей була затримка психічного та мовленнєвого розвитку, про що усиновлювачі були ознайомлені, а тому доводи апеляційної скарги про те, що на момент усиновлення у дітей не було психічних розладів не відповідають дійсності та спростовуються змістом поданої заяви про усиновлення, в якій чітко зазначено про обізнаність усиновлювачів про стан здоров`я дітей, а також висновками про стан здоров`я дітей на момент їх усиновлення (додатками 2). У матеріалах справи відсутні докази, що усиновлені діти, які юридично не досягли повноліття, страждають недоумством. Позивачами також не спростовано те, що на час усиновлення вони не могли передбачати прояв у всиновлених дітей у подальшому психічних хвороб, які не доведено, що мають ознаку невиліковних при належному догляді, якщо в дитячому та підлітковому віці забезпечити належну корекцію. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачами не надано суду доказів, які б вказували на те, що стосунки, що склалися між позивачами та усиновленими дітьми, не залежали від волі позивачів, а їх спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обовязків на етапі більше як чотирнадцяти років після усиновлення є неможливим. Судом першої інстанції правильно зазначено, що та обставина, що діти потребують лікування з огляду на стан їх здоров`я не може вказувати на неможливість спільного проживання з усиновлювачами та виконання ними їх батьківських обов`язків. Як уже з`ясовано судом позивачам під час усиновлення було відомо про стан здоров`я дітей, яких вони бажали усиновити. Останні мали розуміти, яку беруть на себе відповідальність та з якими викликами їм доведеться впоратися. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок органу опіки та піклування, який комплексно оцінив ситуацію, яка склалася між позивачами та усиновленими дітьми, колегія суддів відхиляє, оскільки висновок органу опіки та піклування оцінений в сукупності з іншими доказами. В даному випадку суд керується пріоритетом захисту прав дитини та оцінює висновок не ізольовано, а виключно в сукупності з усіма іншими доказами, зібраними у справі. Решта доводів апеляційної скарги зводиться до помилкового тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку у відповідності до положень ст.89 ЦПК України. Оскільки рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення - 19 червня 2026 року. Головуюча Судді: