Постанова Кропивницький апеляційний суд № 385/82/26

ПОСТАНОВА Іменем України 19 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 385/82/26 провадження № 22-ц/4809/1107/26 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2026 року у складі судді Венгрина М. В. і В С Т А Н О В И В : Короткий зміст вимог позовної заяви В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1472-4771 від 16.11.2024 у розмірі 33 922 грн та судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп. Позовна заява мотивована тим, що 16.11.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1472-4771. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит в розмірі 6 300 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,00% в день; стандартна % ставка: - 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення договору. Додатковою угодою № 1 від 19.11.2024 до договору про відкриття кредитної лінії № 1472-4771 від 16.11.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 700 грн. Позивачем зі свого боку умови кредитного договору було виконано, проте станом на 26.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем на підставі кредитного договору, складають грошову суму у розмірі 33 922 грн, а саме: заборгованість за кредитом 7 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами 22 372 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 3 500 грн; заборгованість по комісії 1 050 грн. Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2026 рокупозов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1472-4771 від 16.11.2024 в розмірі 30 422 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 372 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1 050 грн - заборгованість за комісією та судовий збір в розмірі 2 387,7 грн, а всього 32 809 грн 70 коп. В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що вимоги про стягнення тіла кредиту, договірних процентів і комісії є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору і вимогам законодавства, адже сторонами було належним чином укладено електронний кредитний договір, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, що підтверджується довідкою про перерахування коштів та квитанціями системи LiqPay, тоді як відповідачка не виконала обов`язок щодо їх повернення, унаслідок чого утворилася заборгованість. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідачки про неукладення договору та недоведеність видачі кредиту, визнавши надані позивачем докази достатніми. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 500 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що одночасне стягнення поряд із договірними процентами є безпідставним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та безпідставно визнав доведеними факт укладення кредитного договору і надання кредитних коштів. В матеріалах справи відсутні належні докази перерахування відповідачці 7 000 грн, оскільки довідка позивача та розрахунок заборгованості не підтверджують фактичного зарахування коштів на її банківський рахунок, а банківські виписки чи інші первинні документи не надані. Також позивач не довів належність електронного підпису саме ОСОБА_1 , оскільки відсутні відомості про сертифікат ключа, протокол накладення електронного підпису та інші докази його автентичності. Крім того, суд першої інстанції порушив принцип змагальності, поклавши в основу рішення неналежні та недостатні докази. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу Від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2026 року без змін. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 33 922 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі через вебсайт кредитодавця укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 6 300 грн строком до 15 листопада 2025 року зі сплатою процентів і комісії. Договір, правила кредитування та таблиця обчислення вартості кредиту підписані відповідачкою електронним ідентифікатором (одноразовим паролем). 19 листопада 2024 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до якої відповідачці надано додатково 700 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 7 000 грн, а умови кредитування були змінені. На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надав довідку про їх перерахування та квитанції системи LiqPay. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачка не здійснила жодного платежу на погашення кредиту, внаслідок чого станом на 21 жовтня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 33 922 грн, з яких: 7 000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 22 372 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 3 500 грн - заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України, 1 050 грн - заборгованість за комісією. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки. При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі. Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Матеріалами справи підтверджується, що 16 листопада 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1472-4771, відповідно до якого відповідачу відкрито кредитну лінію на суму 6 300 грн строком на 365 календарних днів. Дата повернення (виплати) кредиту 15.11.2025 (а. с. 13-23). Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А1675. Згідно з п.4.7 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Однак позичальнику на умовах, вказаних у договорі (програма лояльності), може бути надана можливість скористатися Промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентною ставкою. Базовий період складає 30 календарних днів (п. 4.8. договору). Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: - 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою - 0,75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше)(п. 4.10 Договору). В пункті 13 договору вказано номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : НОМЕР_1 . Додатковою угодою № 1 від 19.11.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1472-4771 від 16.11.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 700 грн (а. с. 34-37). Вказану додаткову угоду також підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А9620. Згідно з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1472-4771 від 16.11.2024 (а. с. 39) та квитанціями системи liqpay АТ КБ «ПриватБанк», id операції 2547782427 та 2549530818 на суму 6 300 грн і 700 грн (а. с. 34, 34а) видача коштів за кредитним договором № 1472-4771 від 16.11.2024 відповідачці здійснювалася за допомогою системи LiqPay. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1472-4771 від 16.11.2024 ОСОБА_1 станом на 21.10.2025, остання порушила графік погашення заборгованості, жодного разу не здійснивши обов`язковий платіж чи будь-яке інше погашення отриманого кредиту, у зв`язку з чим заборгованість становить 33 922 грн, з яких 7 000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 22 372 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 3 500 грн - заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України, 1 050 грн - заборгованість за комісією (а. с. 40-44). З аналізу викладеного слідує, що 16.11.2024 між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1472-4771 в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Умови договору містять усі істотні умови кредитування. Позивач належними та допустимими доказами довів факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 7 000 грн, що підтверджується відповідними довідками про перерахування коштів на платіжну картку відповідача. Водночас доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, повернення кредитних коштів чи сплати процентів ОСОБА_1 не надано, а поданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1472-4771 від 16.11.2024 в загальному розмірі 30 422 грн. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення між сторонами кредитного договору, з огляду на таке. Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір від 16.11.2024 та додаткова угода до нього містять усі істотні умови кредитного договору, передбачені статтями 638, 1054 ЦК України, та підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сам по собі факт відсутності у матеріалах справи сертифіката відкритого ключа чи протоколу накладення кваліфікованого електронного підпису не свідчить про неукладення договору, оскільки в даному випадку договір підписувався не кваліфікованим електронним підписом, а одноразовим ідентифікатором, використання якого прямо передбачено Законом України «Про електронну комерцію» для укладення електронних договорів. При цьому ОСОБА_1 не надано жодних належних і допустимих доказів того, що вона не проходила процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, не здійснювала акцепту оферти або що її персональні дані були використані сторонніми особами без її волі. Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів отримання відповідачкою кредитних коштів, адже на підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем подано довідку про перерахування коштів та квитанції платіжної системи LiqPay, з яких убачається перерахування відповідачці кредитних коштів відповідно до умов договору та додаткової угоди. В свою чергу, ОСОБА_1 не подала жодного доказу, який би спростовував зазначені документи, не заявляла про помилковість реквізитів банківської картки, не надала банківських виписок або інших доказів, які б підтверджували, що кошти на її рахунок не надходили, а тому сама лише незгода відповідачки з наданими позивачем доказами без подання належних доказів на їх спростування не може бути підставою для висновку про недоведеність факту видачі кредиту. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу змагальності, з огляду на те, що суд першої інстанції дослідив усі надані сторонами докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України та навів мотиви, з яких визнав докази позивача належними, допустимими, достовірними і достатніми для вирішення спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, що оскаржується, без змін. Крім того, враховуючи, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року дію оскаржуваного рішення зупинено, дію Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2026 року необхідно поновити. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2026 року в частині, яка оскаржується, без змін. Поновити дію рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник