Постанова 4813 № 509/3259/20

Номер провадження: 22-ц/813/6430/21 Номер справи місцевого суду: 509/3259/20 Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.12.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, на рішенняОвідіопольського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Кириченко П.Л. 04 січня 2021 року у смт. Овідіополь Одеської області, - встановила: У липні 2020 року до суду першої інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» із вищевказаною позовною заявою, в якій зазначило, що 30 липня 2012 року судом першої інстанції було ухвалено рішення, згідно якого з ОСОБА_1 на користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 318547.01 грн. В рамках виконавчого провадження судове рішення було виконано частково та на 26 червня 2015 року у відповідача залишилась заборгованість в розмірі 270 181.68.грн. В подальшому, 26 лютого 2020 року між банком та позивачем був укладений договір про відступлення прав вимоги, на підставі чого були передані гроші. 28 травня 2020 року, відповідно до процесуального рішення суду, стягувачем в рамках виконавчого провадження є позивач, який свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 60 012.10 грн. та 3 % річних за користування грошима в розмірі 23 661.25 грн. та судові витрати. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 січня 2021 року позов ТОВ «Консалт Солюшенс» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» інфляційні витрати в розмірі 60 012,10 грн., 3% річних за користування грошима в розмірі 23 661.25 грн., судовий збір в сумі 2102 грн., а всього 85 775,35грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судове рішення у справі №1521/2866/12, а також ухвала про заміну сторони її правонаступником, у зв`язку із чим позивач не є стороною виконавчого провадження, та у нього відсутнє право на отримання 3% річних та інфляційних витрат. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2012 року Овідіопольським районного суду Одеської області в рамках цивільної справи № 2/1521/2866/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором було ухвалене рішення, згідно якого з відповідача на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором та судові витрати на загальну суму 318 547, 01 грн. Рішення суду є набрало законної сили. 18 січня 2013 року на підставі виконавчого листа та заяви представника банку було відкрито виконавче провадження № 36171525. В рамках виконавчого провадження рішення суду було виконано частково та на 26 червня 2015 року залишилась заборгованість в розмірі 270 181,68 грн. 26 лютого 2020 року між банком та позивачем був укладений нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимог. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року було замінено стягувача його правонаступником на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від від 30 липня 2012 року, ухваленого по цивільній справі №1521/2866/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс». Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Здійснивши аналіз доказів, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов до вірного висновку, що відповідач ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції від 30 липня 2012 року не виконав в частині сплати суми боргу у розмірі 270 181,68грн., тобто, у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем в частині повернення грошей, які відповідач у добровільному порядку не виконує. Позивач надав суду розрахунок інфляційних витрат в розмірі 60 012,10 грн., 3% річних за користування грошима в розмірі 23 661,25 грн., який відповідачем не спростований. Виходячи з вищевказаного та у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання по поверненню грошей не виконує, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 60 012,10 грн., 3% річних за користування грошима в розмірі 23 661,25 грн. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судове рішення у справі №1521/2866/12, а також ухвала про заміну сторони її правонаступником, у зв`язку із чим позивач не є стороною виконавчого провадження, та у нього відсутнє право на отримання 3% річних та інфляційних витрат. Колегією суддів здійснено перевірку інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено наявність у Реєстрі рішенняОвідіопольського районного суду Одеської області від 30 липня 2012 року, ухваленого по цивільній справі №1521/2866/12, та ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2020 року у цій же справі, якою було замінено стягувача його правонаступником. Вказані судові рішення набрали законної сили. Таким чином, позивачем заявлені обґрунтовані та законні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні витрати та 3% річних. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 січня 2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 29 грудня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе