Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/17799/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17799/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі № 160/17799/25 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 18.06.2025р. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Марцих Я.О., за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за яким судом першої інстанції 20.06.2025р. відкрито провадження у справі №160/17799/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що йому не нараховано і не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням абзацу 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078., вважає дії відповідача протиправними, а тому просив суд: -визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України що полягає у не нарахуванні та невиплаті різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року; - стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3 695,15 грн. щомісячно, починаючи з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року, в загальному розмірі 214 318,70 грн. (двісті чотирнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 70 коп.), з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, без урахування відрахувань податків та зборів; - зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 31.12.2022 по день фактичної виплати. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026р. залучено до участі у справі №160/17799/25 співвідповідачів Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі №160/17799/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Марцих Я.О., не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою системи «Електронний суд» 12.03.2026р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. Позивач посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального права, просив суд рішення суду першої інстанції від 06.02.2026р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026р. у справі №160/17799/25 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі №160/17799/25 була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги. У встановлений судом строк представником позивача, зазначені ухвалою суду від 16.03.2026р. недоліки апеляційної скарги були усунуті та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026р. у справі №160/17799/25 поновлено ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження рішення суду від 06.02.2026р. у даній справі та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі №160/17799/25 і з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції 03.04.2026р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026р. у справі №160/17799/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 28.04.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом постановлено у справі обґрунтоване рішення, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення рішення суду першої інстанції від 06.02.2026р. у цій справі залишити без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції так і в апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.03.2018р. по 31.12.2019р., з 01.01.2020р. по 15.02.2020р. у військовій частині НОМЕР_2 , а у період з 01.03.2020р. по 31.12.2022р. у Фінансового управління Генерального Штабу Збройних сил України, відповідно до витягу із наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (по стройовій частині) від 02.04.2025 року №101 бригадного генерала ОСОБА_1 , начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, звільнено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 березня 2025 року №189 з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) відповідно до п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 03.04.2025р. був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. Позивач вважає, що у період з 01.03.2018 по 31.12.2022р. відповідачами не нараховувалась та виплачувалась йому індексація -різниця на підставі абз.4 п.5 Порядку №1078, і саме це стало підставою для звернення позивача із цим адміністративним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зробив висновок про те, що відсутні підстави для виплати позивачу індексації різниці. Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно із ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз. 3 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Згідно із ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Згідно із ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Згідно з абз. 1, 2, 5, 6 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Абзацами 1 - 6 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Тобто норми абзаців 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актального для березня 2018року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку сума індексації- різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018року, яка з урахуванням абз.5 п.4 Порядку №1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 208 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків. Актуальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018рік», становив 1762грн. Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд: 2008рік:1,027*1,038*1,031*1,013*1,002(1,008*0,995*0,999)*1,011*1,017*1,015*1,021*2009рік:1,029*1,015*1,014*1,014(1,009*1,005)*1,011*1,014(0,999*0,998*1,008*1,009)*1,011*2010рік:1,018*1,019*0,993(1,009*0,997*0,994*0,996*0,998)*1,012*1,029*1,016(1,005*1,003*1,008)* 2011 рік: 1,01*1,009*1,014*1,013*1,009 (1,008*1,004* НОМЕР2 ) *березень2014 року грудень 2014року: 1,022*1,033*1,038*1,01*1,012 (1,004*1,008)*1,029*1,024*1,019*1,03*2015 рік-березень 2016 року: 1,031 *1,053 *1,108* 1,14* 1,022*0,986 (1,004*0,99*0,992) *1,023*0,987*1,02*1,022(1,007*1,009*0,996*1,01)*квітень2016:1,035*травень2016березень2018:1,245(1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,02*1,012*1,009*1,01*1,015*1,009)= 253,30%. Отже, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року по справі №520/6243/22. Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн.*253,30%= 4 463,15 грн. Відповідно до довідки форми ОК-5 про Індивідуальні відомості про застраховану особу, за лютий 2018 року Позивачу було нараховано грошове забезпечення в розмірі 16325,60 грн., а в березні 2018 року в розмірі 17093,60 грн. Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 768,00 грн., що не перевищує суму можливої індексації, позивач мав право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно у розмірі 3 695,15 грн. щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. З огляду на зазначене, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу вказаний вид індексації за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно у розмірі 214 318,70 грн. (З 695,15 грн. * 58 повних місяців служби). За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, позов в цій частині підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (далі - Порядок № 159). Згідно ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III). Відповідно до ст. 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою КМУ затверджено Порядок №159. Пункти 1-3 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі: заробітна плата (грошове забезпечення). Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці. Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023р. у справі № 520/2020/19 та від 25.03.2023р. у справі № 400/8389/21, від 24.07.2024р. у справі № 520/2674/2020 та від 31.07.2024р. у справі № 480/1704/19. Отже, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць. З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, зазначити, що в задоволенні цих позивних вимог необхідно відмовити, оскільки індексація різниця позивачу за вказаним судовим рішенням не нараховувалась та не виплачена. Колегія суддів звертає увагу, що відмова у задоволенні позову в цій частині з наведених підстав не позбавляє позивача права на отримання такої компенсації в майбутньому- після фактичної виплати суми основної заборгованості. Таким чином оцінюючи усі докази, які були досліджені судом під час розгляду цієї справи, приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню і відповідно до ст. 317 КАС України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким «визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. включно та зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, в загальному розмірі 214318,70грн., з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб», а в задоволенні решти позовних вимог відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі №160/17799/25 - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. включно. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, в загальному розмірі 214318,70грн., з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. В решті позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 18.06.2026р Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов