Постанова КГС ВС № 911/614/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/614/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (Буравльова С.І.., Андрієнка В.В., Шапрана В.В.) від 09.12.2025 (повний текст складений 22.12.2025) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Громовиця-П" до Державного підприємства "Бориспільське" про стягнення 498 000,00 грн ІСТОРІЯ СПРАВИ Хід розгляду справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Громовиця-П" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Бориспільське" (далі - Відповідач) про стягнення 498000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач у порушення умов договору про надання консалтингових послуг № 3-010824 від 01.08.2024 не здійснив оплату за надані консалтингові послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

3. Господарський суд Київської області рішенням від 21.05.2025 у справі № 911/614/25 позов задовольнив, стягнув з Відповідача на користь Позивача 498 000,00 грн боргу та 5 976,00 грн судового збору.

4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.09.2025 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/614/25 повернув без розгляду, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

5. Фонд державного майна України подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/614/25, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Фонд державного майна України вказував на те, що укладений між сторонами договір про надання консалтингових послуг № 3-010824 на суму 498000,00 грн є значним правочином у розумінні ст. 73-2 ГК України, тому його укладення мало бути погоджено з Фондом державного майна України, як органом, до сфери управління якого належить державне підприємство. Стягнення значної грошової суми з Відповідача безпосередньо впливає на майнові інтереси держави, які Фонд державного майна України уповноважений захищати. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення

6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.12.2025 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна (далі - Скаржник) на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/614/25.

7. Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/614/25 не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки Скаржника. Суд вказав, що Господарським судом Київської області ухвалено рішення від 21.05.2025 про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Громовиця-П" та Державного підприємства "Бориспільське", та зазначив, що в оскаржуваному рішенні немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів Скаржника - Фонду державного майна України.

8. Суд апеляційної інстанції зауважив, що у матеріалах справи відсутні належні докази та установчі документи, які передбачають процедуру надання згоди Фондом державного майна України Відповідачу на укладення відповідного договору. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що укладений між сторонами договір про надання консалтингових послуг № 3-010824 від 01.08.2024 є значним правочином у розумінні ст. 73-2 ГК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та правова позиція інших учасників справи 9. 09 січня 2026 року Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №911/614/25, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.

10. У касаційній скарзі Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права, а саме статей 17, 254, 264 ГПК України - без урахування усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.10.2022 у справі №925/434/19 та у постанові від 02.12.2025 року у справі № 904/1838/24.

11. Скаржник вказує, що він є уповноваженим органом управління єдиним майновим комплексом ДП "Бориспільське" та реалізує повноваження держави як власника щодо контролю за збереженням і ефективним використанням державних активів, у тому числі щодо погодження/контролю значних господарських зобов`язань і правочинів.

12. Скаржник стверджує, що оскаржуваним судовим рішенням фактично легітимізовано правові наслідки значного правочину, укладеного без погодження з органом управління державним майном, що призводить до прямого зменшення активів державного підприємства. Такі наслідки безпосередньо впливають на майнові інтереси держави, які відповідно до закону Фонд державного майна України зобов`язаний представляти та захищати. За цих обставин між Скаржником та оскаржуваним судовим рішенням наявний очевидний і безумовний правовий зв`язок.

13. Позивач у межах строку, встановленого Верховним Судом, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - залишити без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

14. Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

15. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

16. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

17. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

18. Таким чином, ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

19. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

20. Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

21. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

22. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

23. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

24. Схожий за змістом правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16 та постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №910/21451/16, від 03.12.2020 у справі №908/3338/19 від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15 та у постановах від 04.10.2022 у справі №925/434/19, від 02.12.2025 у справі № 904/1838/24, на які посилається Скаржник.

25. У справі, що розглядається, Фонд державного майна України, який не є учасником справи, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

26. В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначив, що рішенням суду вирішено питання про його права та інтереси як особи, яку не було залучено до розгляду даної справи, у зв`язку з тим, що: - Відповідач є державним підприємством, майно якого належить державі; - оскаржуване рішення суду, яким задоволено позовні вимоги щодо стягнення з державного підприємства грошових коштів, безпосередньо впливає на права держави в особі Фонду державного майна України як власника єдиного майнового комплексу Відповідача; - укладений між сторонами договір про надання консалтингових послуг № 3-010824 на суму 498000,00 грн є значним правочином у розумінні ст. 73-2 ГК України, тому його укладення мало бути погоджено з Фондом державного майна України, як органом, до сфери управління якого належить державне підприємство.

27. В обґрунтування апеляційної скарги Скаржником також було зазначено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" 20 грудня 2019 року затверджено Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Бориспільське" (код згідно з ЄДРПОУ 20581252) зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна.

28. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, вказав, що у матеріалах справи відсутні належні докази та установчі документи, які передбачають процедуру надання згоди Фондом державного майна України Відповідачу на укладення відповідного договору, а також відсутні належні докази на підтвердження того, що укладений між сторонами договір про надання консалтингових послуг № 3-010824 від 01.08.2024 є значним правочином у розумінні ст. 73-2 ГК України.

29. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що оскаржуване рішення (його мотивувальна чи резолютивна частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки Фонду державного майна України у відповідних правовідносинах, рішення з цього приводу судом також не приймалося, отже, твердження Скаржника стосовно того, що оскаржуваним рішенням суду порушено його права та законні інтереси не відповідають обставинам справи.

30. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

31. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, управління об`єктами державної власності та захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

32. За приписами пункту 12 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України здійснює управління підприємствами та організаціями, заснованими на державній власності, що перебувають у сфері його управління.

33. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до сфери управління Фонду державного майна, зокрема передано Державне підприємство "Бориспільське" (код згідно з ЄДРПОУ 20581252).

34. Отже, Відповідач входить до сфери управління Фонду державного майна України. При цьому наявність свого порушеного права та інтересу Фонд державного майна обґрунтовує тим, що укладений між Позивачем та Відповідачем у цій справі договір є значним господарським правочином, а тому відповідно до статті 73-2 ГК України Фонд державного майна повинен був погодити вказаний правочин.

35. Статтею 73-2 ГК України визначено, що значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності. Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання. Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.

36. Відповідно до положень пункту 4-2 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами держаної власності", уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: приймають рішення у випадках, визначених законами України, про надання згоди на вчинення державним унітарним підприємством господарського зобов`язання, щодо якого є заінтересованість, та значного господарського зобов`язання або про відмову в наданні такої згоди та несуть встановлену законами України відповідальність за прийняття таких рішень.

37. За доводами Скаржника у касаційній скарзі, наведені у справі накази уповноважених органів, акти приймання-передачі майна свідчать про те, що укладений договір є значним правочином і мав бути погоджений з Фондом державного майна України. Відсутність такого погодження означає, що голова ліквідаційної комісії державного підприємства не мав необхідного обсягу повноважень для його укладення.

38. У рішенні суду першої інстанцій у цій справі встановлено, що Позивач 10.12.2024 надіслав Відповідачу претензію за вих.№3(3-010824) з вимогою про оплату заборгованості за надані послуги у розмірі 498000,00 гривень. До претензії було додано копію рахунку-фактури №3 (3-010824) від 04.12.2024. У відповіді на вказану претензію Відповідач, підтвердивши обставину надання консалтингових (інформаційно-консультаційних) послуг та вказавши, що повністю погоджується з їх обсягом, якістю та вартістю, разом з тим повідомив про те, що не має можливості їх оплатити у зв`язку із перебуванням в стадії ліквідації та відсутністю коштів на його рахунках.

39. Суд звертає увагу, що за змістом статті 73-2 ГК України визначення того, чи відноситься правочин до значного господарського зобов`язання, має відбуватися на підставі даних останньої річної фінансової звітності унітарного підприємства.

40. Водночас суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу у цій справі, вказав, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що укладений між сторонами договір про надання консалтингових послуг № 3-010824 від 01.08.2024 є значним правочином у розумінні ст. 73-2 ГК України.

41. Суд зауважує, що за відсутності співставлення ціни договору у розмірі 498000,00 грн із вартістю активів Відповідача за даними останньої річної фінансової звітності неможливо встановити, чи досягає вартість спірного зобов`язання порогового значення у 10 відсотків, визначеного статтею 73-2 ГК України.

42. Отже, з урахуванням наведеного, доводи Скаржника про те, що укладений між сторонами договір є значним господарським зобов`язанням у розумінні статті 73-2 ГК України не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, Скаржником не надано останньої річної фінансової звітності державного підприємства, яка є необхідною для встановлення вартості його активів та здійснення співставлення із вартістю предмета спірного договору з метою визначення наявності чи відсутності ознак значного господарського зобов`язання.

43. За таких обставин відсутні підстави вважати, що спірний договір підлягав обов`язковому погодженню уповноваженим органом управління в особі Скаржника.

44. З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність Скаржником того, що рішенням суду першої інстанції у цій справі вирішено питання про його права та інтереси, не суперечить положенням статті 73-2 ГК України, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не є такою, що постановлена з порушенням статей 254 та 264 ГПК України.

45. Також Скаржник у касаційній скарзі зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 50 ГПК у подібних правовідносинах.

46. Відповідно до частин першої - четвертої статті 50 ГПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

47. Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що законодавець передбачив можливість залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справу на підставі: - заяви таких третіх осіб про вступ у справу; - заяви учасників справи; - за ініціативою суду.

48. Підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов`язки цих осіб щодо однієї із сторін.

49. Суд апеляційної інстанції послався на висновок у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а саме зазначив, що суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

50. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/614/25 не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки Фонду державного майна України.

51. Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до висновків викладених у постанові Верховного суду від 23.08.2023 у справі №707/3085/21 особа не залучена до участі у справі повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: - вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; - такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

52. У постанові від 01.03.2023 у справі №757/55549/17 Верховний Суд зазначив, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

54. З огляду на викладене, у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного Скаржником питання в спірних правовідносинах.

55. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм права не отримали своє підтвердження під час касаційного провадження, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

57. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає. Судові витрати

59. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 300, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 про закриття апеляційного провадження у справі №911/614/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча Г. Вронська Судді О. Баранець І. Кондратова