Постанова Київський апеляційний суд № 939/1920/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/516/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м. Київ Справа № 939/1920/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Кухленка Д.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги на оздоровлення, стягнення моральної шкоди, встановив: У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного податкового університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги на оздоровлення, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що починаючи з 2002 року він працював у вищому навчальному закладі Державному податковому університеті (теперішня назва). У зв`язку з реорганізаціями відповідача він постійно переводився до реорганізованого вищого навчального закладу на ті ж посади, які він обіймав до реорганізації. Упродовж цього періоду з ним неодноразово укладалися трудові контракти, які продовжувалися. Зокрема, 01.11.2005 року його призначено на посаду старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах терміном до 25.09.2008 року. Вказаний контракт припинений не був і він продовжував працювати у відповідача на цій же посаді старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу до 01.09.2009 року, коли він був переведений на посаду доцента цієї ж кафедри аудиту та економічного аналізу. 01.09.2015 року відповідачем продовжено термін його роботи на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу на умовах контракту. Вказаний контракт теж припинений не був і він продовжував працювати на цій же посаді, а 01.09.2020 року термін його роботи на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу був продовжений на контрактних умовах. Наказом виконувача обов`язків ректора Державного податкового університету Д. Серебрянського від 23.06.2023 року № 234-к позивача з 30.06.2023 року звільнено з посади доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору. У зв`язку з тим, що кожного разу після закінчення строку трудового договору його трудові відносини з відповідачем не припинялися, а продовжували тривати, жодна зі сторін не вимагала їх припинення, трудові контракти були переукладені декілька разів, тому трудовий договір вважається такими, шо укладений на невизначений строк, а тому його звільнення з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору є незаконним. Позивач зазначав, що відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту» йому не виплачена допомога на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу. У випадку задоволення позову та поновлення його на роботі йому має бути одночасно присуджено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який має бути розрахований з урахуванням індексу інфляції. Крім того, йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що з вини відповідача, який незаконно звільнив його з роботи, його життя зазнало суттєвих і негативних змін, зокрема, через незаконне звільнення і втрату заробітку як єдиного джерела забезпечення матеріальних потреб він переживає моральні страждання і сильний психологічний стрес. Враховуючи зазначені обставини, позивач просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ в.о. ректора Державного податкового університету від 23.06.2023 року № 234-к про звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу Державного податкового університету; - поновити ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу Державного податкового університету з 30.06.2023 року на умовах безстрокового трудового договору; - стягнути з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.06.2023 року і до моменту фактичного поновлення на посаді з урахуванням індексу інфляції; - стягнути з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 невиплачену допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки за 2023 рік; - стягнути з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, стверджуючи про те, що контрактна форма для науково-педагогічного працівника ОСОБА_1 передбачена Законом України «Про вищу освіту» та іншими нормативно-правовими актами, в оскаржуваному рішенні не зазначив конкретні статті Закону України «Про вищу освіту», якими передбачена контрактна форма трудового договору для науково-педагогічних працівників. Суд першої інстанції також не зазначив інших нормативно-правових актів, у яких передбачена контрактна форма трудового договору для науково-педагогічних працівників. Таким чином, укладення відповідачем контрактів з позивачем не передбачено чинним законодавством України. У зв`язку з тим, що кожного разу після закінчення строку трудового договору трудові відносини позивача та відповідача не припинялися і продовжували тривати, при цьому жодна із сторін не вимагала їх припинення, а контракти позивача та відповідача були переукладенні декілька разів, тому трудовий договір сторін вважається таким, що укладений на невизначений строк, відтак, його звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору є незаконним. Відповідач не надав суду жодного доказу того, що трудові відносини у відповідача не могли бути встановленні на невизначений строк, у тому числі, з підстав, вказаних у частині другій статті 23 КЗпП України - з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівників тощо. Суд першої інстанції не досліджував текст трудового договору (контракту) з позивачем, термін якого нібито закінчився, оскільки контракт відсутній і в позивача, і у відповідача з причин його втрати під час ведення бойових дій у місті Ірпені навесні 2022 року. Тому висновок суду про те, що строк трудового договору (контракту) закінчився, нічим не підтвердженні. Висновок суду першої інстанції про те, що в своїй позовній заяві ОСОБА_1 не обґрунтував та не надав належних доказів розміру моральної шкоди, спростовується пунктом 2.6 позовної заяви. Незважаючи на наказ в.о. ректора Державного податкового університету від 26.06.2023 року № 236-к «Про продовження строку трудового договору науково-педагогічним працівникам під час дії воєнного стану», в якому зазначено про продовження строку трудових договорів з науково-педагогічними працівниками до 31.08.2024 року, позивача ОСОБА_1 за рішенням неуповноважених осіб (завідувач кафедри аудиту, державного фінансового контролю та декану факультету податкової справи, обліку та аудиту) було звільнено 23.06.2023 року. 29.08.2025 року представник відповідача Державного податкового університету - Фокін Я. Ф. подав письмові пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, наголошуючи на тому, що наказом Університету від 06 травня 2022 року у зв`язку з неможливістю проведення конкурсного відбору було продовжено строки трудових договорів до 30 червня 2023 року, чим підтверджується строковий характер правовідносин з позивачем. Крім того, факт проведення конкурсу у 2020 році відповідач не заперечує, навпаки, підтверджує, що конкурс був, проте це не дає підстав уважати, що позивач працював за безстроковим трудовим договором. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Представник відповідача Державного податкового університету - Фокін Я. Ф. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що кожного разу після закінчення строку трудового договору його трудові відносини з відповідачем не припинялися, а продовжували тривати, жодна зі сторін не вимагала їх припинення, трудові контракти були переукладені декілька разів, тому трудовий договір вважається такими, що укладений на невизначений строк. Отже, його звільнення з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору є незаконним. Крім того, укладення з позивачем контрактів не передбачено чинним законодавством України. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контрактна форма для науково-педагогічного працівника ОСОБА_1 передбачена Законом України «Про вищу освіту» та іншими нормативно правовими актами. Факт перебування позивача в контрактних трудових відносинах з відповідачем не оспорюється. Так наказом відповідача від 06.05.2022 № 55-вс-к у зв`язку із неможливістю проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників було продовжено строки трудових договорів до 30.06.2023 року. ОСОБА_1 був законно звільнений із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового контракту. Доводи позивача про те, що у зв`язку з неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, є необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням ч. 3 ст. 21 КЗпП України, регулюється ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладенні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України. Позивач отримав компенсацію за відпустку, що підтверджується довідкою від 08.08.2023 № 202, тоді, як допомога на оздоровлення вплачується тільки у випадку надання відпустки. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 не обґрунтував та не надав належних доказів розміру моральної шкоди і яким чином характер діянь, а саме законне звільнення з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору заподіяло шкоду, а також які негативні наслідки були йому заподіяні через порушення його немайнових прав. З висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, однак вважає, що такий висновок зроблено за неповного з`ясування обставин справи, висновки суду не у повній мірі відповідають обставинам справи. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 починаючи з 2002 року працював у вищому навчальному закладі «Академія державної податкової служби України» (до 21.08.2003 року), «Національна академія державної податкової служби України» (до 23.08.2006 року), «Національний університет державної податкової служби України» (до лютого 2016 року), Університет Державної фіскальної служби України ( до 01.11.2021 року). У зв`язку з реорганізаціями позивача було переведено до реорганізованого вищого навчального закладу на ті ж посади, які він обіймав до реорганізації. Упродовж цього періоду з позивачем ОСОБА_1 відповідачем неодноразово укладалися трудові контракти, які продовжувалися. Зазначені обставини підтверджуються відомостями із трудової книжки позивача (т. 1 а. с. 19-26). Зокрема, 01.11.2005 року наказом № 3425і ОСОБА_1 призначено на посаду старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах терміном до 25.09.2008 року як такого, що обраний за конкурсом. Наказом № 3-к від 19.05.2006 року ОСОБА_1 призначений на посаду в.о. старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу у порядку переведення з Національної академії ДПС України. Наказом від 05.06.2006 року № 29-к ОСОБА_1 переведений на посаду старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу. Наказом від 08.12.2006 року № 252-к ОСОБА_1 призначений на посаду старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу у порядку переведення з Національного університету ДПС України. Наказом від 31.08.2009 року № 308-к ОСОБА_1 переведений на посаду доцента кафедри аудиту та економічного аналізу. Наказом від 01.09.2015 року № 475-к з ОСОБА_1 продовжено термін роботи на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах, як обраного за конкурсом. Наказом від 15.02.2016 року № 62-к ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв`язку з переведенням в Університет державної фіскальної служби України. Наказом від 16.02.2016 року № 5-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду доцента кафедри аудиту та економічного аналізу в порядку переведення з НУ ДПС України. Відповідно до наказу № 267-к від 17 травня 2017 року позивач був переведений на посаду доцента кафедри фінансів, обліку та оподаткування, Кам`янець-Подільського ННІ ННУ інноваційних освітніх технологій та регіонального навчання, а згідно з наказом від 31.08.2017 року переведений на посаду доцента кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах. Згідно з наказом № 481-к від 31 серпня 2020 року було продовжено термін роботи на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах як обраному за конкурсом. ( а.с. 25, т.1 ). Наказом № 780-к від 29.11.2021 року позивача з 30.11.2021 року було звільнено із займаної посади у зв`язку з переведенням в Державний податковий університет, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказом від 29.11.2021 року № 8-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу у порядку переведення з Університету Державної фіскальної служби України на період до проведення конкурсу. Згідно з наказом в.о. ректора Державного податкового університету від 06.05.2022 року № 55-вс-к «Про продовження строку трудового договору науково-педагогічним працівникам під час дії воєнного стану» у зв`язку з встановленням воєнного стану в Україні, неможливістю якісного проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Державного податкового університету з метою забезпечення організації належного та якісного освітнього процесу та на підставі рішення Ректорату ДПУ від 02.05.2022 року, рекомендацій Міністерства освіти і науки України (лист від 22.03.2022 року № 1/3594-22), ст. ст. 21, 23 Кодексу законів про працю України наказано науково-педагогічним працівникам університету продовжити строк трудових договорів за наявності навчального навантаження до 30.06.2023 року відповідно до списку визначеному у додатку до цього наказу; конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету провести після припинення дії правового режиму воєнного стану в порядку та строки визначені законодавством України (т. 1 а. с. 48). Наказом в.о. ректора Державного податкового університету від 23.06.2023 року № 234-к ОСОБА_1 , доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу звільнено із займаної посади з 30.06.2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України) (т. 1 а. с. 17). Наказом в.о. ректора Державного податкового університету від 26.06.2023 року № 236-к «Про продовження строку трудового договору науково-педагогічним працівникам під час дії воєнного стану», у зв`язку з встановленням воєнного стану в Україні, неможливістю якісного проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Державного податкового університету, з метою забезпечення організації належного та якісного освітнього процесу, відповідно ст. ст. 21, 23 Кодексу законів про працю України продовжено строк трудових договорів науково-педагогічним працівникам Університету до проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету в 2023-2024 навчальному році, але не пізніше 31.08.2024 року згідно додатку до цього наказу (т. 1 а. с. 94). Частиною 1 ст. 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору. Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. У цій нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. Зокрема, у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2022 року у справі № 585/1320/21-цзроблено висновок про те, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. У справі встановлено, що 01.11.2005 року наказом № 3425і відповідача ОСОБА_1 призначено на посаду старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах терміном до 25.09.2008 року як такого, що обраний за конкурсом. З 01.09.2015 року продовжено термін роботи позивача на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу Національного університету Державної податкової служби на умовах контракту. 16.02.2016 року позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку з переведенням в Університет Державної фіскальної служби України, а з 01.09.2020 року термін роботи позивача на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу був продовжений на контрактних умовах як обраному за конкурсом. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1202-р від 06.10.2021 року «Про утворення Державного податкового університету» було утворено Державний податковий університет з віднесенням його до сфери управління Міністерства фінансів; Університет державної фіскальної служби України було реорганізовано шляхом приєднання до Державного податкового університету. 30 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у зв`язку переведенням в Державний податковий університет згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Згідно з наказом в.о. ректора Державного податкового університету № 8-к від 29.11.2021 року з 01 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу в порядку переведення з Університету ДФС, на період до проведення конкурсу у поточному навчальному році, але не пізніше 30.06.2022 року. Наказом в. о. ректора Державного податкового університету від 23.06.2023 року № 234-к ОСОБА_1 з 30.06.2023 року звільнено з посади доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового контракту. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що укладення відповідачем контракту з позивачем не передбачено нормами чинного законодавства України, а тому його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є незаконним. Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами позивача з огляду на таке. Відповідно до ч. 7, 8 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» , науково-педагогічні працівники призначаються на посади за результатами конкурсного відбору, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти. В окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного відбору на ці посади у поточному навчальному році. Пунктом 7.5.5 статуту Державного податкового університету передбачено, що під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджує Вчена рада Університету (т. 1 а. с. 72р зворот). Встановлено, що 01 грудня 2021 року позивач був прийнятий на посаду доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу Державного податкового університету в порядку переведення з Університету ДФС, на період до проведення конкурсу. Наказом відповідача від 06 травня 2022 року № 55-вс-к у зв`язку з неможливістю проведення конкурсного відбору було продовжено строки трудових договорів за наявності навчального навантаження до 30 червня 2023 року, в тому числі з позивачем ( а.с. 69, т. 1). Наведене підтверджує строковий характер правовідносин із позивачем. Наказом в. о. ректора Державного податкового університету від 23.06.2023 року № 234-к ОСОБА_1 з 30.06.2023 року звільнено з посади доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору. В суді апеляційної інстанції, всупереч викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі доводам про те, що оскільки контракти були переукладені декілька разів, тому трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений строк, позивач ОСОБА_1 та його представник зазначили, що контракт у 2020 році було укладено з ОСОБА_1 строком на 5 років, тобто до 2025 року, проте відповідачем не було надано до суду контракт, а примірник позивача був втрачений під час ведення бойових дій у місті Ірпені навесні 2022 року. Як вбачається з листа в.о. ректора Державного податкового університету Д. Серебрянського від 09.08.2023 року, під час окупації м. Ірпінь Державний податковий університет зазнав великих пошкоджень, у зв`язку з чим згоріли особові справи співробітників Університету. Тому надати копії усіх трудових контрактів, які укладалися з ОСОБА_1 під час його роботи в Університеті, немає можливості. ( а.с. 45, т. 1). Апеляційним судом було задоволено клопотання представника позивача про допит свідка ОСОБА_3 , про допит якого було задоволено клопотання судом першої інстанції, однак в судовому засіданні не допитано. Свідок ОСОБА_3 , який перебував на посаді ректора університету з 2014 по 2021 рік, пояснив, що у 2020 році за результатами проведеного конкурсного відбору з ОСОБА_1 було укладено контракт. Щодо терміну, на який було укладено контракт, свідок вказав узагальнюючу інформацію, що як правило, з доцентами контракти укладались строком на 5 років. З огляду на викладені обставини, апеляційним судом було задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи витягу з наказу № 481-к від 31.08.2020 року, яким зазначено: укласти контракти з науково-педагогічними працівниками Університету Державної фіскальної служби України як такими, що обрані за конкурсом. Відповідно до витягу з додатку до наказу, з ОСОБА_1 - доцентом кафедри аудиту та економічного аналізу контракт було укладено на строк з 01.09.2020 року по 31.08.2021 року, тобто на один рік. Також в судовому засіданні було оглянуто оригінал наказу № 481-к від 31.08.2020 року, свій підпис у наказі як ректора ОСОБА_3 підтвердив у судовому засіданні. Разом з тим, з 30 листопада 2021 року трудові відносини ОСОБА_1 із Університетом Державної фіскальної служби України були припинені на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з його звільненням за переведенням до Державного податкового університету. Згідно з наказом в.о. ректора Державного податкового університету від 29 листопада 2021 року № 8-к позивача було зараховано на посаду доцента на період до проведення конкурсу, але не пізніше 30 червня 2022 року. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Колегія суддів зазначає, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України). Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України). Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 ЦК України). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. За даними Єдиного державного реєстру Університет Державної фіскальної служби України та Державний податковий університет є двома різними юридичними особами з кодами 40233365 і 44550814 відповідно. За матеріалами справи трудові відносини між позивачем та Університетом Державної фіскальної служби України припинено з 30 листопада 2021 року на підставі наказу Університету Державної фіскальної служби України від 29.11.2021 № 780-к, а отже доводи позивача про неодноразове продовження трудового договору є необґрунтованими, оскільки позивач вступив у трудові відносини з Державним податковим університетом з 01 грудня 2021 року на підставі наказу в.о. ректора Державного податкового університету від 29.11.2021 № 8-к, в якому чітко визначено строк дії трудового договору - до 30 червня 2022 року. Фактично, позивач уклав одночасно новий трудовий договір. Наказом Державного податкового університету від 06.05.2022 № 55-вс-к науково-педагогічним працівником Університету продовжено строк трудових договорів за наявності навчального навантаження до 30 червня 2023 року відповідно до списку, визначеному в додатку до цього наказу, тобто з позивачем зокрема, а також вирішено провести конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Університету після припинення дії правового режиму воєнного стану в порядку та строки, визначені законодавством України (а.с. 69, т. 1). Зважаючи на те, що спірним наказом відповідача позивача звільнено із займаної посади з 30 червня 2023 року, підстави для визнання його протиправним і скасування - відсутні, оскільки трудові відносини між сторонами ґрунтувалися на строковому трудовому договорі, оформленому наказом від 29.11.2021 № 8-к на підставі заяви позивача (а.с. 94, т. 2). Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що наказом відповідача від 06 травня 2022 року № 55-вс-к сторони на погоджених умовах реалізували право на встановлення особливої форми трудового договору, у якому, поміж іншого, визначили строк його дії до 30 червня 2023 року, а тому відповідач, звільнивши позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, норм трудового законодавства не порушив. Доводи позивача про те, що у зв`язку з неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, є необґрунтованими, оскільки переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під ч. 2 ст. 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк. Згідно з ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Укладення контракту на певний строк, з урахуванням ч. 3 ст. 21 КЗпП України, регулюється ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, встановивши, що у зв`язку з неможливістю проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Державного податкового університету із позивачем був укладений строковий трудовий договір, у якому сторони погодили строк його дії - до 30.06.2023 року, дійшов висновку про законність звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із чим вимоги позивача про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу та поновлення позивача на посаді не підлягають задоволенню. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 57 Закону «Про освіту» держава забезпечує виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Наявною у матеріалах справи довідкою від 08.08.2023 року № 202 підтверджується, що при звільненні позивачу виплачено, зокрема, компенсацію за невикористану відпустку (56 днів) у розмірі 33 577,66 грн (т. 1 а. с. 47). Разом з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченої допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки за 2023 рік є необґрунтованими, оскільки така допомога на оздоровлення вплачується тільки у випадку надання відпустки працівнику. Інші заявлені позивні вимоги (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди) є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, а тому в їх задоволенні також необхідно відмовити. Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду необхідно змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2024 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.