Постанова 4803 № 932/3759/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/675/26 Справа № 932/3759/24 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Свистунової О.В., суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О., за участю секретаря Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя , В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 09 серпня 2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 було укладено шлюб. До шлюбу в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2023 року між сторонами шлюб було розірвано. За час шлюбу позивачкою та відповідачем було придбано автомобіль марки «Toyota Land Cruiser», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . Враховуючи викладене, позивач просила суд поділити спільне майно та визнати за нею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати (а.с.2-4). Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року задоволено. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1975 грн. 00 коп. У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, виключивши з шостого абзацу слова «для сім?ї та «яка була на той час його дружиною» з речення «Допитаний в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 суду показав, що приблизно у 2012 році він придбав автівку Toyota Land Cruiser для сім?ї, якою користувався він та ОСОБА_2 , яка була на той час його дружиною». Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як убачається з оскаржуваного рішення та матеріалів справи, у суді першої інстанції були допитані сторони по справі та свідки. Допитана в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснила суду, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з наведених у позові підстав. Також зазначила, що наразі шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_1 розірваний, між собою вони не спілкуються у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися до суду із вказаним позовом. Спірний автомобіль був ними придбаний у шлюбі, яким вони з відповідачем користувались удвох. Нею неодноразово сплачувався ремонт зазначеної автівки, що підтверджується квитанціями, які вона просила долучити до матеріалів справи, а також нею надавались грошові кошти ОСОБА_1 за вказану автівку. Автомобіль наразі перебуває у неї, вона неодноразово пропонувала відповідачу поділити спірне майно мирним шляхом, однак домовленості між ними досягнуто так і не було. Допитаний в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, що приблизно у 2012 році він придбав автівку Toyota Land Cruiser для сім`ї, якою користувався він та ОСОБА_2 , яка була на той час його дружиною. Вказану автівку придбав за кошти виручені під час продажу іншої автівки Toyota Тundra. Спірний автомобіль було придбано ним на підставі довіреності на розпорядження вказаним автомобілем строком до 3-х років від імені ОСОБА_4 , оскільки йому потрібно було виїхати за кордон. Позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволені позову. Представник відповідача адвокат Міронов В.О. в судовому засіданні суду першої інстанції просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Разом з тим зазначив, що 13.11.2015 в ТСЦ МВС №1241 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ №907210 від 09.11.2015 (ТОВ «АВТО БІЗНЕС») автомобіль, з номерним знаком НОМЕР_5 , перереєстровано на ОСОБА_1 . Під час переєстрації спірного автомобіля на відповідача автомобіль з обліку не було знято для реалізації, що спростовує факт придбання даного автомобіля. У листопада 2012 року спірний автомобіль було придбано відповідачем, підставою для володіння, розпорядження та користування автомобілем відбулося шляхом виготовлення на відповідача довіреності на розпорядження автомобілем строком до 3-х років від імені ОСОБА_4 . Як зазначав ОСОБА_1 , придбання спірного автомобіля відбулося за особисті кошти шляхом передачі їм попередньому власнику одним платежем. Отже, набуття спірного автомобіля відбулося до укладання шлюбу між позивачем та відповідачем по справі. З урахуванням наведеного просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вони проживали раніше однією сім`єю з позивачем та відповідачем. Під час того, як її батьки перебували у шлюбі була придбана спірна автівка. В родині був автомобіль марки "Peugeot", на якій її батько потрапив у ДТП і вирішив її поміняти на іншу автівку. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила суду, що з ОСОБА_2 не спілкується. З приводу спірної автівки зазначила, що її батьком ОСОБА_1 було придбано автівку у 2011 році, була вона придбана у шлюбі чи ні їй не відомо. Він їздив на ній, чи користувався автівкою, ще хтось їй невідомо. За кермом автівки ОСОБА_2 не їздила. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що знайомий з позивачем та відповідачем. З ОСОБА_1 були раніше бізнес партнерами, наразі не спілкуються. Щодо придбання спірної автівки зазначив, що перед купівлею автівки ОСОБА_1 радився з ним з приводу цього автомобіля, це було на роботі у 2010-2012 роки. Після купівлі автівки він їздив на ній кожного дня на роботу. Розрахувався за вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 одразу, це йому відомо зі слів останнього. Також зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що вказана автівка була перепродана по дорученню. Чи купувалось це авто у шлюбі йому не відомо. Автівкою користувався лише ОСОБА_1 та обслуговував її. Судом встановлено, що з 09 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2023 року між ними розірвано (а.с. 6-7,10 копії свідоцтва, рішення). За час перебування в шлюбі сторонами було придбано та зареєстровано на ім`я відповідача легковий автомобіль марки «Toyota Land Cruiser», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . На виконання ухвали суду від 07.10.2024 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській області надано інформацію щодо перереєстрації автомобіля Toyota Land Cruiser 1998 року випуску (VIN - НОМЕР_1 ), відповідно до якої вказано, що згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів станом на 20.10.2024 р. транспортний засіб марки «ТOYOTA LAND CRUISER», 1998 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 ; 17.10.1998 р. в ТСЦ МВС № 0741 з номерним знаком НОМЕР_6 , зареєстровано на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 17.10.1998 р. автомобіль знято з обліку для реалізації; - 20.10.1998 р. в ТСЦ МВС №0741 з номерним знаком НОМЕР_7 , зареєстровано на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 16.01.2003 р. автомобіль знято з обліку для реалізації; - 22.01.2003 р. в ТСЦ МВС № 0741 з номерним знаком НОМЕР_8 , зареєстровано за ТЗОВ «ІНВЕСТОР» (ЄДРПОУ 30733572), 26.08.2005 р. автомобіль знято з обліку для реалізації; 31.01.2006 р. в ТСЦ МВС №1241 з номерним знаком НОМЕР_5 , зареєстровано на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 13.11.2015 р. в ТСЦ МВС № 1241 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ № 907210 від 09.11.2015 (ТОВ «АВТО БІЗНЕС») автомобіль, з номерним знаком НОМЕР_5 , перереєстровано на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 88). На виконання вимог ухвали від 17.12.2024 з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області надано інформацію, щодо надання засвідченої належним чином копії довіреності від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Петрушенською І.Р. від 09 листопада 2012 року за реєстровим номером 4757, відповідно до якої вказано, що згідно з Реєстром для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Дніпровського МНО Петрушевської І.Р. за 2012 рік, що знаходиться на зберіганні у фондах Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, є запис від 09 листопада 2012 року за реєстровим № 4757, про вчинення нотаріальної дії від імені ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ; зміст нотаріальної дії - довіреність на розпорядження автомобілем, спеціальний бланк ВТА 940844 та згідно з Актом приймання-передавання документів постійного, тривалого та тимчасового зберігання приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушевського І.Р. від 18 жовтня 2019 року, примірник довіреності, посвідченої 09.11.2012 року, по реєстру за № 4757, від імені ОСОБА_4 (справа індекс № 02-18 «Довіреності із зазначенням стоку їх дії, у тому числі довіреності видані в порядку передоручення) строком дії до 3-х років», том 28 ч.5, за період 06.10.2012 року - 07.12.2012 року, на зберігання до фондів Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області не переданий (а.с.154). Позивачем під час судового розгляду надано платіжні квитанції щодо оплати ремонту спірної автівки, які містяться в матеріалах справи, а також виписки з банківських карток (а.с. 52-60, 68-71,110-124). Як вбачається з норм Сімейного кодексу України (далі - СК України) у статтях 57 та 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя( ч.1 ст. 61 СК України). Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц ( провадження № 14-325 цс 18), від 11квітня 2019 року у справі №339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18),а також у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі №676/4308/21(провадження № 61-7301св22). Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. За положеннями частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною третьої статті 12, частиною першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно правових позицій Верховного Суду поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна,що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20). Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги, яка подана відповідачем зводяться лише до необхідності виключення із мотивувальної частини рішення слів «для сім`ї» та «яка була на той час його дружиною» з речення про показання відповідача. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, щодо відхилення доводів апеляційної скарги. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, вказане речення містить виклад пояснень відповідача, наданих ним під час судового розгляду, та відображає зміст його показань, досліджених судом першої інстанції. Наведення судом змісту пояснень учасника справи не свідчить про встановлення відповідних обставин судом чи надання їм наперед визначеної оцінки, а є лише фіксацією доказової інформації, яка була предметом дослідження. При цьому зазначені словосполучення не впливають на висновки суду щодо встановлених обставин справи та не змінюють мотивів ухваленого рішення. Відтак, підстав для внесення змін до рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає. Інших доводів або вимог апеляційна скарга не містить. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. В іншій частині рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року не оскаржувалось, а тому не переглядалося судом апеляційної інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 17 червня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.М. Пищида М.О. Макаров