Постанова 4824 № 756/13192/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/13192/25 Головуючий у суді І інстанції Рукас О.В. Провадження № 22-ц/824/5307/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Могилів-Подільської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс К», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації та витребування майна, в с т а н о в и в: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на автомобіль марки Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим особам, у тому числі через третіх осіб вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, користуванням або перереєстрацією вказаного транспортного засобу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заяву обґрунтувала тим, що в провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 756/13192/25, предметом спору у якій є скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації та витребування з незаконного володіння транспортного засобу у зв`язку з протиправним вибуттям цього майна з власності ОСОБА_1 , яка не укладала жодних договорів купівлі-продажу автомобіля Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не видавала довіреностей на укладання від її імені правочинів, в тому числі договору комісії, та жодних актів не підписувала. 17 лютого 2025 року за заявою, поданою позивачкою до Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, зареєстровано кримінальне провадження № 120251000110000616 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України (шахрайство), а автомобіль визнано речовим доказом та оголошено в розшук у системі «Гарпун». За результатами аналітичного пошуку по «НАІС ДДАІ» МВС України виявлено, що 12 листопада 2024 року ТСЦ № 8047 було перереєстровано транспортний засіб Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , за договором купівлі-продажу транспортного засобу на нового власника ОСОБА_2 та видано свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 . З урахуванням заявлених позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, позивачка вважала, що пред`явлений позов має бути забезпечений судом шляхом накладення арешту на спірний автомобіль. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Суд першої інстанції не встановив підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які і так були застосовані ухвалою суду від 14 квітня 2025 року в межах іншої справи № 756/5023/25, не скасовані та продовжують діяти. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року у справі № 756/5023/25 було накладено арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» модель «CLE350», 2022 року випуску, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1991 см3, реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Зазначений арешт накладено за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову, поданої до подачі позовної заяви про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ. Проте ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року від 14 жовтня 2025 року у справі № 756/5928/25 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. Таким чином, ОСОБА_3 або ОСОБА_2 в будь-який момент можуть звернутись до суду щодо скасування такого арешту та здійснити відчуження спірного автомобіля. До того ж, ОСОБА_1 не є учасником у цих справах та не буде повідомлена судом про скасування заходів забезпечення позову. Крім того, позивачка вважає, що існування арешту в межах іншої судової справи жодним чином не свідчить про відсутність ризиків невиконання або утруднення виконання майбутнього рішення суду у даному провадженні. Всупереч висновкам Верховного Суду та положенням закону суд першої інстанції належним чином не дослідив і не встановив відповідні обставини, обмежившись лише наявністю арешту майна, накладеному в межах іншого спору між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 . Однак судом не наведено мотивів стосовно наявності чи відсутності ризиків утруднення виконання можливого рішення суду та наявності негативних наслідків для позивачки через невжиття заходів забезпечення позову. Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що предметом спору за пред`явленим ОСОБА_1 позовом є скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на транспортний засіб Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , поновлення державної реєстрації права власності позивачки на цей транспортний засіб та його витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Позивачка посилалась на те, що не укладала жодних договорів купівлі-продажу автомобіля Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав їй на праві власності, не видавала довіреностей на укладання від її імені правочинів, в тому числі договору комісії, та жодних актів не підписувала, а тому транспортний засіб вибув з володіння законного власника поза його волею. До позовної заяви долучено копію ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року у справі № 756/5023/25, якою з урахуванням виправленої ухвалою суду від 15 травня 2025 року описки, за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви було накладено арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» модель «CLE350», 2022 року випуску, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1991 см3, реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Суд встановив, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року у справі № 756/5928/25 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні автомобілем залишено без розгляду. Встановивши, що як в межах судової справи № 756/5023/25, так і в межах справи № 756/5928/25 питання щодо скасування вжитих заходів забезпечення позову не вирішувалося, внаслідок чого заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 14 травня 2025 рокує чинними та продовжують діяти, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17). У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 361/8953/21 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/12931/23 та від 11 грудня 2024 року у справі № 760/18839/23. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті не тільки за умови наявності негативних ризиків для позивача, які мають існувати на час вжиття таких заходів, а й з урахуванням мети забезпечення позову, яка декларується статтею 149 ЦПК України, тобто задля уникнення складнощів виконання рішення суду. З врахуванням наведеного щодо мети забезпечення позову, його дії у часовому проміжку, слід врахувати також положення частин сьомої, восьмої та дев`ятої статті 158 ЦПК України, відповідно до яких у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Частиною тринадцятою статті 158 ЦПК України також визначено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі повернення позовної заяви. Як встановив суд першої інстанції, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року у справі № 756/5928/25 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні автомобілем, для забезпечення якої були вжиті заходи забезпечення позову у справі № 756/5023/25, залишено без розгляду. Таким чином, ОСОБА_3 або ОСОБА_2 як учасники справи № 756/5928/25 (№ 756/5023/25) не обмежені у праві в будь-який момент звернутись до суду із клопотанням щодо скасування арешту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» модель «CLE350», 2022 року випуску, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1991 см3, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та в подальшому вільно розпорядитися ним на власний розсуд, в тому числі й відчужити спірний автомобіль третім особам. При цьому ОСОБА_1 не є учасником справи № 756/5928/25 (№ 756/5023/25)та не наділена процесуальним правом не звернення до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з тим, що сам по собі факт існування арешту спірного майна в межах іншої судової справи жодним чином не свідчить про відсутність ризиків невиконання або утруднення виконання майбутнього рішення суду у даній справі. Заходи забезпечення позову носять індивідуальний характер, є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку. Звертаючись з відповідною заявою, ОСОБА_1 обґрунтовувала її тим, що забезпечення позову у вигляді обтяження рухомого майна арештом направлено саме на недопущення переходу права власності на спірний автомобіль, що може істотно утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову про витребування вказаного транспортного засобу з незаконного володіння відповідача. Отже, наявні обґрунтовані підстави вважати, що у даному випадку не виключається реальна можливість розпорядження відповідачем автомобілем марки Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , правомірність набуття у власність якого є предметом судового розгляду у цій справі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22звернуто увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Суду першої інстанції було надано достатньо доказів і наведено значимі факти того, що захист прав та інтересів позивачки у зазначеній справі є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно. З огляду на наведене, обґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду, а також забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду. Запропоновані позивачкою заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачки і попередження потенційно-можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи пов`язаних з ним осіб щодо вчинення правочинів з відчуження спірного майна. Суд першої інстанції обставини щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову належним чином не дослідив, не врахував наявність між сторонами спору про скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації та витребування транспортного засобу з незаконного володіння, а також існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які є доцільними та співмірними із предметом позову і усунуть ризики порушення прав позивачки та утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, відмовляючи ОСОБА_1 у забезпеченні позову в зазначеній справі, місцевий суд в порушення вимог статей 149, 158 ЦПК України дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно, так як у відповідача існує реальна можливість вільно розпорядитися ним на власний розсуд, чим може нівелюватися функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивачки, які вона захищає в межах даної судової справи. Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивачки щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і породження нових спорів, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу. Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що за змістом статті 151 ЦПК України від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22). Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Такий спосіб забезпечення, як заборона вчиняти певні дії, за своїм змістом має нематеріальний характер і має застосовуватися переважно для забезпечення позовів немайнового характеру, в якому відсутня ціна позову. Це також узгоджується із принципом адекватності заявлених позовних вимог обраному способу їх забезпечення. Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити дії чи утриматися від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна. За наведених обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, користуванням або перереєстрацією спірного транспортного засобу Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ,до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухваласуду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, що належать відповідачу, не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі. Постанова апеляційного суду, яка прийнята з такого процесуального питання, як вжиття заходів забезпечення позову, не стосується вирішення спору по суті та не є остаточним судовим рішенням у справі, тому відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. В порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Могилів-Подільської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс К», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації та витребування майна накласти арешт на автомобіль марки Mercedes-Benz GLE350, 2022 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 . У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 червня 2026 року. Головуючий С.А. Голуб Судді: О.В. Борисова Д.О. Таргоній