Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7954/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа№ 910/7954/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Алданової С.О. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання: Лукінчук І.А., представників сторін: від позивача: Жукова Л.А. (в залі суду); від відповідача: Нестерова І.Г. (в залі суду); розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 (повний текст складено 08.01.2026) у справі № 910/7954/25 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 886 311,49 грн, в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. У червні 2025 року Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Компанія) 696 368,80 грн, з яких 438 456,64 грн інфляційних нарахувань, 257 912,16 грн 3% річних. На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Компанією зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку №0112-04124 від 10.08.2021. У вересні 2025 року Товариство подало заяву про збільшення позовних вимог, у якій просило стягнути з Компанії 886 311,49 грн, з яких 696 368,80 грн - сума первісно заявлених нарахувань станом на 13.06.2025 (438 456,64 грн інфляційних нарахувань; 257 912,16 грн 3% річних) та 189 942,69 грн - нарахування з 14.06.2025, з яких 99 218,72 грн інфляційних нарахувань за період 14.06.2025 по 30.06.2025 та 90 723,97 грн 3% річних за період 14.06.2025 по 10.09.2025. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 537 675,36 грн інфляційних втрат, 348 636,13 грн 3% річних та 10 635,74 грн витрат по сплаті судового збору. За висновком суду, оскільки часткову оплату заборгованості відповідач здійснив з порушенням встановленого договором та Правилами ринку строку і частину заборгованості, строк оплати якої за договором настав, відповідач не сплатив, відповідно до положень ст. 625 ЦК України у позивача наявні підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії. Так, суд встановив порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати заборгованості за балансуючу електричну енергію за період жовтень - грудень 2024 року, січень і квітень 2025 року. Суд, перевіривши розрахунок 3% річних як плати за користування чужими грошовими коштами за встановлений судом період прострочення відповідачем грошового зобов`язання, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 348 636,13 грн. Перевіривши розрахунок інфляційних як збільшення суми основного боргу за період прострочення виконання боржником його грошового зобов`язання у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України за визначений позивачем період, суд задовольнив такі позовні вимоги у розмірі 537 675,36 грн. Твердження відповідача про відсутність в його діях вини в частині допущення прострочення виконання грошового зобов`язання суд визнав неспроможними та зазначив, що вказані обставини не впливають на обсяг його (відповідача) зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин загальних норм матеріального права. Також суд відзначив, що за умовами укладеного сторонами договору саме відповідач (як оператор системи передачі) взяв на себе зобов`язання здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої постачальником послуги з балансування (позивачем) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та договором. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, а у зв`язку з порушеннями учасниками ринку своїх зобов`язань перед відповідачем, суд визнав таким, не може бути взято до уваги, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.01.2026, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на Товариство. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим. На думку апелянта, суд першої інстанції: не дослідив / не виконав перевірку розрахунку інфляційних втрат, 3% річних; не перевірив періоди нарахування інфляційних втрат, 3% річних; жодним чином не надав правової оцінки доводам відповідача щодо вини та джерел фінансування. За доводами Компанії, суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 277 ГПК України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7954/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 до надходження матеріалів справи №910/7954/25. 16.02.2026 матеріали справи №910/7954/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/7954/25 залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 поновлено Компанії пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/7954/25. Зупинено дію Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/7954/25 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 01.04.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 відкладено судове засідання до 13.05.2026. Судове засідання, призначене на 13.05.2026, не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 11:52 до 12:08 та з 12:26 до 13:57. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 призначено судове засідання на 27.05.2026. 27.05.2026 апеляційний суд повідомив, що проголошення вступної та резолютивної частини постанови відбудеться 03.06.2026. Позиції учасників справи. Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечило, навело аргументи на підтримку своєї позиції з посиланням на практику Верховного Суду з аналогічних правовідносин. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 10.08.2021 Товариство (постачальник послуг з балансування, ППБ) та Компанія (оператор системи передачі, ОСП) уклали договір про участь у балансуючому ринку №0112-04124 (далі - договір) шляхом направлення позивачем заяви приєднання №01-1.1/01313 від 09.08.2021 до вказаного договору, який є публічним, укладений сторонами з урахуванням статті 633 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті відповідача. На момент приєднання Товариства до договору про участь у балансуючому ринку (10.08.2021) була чинною редакція договору, з урахуванням змін згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) № 234 від 15.02.2021. Наказами Компанії №59 від 31.01.2022, №160 від 21.04.2022, №177 від 16.05.2022, №234 від 08.06.2022, №614 від 08.12.2022, №57 від 27.01.2023, №598 від 20.10.2023, №392 від 08.07.2024 було затверджено нові редакції договору про участь у балансуючому ринку. На виконання умов договору Товариство у період жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень, квітень 2025 року надало послуги з балансування, що підтверджується актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: № ППБ_02_2024_10_0112 від 31.10.2024; № ППБ_02_2024_11_0112 від 30.11.2024; № ППБ_02_2024_12_0112 від 31.12.2024; № ППБ_02_2025_01_0112 від 31.01.2025; № ППБ_02_2025_02_0112 від 28.02.2025; № ППБ_02_2025_03_0112 від 31.03.2025; № ППБ_02_2025_04_0112 від 30.04.2025, оформленими в порядку, передбаченому п. 4.3 договору. Відповідно до п. 3.1 договору для розрахунків за цим договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ. Згідно з положеннями п. 4.1 договору формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим Договором. Розділом VII Правил ринку визначені питання щодо здійснення розрахунків та платежів, у тому числі за балансуючу електричну енергію. Відповідно до п. 7.7.1 глави 7.7 розділу VII Правил ринку для забезпечення розрахунків з учасниками ринку адміністратор ринку (далі - АР) формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця. Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади. Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Відповідно до п. 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку АР через систему управління ринком (далі - CУР) на четвертий робочий день після завершення декади формує декадний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування декадного звіту ППБ. Згідно з п. 7.2.2 глави 7.2 розділу VII Правил ринку для формування місячного звіту ППБ АКО на дев`ятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, надає АР сертифіковані дані комерційного обліку за розрахунковий місяць. АР через СУР на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування місячного звіту ППБ. З урахуванням даних місячного звіту ППБ оформлюється Акт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії у порядку, встановленому договором про участь у балансуючому ринку. Розрахунки ППБ з ОСП й ОСП з ППБ за Договором за придбану у відповідному розрахунковому періоді балансуючу електричну енергію здійснюється відповідно до Правил ринку на підставі місячних звітів та відповідно до Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії наступним чином. АР о 08:00 на третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту ППБ перераховує з рахунку ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП кошти в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії. Якщо за результатами місячного звіту ППБ має відбутись списання для АР (нарахування для ППБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту ППБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок ППБ відповідно до Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (абз. 6 п. 7.2.2 глави 7.2 розділу VII Правил ринку). На виконання умов договору та норм Правил ринку позивач відкрив рахунки умовного зберігання (ескроу), що підтверджується листом АТ «Державний ощадний банк України» від 10.07.2024 № 16/2-09/716. На підставі пп. 7.2.2 глави 7.2 Правил ринку Компанія у період жовтень 2024 року - квітень 2025 року сформувала у Системі управління ринком (СУР) місячні звіти щодо зобов`язань ППБ (ПАТ «Донбасенерго») для оплати за балансуючу електричну енергію за договором, які водночас містять інформацію щодо суми зобов`язань ОСП (НЕК «Укренерго») перед ППБ (ПАТ «Донбасенерго»), зокрема: звіт 1111202400006 від 11.11.2024 за період 01.10.2024 - 31.10.2024, сума зобов`язань ОСП перед ППБ 13 847 778,59 грн; звіт 1112202400003 від 11.12.2024 за період 01.11.2024 - 30.11.2024, сума зобов`язань ОСП перед ППБ 63 156 165,14 грн; звіт 1101202500003 від 11.01.2025 за період 01.12.2024 - 31.12.2024, сума зобов`язань ОСП перед ППБ 10 968 595,75 грн; звіт 1102202500286 від 11.02.2025 за період 01.01.2025 - 31.01.2025, сума зобов`язань ОСП перед ППБ 9 451 707,95 грн; звіт 1103202500004 від 11.03.2025 за період 01.02.2025 - 28.02.2025, сума зобов`язань ОСП перед ППБ 0,00 грн; звіт 1204202500004 від 12.04.2025 за період 01.03.2025 - 31.03.2025, сума зобов`язань ОСП перед ППБ 0,00 грн; звіт 1105202500004 від 11.05.2025 за період 01.04.2025 - 30.04.2025, сума зобов`язань ОСП перед ППБ 570 846,35 грн. Відповідно до п. 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку в редакції, яка діяла і на час укладення договору, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. В порушення норм абз. 6 п. 7.2.2 глави 7.2 та п. 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку щодо строків оплати ОСП платіжного документа, а також в порушення умов пп. 1 п. 5.4 договору, згідно з якими ОСП зобов`язується, крім іншого, здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором, відповідач у період жовтень - грудень 2024 року, січень і квітень 2025 року свої зобов`язання за договором виконував неналежним чином, допустив прострочення оплати за придбану балансуючу електричну енергію. Станом на дату розгляду справи частина основної заборгованості була сплачена відповідачем, а також припинила існування внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами на підставі двосторонніх актів зарахування зустрічних однорідних вимог (платіжні інструкції №000000891 від 27.11.2024 на суму 8 801 988,07 грн, №000002599 від 27.12.2024 на суму 20 021 103,68 грн, №000002982 від 29.01.2025 на суму 1 787 379,84 грн; акт від 11.12.2024 зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договорами №0112-04124 від 10.08.2021 та №0112-01124 від 10.08.2021; акт від 16.01.2025 зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором №0112-04124 від 10.08.2021. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Верховний Суд неодноразово послідовно наголошував на тому, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми. Суд зазначає, що визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Суд встановив, що Компанія здійснила оплату заборгованості частково з порушенням встановленого договором та Правилами ринку строку і частину заборгованості, строк оплати якої за договором настав, Компанія не сплатила, а тому відповідно до положень ст. 625 ЦК України у позивача наявні підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії. Питання правомірності застосування норми п. 7.7.4 Правил ринку щодо визначення дати, з якої можливо здійснювати нарахування 3% річних й інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов`язання з оплати придбаної електричної енергії за договором про участь у балансуючому ринку, було предметом аналізу колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час перегляду в касаційному порядку справи № 910/9216/22 у подібних правовідносинах та у аналогічних відносинах у справі №910/12499/23. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2023 у справі №910/9216/22, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ «ДТЕК Східенерго» про стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3% річних та інфляційних втрат за договором про участь у балансуючому ринку, відступив від раніше сформульованого Верховним Судом висновку у справі №910/9374/21 (на який посилався відповідач у даній справі у відзиві на позовну заяву, стверджуючи, що строки виконання зобов`язань з оплати не встановлені Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, а тому посилання позивача на пункт 7.7.4 Правил ринку є помилковим), і зазначив таке: "8.45. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 Договору, застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів. 8.46. Натомість суперечність між пунктами 4.2, 4.3 Типового договору про участь у балансуючому ринку (додаток 7 до Правил ринку) в редакції, що діяла до 07.05.2022, та пунктом 7.7.4 Правил ринку, відповідно до якого оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка, відсутня. 8.48. При цьому у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вже вказував на те, що у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними". Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого суду про порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати заборгованості за балансуючу електричну енергію за період жовтень - грудень 2024 року, січень і квітень 2025 року. Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 348 636,13 грн 3% річних та 537 675,36 грн інфляційних нарахувань. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив / не виконав перевірку розрахунку інфляційних втрат, 3% річних; не перевірив періоди гарахування інфляційних втрат, 3% річних. Колегія суддів відзначає, що оскаржуючи рішення місцевого суду повністю, в т.ч. в частині, що стосується застосування ст. 625 ЦК України та нарахування на підставі цієї норми 3% річних, Компанія водночас не конкретизує, у чому саме полягає неправильне застосування цієї норми судом апеляційної інстанції під час перерахунку цих (3% річних) нарахувань. Скаржник не зазначає, який саме елемент здійсненого судом розрахунку є помилковим, не наводить іншого періоду нарахування, іншої бази для обчислення, іншого розміру заборгованості чи іншої методики розрахунку, а також не подає власного контррозрахунку, який спростовував би визначені судом першої інстанції суми. За таких обставин наведені доводи апеляційної скарги мають абстрактний характер. Щодо доводів апеляційної скарги в частині, що стосується нарахування інфляційних втрат, колегія суддів відзначає, що перерахунок заявлених позивачем нарахувань (як 3% річних, так і інфляційних нарахувань) у межах заявленого періоду, дат платежів за договором та дат, коли така оплата була здійснена відповідачем фактично, під час апеляційного перегляду справи здійснено за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", що є усталеною практикою, зокрема, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21, 26.03.2026 у cправі №910/13499/24 та ін. Результати здійснених апеляційним судом розрахунків є тотожними з результатами розрахунків місцевого суду. Колегія суддів також відзначає, що Компанія з апеляційною скаргою не надала власного контррозрахунку інфляційних нарахувань, який спростовував би визначені судом першої інстанції суми. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо вини колегія суддів відзначає, що застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з ч. 1 цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 04.06.2026 у справі №910/13257/24, у якій Компанія є відповідачем). Крім того, такі доводи скаржника спростовуються змістом оскаржуваного рішення, який свідчить про те, що місцевий суд надавав таким доводам належну оцінку (наведена вище за текстом цієї постанови), з якою погоджується апеляційний суд. Крім того, доводи скаржника у апеляційній скарзі про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача щодо джерел його (відповідача) фінансування апеляційний суд відзначає, що такі доводи були предметом оцінки судом першої інстанції, який щодо доводів відповідача про те, що ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між постачальником послуг з балансування та оператором системи передачі, з урахуванням якого оператор системи передачі (відповідач) може сплачувати постачальникам послуг з балансування (у т.ч. позивачу) вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання, умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку зазначив, що відповідно до цієї норми (в редакції, чинній на час укладення та дії договору) постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка. Нормами ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка. При цьому положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію для балансування лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 (п. 17.20). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з Компанії на користь Товариства 537 675,36 грн інфляційних втрат та 348 636,13 грн 3% річних є законним та обґрунтованим і доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/7954/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/7954/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 18.06.2026. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді С.О. Алданова В.А. Корсак