Постанова 4813 № 496/4366/25

Номер провадження: 22-ц/813/6032/26 Справа № 496/4366/25 Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Олексій Миколайович, на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Горяєва І.М., про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Біляївського (Одеського) району Одеської області про визнання укладеним договору земельного сервітуту, встановив: 17.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маяківської сільської ради Біляївського (Одеського) району Одеської області про визнання укладеним договору земельного сервітуту. Крім того, Маяківська сільська рада Біляївського (Одеського) району Одеської області надала клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду справи №916/926/21 та справи № 495/4980/21 та набрання законної сили (т.1, а.с. 214-216). Клопотання було обґрунтовано тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2025 року у справі № 916/926/21 (рішення не набрало законної сили, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 30.06.2025 року призначено до розгляду на 02.10.2025 року, 0 14.00 год.). Позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок про розірвання договору оренди, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди земельної ділянки було задоволено повністю. Розірвано договір оренди, укладений 20.09.2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, щодо земельної ділянки водного фонду загальною площею 2,1518 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, для розміщення Єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований у Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 року № 259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В. А. від 20.08.2014 №15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414). Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В. А. від 20.08.2014 №15262973 щодо державної реєстрації за Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок права оренди на земельну ділянку площею 2,1580 га, яка знаходиться на території 47 км траси Одеса-Ізмаїл, Білгород- Дністровського району, Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Припинено право оренди Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на земельну ділянку площею 2,1580 га, яка знаходиться на території 47 км траси Одеса-Ізмаїл, Білгород- Дністровського району, Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Також рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду у справі 495/4980/21 (рішення набрало законної сили 21.09.2023 року) позов Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва було задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35362279. 05.02.2024 року ухвалою Верховного Суду у справі №495/4980/21 рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного суду від 21.09.2023 року скасовано, в частині вирішення позовних вимог прокурора про знесення самочинного будівництва, матеріали справи в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилаючись на те, вирішення даної справи неможливо до набрання судовими рішеннями у справах №916/926/21 та № 495/4980/21, заявник просив задовольнити його клопотання про зупинення провадження. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26.03.2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Біляївського (Одеського) району Одеської області про визнання укладеним договору земельного сервітуту було зупинено до розгляду справи №916/926/21 та справи № 495/4980/21 (т.1, а.с.226-228). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кравченко О.М. ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (т.2, а.с.2-7). У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 19.06.2026 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі передбачено п.14 ч.1 ст. 353 ЦПК України. За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, що передбачено п.14 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційний суд зазначає, що враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, а також через перебування суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д. і Драгомерецького М.М. на навчанні в НШСУ, датою ухвалення цього судового рішення є 19.06.2026 року. Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 02.04.2026 року (т.2, а.с.18), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (т.2, а.с.19-20). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Зупиняючи провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що результати розгляду справи № 916/926/21 та справи № 495/4980/21 безпосередньо впливають на розгляд позовних вимог у цій справі, оскільки, вказаними справами переглядається позов про розірвання договору оренди, укладений 20.09.2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, щодо земельної ділянки водного фонду загальною площею 2,1518 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, для розміщення Єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 року № 259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 року №15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414). Також суд виходив із того, що було скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 року №15262973 щодо державної реєстрації за Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок права оренди на земельну ділянку площею 2,1580 га, яка знаходиться на території 47 км траси Одеса-Ізмаїл, Білгород-Дністровського району, Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Оскільки, результати розгляду справи №916/926/21 та справи №496/4980/21 матимуть суттєве значення для вирішення вказаної справи, так як предметом позову є спір стосовно спірної земельної ділянки місце розташування якої: Одеська область, Одеський район, територіальна громада Маяківська, автодорога Одеса-Рені, 47 км, суд зупинив провадження у даній справі до розгляду справи за № №916/926/21 та справи №496/4980/21. Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі. Так, п. 6 ч. 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження в якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Тобто, між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене). При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження, оскільки не взяв до уваги недоведеність необхідності зупинення провадження до розгляду справи №916/926/21 та справи №495/4980/21. Зупинивши провадження у даній справі до розгляду справи №495/4980/21, суд першої інстанції в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не навів обґрунтованих мотивів та не вказав обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що відсутність остаточного рішення у справі №495/4980/21 виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду справи №495/4980/21 є скасування державної реєстрації на нерухоме майно та знесення споруди загальною площею 64 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться в суборенді. У даній справі предметом розгляду є визнання укладеним договору про встановлення оплатного земельного сервітуту з правом розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на земельну ділянку площею 0,0277 га з обліковим номером частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту 5120887400:01:005:0001:0711:00000001 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, місце розташування якої: Одеська область, Одеський район, територіальна громада Маяківська, автодорога Одеса-Рені, 47 км., між Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 (т.1, а.с.2-13). Таким чином, судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином вирішення спору про скасування державної реєстрації на нерухоме майно та знесення споруди у справі №495/4980/21 впливає на вирішення даного спору у справі №496/4366/25 щодо встановлення земельного сервітуту, земельні ділянки яких за своїм розташуванням знаходяться на відстані 300 м. Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що обставини встановлені у справі № 916/926/21, в якій оскаржується договір оренди, мають суттєве значення для вирішення спору у даній справі та правильного вирішення даного спору не можуть бути перешкодою для розгляду даної цивільної справи, оскільки результати розгляду справи №916/926/21 не впливають на право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки на праві земельного сервітуту. Окрім того, суд першої інстанції також не вказав про тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в справі №916/926/21, будуть мати преюдиціальне значення для справи, що переглядається. Таким чином, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі. Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвала постановлена не у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Олексій Миколайович задовольнити. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року про зупинення провадження у справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький