Постанова КЦС ВС № 575/626/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 575/626/21 провадження № 61-11889св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І., учасники справи: позивач - заступник керівника Сумської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Гетьманський національний природний парк, приватний нотаріус Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук Валентина Миколаївна, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатом Кучменком Сергієм Вікторовичем, на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року у складі судді В`юнник Н. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2021 року заступник керівника Сумської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки. Позов мотивований тим, що на підставі наказу ГУ Держгеокадстру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року №18-7798/16-18-СГ ОСОБА_1 набув у власність для ведення селянського господарства земельну ділянку (кадастровий номер 5921284400:05:009:0024) площею 2 га, розташованої на території Кириківської ОТГ Великописарівського району Сумської області (далі - земельна ділянка). На підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2018 року її відчужено на користь ОСОБА_2 . Разом з тим, вказана земельна ділянка знаходиться в межах Гетьманського національного природного парку, тобто належить до земель природного-заповідного фонду, на яких заборонена будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів і об`єктів чи перешкоджати їх використанню за цільовим призначення. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, але не можуть передаватись у приватну власність. Прокурор просив суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом: визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7798/16-18 СГ про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року № 1710, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасування рішення приватного нотаріуса Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М. про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 44035920, від 14 листопада 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672771459212, про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку; повернення земельної ділянки на користь держави в особі Сумської обласної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 . Короткий зміст судових рішень Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумської області від 23 липня 2024 року, позов задоволено. Усунено перешкоди власнику ? Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумської області від 05 жовтня 2018 року № 18-7798/16-18-СГ про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Усунено перешкоди власнику ? Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року № 1710, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Усунено перешкоди власнику ? Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук В. М. про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 44035920 від 14 листопада 2018 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1672771459212, про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 . Усунено перешкоди власнику ? Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її витребування з незаконного користування ОСОБА_2 та повернення на користь держави в особі Сумської обласної державної адміністрації. Стягнуто із ГУ Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Сумської обласної прокуратури 6 810,00 грн судових витрат, у рівних частинах, а саме по 2 270,00 грн з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором до позовної заяви додано інформацію Північно регіональної філії ДП «УкрДАГП», з якої слідує, що земельна ділянка з кадастровим 5921284400:05:009:0024 знаходиться на землях природо-заповідного фонду, а саме території Гетьманського національного природного парку. Оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Гетьманського НПП не затверджено у встановленому порядку, тому межі земельної ділянки нанесено на копію проекту щодо організації і встановлення меж і розташовані в межах національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський». До інформації додано карту з нанесенням меж земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024. Вказану інформацію суд приймає як належний та допустимий доказ, який можна покласти в основу рішення суду. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного суду від 06 липня 2022 року по справі № 575/462/21. Крім того, зазначена інформація не спростована висновком експертизи від 22 серпня 2023 року № 283, а лише підтвердила, що межі земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_1 перетинаються з межами Гетьманського НПП. Отже, оскільки спірна земельна ділянка розміщена на території об`єкта природно-заповідного фонду України, для надання її у приватну власність необхідно було отримати від Управління Сумської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Cпірну земельну ділянку передано у приватну власність з недотриманням вимог ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII). Відповідно до вказаних вимог землі під об`єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність, а території та об`єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватись лише у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних, освітньо-виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом. Процедура погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначена статтею 186-1 ЗК України, була порушена, тому передача земельної ділянки, що належить до земель парку, у власність ОСОБА_1 є неправомірною. З огляду на характер правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Земля, інші природні ресурси є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. У силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що спірна ділянка належать до земель природно-заповідного фонду. З огляду на викладене, у спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням земель природно-заповідного фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності. Набуваючи спірну земельну ділянку у власність, ОСОБА_2 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка перебуває неподалік річки Ворскли, а по руслу річки та її прибережній смузі створено НПП «Гетьманський» і набуття її у власність заборонено, окрім випадків, прямо передбачених у Земельному та Водному кодексах України Враховуючи встановлені обставини, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, має бути витребувана в останнього набувача ОСОБА_2 . У свою чергу, ОСОБА_2 як добросовісний набувач має право на відшкодування ОСОБА_1 понесених нею витрат. Крім того, при вирішенні цього спору слід застосувати наслідки його недійсності, а саме скасування права приватної власності на незаконно набуту земельну ділянку. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що доводи скарги ОСОБА_2 з приводу того, що проведеною у справі земельно-технічною експертизою достовірно не встановлено факт накладення (перетину) земельних ділянок, у зв`язку з відсутністю остаточного встановлення в натурі меж Гетьманського НПП, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким було встановлено факт створення Гетьманського НПП, факт розроблення та затвердження Положення про нього, що не спростовано ні апелянтом, ні іншими відповідачами. Крім того, цим висновком експерта № 283 від 22 серпня 2023 року за результатами судової земельно-технічної експертизи не спростоване твердження про перетин спірної земельної ділянки з кадастровим № 5921284400:05:009:0024 з межами території Гетьманського НПП. З моменту створення Гетьманського НПП земельні ділянки, у межах яких він розташований, набули статусу земель природно-заповідного фонду, тобто території із особливим статусом, що охороняється законом із визначеною статтею 84 ЗК України прямою забороною на передачу у приватну власність земель державної власності під об`єктами природно-заповідного фонду. Аргументи учасників справи 19 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 є інформаційні довідки відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 29 червня 2018 року № 621/413-18 та від 23 липня 2018 року про те, що земельна ділянка, яка відводиться у власність, належить до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), державної форми власності, не використовується. Відповідно до вказаних інформаційних довідок земельна ділянка не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів, а також не відноситься до категорії земель, які не можуть передаватися у приватну власність. Також з викопіювання з кадастрової карти бажаного місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , викопіювання з кадастрової карти Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, які є складовими проекту землеустрою ОСОБА_1 , вбачається, що з усіх боків (сторін) відносно його земельної ділянки, земельні ділянки розпайовані, сформовані та надані у власність (користування) для ведення сільського господарства, і до цього часу постійно обробляються власниками (користувачами). В порушення норм Положення про Гетьманський НПП, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року № 80, межі Гетьманського НПП не нанесені на відповідні планово-картографічні матеріали органів Держкомзему України, не відображені у відповідних формах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації, у зв`язку з чим відділом у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області і були надані вказані інформаційні довідки. На момент складання проекту землеустрою земельна ділянка відноситься до земель запасу, не належить до особливо цінних земель, обмеження на неї відсутні. Проект землеустрою був погоджений у встановленому законом порядку компетентним органом (експертом державної експертизи ГУ Держгекадастру в Івано-Франківській області), який встановив можливість відведення цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського та відповідність земельному законодавству цього проекту. Тому вона, навіть при належній обачності, не могла знати, що ця земельна ділянка відноситься до земель Гетьманського НПП. У висновку судової земельно-технічної експертизи від 22 серпня 2023 року № 283, вказано, що проведеним дослідженням, в межах наданих матеріалів, з використанням аналітичного методу встановлено, що відповісти на питання: чи накладається (перетинається) земельна ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 (власник ОСОБА_2 ) згідно з проектом щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 з межами території «Гетьманського національного природного парку» не видається за можливе, у зв`язку з ненаданням на дослідження даних каталогів координат поворотних точок межі території Гетьманського національного природного парку. Тобто, можна констатувати, що у Гетьманського НПП відсутні дані каталогів координат повторних точок меж його території. Також з висновку слідує, що на «Схемі закладки пунктів полігонометрії 1 і 2 розрядів та межових знаків» відсутнє нанесення межі Гетьманського НПП, яка значиться визначеною межовими знаками. Водночас, з урахуванням висновків експерта щодо неможливості встановлення меж території Гетьманського НПП, неможливості визначити розташування, конфігурації, лінійних розмірів Гетьманського НПП, експертом зроблений висновок про перетин земельної ділянки ОСОБА_2 з межами території Гетьманського НПП, з використанням графічного методу, що з урахуванням наведених ним же об`єктивних факторів, який є суперечливим. Разом з тим, встановлення точного розміру площі накладення (перетину) земельних ділянок є суттєвою обставиною, що підлягає обов`язковому з`ясуванню. Суди правильно констатували, що оскільки до сьогодні не встановлені межі Гетьманського НПП в натурі, керуватися необхідно частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно- заповідний фонд України». Проте, як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи, визначити розташування, конфігурацію, лінійні розміри Гетьманського НПП відповідно до даних «Проекту організації території Гетьманського НПП» не видається за можливе. Отже, враховуючи наведене, неможливо достовірно та однозначно встановити факт накладення (перетину) земельної ділянки ОСОБА_2 із земельною ділянкою Гетьманського НПП, та визначити площу такого накладення (перетину). Тому судами при прийнятті оскаржуваних рішень, якими встановлені обставини накладення земельних ділянок, були порушені імперативні вимоги частини шостої статті 81 ЦПК України, про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Гетьманський НПП, як юридична особа і фактичний користувач земельними ділянками, за рахунок яких, за його твердженням, ОСОБА_1 було надано у власність земельну ділянку, мав можливість та повинен був на підставі статей 4, 48 ЦПК України, статей 92, 95 ЗК України, пунктів 1.3, 3,4 - 3.6 Положення про Гетьманський НПП, звернутися з позовом до суду за захистом свого права користування земельними ділянками. Звернення прокурора із позовом у цій справі не є виключним випадком. Міндовкілля також є органом державної влади, до компетенції якого віднесені вказані повноваження. Тому, виходячи з завдань та повноважень Міндовкілля, є обґрунтовані підстави для твердження, що належним позивачем у цій справі також повинно бути Міндовкілля. Це підтверджується також тим, що згідно пункту 1.4 Положення про Гетьманський НПП, Гетьманський НПП віднесено до сфери управління Міндовкілля. Суди не врахували, що позивач визначив відповідачем ГУ Держгеокадастру у Сумській області, тобто в цій частині позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої . Заявлена прокурором та задоволена судами позовна вимога про усунення перешкоди власнику Сумській облдержадміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку не є належним способом захисту прав, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Судами не було надано правової оцінки інформації щодо перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України в контексті приписів статей 251, 253 ЦПК України. Крім того, в матеріалах справи була відсутня інформація щодо повідомлення ОСОБА_1 про місце, день і час розгляду справи судом апеляційної інстанції. У разі прийняття остаточного рішення про задоволення позову прокурора, у неї буде право на звернення з позовом до ОСОБА_1 на підставі статей 660, 661 ЦК України про стягнення коштів, які він отримав за договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а також стягнення можливих збитків і штрафних санкцій, у зв`язку з недійсністю цього договору. У ОСОБА_1 , в свою чергу, зокрема є об`єктивні та законні підстави посилатися на те, що він не брав участь в цій справі, у зв`язку із чим можуть бути підстави для відмови в задоволенні її вимог до ОСОБА_1 . Викопіювання з кадастрової карти Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, які є складовими проекту землеустрою ОСОБА_1 , вбачається, що з усіх боків (сторін) відносно його земельної ділянки, земельні ділянки розпайовані, сформовані та надані у власність (користування) для ведення сільського господарства, і до цього часу постійно обробляються власниками (користувачами). Тому вона, навіть при належній обачності, не могла знати, що ця земельна ділянка відноситься до земель Гетьманського НПП, як виснували суди першої і апеляційної інстанції. Крім того, як підтверджується матеріалами справи, в тому числі висновком земельно-технічної експертизи, відсутні межові знаки чи інше позначення меж Гетьманського НПП (якщо ці межі дійсно там є) в місці розташування її земельної ділянки. 20 вересня 2024 року через засоби поштового зв`язку ГУ Держгеокадастру у Сумській області подало відзив на касаційну скарну, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що ГУ Держгеокадастру в межах повноважень та згідно з чинним законодавством, враховуючи наявні данні Державного земельного кадастру, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 06 червня 2018 року та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови встановлених чинним законодавством наказом від 06 липня 2018 року №18-4988/16»18-СГ надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Розроблений проект землеустрою ОСОБА_1 був погоджений та затверджений відповідно до законодавства. Зазначений проект надійшов на затвердження разом з погодженим за принципом екстериторіальності висновком, в якому було зазначено, зокрема: аналіз проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам - відповідає; зауваження та пропозиції до проекту землеустрою - відсутні; підсумкова оцінка проекту землеустрою - погоджується. Відповідно до норм ЗК України у ГУ Держгеокадастру підстав для відмови у його затвердженні не було, оскільки єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України. На момент надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, затвердження вказаного проекту землеустрою та надання у власність спірної земельної ділянки, межі Гетьманського НПП не були встановлені, правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку чи масив, в якому вона знаходиться, Гетьманський НПП не отримував. Відомості про обмеження у використанні земель щодо Гетьманського НПП та межі земель парку в Державному земельному кадастрі відсутні. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Гетьманському НПП відсутній та у встановленому порядку не затверджувався. Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду Гетьманського НПП, як один із зазначених в статті 25 Закону України «Про землеустрій» видів документації із землеустрою, також відсутній. Земельні ділянки для користування Гетьманського НПП не вилучались, право постійного користування у відповідності до норм чинного законодавства з 2009 року по теперішній час не оформлене. Інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» на вебпорталі «Публічна кадастрова карта України» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить лише інформаційний характер. Судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано те, що належним доказом, який би підтвердив чи спростував накладення ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи. Оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області є актом індивідуальної дії який вичерпав свою дію фактом реалізації особою інтересів якої він стосується, а саме - здійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, а отже взагалі були відсутні підстави для скасування відповідного наказу. 04 жовтня 2024 року Гетьманський НПП через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, що оскільки Сумським обласним головним управління земельних ресурсів було погоджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський» на території Великописарівського, Охтирського, Тростянецького районів Сумської області, а відділом Держземагентства у Великописарівському районі Сумської області у 2013 році було погоджено проект землеустрою Гетьманського НПП щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, і з нез`ясованих причин не були виконані вимоги щодо обміну даних, що включають планово-картографічні матеріали з обох вказаних проектів розташування територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що стало однією з причин формування земельної ділянки з території Гетьманського НПП за рахунок земель природно-заповідного фонду та подальшій її передачі у приватну власність, при погодженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, всупереч законодавству. Оскаржуваним наказом порушено інтереси держави як власника та розпорядника землями природно-заповідного фонду державної форми власності - Гетьманським НПП. Крім того, на даний час Гетьманський НПП не набув статусу постійного користувача на території з вилученням у землекористувача, через що реєстрацію таких прав не здійснено відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і на цей час не може бути здійснено, оскільки проект землеустрою Гетьманського НПП не виготовлений. Таким чином, розпорядження землями природно-заповідного фонду віднесено до повноваження Сумської обласної державної адміністрації, який є належним позивачем у справі. Щодо доводів касаційної скарги в частині ненадання Гетьманським НПП каталогів координат поворотних точок межі території відповідно до заключної частини висновку експерта № 283, слід виходити з наступного. Згідно з частини четвертої статті 7 Закону № 2456-XII до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Як було встановлено: межі Гетьманського НПП як територія (землі) природно-заповідного фонду на даний час визначені відповідно до проекту створення, який розроблений та затверджений відповідно до вимог законодавства і не містить окремих «каталогів координат поворотних точок». Координати поворотних точок, за потреби, отримуються (знімаються) з планово-картографічних матеріалів проекту створення, що і було зроблено розробником проекту землеустрою Гетьманського НПП при формуванні інформації, в т.ч. обмінних файлів ХML, які були надані до територіальних управлінь Держгеокадастру та отримано висновок від 10 вересня 2013 року № 32 за підписом начальника Відділу Держземагенства у Великописарівському районі Сумської області В.О. Коноз, згідно з яким було погоджено проект землеустрою Гетьманського НПП. Рішенням Господарського суду Сумської області від 22 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 14 грудня 2023 року (справа № 920/801/23), зобов`язано ДП «УкрДАГП» виконати зобов`язання за договором № 45 від 12 листопада 2010 року в частині здійснення подання та забезпечення прийняття, у передбачений законом спосіб, документації із землеустрою до Державного земельного кадастру, з подальшим внесення відомостей до Державного земельного кадастру, з метою здійснення державної реєстрації земельних ділянок, в межах земель, які мають бути надані у постійне користування Гетьманському НПП. Адміністрацією Гетьманського НПП було вжито заходів щодо направлення на виконання зазначеного судового рішення, яке на цей час перебуває на стадії виконання, а тому державна реєстрація права постійного користування в межах територій, переданих Гетьманському НПП у постійне користування, на даний час не здійснена. Тому формування земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 та передача її у приватну власність відбулась із земель природно-заповідного фонду. Презумпція правомірності набуття права власності не поширюється на випадки, коли закон забороняє певні підстави набуття цього права (наприклад, заборона передачі певних категорій земель у приватну власність). 07 жовтня 2024 року перший заступник керівника Сумської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін, а касаційне провадження закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України. Відзив мотивовано тим, що жодне з запропонованих скаржницею у касаційній скарзі судових рішень Верховного Суду не містить висновків про норми права, якими обґрунтовується правомірність повернення державі земельних ділянок природно-заповідного фонду, які незаконно відчужені у приватну власність на підставі рішення Держгеокадастру, тобто викладені у них висновки не є подібними до правовідносин у оскаржуваній справі. Жодне з наведених рішень не прийнято у спорі щодо оформлення земельної ділянки природно-заповідного призначення. У той же час норма статті 84 ЗК України містить пряму заборону на передачу у приватну власність земель під об`єктами природно-заповідного фонду. Судом встановлений факт створення Гетьманського НПП, факт розроблення та затвердження Положення про нього. Таким чином, з моменту створення Гетьманського НПП земельні ділянки, у межах яких він розташований, набули статусу земель природно-заповідного фонду. В касаційній скарзі ОСОБА_2 помилково стверджує про відсутність у спірної земельної ділянки статусу земель природно-заповідного фонду з огляду на дії чи рішення органів Держгеокадастру. При цьому заявником не враховано, що статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території. Намагаючись спростувати результати судової земельно-технічної експертизи ОСОБА_2 стверджує, що цей висновок не містить підтвердження перетину меж спірної земельної ділянки з межами території природно-заповідного фонду. Однак таке твердження прямо суперечить наведеному самим же відповідачем змісту зазначеного висновку на сторінці 7 касаційної скарги, де вказано, що проведеним дослідженням у межах наданих матеріалів, з використанням графічного методу встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 (спірна земельна ділянка) перетинаються з межами території Гетьманського НПП. ОСОБА_2 не надано жодного доказу, який би підтверджував такий висновок, або спростовував надані прокурором докази. Розташування спірної земельної ділянки підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи, інформацією Північно-регіональної філії ДП «УкрДАГП», проектом відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , схемою топографо-геодезичних робіт та іншими доказами у своїй сукупності. Відомості про Гетьманський НПП внесені до державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який розміщений у відкритому доступі у мережі інтернет. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17, від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 заявник приходить до неправильного висновку про неможливість існування спору між різними державними органами, кожен з яких і є державою. Водночас указаний спір є спором про право, оскільки полягає у захисті інтересів прав власника земельної ділянки природно-заповідного призначення, яке має здійснювати Сумська обласна державна адміністрація від імені держави. Внаслідок нездійснення нею своїх повноважень із захисту інтересів держави право звернутися із відповідною позовною заявою набув прокурор. ГУ Держгеокадастру у Сумській області не є стороною, яка претендує на спірну земельну ділянку, а обтяжена статусом відповідача внаслідок винесення протиправного рішення, на підставі якого об`єкт цивільного права, належний державі, незаконно вибув у приватну власність. Прокурором у справі належним чином обґрунтовані повноваження Сумської обласної державної адміністрації як органу, який має здійснювати захист інтересів держави у вказаній сфері, у зв`язку з покладенням на неї повноважень щодо розпорядження землями природно-заповідного призначення. Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неналежно обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки в державну власність не є правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку відповідача. Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави. Заявник у касаційній скарзі стверджує про те, що судами не надано правої оцінки листу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 лютого 2023 року № 916 про те, що ОСОБА_1 знятий з військового обліку та зарахований у кадри Збройних Сил України у в/ч НОМЕР_1 , що мало б наслідком зупинення провадження у справі. Разом з тим, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду справи апеляційним судом заінтересованою особою належні відомості про це не надані, докази до матеріалів справи не долучені, у зв`язку з чим підстави для зупинення справи на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у суду були відсутні. 24 березня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду письмові пояснення, які просила врахувати. Зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 вказано про те, що: «не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку AT «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність відповідача якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.». Отже, з огляду на встановлені судами обставини належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається. Прокурор, Сумська обласна державна адміністрація та Гетьманський НПП повинні належними, допустимими і достовірними доказами довести, в яких саме межах та в якому розмірі, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»), земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 накладається на земельну ділянку Гетьманського НПП. За наслідками розгляду справи її позбавлено права власності на всю її земельну ділянку, в тому числі і на ту її частину, яка не накладається на земельну ділянку Гетьманського НПП (якщо допустити, що накладення земельних ділянок дійсно має місце, що в свою чергу може встановити лише земельно-технічна експертиза застосовуючи саме аналітичний метод дослідження). 15 квітня 2025 року перший заступник керівника Сумської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду пояснення, які просив врахувати при розгляді справи. Зазначив, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 446/478/19 ухвалена за відмінних підстав та предмета позовних вимог, фактичних обставин та доказової бази в справі, не стосується захисту прав на земельну ділянку національного природного парку. Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував, що у правовідносинах, які виникають із захисту земель природно-заповідного фонду, ефективним способом захисту є звернення до суду з негаторним позовом про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні заповідною земельною ділянкою та її повернення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16, Верховного суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19). Несформована частина земельної ділянки, яка перебуває у межах накладення на територію природно-заповідного призначення, не є окремим об`єктом речових прав, у зв`язку з чим не може бути окремим об`єктом стягнення ні у судовому, ні у позасудовому порядку. Ураховуючи, що сформована земельна ділянка у визначених межах є окремим об`єктом речових прав, навіть часткове розташування її у межах об`єкта природно-заповідного фонду потребує застосування до всієї її площі особливих заходів з метою охорони таких природних територій. ОСОБА_2 не спростувала доказами ні належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, ні її статус як особливо цінної землі, що перебуває під посиленою правовою охороною держави. 30 липня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду додаткові пояснення та просила врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 902/122/24. Зазначала, що Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується таких висновків щодо витребування тільки тієї частини земельної ділянки, що накладається на іншу земельну ділянку. Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року у справі № 920/122/24 (пункти 133, 134, 135) відносно земель оборони (прикордонної смуги) підтримані наведені правові висновки. В межах розгляду цієї цивільної справи була проведена земельно-технічна експертиза щодо накладення земельних ділянок та зазначено, що проведеним дослідженням з використанням графічного методу встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 згідно з проектом щодо відведення цієї земельної ділянки перетинається з межами території Гетьманського НПП. При цьому, встановити розмір та площу перетину не видається за можливе в зв`язку з невідповідністю точності визначення площ перетину графічним методом точності аналітичних методів співставлення. Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4, частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, від 27 січня 2021 року у справі № 560/1334/19, від 01 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 260/18/19, від 10 червня 2021 року у справі № 240/4964/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 540/2813/19, від 15 червня 2021 року у справі № 818/1905/17, від 29 листопада 2021 року у справі № 480/1910/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 31 травня 2023 року у справі № 515/1315/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17, від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 757/5240/16-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19, від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року докази, подані першим заступником керівника Сумської обласної прокуратури, а саме: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що міститься у сформовану витязі від 18 вересня 2024 року, повернуто заявнику. Справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи Суди встановили, що рішенням Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 19 травня 2005 року про створення національного природного парку «Тростянецько-Ворськлянський» погоджено пропозицію Державного управління екології та природних ресурсів області щодо включення до складу національно природного парку земель природно-заповідного, лісового і водного фонду та земель запасу на площі 946,9 га в тому числі: з вилученням 213,3 га, без вилучення 233,6 га. Відповідно до рішення Сумської обласної ради п`ятого скликання одинадцятої сесії від 04 квітня 2007 року погоджено створення національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський» із земель державної власності на загальній площі 23 360,1 га, в тому числі в межах Великописарівського району 6 228,6 га. Висновком відділу містобудування архітектури та житлово комунального господарства Великописарівської районної адміністрації погоджено місця розташування земельних ділянок для створення національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський» на саме: Великописарівської та Кириківських селищних рад, Дмитрівської, Попівської, Вільненської, Ямненської, Добрянської, Солдатської, Рябинівської, Катанської, Іванівської рад, загальною площею 6 228,6 га. Відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2008 року № 774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» створено Гетьманський національний природний парк (робоча назва Тростянецько-Ворсклянський національний природний парк), Сумська область. Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 28 листопада 2011 року № 776 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користуванння за межами населених пунктів на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області, за рахунок земель державної форми власності розташованих за межами населених пунктів щодо Великописаірвського району: Великописарівської та Кириківської селищних рад, Вільненської, Дмитрівської, Добрянської, Катанської, Попівської, Рябинівської, Солдатської, Ямненської сільських рад Великописарівського району з подальшим наданням їх у постійне користування для забезпечення функціонування природно-заповідного фонду Гетьманського національного природного парку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 року № 183-р надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Гетьманському національному природному парку загальною площею 1 952,6 га. Відповідно до висновку відділу Держземагенства у Великописарівському районі Державного агентства земельних ресурсів України від 10 вересня 2013 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування за межами населених пунктів Гетьманському національному природному парку на території Великописарівської, Кириківської селищних рад, Вільненської Дмитрівської, Добрянської, Попівської, Ямненської, Добрянської, Солдатської, Рябинівської, Катанської рад Великописарівського району Сумської області та встановлено обмеження щодо використання земельних ділянок визначені пунктами б, в, г, д статті 111 ЗК України, статті 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України», статей 87,89 ВК України. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року № 562 затверджено проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів. Відповідно до Положення про Гетьманський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 31 серпня 2020 року № 80, парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (пункти 1.1, 1.2). Право парку на постійне користування земельними ділянками оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 1.7). Межі земельних ділянок, що перебувають у користування Парку, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку та про обмеження в їх використанні вноситься до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій (пункт 1.8). На території парку виділяються зони: заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська (пункт 4.3). В межах господарської зони забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на використання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників і землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників (пункт 4.3.4). Підприємства, організації та установи, розташовані на території Парку та в суміжній зоні, проводять господарську діяльність з додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища і несуть відповідальність за порушення режиму території Парку (пункт 5.6.). 06 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про відведення йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Кириківської селищної ради Великописаірвського району Сумської області, до заяви додано копію посвідчення учасника бойових дій та викопіювання з карти. Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. З інформаційної довідки відділу у Великописарівського районі Сумської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вбачається, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), державної форми власності, не використовується, до особливо цінних земель не належать, не відносяться до категорії тих земель, які не можуть передаватися у приватну власність. До інформаційної довідки додано викопіювання з кадастрової карти. Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14 вересня 2018 року №7848/82-18, з характеристик земельної ділянки слідує, що необхідність проведення державної експертизи земельної документації не потребує. Проект погоджено експертом державної експертизи ОСОБА_3 . Наказом ГУ Дергеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та надано земельну ділянку з кадастром номером 5921284400:05:009:0024 площею 2,00 га у власність. Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку. На земельну ділянку право власності було зареєстровано 18 жовтня 2018 року. Згідно з інформацією Північної регіональної філії ДП «Українське державне аерогедезичне підприємство» земельна ділянка з кадастровим №5921284400:05:009:0024 знаходиться на землях природо-заповідного фонду, а саме на території Гетьманського національному природному парку. Оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Гетьманського НПП не затверджено у встановленому порядку, тому межі земельної ділянки нанесено на копію проекту щодо організації і встановлення меж і розташовані в межах національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський». До інформації додано карту з нанесенням меж земельної ділянки з кадастрови номером 5921284400:05:009:0024. Відповідно до інформації Департаменту захисту довкілля та енергетики від 30 грудня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 входить до території Кириківської ОТГ та включена до меж Гетьманського НПП з вилученням у землекористувачів та відноситься до зони регульованої рекреації згідно «Проекту організації території Гетьманського національного природного парку охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року №

562. Секретаріат Кабінету Міністрів України в листі від 18 лютого 2021 року підтвердив, що цільове призначення земельної ділянки, що розташована на території Гетьманського НПП, не змінювалось. Згідно з висновком експерта № 283, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_2 у справі № 575/626/21, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 відповідно до даних «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, перетинається з межами території Гетьманського національного природного парку відповідно до «Схеми топографо-геодезичних робіт виконаних ДП «Сумигеодезкартографія» по об`єкту «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Гетьманському національному природному парку за межами населених пунктів Охтирського, Великописарівського та Тростянецького районів Сумської області для здійснення природоохоронної діяльності встановлення в натурі їх меж із закріпленням їх відповідними знаками для Гетьманського природного парку». При цьому, встановити розмір та площу перетину не видається можливе у зв`язку з невідповідністю точності визначення площ перетину графічним методом точності аналітичних методів співставлення (середньоквадратичній похибці визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі).

Позиція Верховного Суду Щодо права заступника керівника Сумської обласної прокуратури на звернення з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року). В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України). Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Пунктом 2 статті 21 Закону України від 09 квітня 1999 року «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України (в редакції чинній на дату прийняття оспорюваного наказу про надання земельної ділянки ОСОБА_5 ) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Відповідно до статті 11 Закону № 2456-XII уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, на яку посилається заявник). В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, на яку міститься посилання в касаційній скарзі). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) зазначено, що: «8.8. […] прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу державної влади чи місцевого самоврядування, зокрема, тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 917/341/19. 8.9. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17. 8.11. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа. Крім того, якщо земельна ділянка має одночасно декілька цільових призначень (наприклад, належить і до земель водного фонду як прибережна захисна смуга, і до земель природно-заповідного фонду, будучи частиною території чи об`єкта такого фонду), то залежно від підстав позову повноваження захищати інтерес держави у використанні такої ділянки за відповідним призначенням може належати різним суб`єктам (як органам державної влади, так і місцевого самоврядування)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року у справі № 575/606/21 вказано: «прокурор у позовній заяві на виконання статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII обґрунтував підставу для представництва інтересів держави, зазначив, що звертався до Сумської обласної державної адміністрації листами від 17 червня 2021 року № 15/1-345вих-21 та від 07 липня 2021 року № 15/1-385вих-21, в яких виклав порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду й запропонував вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної землі в розпорядження держави. Листами від 08 липня 2021 року № 01-36/8354 та від 21 липня 2021 року № 01-36/9039 Сумська обласна державна адміністрація у відповідь на звернення прокурора констатувала факт порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства та просила прокурора вжити заходи представницького характеру, тобто не виявила наміру самостійно звернутися з позовом та не спростувала твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії правильно оцінені прокурором як бездіяльність. Отже, має місце неналежність здійснення захисту законних інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що й зумовлює участь у справі прокурора. Доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 про те, що належним позивачем в справі має бути Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони і раціонального використання земель, організації охорони та використання природно-заповідного фонду, є необґрунтованими, адже в справі № 911/2169/20 відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду. Відповідно до частини сьомої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Урядом. У зв`язку з наведеним у справі № 911/2169/20 обов`язковою була участь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на відміну від цієї справи. Не спростовують правильність висновків судів щодо належності позивача в справі й доводи касаційної скарги про те, що Гетьманський національний природний парк є юридичною особою та може самостійно захищати свої права в суді, адже відповідно до частини четвертої статті 7 Закон № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. … Враховуючи те, що межі Гетьманського національного природного парку не встановлені в натурі, а власником землі природно-заповідного фонду цього парку є держава в особі Сумської обласної державної адміністрації, саме цей орган є належним позивачем у справі. Гетьманський національний природний парк залучено до участі в справі як третю особу, оскільки ухваленими в справі рішеннями вирішено питання про права та обов`язки парку.» У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, прокурор в обґрунтування підстав звернення до суду для захисту інтересів держави в особі Сумської обласної державної адміністрації вказав, що до останньої скеровано листи від 20 липня 2021 року № 15/1-1409вих-21 та від 02 серпня 2021 року № 15/1-430вих-21, в яких викладено порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природо-заповідного фонду та запропоновано вжити заходи реагування для усунення цих порушено та повернення земельної ділянки в розпорядження держави. Листами від 27 липня 2021 року № 01-20/2079 та від 10 серпня 2021 року № 01-18/2233 Сумська обласна державна адміністрація констатувала факт порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства та повідомила про неможливість самостійного звернення до суду з позовом. Отже, Сумська обласна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження на звернення до суду, проте відповідних заходів не вживала та не планує вживати (т. 1, а. с. 27). Судами установлено, що межі Гетьманського НПП не встановлені. За таких обставин прокурор дотримався передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в цій справі, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє. Щодо суті спору Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). У абзаці другому частини другої статті 178 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом. За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). У статті 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України). Відповідно до статті 7 Закону № 2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Статтею 20 Закону № 2456-XII передбачено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку (стаття 54 Закону № 2456-XII). Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, якщо інше не передбачено законом. До особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (пункту «г» частини першої та частини другої статті 150 ЗК України). Отже, землі природно-заповідного фонду, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності було можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України. Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23) зробила висновки, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено. Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. У випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов. Верховний Суд у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18, від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 734/1560/20, від 27 вересня 2023 року у справі № 621/394/20, зробив висновки, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що відповідає частині четвертій статті 7 Закону № 2456-XII, при цьому неоформлення земель під об`єктом природно-заповідного фонду не змінює його цільового призначення як земель, віднесених до земель природно-заповідного фонду, та не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки. У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18 зазначено, що «незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об`єкта природно-заповідного фонду, не може мати наслідком втрату статусу території такого об`єкта, її знищення та/або можливість передачі третім особам його складових, в даному випадку земельної ділянки.». У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16 вказано, що «апеляційним судом цілком обґрунтовано відхилено твердження відповідачів щодо неоформлення спірної земельної ділянки за Нацпарком, оскільки даний факт не змінює цільове призначення зазначеної земельної ділянки як віднесеної до земель природно-заповідного фонду та не звільняє Київраду від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.». Подібні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18, від 26 лютого 2020 року у справі №911/3315/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18, від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 734/1560/20, від 27 вересня 2023 року у справі № 621/394/20, від 23 липня 2024 року у справі № 621/1372/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 910/10049/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 621/989/20. У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22), на яку посилається заявник, вказано, що: «7.21. Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України. 7.29. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)). 7.30. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. 7.50. Встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Полтави, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від ОСОБА_2, Велика Палата Верховного Суду розглядає вимогу витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку до земель запасу Полтавської міської ради як вимогу про повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста Полтави за правилами негаторного позову. 7.52. Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, абзац п`ятий пункту 143)). Однак, беручи до уваги те, що оскаржені рішення органів місцевого самоврядування не стосуються ОСОБА_2 як останньої набувачки земельної ділянки, вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування, на підставі яких земельну ділянку було оформлено за ОСОБА_1, не призводять відновлення порушеного права територіальної громади міста Полтави. За таких обставин у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. 7.53. Не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 517556 від 05 червня 2009 року, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід також відмовити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 пункт 151). 8.6. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати висновок, наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/2325/18 та вказати, що зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не пов`язане із позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання прокурора на те, що апеляційний суд мав урахувати висновки щодо застосування положень статей 256, 257, 261, 267 ЦК України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року № 554/10377/16-ц і від 30 жовтня 2019 року № 554/8661/16-ц. 9.8. Відповідно до абзацу третього преамбули до Закону № 2456-XII природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Тому на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (частина третя статті 7 цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). 9.9. Велика Палата Верховного Суду раніше вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. mutatis mutandis постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)). 9.10. Контроль за використанням земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади міста Полтави зокрема, оскільки люди зацікавлені у збереженні парку-пам`ятки місцевого значення садово-паркового мистецтва «Перемога», що, як встановили суди попередніх інстанцій, став об`єктом природно-заповідного фонду задовго до виникнення спірних правовідносин і на території якого заборонене житлове будівництво. Повернення територіальній громаді Полтави земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що вона належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду. З огляду на вищевказане у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_2 земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами. 9.15. На думку Великої Палати Верховного Суду, за обставин цієї справи і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 (обидвоє - мешканці Полтави) не могли не знати про те, що земельна ділянка знаходиться у межах Парку «Перемога», розміщеному у цьому місті. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки, проявивши розумну обачність, як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 могли і повинні була знати про те, що ця ділянка розташована у міському парку, який впродовж десятків років є об`єктом природно-заповідного фонду. Тому немає підстав вважати, що у спірній ситуації, мали місце недобросовісні дії лише боку органів місцевого самоврядування. А крім того, законодавство України надає і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 як сторонам відповідного договору купівлі-продажу ефективні засоби відновлення їхніх прав, якими вони на цей час, виходячи зі змісту матеріалів справи, не скористалися». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)). У справі, що переглядається: звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Сумської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації метою пред`явленого позову визначив відновлення прав власника щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду, яка всупереч імперативних вимог законодавства була протиправно передана у приватну власність ОСОБА_1 , який у подальшому на підставі договору купівлі-продажу відчужив її у власність ОСОБА_2 ; суди встановили, що межі Гетьманського НПП не встановлені в натурі; відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року № 562 затверджено проект організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (т. 1, а. с. 54-57); згідно з інформацією Північно регіональної філії ДП «Українське державне аерогедезичне підприємство» земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 знаходиться на землях природо-заповідного фонду, а саме на території Гетьманського НПП (т. 1, а. с. 61-62); відповідно до інформації Департаменту захисту довкілля та енергетики від 30 грудня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 включена до меж Гетьманського НПП з вилученням у землекористувачів та належить до зони регульованої рекреації згідно з «Проектом організації території Гетьманського НПП охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року № 562 (т. 1, а. с. 63); цільове призначення земель території Гетьманського НПП не змінювалось; суди правильно вважали, що з моменту створення Гетьманського НПП землі його території набули статусу земель природно-заповідного фонду, тобто території з особливим статусом, що охороняється законом з визначеною у статті 84 ЗК України прямою забороною на передачу у приватну власність земель державної власності під об`єктами природно-заповідного фонду; ОСОБА_2 , за якою було зареєстроване права власності станом на момент розгляду справи на спірну земельну ділянку, не спростувала належними і допустимими доказами ні накладення придбаної у ОСОБА_1 земельної ділянки на землі природно-заповідного фонду, ні її статус як особливо цінної землі. При цьому суди правильно вказали, що ці обставини не спростовані й висновком судової земельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_2 , за результатами якої складено висновок № 283, яким лише підтверджено, що межі переданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки перетинаються з межами Гетьманського НПП; суди врахували, що, набуваючи земельну ділянку, ОСОБА_2 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка перебуває неподалік річки Ворскли, а по руслу річки та її прибережній смузі створено Гетьманський НПП і набуття її у власність заборонено; разом з тим суди не звернули увагу, що за обставин цієї справи та з урахуванням визначених прокурором підстав, метою якого є усунення перешкод власнику - державі в особі Сумської обласної державної адміністрації, яка не втратила володіння земельною ділянкою як специфічним об`єктом цивільних прав (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у здійсненні права користування та розпорядження нею шляхом її повернення від ОСОБА_2 , і відповідна вимога про усунення перешкод у користування спірною земельною ділянкою шляхом її повернення прокурором заявлена. Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом задоволення саме цієї позовної вимоги, оскільки її задоволення повністю поновлює її права, приведе до ефективного усунення порушення прав держави на особливо цінні землі, і таке судове рішення відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення речових прав на неї відповідачів і про речове право держави; інші заявлені вимоги (визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7798/16-18-СГ про надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 листопада 2018 року, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, з одночасним її витребуванням з незаконного користування ОСОБА_2 ) не є належними та/або самі собою не призводить до відновлення порушеного права держави. Для вирішення питання про належність права власності на спірну земельну ділянку та усунення перешкод державі у користуванні і розпорядженні нею не є необхідним оспорювання всього ланцюга правочинів щодо цього майна, відповідних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень тощо; крім того, вказуючи в мотивувальні частині про наявність підстав про задоволення негаторного позову, суди задовольнити позовні вимоги також шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, що суперечить задоволеній вимозі про усунення перешкод шляхомїї повернення. До того ж цим суди вийшли за межі заявлених прокурором позовних вимог; тому в задоволенні зазначених вимог судам належало відмовити. Аргументи касаційної скарги про відсутність встановлених у натурі меж Гетьманського НПП та, як наслідок, про невиникнення правового режиму земель природно-заповідного фонду, не заслуговують на увагу, оскільки статус земель як земель природно-заповідного фонду визначається актом про створення відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, а не фактом винесення його меж у натурі. Формування земельної ділянки та внесення відомостей до Державного земельного кадастру із зазначенням категорії земель не може змінювати її правовий режим, якщо така ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, а результати інвентаризації та кадастрового обліку не мають пріоритету над вимогами законодавства про природно-заповідний фонд. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд зобов`язаний був зупинити провадження у справі з тих підстав, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України, в матеріалах справи була відсутня інформація щодо повідомлення ОСОБА_1 про місце, день і час розгляду справи судом апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування судових рішень в касаційному порядку за скаргою ОСОБА_2 . Крім того, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 та інші учасники справи не ініціювали питання щодо зупинити провадження у справі з наведеної підстави. Необґрунтованими є посилання ОСОБА_2 на необхідність застосування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верхового Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 та від 02 липня 2025 року у справі № 920/122/24, і на те, що з огляду на встановлені судами обставини належним способом захисту порушеного права є позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається, оскільки цей спір стосується захисту прав держави на земельну ділянку національного природного парку, і ОСОБА_2 не надала належних доказів, а суди не встановили, що придбана нею земельна ділянка частково накладається на землі Гетьманського НПП. Наведені у касаційній скарзі інші доводи, що суди не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які містяться у справі, зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Такі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог прокурора до ГУ Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року, скасування рішення приватного нотаріуса від 14 листопада 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні, оскаржені судові рішення змінити шляхом викладу абзацу п`ятого резолютивної частині в редакції цієї постанови, а в іншій частині ? залишити без змін. З огляду на висновки, зроблені за результатами касаційного перегляду, у задоволенні клопотання першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, належить відмовити. Враховуючи, що ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору, а інші учасники справи судові рішення не оскаржували, підстав для зміни розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає. Керуючись статтями 400, 409, 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури про закриття касаційного провадження відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 липня 2024 року в частині задоволених позовних вимог заступника керівника Сумської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7798/16-18-СГ, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року №1710, скасування рішення приватного нотаріуса Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук Валентини Миколаївни про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 14 листопада 2018 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні. Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року, залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, змінити шляхом викладення абзацу п`ятого резолютивної частині в наступній редакції: «Повернути від ОСОБА_2 на користь держави в особі Сумської обласної державної адміністрації земельну ділянку із кадастровим номером 5921284400:05:009:0024 площею 2 га, яка розташована на території Кириківської об`єднаної територіальної Великописарівського району Сумської області». В іншій частині рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко