Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/22820/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 р. Справа № 520/22820/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 (суддя Горшкова О.О.; м. Харків) по справі № 520/22820/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просила суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 по справі № 520/22820/24. Подана заява мотивована тим, що рішення суду в даній справі на час звернення є невиконаним відповідачем в повному обсязі, компенсацію втрати частину доходу позивачу не виплачено. У зв`язку із чим, на думку заявника, наявні всі підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання боржника надати до суду звіт про виконання рішення суду в даній справі. Представник позивача додатково зауважив на тому, що з травня 2025 року відповідно до ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності даної ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №520/22820/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025, в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 на банківський рахунок за заявою, поданою установою уповноваженого банку. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №520/22820/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025. Встановлено новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №520/22820/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про часткове виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №520/22820/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 в частині здійсненні нарахування компенсації втрати частини доходу згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 та поновлення виплати пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №520/22820/24. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту в частині здійснення виплати компенсації втрати частини доходу згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 - три місяці з дня отримання копії даної ухвали. 29.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до суду звіт про виконання рішення суду у справі №520/22820/24, відповідно до якого відповідачем зазначено, що ним вжито всіх можливих та залежних від нього заходів щодо виконання судового рішення №520/22820/24. Заявник зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №520/22820/24 з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/22820/24, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 на банківський рахунок за заявою, поданою установою уповноваженого банку, виплату пенсії ОСОБА_1 з грудня 2025 переведено до банківської установи АТ «ОЩАДБАНК». Також, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 №520/22820/24, про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з березня 2014 року по лютий 2018 року, ОСОБА_1 нарахована компенсація втрати частини доходу за період з березня 2014 по лютий 2018 у розмірі 1761 гривня 87 копійок. У грудні 2025 ОСОБА_1 через поточний рахунок банківської установи АТ «ОЩАДБАНК» нараховані до виплати кошти: - 50392,63 грн., з них: пенсія за період 01.11.2024 по 30.11.2025 у розмірі 24102,00 грн., доплата пенсії за період з 01.10.2022 по 13.12.2023 у розмірі 13049,51 грн. та компенсація втрати частини доходу у розмірі 11479,25 грн. (на виконання рішення суду від 11.05.2023 у справі №520/6635/23 з урахуванням ухвали про роз`яснення судового рішення від 10.12.2024 №520/6635/23), компенсація втрати частини доходу у розмірі 1761,87 грн. (на виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 №520/22820/24); - 9955,00 грн. доплата пенсії за період 01.11.2021 по 30.09.2022 (на виконання рішення суду від 11.05.2023 у справі 520/6635/23 з урахуванням ухвали про роз`яснення судового рішення від 10.12.2024 №520/6635/23); - 1854,00 грн. пенсія за грудень 2025 року. Також, ГУ ПФУ в Харківській області заявило клопотання, згідно якого просило у разі неприйняття звіту, не накладати штраф на керівника суб`єкта владних повноважень або звільнити від його сплати. Ухвалою від 05 лютого 2026 року Харківський окружний адміністративний суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №520/22820/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 в частині здійсненні нарахування компенсації втрати частини доходу згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 та поновлення виплати пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі № 520/22820/24. Приймаючи звіт відповідача суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вживаються всі можливі заходи для забезпечення виконання рішення суду. За висновком суду, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Отже, встановлення подальшого судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, але це не призведе до відновлення порушених прав позивача. Таким чином, за наслідками розгляду поданого відповідачем звіту та доданих до нього матеріалів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення нового строку подання звіту та про наявність підстав для постановлення ухвали про прийняття звіту. Позивач не погодилась з ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення питання, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 року скасувати, відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області у прийнятті звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2026 по справі № 520/22820/24, накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф за невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 по справі № 520/22820/24 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати протягом 30 днів новий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 по справі № 520/22820/24. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду у цій справі в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу з березня 2014 року по лютий 2018 року не виконано відповідачем в повному обсязі. На переконання позивача, компенсацію втрати частини доходу розраховано не з березня 2014 року по лютий 2018 року, а за 3 місяці - з листопада 17 по січень 2018 року, проте суд першої інстанції не здійснив перевірку розміру нарахованої відповідачем суми компенсації за вказаний період. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, посилаючись на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/22820/24 виконано в повному обсязі в межах повноважень у визначеному законом порядку, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 , ч. 1 ст. 312 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 382-3 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду). За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. За приписами ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права. Невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема, в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 КАС України. Матеріали справи свідчать, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №520/22820/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок за заявою, поданою установою уповноваженого банку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 на банківський рахунок за заявою, поданою установою уповноваженого банку. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/22820/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу з березня 2014 року по лютий 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з березня 2014 року по лютий 2018 року. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 520/22820/24 - залишено без змін. Зі змісту поданого відповідачем звіту судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №520/22820/24 з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/22820/24, про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 на банківський рахунок за заявою, поданою установою уповноваженого банку, виплату пенсії ОСОБА_1 з грудня 2025 переведено до банківської установи АТ «ОЩАДБАНК». Також, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 №520/22820/24, про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з березня 2014 року по лютий 2018 року, ОСОБА_1 нарахована компенсація втрати частини доходу за період з березня 2014 по лютий 2018 у розмірі 1761 гривня 87 копійок. У грудні 2025 ОСОБА_1 через поточний рахунок банківської установи АТ «ОЩАДБАНК» нараховані до виплати кошти: - 50392,63 грн., з них: пенсія за період 01.11.2024 по 30.11.2025 у розмірі 24102,00 грн., доплата пенсії за період з 01.10.2022 по 13.12.2023 у розмірі 13049,51 грн. та компенсація втрати частини доходу у розмірі 11479,25 грн. (на виконання рішення суду від 11.05.2023 у справі №520/6635/23 з урахуванням ухвали про роз`яснення судового рішення від 10.12.2024 №520/6635/23), компенсація втрати частини доходу у розмірі 1761,87 грн. (на виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 №520/22820/24); - 9955,00 грн. доплата пенсії за період 01.11.2021 по 30.09.2022 (на виконання рішення суду від 11.05.2023 у справі 520/6635/23 з урахуванням ухвали про роз`яснення судового рішення від 10.12.2024 №520/6635/23); - 1854,00 грн. пенсія за грудень 2025 року. Приймаючи звіт відповідача суд першої інстанції врахував, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі №520/22820/24 нарахована компенсація втрати частини доходу за період з березня 2014 по лютий 2018 у розмірі 1761 гривня 87 копійок та у грудні 2025 ОСОБА_1 через поточний рахунок банківської установи АТ «ОЩАДБАНК» нараховані до виплати кошти, зокрема, компенсація втрати частини доходу у розмірі 1761,87 грн, що підтверджується витягом з відомості на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки АТ «ОЩАДБАНК», що містяться в матеріалах справи. З грудня 2025 виплату пенсії ОСОБА_1 переведено до банківської установи АТ «ОЩАДБАНК». Враховуючи встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вживаються всі можливі заходи для забезпечення виконання рішення суду, а невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про прийняття поданого відповідачем звіту суд першої інстанції мав перевірити відомості, що свідчать про виконання відповідачем рішення суду в повному обсязі або в певній частині, а у разі невиконання судового рішення - перевірити, чи здійснив боржник усі можливі та залежні від нього дії задля виконання судового рішення, чи наявні реальні об`єктивні причини його невиконання в повному обсязі, які не залежать від боржника. З`ясування вказаних обставин має безпосередній вплив на правильне вирішення питання щодо прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області . Відповідно до п. 5, 7 ч. 2 ст. 382-3 КАС України, звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а також перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. На підтвердження виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі №520/22820/24 в частині нарахування позивачу компенсації втрати частини доходу за період з березня 2014 по лютий 2018, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області був наданий до суду розрахунок нарахованої суми компенсації за вказаний період у розмірі 1761,87 грн. Вказаному розрахунку суд першої інстанції, під час перевірки обставин виконання судового рішення в частині нарахування позивачу компенсації втрати частини доходу за період з березня 2014 по лютий 2018, не надав жодної оцінки. Разом з тим позивач, у запереченнях на звіти відповідача від 18.08.2025 та від 05.11.2025 наголошувала на тому, що відповідно до розрахунку ГУПФУ в Харківській області, компенсацію втрати частини доходу розраховано не з березня 2014 року по лютий 2018 року, а за 3 місяці - з листопада 17 по січень 2018 року, проте вказані доводи позивача залишились поза увагою суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. З наданого відповідачем розрахунку суми компенсації втрати частини доходу за період з березня 2014 року по лютий 2018 року у розмірі 1761,87 грн встановлено, що на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 № 643/5912/17, що набрало законної сили 24.10.2017, ОСОБА_1 поновлено пенсію з 13.03.2014 та нараховано до виплати: у лютому 2018 року грошові кошти у розмірі 51819,64 грн. (за період з 13.03.2014 по 31.01.2018). Разом з тим компенсацію втрати частини доходу за період з березня 2014 по лютий 2018 відповідачем нараховано шляхом множення загального розміру пенсії в сумі 51819,64 грн. грн на індекс інфляції з листопада 2017 по січень 2018 року (починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання законної сили рішенням у справі № 643/5912/17 по місяць, який передує місяцю, в якому виплачено грошовий дохід), а не шляхом множення сум пенсії (доходу) за відповідний місяць (за період з 13.03.2014 по 31.01.2018) на індекс інфляції в період невиплати пенсії (доходу) (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), тобто починаючи з місяця, наступного за місяцем виникнення заборгованості - з квітня 2014 року, і аж до її виплати - по січень 2018 року. Колегія суддів зауважує, що згідно з нормами Порядку № 159 індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за весь період невиплати грошового доходу. Оскільки згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться, індекс споживчих цін за весь період невиплати грошового доходу визначається шляхом множення місячного індексу споживчих цін, починаючи з місяця, наступного за місяцем нарахування невиплаченого доходу, і закінчується включно місяцем, який передує місяцю, в якому виплачено грошовий дохід. Таким чином, приймаючи звіт відповідача, суд першої інстанції не пересвідчився у фактичному виконанні останнім рішення суду в частині нарахування позивачу компенсації втрати частини доходу за період встановлений в судовому рішенні з березня 2014 по лютий 2018, а лише обмежився посиланням на відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідного фінансового забезпечення для їх виплати. У свою чергу, перевірка цих обставин є необхідною умовою для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для прийняття звіту про виконання відповідачем рішення суду внаслідок вчинення чи невчинення останнім усіх можливих дій, спрямованих на виконання такого рішення. Стосовно висновків суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача вини щодо невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості, враховуючи відсутність відповідного фінансового забезпечення, колегія суддів зазначає таке. Як убачається зі змісту поданого відповідачем звіту від 28.01.2026, звіт відповідача не містить посилання на відсутність відповідного бюджетного фінансування для виконання рішення суду в частині виплати грошових коштів, як і не містить посилання на заходи, які вживались відповідачем для отримання відповідних коштів. Натомість у звіті відповідач посилається на те, що у грудні 2025 ОСОБА_1 через поточний рахунок банківської установи АТ «ОЩАДБАНК» нараховані до виплати кошти, зокрема, компенсація втрати частини доходу у розмірі 1761,87 грн. на виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 №520/22820/24, на підтвердження чого надав суду копії списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки АТ «ОЩАДБАНК». Однак обставини зарахування вказаних коштів на поточний рахунок позивача відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 не були предметом дослідження судом першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про прийняття поданого відповідачем звіту передчасним та необґрунтованим, його розгляд здійснено судом першої інстанції поверхнево без урахування істотних умов щодо належного нарахування суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії на підставі судового рішення (зокрема, періодів, механізму нарахування, загальної суми тощо). Судом не наведено мотивованих висновків, за яких суд дійшов висновку про виконання відповідачем судового рішення в частині нарахування позивачу суми компенсації за визначений у судовому рішенні період. Водночас, без перевірки обставин нарахування у належному розмірі сум компенсації відсутні підстави стверджувати про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення в частині їх виплати. Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному з`ясуванні обставин, що мають значення при вирішенні питання про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень, внаслідок чого суд дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в Харківській області. Водночас колегія судів акцентує увагу на положеннях частини 11 ст. 382-3 КАС України, якими встановлено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Приймаючи звіт відповідача суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду у справі № 520/22820/24 не виконано в частині виплати нарахованої на виконання рішення суду заборгованості, проте, в порушення наведених вимог ч. 11 ст. 382-3 КАС України, не встановив новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що встановлення подальшого судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, але це не призведе до відновлення порушених прав позивача, є безпідставним і таким, що суперечить приписам ст. 382-3 КАС України. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права. Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.01.2026 про виконання рішення суду в адміністративній справі № 520/22820/24. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 по справі № 520/22820/24 - скасувати. Справу № 520/22820/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.01.2026 про виконання судового рішення. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін