Ухвала КГС ВС № 910/6109/25

УХВАЛА 17 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/6109/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кондратова І.Д., Студенець В.І., за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М., позивача - Музички Л.В. , Шевченка Ю.А., відповідача - не з`явились, третьої особи-1 - не з`явились, третьої особи-2 - не з`явились, третьої особи-3 - Антоненка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Барсук М.А., Руденко М.А. ) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 (суддя Гумега О.В.) у справі №910/6109/25 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3 ,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "ДАЛІЗ-ФІНАНС", що діє від свого імені в інтересах Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива",

3. ОСОБА_2 , про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (далі також - Шевченківська РДА) про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" (далі також - ПАТ "ЕРДЕ БАНК", Банк).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи ПАТ "ЕРДЕ БАНК" в результаті її ліквідації, Банк мав актив у вигляді права вимоги за кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011 (укладеним між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп"), який забезпечений іпотекою за іпотечним договором від 07.10.2011 (укладеним між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ОСОБА_2 ). За наведених обставин позивач вважає, що процедуру ліквідації ПАТ "ЕРДЕ БАНК" було здійснено неналежним чином, тому до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань необхідно внести зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Позивач вважає, що вимоги кредиторів ліквідованого банку можуть бути задоволені лише після відміни державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 3. 04.11.2011 між Публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" (кредитодавець/Банк/ ПАТ "ЕРДЕ БАНК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Груп" (позичальник/ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп") укладено "Договір зростання" кредитний договір №178/11-КЛ, за умовами якого ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" відкрито кредитну лінію (далі - Кредитний договір) (а.с. 61-64 т. 1).

4. На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за вказаним Кредитним договором, 07.10.2011 між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець/ ОСОБА_2 ) укладено іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Побединською В.О. за реєстровим №1159 (далі - Іпотечний договір) (на звороті а.с. 64 - а.с. 67 т. 1), відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ "ЕРДЕ БАНК" об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Київська область, Бучанська селищна рада (на території міста), яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯГ №194263, виданого Бучанською селищною радою, цільове призначення - під житлову забудову (далі - предмет іпотеки/Земельна ділянка).

5. Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 №4 прийнято рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

6. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2013 №3 призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

7. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2013 у справі №367/145/13-ц позовні вимоги ПАТ "ЕРДЕ БАНК" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп", про стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 04.10.2011 № 178/11-КЛ звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, вартістю 6 277 289,00 грн, без урахування ПДВ, цільове призначення - під житлову забудову, яка розташована за адресою: Київська область, Бучанська селищна рада, та належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ №194263, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ "ЕРДЕ БАНК". 8. 29.12.2015 Першою українською міжрегіональною товарною біржею проведено електронні торги з продажу майна ПАТ "ЕРДЕ БАНК", а саме земельної ділянки площею 3,8452 га, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, що знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область.

9. Згідно з протоколом проведення аукціону від 29.12.2015 №15/Е12-29 переможцем аукціону визначено ТОВ "Южний електротехнічний завод", ціна продажу майна - 15 665 000,00 грн. 10. 14.01.2016 між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ТОВ "Южний електротехнічний завод" укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В. за реєстровим №22, згідно з яким ТОВ "Южний електротехнічний завод" набуло у власність земельну ділянку площею 3,8452 га, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, що знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область. 11. 14.01.2016 право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за ТОВ "Южний електротехнічний завод" (номер запису про право власності 12928867).

12. На підставі Договору суперфіція б/н від 01.01.2017, укладеного між ТОВ "Южний електротехнічний завод" та ТОВ "Кирсан ЛТД", державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А.Ю. внесено запис про інше речове право №21459207 щодо права забудови земельної ділянки (суперфіцій) за ТОВ "Кирсан ЛТД".

13. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.04.2017 у справі №367/145/13-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.06.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2013, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "ЕРДЕ БАНК" про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: - можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 ЦК); - стаття 392 ЦК, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності; - при цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження, зокрема пункт 7.4 в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону "Про іпотеку"); - враховуючи вищезазначене, для правильного вирішення даної справи суду необхідно було з`ясувати, чи звертався банк до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та чи наявні у державного реєстратора підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; - судова колегія з`ясувала цю обставину при розгляді апеляційної скарги. Як пояснив представник позивача, іпотекодежатель не звертався для реєстрації свого права власності на предмет іпотеки до державного реєстратора, а обрав спосіб захисту свого порушеного права саме шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку. Однак, як було зазначено вище, у такий спосіб право позивача не може бути захищене.

15. З огляду на скасування заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2013 у справі №367/145/13-ц, у березні 2018 року ОСОБА_2 (іпотекодавець за Іпотечним договором) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ТОВ "Южний електротехнічний завод", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ "ЕРДЕ БАНК", ТОВ "Кірсан ЛТД", Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, з вимогами визнати за позивачем право власності на земельну ділянку (кадастровий номер - 3210945300:01:128:0112), площею 3,8452 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська область, м. Буча; витребувати з володіння ТОВ "Южний електротехнічний завод" зазначену земельну ділянку, скасувати запис про право власності №5738795 щодо права власності ПАТ "ЕРДЕ БАНК", внесений 14.04.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції Київської області Лозінським А.Ю., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13117306 від 17.05.2014 та скасувати запис про право власності №12928867 щодо права власності ТОВ "Южний електротехнічний завод" на земельну ділянку, внесений 14.01.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27821722 від 14.01.2016 (справа №367/1748/18).

16. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №367/1748/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.06.2022, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Южний електротехнічний завод", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ "ЕРДЕ БАНК", ТОВ "Кірсан ЛТД", Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, відмовлено.

17. Постановою Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.07.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 14.06.2022 скасовано, ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ТОВ "Южний електротехнічний завод", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ "ЕРДЕ БАНК", ТОВ "Кірсан ЛТД", Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано з володіння ТОВ "Южний електротехнічний завод" на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового житлового будинку, яка розташована за адресою: м. Буча, Київська область. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Южний електротехнічний завод" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПАТ "ЕРДЕ БАНК", ТОВ "Кірсан ЛТД", Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, про визнання права власності на земельну ділянку, скасування записів про право власності на земельну ділянку відмовлено.

18. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.12.2017 №5334 затверджено ліквідаційний баланс та звіт про завершення ліквідації ПАТ "ЕРДЕ БАНК". 19. 13.11.2018 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПАТ "ЕРДЕ БАНК" (ідентифікаційний код 34817907).

20. У березні 2024 року ТОВ "Южний електротехнічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 19 973 153,20 грн, які складаються з: - коштів в сумі 16 449 906,00 грн, які сплачені позивачем за придбання земельної ділянки (гарантійний внесок в сумі 650 000,00 грн, перший платіж в сумі 12 139 468,00 грн, другий платіж в сумі 3 502 132,00 грн державне мито в сумі 156 650,00 грн та адміністративний збір в сумі 1 656,00 грн); - інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн, нарахованих за період з 14.01.2016 по 31.12.2016 на суму сплачених за земельну ділянку коштів в розмірі 16 449 906,00 грн; - грошових коштів в сумі 1 450 155,49 грн, сплачених позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою; - судового збору в сумі 39 645,00 грн, сплаченого на підставі постанови Верховного Суду у справі №367/1748/18 від 29.03.2023.

21. Позов обґрунтовано тим, що Фонд, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснив продаж позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область), несе відповідальність перед позивачем за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки, завдані таким вилученням. 22. 21.05.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №910/2995/24, яким позов задовольнив частково, стягнув з Фонду на користь Товариства збитки в розмірі 17 900 061,49 грн (16 449 906,00 грн, що сплачені позивачем за придбання земельної ділянки та 1 450 155,49 грн, що сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою) та судовий збір у розмірі 268 499,10 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив.

23. Суд першої інстанції виходив з того, що з 10.01.2013 всі дії щодо майна та активів ПАТ "Ерде Банк", у тому числі і звернення стягнення на спірну земельну ділянку та продаж її позивачу, здійснював Фонд, тому дійшов висновку, що саме відповідач є продавцем такої земельної ділянки, а відтак, в силу приписів ЦК, саме він зобов`язаний відшкодувати завдані позивачу витребуванням такої земельної ділянки збитки.

24. З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 17 900 061,49 грн, проте дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 39 645,00 грн витрат зі сплати судового збору, які присуджені до стягнення з позивача на підставі постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 та інфляційних втрат у розмірі 2 033 446,71 грн, оскільки такі витрати (судовий збір та інфляційні втрати) не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 ЦК, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків. 25. 22.10.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

26. Постановою Верховного Суд від 11.03.2025 у справі №910/2995/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №910/2995/24 залишено без змін.

27. Фонд вважає, що оскільки на підставі остаточного рішення у справі №367/145/13-ц у ПАТ "ЕРДЕ БАНК" з`явився актив у вигляді права вимоги за Кредитним договором, забезпеченим іпотекою, то процедуру ліквідації ПАТ "ЕРДЕ БАНК" не було здійснено належним чином.

28. Постанова Верховного Суд від 29.03.2023 у справі №367/1748/18, згідно якої з володіння ТОВ "Южний електротехнічний завод" витребувано на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, яка є предметом іпотеки за Іпотечним договором, який укладено на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, - прийнята після реєстрації припинення юридичної особи - ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

29. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.04.2025 №344 відмінено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.12.2017 № 5334 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення ліквідації АТ "ЕРДЕ БАНК".

30. Фонд зазначив, що на даний час вимоги кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК" не задоволені в повному обсязі. Вимоги кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК" можуть бути задоволені лише після відміни державної реєстрації припинення юридичної особи - ПАТ "ЕРДЕ БАНК", на підставі судового рішення, враховуючи, що у Банка після завершення процедури ліквідації залишилось майно.

31. Посилаючись на наведені обставини, Фонд звернувся з цим позовом до Господарського суду міста Києва з вимогою до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - ПАТ "ЕРДЕ БАНК", в результаті ліквідації (запис: Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, 13.11.2018, 10711110040022299, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація). Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

32. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.11.2025 у справі №910/6109/25 позов задовольнив повністю; відмінив державну реєстрацію припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК", в результаті ліквідації.

33. Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/6109/25 скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив повністю; відмінив державну реєстрацію припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" в результаті ліквідації (запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, 13.11.2018, 17:41:31, 10711110040022299, ОСОБА_4 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація").

34. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про суті спору, однак скасував рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення про задоволення позову з підстав того, що оскаржуване рішення прийнято також і про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме ОСОБА_2 .

35. Судові рішення мотивовані таким: - за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки (Земельну ділянку) Банк погасив частину заборгованості за Кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011 (на суму 6 277 289,00 грн), а право вимоги щодо залишку заборгованості, забезпеченого Договором застави від 07.10.2011, відступив ТОВ "ФК "ПАРІС" (без Іпотечного договору). Тобто, ТОВ "ФК "ПАРІС" відступлено право вимоги за Кредитним договором лише в частині заборгованості, що залишилась після звернення ПАТ "ЕРДЕ БАНК" стягнення на предмет іпотеки (Земельну ділянку); - на підставі Договору відступлення №2 третій особі-2 було відступлено право вимоги за Кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011, загальна сума якого станом на 16.12.2014 (день укладання Договору відсутуплення №2) складала 43 802 370,79 грн. Така сума не включала суму заборгованості за Кредитним договором, яка була погашена Банком 29.05.2014 за рахунок майна (Земельної ділянки, переданої в іпотеку на підставі Іпотечного договору) та не була відступлена ПАТ "ЕРДЕ БАНК" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" згідно з Договором відступлення №1 та, відповідно, не могла бути відступлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "ДАЛІЗ-ФІНАНС", що діє від свого імені в інтересах Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Бета-Перспектива" (третій особі-2) згідно з Договором відступлення №2; - скасування рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.04.2017 у справі №367/145/13-ц заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2013 у справі №367/145/13-ц, згідно з яким в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором звернуто стягнення на Земельну ділянку шляхом визнання права власності на неї за ПАТ "ЕРДЕ БАНК", свідчить про наявність у ПАТ "ЕРДЕ БАНК" на момент вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи в результаті її ліквідації активу у вигляді права вимоги за Кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011, який був забезпечений іпотекою за Іпотечним договором від 07.10.2011; - правовідносини, зокрема, між Банком та ОСОБА_2 , враховуючи скасування рішення про звернення стягнення на іпотечне майно, повернулися у свій попередній стан, тобто стан, який існував до моменту прийняття судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки; - предмет іпотеки було повернуто до іпотекодавця - ОСОБА_2 , а кошти, сплачені покупцем іпотечного майна - ТОВ "Южний електротехнічний завод", повернуті останньому. Наведене свідчить про наявність у Банку не реалізованого права вимоги за іпотечним договором. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони

36. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/6109/25 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

37. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 11.03.2025 у справі №910/2995/24 (щодо застосування статті 661 ЦК); від 22.03.2023 у справі №509/5080/18 (щодо застосування статті 15 ЦК, статті 75 ГПК); від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18 (щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК).

38. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає таке: - стягнення, у відповідності до вимог статті 661 ЦК, збитків з Фонду як особи, внаслідок неправомірних дій якої було причинено збитки, виключає в подальшому стягнення цих же збитків з кредитодавця - ПАТ "ЕРДЕ БАНК", а отже у останнього не виникає обов`язків з повернення отриманої, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки (земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:128:0112) грошової суми добросовісному набувачу - ТОВ "Южний електротехнічний завод", що, в свою чергу, виключає висновок про повернення сторін в первісний стан та поновлення як грошового зобов`язання за Кредитним договором, так і іпотеки, яка забезпечувала зазначене грошове зобов`язання; - суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 11.03.2025 у справі №910/2995/24, і не розрізнив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від ПАТ "ЕРДЕ БАНК", роблячи висновок про повернення покупцю іпотечного майна сплачені ним грошові кошти за це майно (ці кошти за рішенням суду повинен сплатити Фонд, а не Банк) та поновленню відповідного грошового зобов`язання. Фонд не є стороною ані Кредитного договору, ані Іпотечного договору, тому правовідносини між Банком та ОСОБА_2 за іпотечним договором, правовідносини між Банком та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за Кредитним договором не повернулися у первісний стан, а тому у ПАТ "ЕРДЕ БАНК" не з`явилося майно у вигляді права вимоги на підставі Кредитного договору №178/11-КЛ від 04.10.2011, грошові зобов`язання за яким забезпечено іпотекою, яка виникла на підставі Іпотечного договору, який було укладено 07.10.2011 між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" як іпотекодержателем та ОСОБА_2 ; - суд апеляційної інстанції зробив висновки без врахування преюдиції встановленої судом у справі №910/2995/24; - факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2995/24, є преюдиційними для розгляду справи №910/6109/25 та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі про те, що після припинення ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ухвалення Верховним Судом постанови від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 про витребування з володіння на користь ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:128:0112 залишилось майно належне ПАТ "ЕРДЕ БАНК" - право вимоги до ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" на підставі Кредитного договору №178/11-КЛ від 04.10.2011; - Фондом не зазначено, а судом не встановлено, у чому саме полягає порушення прав та інтересів кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК" якщо предмет іпотеки було реалізовано, а грошові кошти, які були отримані від його продажу було направлено на задоволення вимог кредиторів; - на даний момент, кредитори ПАТ "ЕРДЕ БАНК" вже отримали задоволення свої вимог за рахунок грошових коштів, отриманих від погашення вимог за Кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011 (як від звернення стягнення на предмет іпотеки так і від переуступлення права вимоги за договором новому кредитору). Тому, навіть якщо брати до уваги скасування рішення суду у справі №367/145/13 та витребування майна згідно з постановою Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18, інтереси осіб, на захист прав та інтересів, яких звертався Фонд, не порушено. Зазначене вказує на відсутність порушених прав та інтересів кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК", внаслідок ухвалення рішення суду про витребування земельної ділянки у ТОВ "Южний електротехнійчний завод", що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК", в результаті ліквідації.

39. Фонд подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

40. Відзив мотивований тим, що: - висновки Верховного Суду, які сформульовані у справі №910/2995/24, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин не є подібними до даної справи №910/6109/25; - ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваних рішень не містять жодних висновків, які стосувались би прав та обов`язків ОСОБА_2 , а тому скаржником не доведено, що даними рішеннями суди вирішили питання про його права, інтереси та (або) обов`язки.

Позиція Верховного Суду

41. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

42. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

43. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

45. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

46. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

47. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

48. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства: - термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови); - для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови); - подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови); - у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

49. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

50. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

51. Предметом касаційного оскарження у справі №910/6109/25 є постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026, якою задоволено позовні вимоги Фонду до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

52. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що, ухвалюючи таку постанову, апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2025 у справі №910/2995/24, щодо застосування статті 661 ЦК.

53. Колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи скаржника, з огляду на таке.

54. Так, у справі №910/2995/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 19 973 153,20 грн. Позов обґрунтовано тим, що Фонд, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснив продаж позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область), несе відповідальність перед позивачем за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки, завдані таким вилученням. Правовими підставами позову Товариство визначило статтю 661 ЦК. Відповідач заперечував проти позову та зазначав про те, що він є неналежним відповідачем у цьому спорі, оскільки стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2026 був саме ПАТ "ЕРДЕ БАНК". При цьому відповідач не є правонаступником такої особи, а був ліквідатором останнього, а його (відповідача) повноваження як ліквідатора такого банку припинились 14.11.2018 - з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення ПАТ "ЕРДЕ БАНК". Вважав, що стягнення з відповідача коштів неможливе та не узгоджується із діючим законодавством, зокрема, Законом "Про систему гарантування складів фізичних осіб", який є спеціальним законом і який встановлює мораторій на стягнення коштів з відповідача.

55. З огляду на суб`єктний склад сторін спору, предмет та підстави позову, під час вирішення спору у справі №910/2995/24 перед судами постало питання щодо того хто у спірних правовідносинах діяв як продавець земельної ділянки та відповідно хто несе відповідальність, передбачену статтею 661 ЦК, перед Товариством за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду №367/1748/18 від 29.03.2023 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки.

56. В контексті наведених питань Верховний Суд у постанові від 11.03.2025 у справі №910/2995/24 зазначив, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Банку всі дії щодо майна та активів Банку здійснював Фонд, тому саме останній, відповідно до приписів статті 661 ЦК, є продавцем спірної земельної ділянки як особа, яка безпосередньо реалізувала земельну ділянку (майно, забезпечене іпотекою), та несе відповідальність перед Товариством за спричинені збитки.

57. Водночас у справі №910/6109/25 Фонд звернувся до Господарського суду з позовом до Шевченківської РДА про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК".

58. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи ПАТ "ЕРДЕ БАНК" в результаті її ліквідації, Банк мав актив у вигляді права вимоги за кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011 (укладеним між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп"), який забезпечений іпотекою за іпотечним договором від 07.10.2011 (укладеним між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ОСОБА_2 ). За наведених обставин позивач вважає, що процедуру ліквідації ПАТ "ЕРДЕ БАНК" було здійснено неналежним чином, тому до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань необхідно внести зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Позивач вважає, що вимоги кредиторів ліквідованого банку можуть бути задоволені лише після відміни державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення.

59. Отже, правовідносини у справі №910/6109/25 виникли між іншими суб`єктами та щодо іншого об`єкту спору, ніж у справі №910/2995/24, а за змістовим критерієм такі відносини не стосуються питання застосування статті 661 ЦК, натомість стосуються питання щодо відновлення процедури ліквідації Банку, у зв`язку з тим, що така процедура при її здійсненні Фондом від імені Банку не була проведена належним чином.

60. Відповідно, справа №910/2995/24 та справа №910/6109/25 не є подібними за критеріями подібності правовідносин, визначеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

61. Крім того, посилаючись на норму статті 661 ЦК та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2025 у справі №910/2995/24, скаржник вказує, що оскільки збитки були стягнуті саме з Фонду, водночас останній не є стороною ані Кредитного договору, ані Іпотечного договору, тому безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що правовідносини між Банком та ОСОБА_2 за Іпотечним договором, правовідносини між Банком та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за Кредитним договором повернулися у первісний стан, тобто поновилося право вимоги Банку до боржника та іпотекодавця.

62. Однак у справі №910/2995/24 перед Верховним Судом не стояло питання щодо того чи поновилось належне Банку право вимоги до ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" на підставі Кредитного договору та право вимоги Банку до ОСОБА_2 за Іпотечним договором внаслідок витребування земельної ділянки з володіння ТОВ "Южний електротехнічний завод" на користь ОСОБА_2 та стягнення з Фонду на користь Товариства збитків за статтею 661 ЦК, і Суд, вирішуючи спір у вказаній справі, не формував відповідних висновків.

63. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.03.2025 у справі №910/2995/24, оскільки по-перше, така справа стосується неподібних правовідносин; по-друге, у вказаній постанові Верховний Суд не робив висновків, про неврахування яких зазначає скаржник.

64. Також у касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про неврахування апеляційним судом таких висновків Верховного Суду: - у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19: "Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16."; - у постанові від 19.12.2019 у справі №520/11429/17: "Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень."; - у постанові від 26.11.2019 у справі №922/643/19: "Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ."; - у постанові від 26.11.2019 у справі №902/201/19: "4.26. Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.".

65. Посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, скаржник зазначає, що апеляційний суд зробив висновки без врахування преюдиції, встановленої судом у справі №910/2995/24, а саме, що продавцем спірної земельної ділянки, в розумінні положень статті 661 ЦК, був саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і саме з нього було стягнуто збитки (вартість земельної ділянки, сплаченої покупцем) на користь добросовісного набувача - ТОВ "Южний електротехнічний завод".

66. Колегія суддів вважає наведені скаржником доводи безпідставними, оскільки: - по-перше, апеляційний суд при вирішенні справи №910/6109/25 не надавав повторну оцінку обставинам, які були встановлені у справі №910/2995/24, та не зазначав про те, що встановлені судами у вказаній справі обставини не можуть братися до уваги. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, з урахуванням, у тому числі, й обставин, які були встановлені під час вирішення спору у справі №910/2995/24, апеляційний суд зазначив, що оскільки предмет іпотеки, який реалізовано на торгах, було повернуто до іпотекодавця - ОСОБА_2 , а кошти сплачені покупцем іпотечного майна - ТОВ "Южний електротехнічний завод" повернуті останньому (у вигляді стягнення збитків), правовідносини сторін повернулися у свій попередній стан, тобто стан, який існував до моменту прийняття судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки; - по-друге, вирішуючи спір у справі №910/6109/25 апеляційний суд не робив протилежних висновків щодо поняття преюдиційності, його значення для правильного вирішення спору, застосування норми статті 75 ГПК, ніж у вказаних скаржником постановах. У цій частині наведені скаржником доводи зводяться не до інакшого застосування апеляційним судом норми частини четвертої статті 75 ГПК, а до незгоди з висновками апеляційного суду щодо поновлення права вимоги Банку за іпотечним договором та щодо наявності у Фонду права на звернення до суду з цим позовом в інтересах кредиторів Банку, що не може підтверджувати визначену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, в контексті наведених ним постанов Верховного Суду. При цьому колегія суддів враховує, що скаржник не зазначає про наявність висновків Верховного Суду та їх неврахування апеляційним судом, відповідно до яких, за подібних правовідносин, Суд зазначив, що право вимоги Банку не поновилося, а у Фонду відсутні підстави для звернення до суду з цим позовом; - по-третє, як було зазначено вище, при розгляді справи №910/2995/24 перед судами не стояло питання щодо того, чи поновилось належне Банку право вимоги до іпотекодавця, тому у вказаній справі суди відповідного не перевіряли та не встановлювали обставини щодо наведеного скаржником питання, які б мали враховуватися при розгляді справи №910/6109/25 згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК.

67. Також у касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду викладених у постановах від 22.03.2023 у справі №509/5080/18, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20 щодо застосування статті 15 ЦК, статті 4 ГПК в аспекті того, що відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача, є самостійною підставою для відмови в позові.

68. Наведені доводи колегія суддів також відхиляє, оскільки цитовані скаржником частини постанов Верховного Суду стосуються умов захисту власного права особи, яка звернулась до суду з позовом, натомість у справі №910/6109/25 Фонд звернувся до суду з метою відновлення можливості вжиття Фондом заходів для часткового задоволення вимог кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК" за рахунок майна, що залишилось у Банку, тобто в інтересах кредиторів ліквідованого Банку, одним з яких є сам Фонд. Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду стосуються правовідносин, які є неподібними до тих, що виникли у справі №910/6109/25.

69. Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, вирішуючи спір у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки на момент вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, у цієї юридичної особи існував актив у вигляді права вимоги за Кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011, який був забезпечений іпотекою за Іпотечним договором від 07.10.2011, Фонд має право звернутися за вказаних обставин до суду з позовом про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, адже такий позов відновить можливість вжиття Фондом заходів для часткового задоволення вимог кредиторів ПАТ "ЕРДЕ БАНК" за рахунок майна, що залишилось у Банку.

70. Отже, у справі №910/6109/25 апеляційний суд встановив наявність підстав для звернення Фонду до суду з цим позовом. Водночас, посилаючись на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, скаржник не наводить висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, які б спростовували відповідні висновки апеляційного суду.

71. Крім того, у цій частині доводи скаржника також зводяться не до неправильного застосування апеляційним судом норм статті 15 ЦК та статті 4 ГПК, а до незгоди з висновком суду про те, чи наявні у спірних правовідносинах підстави для звернення Фонду до суду з цим позовом, що не може підтверджувати визначену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, в контексті наведених ним постанов Верховного Суду.

72. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не підтвердилася. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

73. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).

74. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №910/6109/25 за касаційною ОСОБА_2 .

75. З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника. Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №910/6109/25, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню. Головуючий С.В. Бакуліна Судді І.Д. Кондратова В.І. Студенець