Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/9422/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2986/26 Справа № 243/9422/24 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С.,Макарова М.О., при секретарі - Пікос А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2025 року у складі судді Соловйова О.О. у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому знаходився в якості пасажира ОСОБА_4 , рухаючись по вул. О. Тихого в м. Слов`янську, Донецької області, на червоний сигнал світлофору, допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в якому знаходився в якості пасажира ОСОБА_2 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження, а транспортному засобу марки «Volkswagen Transporter», завдано механічні пошкодження. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2024 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_4 , кримінальне провадження закрито. Позивачі зазначають, що висновком експертного товарознавчого дослідження від 23 грудня 2023 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 147497,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля 17646,60 грн., таким чином розмір матеріальної шкоди складає 129850,40 грн. Оскільки відповідачами в добровільному порядку завдана шкода не відшкодована, позивачі вимушені звернутися до суду за захистом своїх прав та просити суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 129850,40 грн., моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я 30000,00 грн., витрати, пов`язані із залученням експерта в розмірі 3550,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 20000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2025 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_3 129850,40 грн. в порядку страхового відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 2883,75 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6485,60 грн., судовий збір в розмірі 787,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 30000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, витрати за проведення експертного авто-товарознавчого дослідження в розмірі 666,25 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 181,85 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1501,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., судовий збір в розмірі 968,96 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 у розумінні положень п. 13.1 ст. 13 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, як учасник бойових дій, тому відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої він є, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом, а тому позов до МТСБУ є цілком обґрунтованим. Задовольняючи вимоги, пред`явленні до ОСОБА_1 , суд виходив з їх доведеності належними та допустимими доказами у справі, наявності вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, отримання позивачами ушкодження здоров`я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та доведенням наявності завдання їм моральної шкоди, яку суд першої інстанції вважав співмірною у зазначеному у рішенні суду розмірі для обох позивачів. Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи та не звернув уваги, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , виконував обов`язки військової служби станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, а тому належним відповідачем у даних правовідносинах є військова частина. Вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним, суд не врахував, що позивачі при постановлені ухвали про закриття кримінального провадження, будь яких претензій не мали, моральна шкода на той час була відшкодована, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, вказує, що понесені витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами та є завищеними. Не погодившись з таким рішення суду, МТСБУ звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано при ухваленні рішення норми спеціального законодавства, не спростовано факту ненадання представнику МТСБУ на огляд пошкоджений транспортний засіб, чим позбавило МТСБУ можливості розслідування страхового випадку для визначення розміру шкоди у спосіб передбачений ст. 34 Закону № 1961-IV, а тому наявні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення. Відзив на апеляційні скарги до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , в якому пасажира знаходився ОСОБА_4 , рухався по вул. О. Тихого в місті Слов`янську, Донецької області, на перехресті вулиць О. Тихого та Д. Галицького ОСОБА_1 в порушення вимог п. 8.7.3.(е) Правил дорожнього руху України продовжив рух на червоний сигнал світлофора, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в якому пасажира знаходився ОСОБА_2 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2024 року ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, звільнено на підставі ст. 46 КК України в зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_4 , кримінальне провадження закрито. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2024 року встановлено, що фактичним користувачем автомобіля Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . Згідно із ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Копіями військового квитка, наказу командира військової частини від 01 червня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. Висновком експертного товарознавчого дослідження від 23 грудня 2023 року встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 147497,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля 17646,60 грн. 05 лютого 2024 року ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 33, 35, 41 Закону звернувся в МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті цієї пригоди з відповідними додатками, передбаченими Законом. Листом від 19 вересня 2024 року МТСБУ відмовило у відшкодуванні шкоди, оскільки на дату дорожньо-транспортної пригоди відсутній договір страхування по відношенню до транспортного засобу марки VW TRANSPORTER з номерним знаком НОМЕР_4 , зазначений транспортний засіб не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону. Згідно копій долучених до справи медичних документів внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події ОСОБА_3 , завдано струс головного мозку, цефалгічний, вестибулапотичний синдром; ОСОБА_2 струс головного мозку з цефалгічним, диссомнічним синдромом. Згідно із положеннями ст. 12 ЦПК України та відповідно до частин 1,5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV в редакції, яка була чинна на момент дорожньо-транспортної пригоди (Закон України від 01 липня 2004 року №1961-IV) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Згідно рішенню Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року за №7-зп/2014, положення п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі. Відповідно до п 2.2. Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306, з відповідними змінами, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Власником автомобіля Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_6 , який у відповідності до п.2.2. Правил дорожнього руху передав керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передав йому реєстраційний документ на цей транспортний засіб, згідно ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2024 року та є фактичним користувачем автомобілю, тобто є володільцем автомобіля на іншій правовій підставі. Копією посвідчення серії НОМЕР_5 від 23 серпня 2023 р. встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до положень п. 13.1 ст. 13 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України як учасник бойових дій. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. 05 лютого 2024 року ОСОБА_3 відповідно до статей 33, 35, 41 вказаного вище Закону звернувся в МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті цієї пригоди з відповідними додатками, передбаченими Законом. Листом від 19 вересня 2024 року МТСБУ відмовило у відшкодуванні шкоди, оскільки на дату дорожньо-транспортної пригоди відсутній договір страхування по відношенню до транспортного засобу марки VW TRANSPORTER з номерним знаком НОМЕР_4 , зазначений транспортний засіб не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону. Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля VW TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 , є ОСОБА_3 . Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV забезпечений транспортний засіб це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. У судовому засіданні встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди договір страхування вказаного автомобіля відсутній. За нормою статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV визначено, що суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі. Нормами Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV встановлено, що регламенті виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ відшкодовуються за рахунок фондів захисту потерпілих на умовах визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинна на момент ДТП) підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування є невиконання потерпілим або особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом. Таким чином, на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19 жовтня 2023 року транспортний засіб, винного в дорожньо-транспортній пригоді водія ОСОБА_1 , не був застрахований відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинна на момент ДТП) та не мав відповідного полісу страхування, проте згідно положень п.13.1 ст.13 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинна на момент ДТП) ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, є особою звільненою від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, при цьому потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів МТСБУ із фонду захисту потерпілих. За встановлених обставин основний тягар відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої щодо пошкодження автомобіля позивача, повинен нести страховик (МТСБУ), та саме він є належним відповідачем у даній справі за позовом про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих в межах страхової (регламентної) суми, встановленої постановою НБУ від 30 травня 2022 року №109, яка була чинна на момент скоєння ДТП. Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Визначення розміру матеріального збитку при відшкодуванні шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема на підставі положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинна на момент пригоди), повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) (далі Методика). Пунктами 2.3. та 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) (Методика) визначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Методика застосовується, зокрема, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (підпункт «д» та «е» п. 1.4 Методики). Абзацом дев`ятим ч.2 ст. 7 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №522/1597/15-ц (провадження № 61-12079ск18) дійшов висновку, що визначення вартості матеріального збитку шляхом проведення незалежної оцінки (виконавець - оцінювач транспортних засобів) або автотоварознавчого дослідження (виконавець - судовий автотоварознавець) відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», згідно якої проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках. Таким чином, з аналізу вище вказаних норм права вбачається, що підставою для стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди вартості збитків є наявність вини такої особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та оцінка розміру завданої шкоди у відповідності до Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні». Таким чином, наданий позивачем в обґрунтування розміру шкоди висновок експертного автотоварознавчого дослідження, відповідає всім вимогам належності та допустимості доказів, оскільки складений відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 та не спростований відповідачами. Вказана сума підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_3 з МТСБУ як страховика відповідно до положень п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, висновком експертного товарознавчого дослідження від 23 грудня 2023 року встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 147497,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля 17646,60 грн., отже, відшкодуванню підлягає сума 129850,40 грн. (147497,00 17646,60) саме з МТСБУ. Згідно положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. На підставі положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Пункт 9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру правопорушення, глибини і ступеня моральних страждань ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та з огляду на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які були отримані ними внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, саме з вини ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_3 завдано струс головного мозку, цефалгічний, вестибулапотичний синдром; позивачу ОСОБА_2 струс головного мозку з цефалгічним, диссомнічним синдромом, з урахуванням того, що ОСОБА_3 не має можливості користуватися під час несення служби автомобілем. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, завданих позивачам з вини відповідача, ступінь їх моральних та фізичних переживань внаслідок зазначених пошкоджень, суд дійшов до правильного висновку про стягнення саме з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн. та на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн. Згідно із ч. 1. ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Положеннями ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. В підтвердження витрат про надання правничої допомоги позивачами надані ордер, витяги з договорів №206, №208 від 02 листопада 2023 року, квитанція №206 від 02 листопада 2023 року на суму 15000,00 грн., квитанція №208 від 02 листопада 2023 року на суму 8000,00 грн., попередні розрахунки витрат на суму 15000,00 грн. та 8000,00 грн. Розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що наявні у матеріалах справи та надані суду документи є підставою для відшкодування судом витрат на правничу допомогу, однак, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та розумність таких витрат, результати розгляду справи та відповідно до пропорційності задоволених вимог позову, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що заявлені до стягнення витрати на оплату послуг адвоката, є завищеними, у зв`язку із чим підлягають зменшенню, що буде відповідати критеріям розумності, виваженості таких витрат та виходячи з конкретних обставин даної справи. Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положеннями ч.3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Частиною 6 ст. 139 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста встановлюється судом на підставі договорів, рахунків, інших доказів. На підтвердження витрат по оплаті експертного висновку надано звіт експертного автотоварознавчого дослідження № 85/23 від 23 грудня 2023 року про відшкодування вартості матеріального збитку у зв`язку з аварійними ушкодженнями автомобіля, а також платіжну інструкцію від 19 грудня 2023 року на суму 3550,00 грн. Оскільки судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 666,25 грн. пропорційно до задоволених вимог у розмірі 30000,00 грн., а з відповідача МТСБУ - витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 2883,75 грн. пропорційно до задоволених вимог у розмірі 129850,40 грн. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, оскільки ОСОБА_1 відповідно до положень п. 13.1 ст. 13 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, як учасник бойових дій, відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом, а тому вимоги позову до МТСБУ є обґрунтованими. Задовольняючи позов в частині пред`явлених вимог до ОСОБА_1 , суд виходив з їх доведеності належними та допустимими доказами у справі, наявності вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, отримання позивачами ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та доведення наявності завдання їм моральної шкоди, яку суд першої інстанції вважав співмірною у зазначеному у рішенні суду розмірі для обох позивачів. Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи та не звернув уваги, що він є військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , виконував обов`язки військової служби станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, а тому належним відповідачем у даних правовідносинах має бути військова частина, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки останньому було достеменно відомо, що транспортний засіб, яким він керував не застрахований і його експлуатація без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, забороняється, тобто шкоду у даному випадку заподіяно недбалим виконанням ним службових обов`язків. Отже, ОСОБА_1 , добровільно та свідомо взяв на себе відповідальність за керування незастрахованим транспортним засобом в порушення вимог діючого законодавства, що спростовує його доводи про те, що саме військова частина є належним відповідачем у даній справі. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходив із принципу розумності, виваженості, справедливості та конкретних обставини у справі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що понесені витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами та є завищеними, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням результату розгляду справи, наявні правові підстави для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги МТСБУ про не врахування судом при ухваленні рішення норми спеціального законодавства, та ненадання представнику МТСБУ на огляд пошкоджений транспортний засіб, чим позбавило МТСБУ можливості розслідування страхового випадку для визначення розміру шкоди у спосіб передбачений ст. 34 Закону № 1961-IV, а тому наявні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення, є безпідставними, оскільки право позивача на відшкодування шкоди саме МТСБУ у даному випадку ґрунтується у розумінні положень п. 13.1 ст. 13 того ж Закону щодо звільнення ОСОБА_1 від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, як учасника бойових дій. При цьому, суд першої інстанції надав цим доводам належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 09 червня 2026 року Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича М.О. Макаров