Постанова 4812 № 484/1791/25

17.06.26 22-ц/812/1167/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 року м. Миколаїв справа №484/1791/25 провадження №22-ц/812/1167/26 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання - Повертайленко Ю. В., за участі: позивачки - ОСОБА_1 , представника позивачки - ОСОБА_2 , представника відповідачок - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д. А. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог В квітні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 12 грудня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом України, ОСОБА_7 загинув. Вона та ОСОБА_7 проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з грудня 2017 року по день його смерті за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується актом про проживання, особовою справою ОСОБА_7 , де вона записана як його дружина, копією сповіщення №1366 про загибель ОСОБА_7 , в якому вона зазначена його дружиною, рапортом про відпустку ОСОБА_7 , у якому вказана її та його адреса проживання, фотографіями, грошовими переказами на її ім`я з боку ОСОБА_7 , скріншотами переписок, аудіозаписами та відеозаписами їх розмов. Позивач зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , необхідно їй для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, а також для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_7 , оскільки їй було відмовлено в отриманні допомоги та у видачі свідоцтва про право на спадщину. Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просила її позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не надано достатніх доказів того, що її відносини з ОСОБА_7 були сімейними та мали ознаки притаманні подружнім. На думку суду, одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 протягом певного часу жили разом в одній квартирі, між ними були особисті, близькі, теплі, приязні відносини, однак лише їх спільне проживання, підтверджене показами допитаних у справі свідків, не є достатнім доказом наявності між ними сімейних відносин, сім`ї у розумінні статті 3 СК України, що свідчить про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання позивача із загиблим ОСОБА_7 однієї сім`єю. Крім того суд вказав, що встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , не має для неї юридичного значення, оскільки не породжує прав та обов`язків, задля забезпечення яких вона звернулася до суду з даним позовом, оскільки встановлення такого факту не надасть їй право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_7 та спадщини. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначала, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про недоведеність факту проживання її та ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та дружини, оскільки неправильно оцінив досліджені докази, які свідчать про те, що її стосунки зі ОСОБА_7 були такими, що притаманні подружжю. Крім того, на думку позивачки, суд також помилився, вказавши, що встановлення факту проживання її з ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та дружини не має юридичного значення для позивачки у контексті отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця. Позивачка вважала, що має право на отримання цієї допомоги відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вона вказувала, що суд помилково виходив із того, що право на отримання одноразової грошової допомоги визначається виключно станом на дату загибелі військовослужбовця, без урахування можливості підтвердження статусу члена сім`ї у судовому порядку. Такий підхід суперечить правовій природі юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом після настання відповідної події, але поширюють свою дію на минулий період. Встановлення юридичного факту має ретроспективний характер і може бути підставою для реалізації прав, що виникли раніше, але не могли бути реалізовані через відсутність підтверджуючих документів. Доводи інших учасників справи ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 через представника ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відповідно до сповіщення №1366, адресованого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , т .о. командир військової частини НОМЕР_1 просить сповістити ОСОБА_1 , про те, що її чоловік - командир відділення морської піхоти - командир машини взводу морської піхоти роти морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Донецької області, Україна. Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01 лютого 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 37 років у с.Водяне Донецької області, Україна. Відповідно до довідки, наданої ФОП ОСОБА_8 , поховання ОСОБА_7 здійснювала ОСОБА_1 на Вознесенському кладовищі Первомайського району Миколаївської області за власні кошти. З витягу з реєстру територіальної громади №2023/009624717 від 23 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 21 січня 2010 року. Відповідно до акту про проживання у квартирі від 08 лютого 2023 року, складеного ТОВ «Еталонсервіс» за участі мешканців будинку, ОСОБА_7 , який був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , проживав з грудня 2017 року без реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 . З особової справи ОСОБА_7 випливає, що він вказував ОСОБА_1 як свою дружину. Своїм місцем проживання він зазначав квартиру, де вона зареєстрована. Звертаючись до командира НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_1 з рапортом про відпустку, ОСОБА_7 вказував, що у відпустці буде проживати у квартирі АДРЕСА_2 , що є зареєстрованим місцем проживання позивачки. З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_7 здійснював перекази грошових коштів в різних сумах на банківську картку ОСОБА_1 . З фотографій за 2018-2022 роки вбачається, що на них зображені ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в колі їх доньок та спільних друзів і знайомих. Скріншоти їх переписок свідчать про те, що вони зверталися один до одного як «коханий» та «кохана», висловлювали ніжні почуття один до одного, цікавилися повсякденним життям. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року (справа №484/769/18), яке набрало законної сили 24 травня 2018 року, шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по Уманському району Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, актовий запис №1, між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , розірвано. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року (справа №484/4141/19), яке набрало законної сили 19 листопада 2019 року, шлюб зареєстрований 23 жовтня 2004 року у відділі РАЦС Первомайського міського управління юстиції Миколаївської області, актовий запис №307, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , розірвано. Постановою приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Мовчана А. С. від 22 серпня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною відмови стала відсутність у ОСОБА_1 документів, які б підтверджували родинні відносини із спадкодавцем. Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 27.03.2025 батько ОСОБА_7 - ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Із копії спадкової справи №111/2025, наданої Першою первомайською нотаріальною конторою Миколаївської області, вбачається, що після смерті ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту звернулась його онука ОСОБА_6 . Інші заяви про прийняття спадщини в матеріалах спадкової справи відсутні. Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є подругою позивачки, знайома з нею з 2017 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом як одна сім`я з 2017 року. Вони разом здійснювали покупки, робили ремонт в квартирі, наповнювали її меблями, їздили на відпочинок, відвідували святкові заходи. Коли ОСОБА_7 проходив військову службу у Збройних Силах України, ОСОБА_1 допомагала його матері у її магазині. Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_13 він познайомився зі ОСОБА_7 під час військової служби. ОСОБА_7 називав ОСОБА_1 своєю дружиною. Під час проходження військової служби вона відправляла ОСОБА_7 посилки. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку, серед яких є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до частин 2, 4 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Стаття 25 СК України передбачає, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц). Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі законодавство станом на день загибелі ОСОБА_7 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві. У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» №3515-IX від 09 грудня 2023 року, який набрав чинності 29 березня 2024 року, було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції: «1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»». Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. В пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» наведений перелік осіб, в разі загибелі яких здійснюється виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень, до якого входять, в тому числі й військовослужбовці Збройних Сил України. У постанові Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі №280/1098/25 вказано, що «право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками №975 та №45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975. При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів. Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права. З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення». Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Отже для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри». Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 зазначала, що встановлення вказаного факту необхідно їй для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, а також для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_7 , оскільки їй було відмовлено в отриманні допомоги та у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що її стосунки з ОСОБА_7 були сімейними та мали ознаки притаманні подружнім, а тому вважав, що відсутні підстави для встановлення факту спільного проживання позивача із загиблим ОСОБА_7 однієї сім`єю. Крім того суд вказав, що встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , не має для неї юридичного значення, оскільки не породжує прав та обов`язків, задля забезпечення яких вона звернулася до суду з даним позовом, оскільки встановлення такого факту не надасть їй право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_7 та спадщини. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що встановлення факту проживання позивачки зі ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 12 грудня 2017 року до 19 листопада 2019 року не є можливим, оскільки вони перебували у шлюбах з іншими особами. Між тим, на думку колегії суддів, не можна стверджувати, що вони не проживали однією сім`єю з 19 листопада 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки досліджені докази свідчать, що їх відносини були такими, що притаманні подружжю. Вони вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. За такого, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 19 листопада 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 19 листопада 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надасть позивачці права на отримання після смерті ОСОБА_7 одноразової грошової допомоги та спадщини, оскільки станом на день смерті останнього законодавство не містило у переліку осіб, хто має право на отримання допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, жінки, з якою загиблий проживав однією сім`єю, і період проживання позивачки зі ОСОБА_7 однією сім`єю не дає їй права бути віднесеній до четвертої черги спадкоємців за законом. До того ж з матеріалів справи вбачається, що наявні спадкоємці першої черги. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки їх задоволення, а саме, встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 19 листопада 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, не породить для позивачки юридичних наслідків, як то отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця та спадщини ОСОБА_7 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 19 листопада 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення суду зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 березня 2026 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 19 листопада 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.