Постанова КЦС ВС № 760/19161/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ справа № 760/19161/25 провадження № 61-16298св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дітей та способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком за заявою ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову, за заявами ОСОБА_1 про забезпечення позову. за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, за касаційною скаргою адвоката Чучковської Анни Вячеславівни як представника ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , та доньки, ОСОБА_4 , у розмірі по 30 950,79 грн на кожного щомісяця починаючи з дати подання цього позову і до досягнення дітьми повноліття. Візначити місце проживання дітей, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , разом з матір?ю, ОСОБА_1 . Встановити спосіб участі батька, ОСОБА_2 , у вихованні дітей, а саме: щодо ОСОБА_3 - кожного понеділка, середи та п`ятниці з 20:00 до 20:30 год спілкування відеозв?язком у присутності позивача на період протягом року з моменту набрання чинності рішення суду у цій справі. Після сплину одного року з моменту набрання чинності рішенням суду у цій справі та за умови відсутності фактів домашнього насильства стосовно позивача, дітей чи за їх присутності - спілкування у вигляді особистих зустрічей відповідача з ОСОБА_6 кожного понеділка, середи та п?ятниці з 18:00 до 20:00 та кожної неділі з 9:30 до 12:00 без присутності позивача; щодо ОСОБА_5 - кожного понеділка, середи та п?ятниці з 19:00 до 19:30 спілкування відеозв?язком у присутності позивача. Після сплину одного року з моменту набрання чинності рішенням суду у цій справі та за умови відсутності фактів домашнього насильства стосовно позивача, дітей чи за їх присутності - спілкування у вигляді особистих зустрічей відповідача з ОСОБА_7 до досягнення дитиною семи років у присутності позивача. Після досягнення дитиною семи років та за умови відсутності фактів домашнього насильства стосовно позивача, дітей, чи за їх присутності - спілкування у вигляді особистих зустрічей відповідача з ОСОБА_4 кожного понеділка, середи та п?ятниці з 18:00 до 20:00 та кожної неділі з 9:30до12:00 години без присутності позивача. У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом з батьком. У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: визначити час спілкування малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з батьком, ОСОБА_2 , без присутності матері: кожний перший і другий тиждень місяця з 18:00 п`ятниці до 18:00 понеділкагод; кожний третій і четвертий тиждень місяця з 18:00 понеділка до 18:00 четверга; кожний вівторок та четвер після закінчення учбового процесу/занять у дошкільному закладі освіти для перевезення дітей на додаткові заняття з плавання та відвідання реабілітолога-масажиста; зобов`язати матір дітей, ОСОБА_1 , передавати малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_3 їх батьку, ОСОБА_2 , відповідно до визначеного судом часу спілкування з моменту постановлення ухвали та до набрання остаточного рішенням у справі законної сили. Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 вказує про те, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 без його згоди забрала спільних дітей та вирішила проживати окремо. ОСОБА_2 фактично позбавлений можливості брати участь у вихованні дітей, бачитися з ними він може лише у режимі відеозв`язку, і лише тоді, коли мати вважає за потрібне. ОСОБА_1 постійно створює перешкоди у спілкуванні, відмовляє у зустрічах, не надає інформації про стан здоров`я дітей, забороняє бути присутнім на важливих подіях і святах, а також виїжджала з дітьми за кордон без погодження з батьком. Такі дії матері негативно впливають на дітей та порушують право батька на рівну участь у вихованні. У зв`язку з цим ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу його участі у вихованні дітей. Запропонований матір`ю графік коротких відеозв`язків є формальним, не забезпечує належних контактів і фактично ізолює його від дітей. Постійні обмеження з боку матері створюють ризик втрати психологічного та емоційного зв`язку батька з дітьми, а також формують у дітей негативне ставлення до нього. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила заборонити виїзд за межі України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без супроводу матері у період розгляду цієї справи та до набрання рішення законної сили. Як на обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що незважаючи на наявність спору у суді щодо визначення місця проживання дітей сторін, відповідач 06 жовтня 2025 року викрав малолітню ОСОБА_8 , надіслав позивачу повідомлення про те, що він взяв дітей на відпочинок та оздоровлення. На день подання заяви про забезпечення позову місцезнаходження малолітньої ОСОБА_9 не встановлено. За даними слідства, у вересні 2025 року на ім`я ОСОБА_5 і ОСОБА_3 виготовлено паспорти громадян України для виїзду за кордон. Однак з липня 2025 року діти особисто з батьком не зустрічались, мати та інші особи від її імені не звертались до міграційних органів з питанням видачі паспортів на дітей. 07 жовтня 2025 року (після оголошення ОСОБА_5 у розшук) ОСОБА_2 разом з донькою перетнули кордон України з Республікою Молдова, де і перебувають до сьогодні. ОСОБА_1 не давала згоди на виїзд дитини за кордон. Враховуючи факт викрадення доньки сторін, виготовлення паспортів для виїзду за кордон на обох дітей, позивач зазначає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 має намір викрасти і старшого сина - ОСОБА_10 . У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_7 та зобов`язати його надавати доньку для спілкування відеозв`язком за таким графіком: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 10:00 до 11:00; зобов`язати ОСОБА_2 повернути малолітню доньку ОСОБА_8 за місцем її проживання та проживання матері ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Як на обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що незважаючи на наявність спору у суді щодо визначення місця проживання дітей сторін, ОСОБА_2 06 жовтня 2025 року, діючи не в інтересах дитини та з порушенням тимчасового режиму спілкування, визначеного ухвалою суду від 29 серпня 2025 року про забезпечення позову, викрав малолітню ОСОБА_8 , місце перебування якої наразі невідомо. За цими обставинами порушено кримінальне провадження № 12025100010002851 щодо вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 146 та частиною першою статті 382 КК України, а ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук. Заявлені заходи забезпечення позову сприятимуть підтриманню й збереженню близьких та родинних стосунків між матір`ю та дитиною, унеможливить відчуження дитини та буде відповідати якнайкращим інтересам доньки. Позивач з дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_7 постійно проживають з лютого 2024 року окремо від відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Зміна відповідачем місця проживання трирічної дитини не відповідає її інтересам, може завдати шкоди дитині, а виключення спілкування дитини з матір`ю та приховування відповідачем місця перебування дитини, можуть істотно утруднити виконання рішення суду аж до унеможливлення його виконання. Зобов`язання відповідача повернути дитину до її попереднього місця проживання відповідає якнайкращим інтересам дитини. Короткий зміст ухвал суду першої інстанції Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 29 серпня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Честякової Т. О. про забезпечення зустрічного позову задовольнив частково. Визначив ОСОБА_2 час для спілкування з дітьми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 19:00 до 20:00 у присутності матері - ОСОБА_1 . В іншій частині заяви відмовив. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не обґрунтував наявності підстав, згідно з якими невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, зазначений у заяві, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Спосіб забезпечення позову, який просить застосувати відповідач, фактично є вирішенням спору наперед. Враховуючи, що відповідач бажає спілкуватися з дітьми і не втрачати зв`язок з ними, суд визначив спілкування батьку з дітьми телефонним та відеоконференцзв`язком. Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 10 жовтня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської А. В. про забезпечення позову задовольнив частково. Заборонив виїзд за межі України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду справи та набрання законної сили рішенням суду по суті у справі № 760/19161/25. В іншій частині заяви відмовив. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що незабезпечення позову шляхом заборони виїзду ОСОБА_12 за межі України може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернувся до суду. Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 30 жовтня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської А. В. про забезпечення позову задовольнив частково. Визначив ОСОБА_1 час для спілкування із донькою, ОСОБА_4 шляхом телефонного та відеоконференцзв?язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 10:00 до 11:00 у присутності батька, ОСОБА_2 . В іншій частині заяви відмовив. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спілкування матері з донькою відповідає якнайкращим інтересам дитини, та, враховуючи вік дитини, таке спілкування має бути здійснено у присутності батька. Такий вид забезпечення позову, як повернення дитини батьком до матері та який просить задовольнити позивач, фактично є вирішенням позовних вимог про визначення місця проживання дитини без розгляду справи по суті. Короткий зміст постанов апеляційного суду Київський апеляційний суд постановою від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цибульського В. В. залишив без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю ухвали суду першої інстанції. Підстав для забезпечення позову у цій справі саме у спосіб, про який просить батько дітей (встановлення графіка перебування малолітніх дітей з батьком фактично почергово, через певний (незначний) проміжок часу) наразі немає. Такий спосіб забезпечення позову не узгоджується із забезпеченням найкращих інтересів малолітніх дітей, яким 3 роки та 9 років. Київський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цибульського В. В. залишив без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року - без змін. Київський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської А. В. залишив без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю ухвали суду першої інстанції. Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року; ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення зустрічного позову або змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його у спосіб запропонований батьком, зазначений у прохальній частині касаційної скарги. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20, від 07 березня 2024 року у справі № 466/4814/23, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/2286017, від 29 жовтня 2025 року у справі № 461/4457/23, від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/14940/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 546/1073/21. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Безпосередня участь батька у вихованні дітей, регулярне спілкування між ними забезпечить виконання батьківських прав і відповідатиме інтересам дітей. Особисті зустрічі батька з дітьми будуть сприяти налагодженню їх емоційних стосунків. Зустрічі батька з дітьми відповідно до запропонованого графіка є співмірним заходом забезпечення позову, не порушує прав сторін і не призведе до незворотніх негативних наслідків. Обраний судом захід забезпечення позову звужує і обмежує права батька на участь у вихованні дітей. Відмова у вжитті запропонованого позивачем способу забезпечення не може бути зумовлена невідкриттям провадження за зустрічним позовом. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Чучковська А. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо прийнятності застосування такого заходу забезпечення позову, як повернення дитини за місцем її проживання на момент відкриття провадження у справі з урахуванням вимог статей 2, 149-150 ЦПК України, частин восьмої та дев`ятої статті 7 СК України, частин першої та другої статті 10, частини третьої статті 11, частин першої та другої статті 12, частини першої статті 14, частин першої та другої статті 15, частини другої статті 16, статті 16-1 Закону України «Про охорону дитинства» та фактичних обставин спірних правовідносин: доведене позивачем постійне проживання малолітніх дітей з матір`ю протягом півтора року до відкриття провадження у цій справі, створення нею комфортних та безпечних умов проживання, опікування матір`ю питаннями виховання та освіти дітей, їх медичним супроводом, залученням дітей до культурних заходів, наявність патології розвитку трирічної ОСОБА_5 , а також наявність обраного для відповідача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час ухвалення оскаржуваної ухвали та постанови суду у зв`язку з висунутою йому підозрою у вчиненні правопорушенні, відсутність у нього створених умов для проживання дітей, порушення відповідачем визначеного судом способу спілкування з дітьми відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року та встановлення судовими рішеннями фактів вчинення відповідачем актів домашнього насильства відносно позивача та у присутності малолітніх дітей. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_2 недобросовісно виконує батьківські обов`язки, наражає дітей на небезпеку. Суди не обґрунтували відмову в задоволенні вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою. Заявлений спосіб забезпечення позову не є тотожним позовним вимогам, а спрямований на повернення дитини до місця її проживання. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року та змінити ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року шляхом зміни її мотивувальної частини, а саме - виключення помилково встановлених суддею обставин справи щодо наявного нібито викрадення дитини. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21 та постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд помилково встановив обставини щодо наявного нібито викрадення дитини, ОСОБА_5 . Підстав уважати, що дії ОСОБА_2 мали протиправний характер, немає. Суди взяли до уваги матеріали кримінального провадження, в якому немає обвинувального акта чи вироку суду. Процесуальні рішення, ухвалені під час досудового розслідування, не є доказами в розумінні статті 84 КПК Україні і не можуть бути визнані допустимими. В лютому 2026 року до Верховного Суду надійшли відзиви адвоката Чучковської А. В. як представника ОСОБА_1 , мотивовані законністю і обґрунтованістю ухвали суду першої інстанції від 29 серпня 2025 року та постанови апеляційного суду від 20 листопада 2025 року. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків судів та не впливають на їх правильність. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Чучковської А. В. як представника ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року. 19 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права У статті 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення. У статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року). Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з одним із батьків повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20. Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що той із батьків, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інший з батьків не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається в якнайкращих інтересах дитини. Щодо заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 просив визначити час спілкування малолітніх дітей, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , з батьком, ОСОБА_2 , без присутності матері: кожний перший та другий тиждень місяця з 18:00 п`ятниці до 18:00 понеділка; кожний третій та четвертий тиждень місяця з 18:00 понеділка до 18:00 четверга; кожний вівторок і четвер після закінчення учбового процесу/занять у дошкільному закладі освіти для перевезення дітей на додаткові заняття з плавання та відвідання реабілітолога-масажиста; зобов`язати матір дітей, ОСОБА_1 , передавати дітей ОСОБА_2 відповідно до визначеного судом часу спілкування. Врахувавши, що застосування заходів забезпечення позову, запропоновані ОСОБА_2 , не відповідає інтересам дітей, які будуть вимушені кожні чотири дні змінювати місце проживання, адаптуватись до обставин, які виникатимуть, з метою уникнення стресових ситуацій для дітей, виходячи з їх якнайкращих інтересів, а також урахувавши бажання батька спілкуватись із дітьми, не втрачати зв`язок із ними, суди дійшли правильного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та визначили ОСОБА_2 час для спілкування з дітьми шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 19:00 до 20:00 год у присутності матері - ОСОБА_1 . Доводи касаційної скарги про те, що обраний судом захід забезпечення позову звужує та обмежує права батька на участь у вихованні дітей, не заслуговують на увагу, такий захід забезпечення прозову не позбавляє батька права на спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, а лише тимчасово врегульовує порядок такого спілкування на час розгляду спору. Визначений спосіб контакту забезпечує підтримання емоційного зв`язку батька з дітьми, відповідає їхнім найкращим інтересам, запобігаючи надмірній зміні місця перебування та можливим стресовим ситуаціям у зв`язку з цим. Аргументи ОСОБА_2 про те, що відмова у застосуванні запропонованого ним способу забезпечення позову не може бути зумовлена невідкриттям провадження за зустрічним позовом, не спростовують висновків оскаржуваних судових рішень та на їх правильність не впливають, адже суди виходили із якнайкращих інтересів дітей. Підстав для зміни заходів забезпечення позову, визначених судом, а саме встановлення спілкування батька з дітьми без присутності матері, немає. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 29 серпня 2025 року, постанову апеляційного суду від 20 листопада 2025 року - без змін. Щодо заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони виїзду сина за кордон без супроводу матері Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила заборонити виїзд за межі України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без супроводу матері у період розгляду цієї справи та набрання рішенням законної сили. Такі вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що існують підстави вважати, що ОСОБА_2 має намір викрасти і старшого сина - ОСОБА_10 , враховуючи, що він уже викрав ОСОБА_9 , і її місцезнаходження не встановлено. Дослідивши доводи заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив заяву та заборонив виїзд за межі України ОСОБА_12 , що відповідач за первісним позовом не оскаржує. Доводи касаційної скарги щодо встановлення в мотивувальній частині рішення обставини щодо викрадення ОСОБА_5 на увагу не заслуговують, адже такий факт суд не встановлював. Відповідні обставини наведені як доводи заявниці на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Твердження ОСОБА_2 про те, що витяг з ЄРДР не є доказом у справі, висновків судів не спростовують, адже сам відповідач не заперечує факт перетину кордону України разом із донькою, а суд урахував наявність ризиків, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову. За таких обставин касаційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 10 жовтня 2025 року і постанову апеляційного суду від 18 грудня 2025 року - без змін. Щодо заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом спілкування із донькою та повернення її за місцем проживання Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди. у спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , та зобов`язати його надавати доньку для спілкування відеозв`язком за графіком: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 10:00 до 11:00; зобов`язати ОСОБА_2 повернути малолітню доньку ОСОБА_9 за місцем її проживання та проживання матері ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . При частковому задоволенні заяви суди врахували, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, та, врахувавши вік дитини (3 роки), дійшли правильного висновку про визначення спілкування дитини з матір'ю у заявлений період у присутності батька. Оскільки такий вид забезпечення позову, як повернення дитини батьком до матері, фактично є вирішенням позовних вимог про визначення місця проживання дитини без розгляду справи по суті, що не відповідає меті запровадження заходів забезпечення позову та перебуває поза межами вирішення питання про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви в цій частині. Задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, запропонований позивачем, а саме шляхом зобов`язання передати дитину матері, фактично мало б наслідком вирішення питання щодо повернення дитини, яка, на думку позивача, була незаконно вивезена за межі України. Водночас такі обставини не можуть бути предметом судового розгляду на стадії вирішення питання про забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дитини. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться до незгоди ОСОБА_1 із відмовою у задоволенні заяви, що не може бути підставою для їх скасування. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року- без змін. У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно встановили обставини справи, дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, і підстав для їх скасування немає. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційні скарги ОСОБА_2 та касаційну скаргу адвоката Чучковської Анни Вячеславівни як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року залишити без змін. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2025 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун