Постанова 4803 № 202/14901/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-з/803/381/26 Справа № 202/14901/24 Головуючий у першій інстанції: Мачуський О.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 рокуДніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - Муравського Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року у складі судді Мачуського О.М. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення суми 3% річних та нарахувань, у зв`язку з інфляцією, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 19 червня 2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №084-В/52 на придбання нерухомого майна, за змістом якого останній отримав кредитні кошти у сумі 60000,00 доларів США, зі строком користування кредитними кошами до 18 червня 2015 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань боржником, 19 червня 2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір. 23 березня 2009 року, на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Фідобанк» був затверджений передавальний акт, у відповідності до якого до ПАТ «Фідобанк» (ПАТ «СЕБ Банк») були передані всі активи та зобов`язання Акціонерного банку «Факторіал-Банк». Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2011 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.09.2011 року, у справі №0417/2-1109/2011 стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором №084-В/52 від 19.06.2008 року у розмірі 665070,95 гривень та судові витрати по справі в розмірі 1820,00 гривень, а всього 666890,95 гривень. Відповідач не виконував рішення суду й не сплачував наявну за ним заборгованість, а тому 27.11.2020 року на електронному аукціоні було реалізовано предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 червня 2008 року. Продаж даного майна здійснено за 157514,83 гривень. Отже, після 27 листопада 2020 року, сума боргу за кредитним договором №084-В/52 від 19.06.2008 року становила 507556,12 гривень, із розрахунку 665070,95 грн. (заборгованість встановлена рішенням суду) 157514,83 грн (ціна продажу предмета іпотеки). За результатом електронного аукціону №UA-EA-2020-12-23-000001- b за лотом №GL1N019277, між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір №GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №084- В/52 на придбання нерухомого майна від 19 червня 2008 року. До теперішнього часу грошове зобов`язання є невиконаним у повному обсязі, відповідач ухиляється від повернення кредитних коштів, тобто безпідставно користується грошовими коштами, а тому в ТОВ «Консалт Солюшенс» виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Відповідно до розрахунку загальна заборгованість складає 363525,34 гривень, з яких за період з 02.04.2017 року по 26.11.2020 року на суму боргу 665070,95 гривень розмір інфляційного збільшення складає 199348,51 гривень, а 3% річних 72926,16 гривень; за період з 27.11.2020 року по 23.02.2022 року на суму боргу 507556,12 гривень розмір інфляційного збільшення складає 72315,17 гривень, а 3% річних 18935,50 гривень. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість у розмірі 363525,34 гривень, з яких 271663,68 грн. - інфляційне збільшення, 91861,66 грн. 3% річних за користування грошовими коштами. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року стягнуто з ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року апеляційні скарги ТОВ «Консалт Солюшенс» залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року залишено без змін. 18 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - Муравський В.В. через підсистему "Електронний суд" подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. Перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового судового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщостосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 статті 270 ЦПК України). Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункт в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України). За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У судовому засіданні апеляційного суду 13 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - Муравський В.В. зробив усно заяву про надання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 97 т.2). На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3755 від 02.07.2018 року, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 19.02.2025 року в Дніпровському апеляційному суді (а.с. 5-6 т.2), копію акту приймання виконаних робіт від 10.06.2025 на суму 8000,00 грн, рахунок-фактуру №В-21 від 10.06.2025 та копію платіжної інструкції від 31.07.2025 про оплату відповідачем на користь АО "Еквіта" за надання правничої допомоги 8000,00 грн. Згідно змісту акту приймання виконаних робіт від 10.06.2025, АО "Еквіта" надано професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , а саме підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу. При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений АО "Еквіта" у даній справі в суді апеляційної інстанції, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, АО "Еквіта" підготовлено та подано відзив на апеляційну скаргу. Таким чином, матеріалами справи підтверджено надання АО "Еквіта" професійної правничої правової допомоги відповідачу в суді апеляційної інстанції, що погоджено договором та актом приймання виконаних робіт, на загальну суму 8000,00 грн. Виходячи з викладеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значну ціну позову - 363525,34 грн; приймаючи до уваги відмову в задоволенні двох апеляційних скарг та відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; встановивши доведеність факту надання та вартості наданих послуг відповідачу з професійної правничої допомоги АО "Еквіта", - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. Посилання позивача, що заява про ухвалення додаткового рішення не містить опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням фактично витраченого часу, не свідчить про звільнення останнього від обов`язку відшкодування витрат на правову допомогу. Матеріали справи містять акт приймання виконаних робіт від 10.06.2025, у якому наведено перелік виконаних адвокатом робіт у межах розгляду даної справи. За таких обставин надані відповідачем докази дозволяють суду встановити характер, обсяг та зміст наданої правничої допомоги, а також перевірити реальність та розумність заявлених до відшкодування витрат. Відсутність погодинного розрахунку сама по собі не є безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Саме по собі зазначення у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, що такі витрати не відповідають критерію розумності та є завищеними, на думку суду є недостатнім у даному випадку. Будь-яких доказів на підтвердження неспівмірності понесених відповідачем витрат суду не представлено, а обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу законом покладено саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, склали 8000,00 грн, що становить 2,2% від ціни позову - 363525,34 грн, та відповідають критерію розумності їхнього розміру. З огляду на вищевикладене, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у даній справі відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст додаткової постанови складено 18 червня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк