Постанова КЦС ВС № 549/414/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 року м. Київ справа № 549/414/23 провадження № 61-14525св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорнухинський край», відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» - адвоката Ступніка Сергія Васильовича, на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Крєпкого С. І., та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорнухинський край» (далі - ТОВ «Чорнухинський край») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» (далі - ТОВ «Агрокультура Полтава») про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права нового орендаря. Позовну заяву ТОВ «Чорнухинський край» мотивувало тим, що 19 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 1,9621 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130, розташованої на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області. Вказував, що право оренди земельної ділянки за ним зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2016 року. Строк оренди - 7 років, тобто до 18 серпня 2023 року. На виконання пункту 2.2 договору та статті 33 Закону України «Про оренду землі» позивач 20 червня 2023 року, до завершення строку дії договору, направив на адресу ОСОБА_1 поштове відправлення (з описом вкладення) з листом-повідомленням щодо наміру використати своє переважне право на продовження строку дії договору оренди землі після його закінчення на новий строк в порядку частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі». До листа-повідомлення долучив у двох примірниках проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 19 серпня 2016 року про поновлення його дії на той самий строк і на тих самих умовах. Цей лист-повідомлення ОСОБА_1 отримав особисто 27 червня 2023 року, що підтверджується інформацією з трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач уважав цей договір продовженим/поновленим на той же строк та на тих же умовах, оскільки ОСОБА_1 не направив йому будь-яких заперечень з цього приводу, не повідомив про своє небажання продовжувати/поновлювати строк дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, отже, він продовжує використовувати земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Вказував, що 22 вересня 2023 року, на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що 24 серпня 2023 року державний реєстратор Чорнухинської селищної ради Полтавської області на підставі рішення № 69006457 вніс запис про припинення за ним права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130. Підставою для внесення запису про припинення права оренди позивача на земельну ділянку вказано лист-повідомлення ОСОБА_1 від 17 липня 2023 року, який він не отримував і не знав про його існування. Після чого між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокультура Полтава» укладений договір оренди землі від 21 серпня 2023 року строком на 7 років. На підставі цього договору оренди землі державний реєстратор 07 вересня 2023 року провів реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130, за ТОВ «Агрокультура Полтава». Позивач стверджує, що ОСОБА_1 порушив положення пунктів 2.2, 2.3, 8.2 договору та статті 33 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого порушено його переважне право на продовження/поновлення договору оренди землі від 19 серпня 2016 року на той самий строк і на тих самих умовах. ТОВ «Чорнухинський край» просило суд: - визнати укладеною між ним та ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 19 серпня 2016 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130, яка розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області; - визнати відсутнім право оренди ТОВ «Агрокультура Полтава» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року позов ТОВ «Чорнухинський край» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокультура Полтава» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права нового орендаря задоволено. Визнано укладеною між ТОВ «Чорнухинський край» та ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди № б/н від 19 серпня 2016 року на земельну ділянку, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130, яка розташована на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району (нині - Лубенський) Полтавської області у визначеній редакції. Визнано відсутнім право оренди у ТОВ «Агрокультура Полтава» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чорнухинський край» 2 684,00 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ «Агрокультура Полтава» на користь ТОВ «Чорнухинський край» 2 684,00 грн судового збору. Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрокультура Полтава» залишено без задоволення, рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року - без змін. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач (орендар ТОВ «Чорнухинський край») у визначений умовами договору строк надіслав орендодавцю ОСОБА_1 повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Натомість орендодавець ОСОБА_1 не довів дотримання ним процедури і строків, визначених договором і законом, щодо направлення заперечень на продовження строку договору. Суд вважав належним способом захисту прав первинного орендаря позовні вимоги: про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеною) та про визнання відсутнім права оренди у наступного орендаря. Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Суд застосував судову практику Верховного Суду до правовідносин, що склалися між сторонами. Короткий зміст касаційної скарги У жовтні 2024 року ТОВ «Агрокультура Полтава» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, в якій просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 01 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Агрокультура Полтава» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. 12 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Чорнухинського районного суду Полтавської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги, зупинено виконання рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у частині стягнення з ТОВ «Агрокультура Полтава» на користь ТОВ «Чорнухинський край» 2 684,00 грн судового збору до закінчення касаційного провадження у справі. У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 11 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 23 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі № 549/414/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24). 19 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження та одночасно зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25). 17 червня 2026 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ТОВ «Агрокультура Полтава» мотивована тим суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права та неправильно застосували норми процесуального права. Підставами касаційного оскарження вказує те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 454/2313/17 (провадження №61-7428св19), від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18 (провадження № 61-3276св19). Вказує, що суд мав врахувати право орендодавця розпоряджатися земельною ділянкою та передавати її в оренду тому, кому він уважав за потрібне. Стверджує, що суди мали врахувати, що власник земельної ділянки не погоджувався з істотною умовою, розміром орендної плати, не надав згоди на продовження орендних відносин. Через ймовірну помилку працівника АТ «Укрпошта» хибно вказано іншу адресу орендаря, хоча опис вкладення містить правильні дані. Уважає, що ТОВ «Агрокультура Полтава» є добросовісним набувачем прав оренди, яке воно отримало у встановленому законом порядку. Заявник указує, що він не може бути належним відповідачем, однак міг мати статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Тому у стягненні судових витрат з нього слід було відмовити. Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судами 19 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинський край» укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в оренду ТОВ «Чорнухинський край» у строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,9621 га, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130, розташовану на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, строком на 7 років, з річною платою в розмірі 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 31 904,00 грн за 1 га, що складає 4382,00 грн за 1 рік оренди. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки за ТОВ «Чорнухинський край» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2016 року, номер запису про інше речове право - 16030096, строк оренди - 7 років. Строк дії договору оренди закінчився 19 серпня 2023 року, що не оспорювалось учасниками справи. Відповідно до пункту 2.1 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк у порядку визначеному цим договором. Пунктом 2.2 договору передбачено, що цей договір та відповідно строк оренди земельної ділянки може бути продовженим/поновленим на той же строк та на тих же умовах. Продовження/поновлення цього договору здійснюється шляхом направлення орендарем не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку оренди, письмової заяви про бажання продовжити договірні відносини та за відсутності підстав, що надають орендодавцю відповідно до цього договору право відмовити орендарю у його продовженні. Орендодавець вправі відмовити орендарю у продовженні/поновленні цього договору коли мали місце факти невиконання чи неналежного виконання орендарем зобов`язань за цим договором щодо сплати орендної плати та/або факти використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. При наявності у орендодавця заперечень щодо продовження/поновлення договору, він зобов`язаний повідомити про це орендаря у письмовій формі не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення погодженого строку оренди. Цей договір вважатиметься продовженим/поновленим на той же строк та на тих же умовах також у випадку, якщо орендар не направить заяву про бажання продовжувати договірні відносини, але буде продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення погодженого строку оренди, а орендодавець в термін не пізніше, ніж за 30 днів після закінчення погодженого строку оренди не направить орендарю у письмовій формі заперечення з цього приводу. Заперечення, заявлені поза цим строком, не приймаються. Продовження цього договору та відповідно строку оренди за ініціативою орендаря може здійснюватися неодноразово, але загальний строк користування земельною ділянкою за цим договором не може перевищувати максимального строку оренди землі, встановленого законодавством України. При бажанні сторін продовжити договірні відносини щодо оренди земельної ділянки поза цим строком, сторони укладають новий договір оренди. Відповідно до пункту 2.3 договору орендодавець визнає за орендарем переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк за інших рівних умовах після припинення цього договору, за умови належного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором. Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що у разі продажу земельної ділянки орендодавцем у орендаря виникає переважне право на її придбання. 20 червня 2023 року ТОВ «Чорнухинський край» на виконання вимог частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» за місцем проживання ОСОБА_1 направив лист-повідомлення щодо наміру продовжити строк дії договору оренди разом з проектом додаткової угоди від 10 травня 2023 року. Відповідно до рекомендованого повідомлення ОСОБА_1 отримав документи 27 червня 2023 року (том 1, а. с. 25-29). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 21 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокультура Полтава» укладений договір оренди землі строком на 7 років, на підставі якого 07 вересня 2023 року державним реєстратором проведено реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 5325183200:00:008:0130, за ТОВ «Агрокультура Полтава», номер запису про інше речове право - 51674273. Із накладної АТ «Укрпошта» № 3710058192781 відправлення «Укрпошта Експрес» встановлено, що 20 липня 2023 року було відправлено лист від ОСОБА_1 одержувачу: відділення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Схід» за адресою: м. Лохвиця Миргородського району Полтавської області (а. с. 67). Адреса ТОВ «Чорнухинський край» інша: Полтавська область, Лубенський район, сел. Чорнухи, вул. Центральна,

35. У описі вкладення АТ «Укрпошта» «Укрпошта експрес» зазначено, що лист-повідомлення відправника ОСОБА_1 про припинення дії договору оренди земельної ділянки адресований на ім`я ТОВ «Чорнухинський край» (а. с. 66).

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга представника ТОВ «Агрокультура Полтава» задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права. Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Судами установлено, що позивач ТОВ «Чорнухинський край» 20 червня 2023 року направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з огляду на державну реєстрацію договору 19 серпня 2016 року. Отже, орендар не пропустив визначений законом місячний строк на повідомлення орендодавця про своє бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Аналіз положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18). Водночас реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін. Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня 2022 року у справі № 384/30/21 (провадження № 61-21267св21), від 24 квітня 2023 року у справі № 608/2591/21 (провадження № 61-813св23) та інших. Водночас направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний орендодарем спосіб. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (провадження № 61-18123св23), від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23(провадження № 61-17970св23), від 27 травня 2024 року у справі № 604/482/23 (провадження № 61-1799св24), від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23 (провадження № 4230св24) та інших. Судами встановлено, що ОСОБА_1 не повідомив первісного орендаря - ТОВ «Чорнухинський край» про небажання продовжувати орендні відносини, оскільки не надав будь-якої відповіді на лист-повідомлення орендаря. За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що ненадання будь-якої відповіді на лист-повідомлення позивача щодо продовження/поновлення строку дії договору на новий строк не є свідченням того, що ОСОБА_1 негативно відреагував на запропоновані позивачем умови. Навпаки, відсутність будь-яких зауважень-заперечень з боку ОСОБА_1 протягом місяця з моменту отримання від орендаря ТОВ «Чорнухинський край» листа-повідомлення вказує на те, що шляхом мовчазної згоди орендодавець ОСОБА_1 погодився на продовження (поновлення) договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надаючи оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції спростував доводи ТОВ «Агрокультура Полтава» про те, що ОСОБА_1 дотримався визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» вимог, виклавши письмово незгоду на продовження договору оренди, укладеного з позивачем. Долучена відповідачем копія поштового відправлення через «Укрпошта Експрес» від 20 липня 2023 року, адресована до відділення іншої юридичної особи - ТОВ «Райз Схід», не спростовує цих висновків, як і опис вкладення для ТОВ «Чорнухинський край», згідно з яким ОСОБА_1 нібито направляв лист-повідомлення щодо відмови від укладення договору оренди землі на новий строк. Адже встановлено, що лист орендодавця ОСОБА_1 про відмову від укладення договору оренди землі на новий строк на адресу ТОВ «Чорнухинський край» не надходив. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судове рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Доводи касаційної скарги про те, що заявник не є належним відповідачем у справі, колегія суддів спростовує, оскільки вимога позивача про визнання відсутнім права оренди у нового орендаря, яким є ТОВ «Агрокультура Полтава», стосується його прав та обов`язків. Цим обставинам суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку. При цьому колегія суддів констатує, що позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю. Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25, пункти 102, 110)). Інші наведені у касаційній скарзі доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження. Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено. Щодо клопотання про закриття касаційного провадження У листопаді 2024 року ТОВ «Чорнухинський край» подало клопотання, в якому просило закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої 396 ЦПК України у зв`язку з тим, що наведені заявником правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини, встановлені судами у цій справі, не є подібними до обставин, встановлених судами у зазначених заявником справах. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Вивчивши клопотання ТОВ «Чорнухинський край» про закриття касаційного провадження, перевіривши зміст правовідносин у справі, наведеній заявником у касаційній скарзі, з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Агрокультура Полтава», а тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Ухвалою суду касаційної інстанції від 12 листопада 2024 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для їх скасування, тому виконання рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у частині судових витрат підлягає поновленню. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинський край» про закриття касаційного провадження відмовити. Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Полтава» - адвоката Ступніка Сергія Васильовича залишити без задоволення. Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін. Поновити виконання рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк