Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/8955/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4822/26 Справа № 205/8955/23 Головуючий у першій інстанції: Самсонова В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Чечелівського районного суду м.Дніпра у складі судді Самсонової В.В. від 15 січня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 , в якому, уточнивши позовні вимоги, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на підставі наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року по справі №205/4220/19, на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 89493,61 грн. на користь ОСОБА_5 , на підставі наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року по справі №205/4220/19, що стягуються у виконавчому провадженні №59824761 (а.с. 194-195 т.1). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів та про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на підставі наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року по справі №205/4220/19, на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/7 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. 05 листопада 2024 року представник відповідача Юрко О.С. подала до місцевого суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн (а.с. 67-75 т.2). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2024 року залишено без змін. Додатковим рішенням Чечелівського районного суду м.Дніпра від 15 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн (а.с. 79-80 т.2). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн (а.с. 82-84 т.2). Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного додаткового рішення, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 270 ЦПК України). За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У відзиві на позовну заяву відповідачка зробила заяву про надання нею доказів понесених судових витрат на відповідній стадії судового процесу, попередній (орієнтовний) розрахунок якої складає 7000,00 грн (а.с. 132 т.1). Як встановлено судом, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу як до відзиву на позовну заяву, так і до заяви про ухвалення додаткового рішення, представником відповідача додано копії: 1) ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 08.01.2024 року, 2) договору про надання правової допомоги №01/01 від 08.01.2024 року, 3) акту №1 прийому-передачі наданих послуг, 4) квитанції до прибуткового касового ордера №24/10 від 31.10.2024 на суму 7000,00 грн. Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 31.10.2024, адвокаткою Юрко О.С. надано клієнтці ОСОБА_5 юридичні послуги - перевірка на відповідність вимогам діючого законодавства документів клієнта, аналіз судової практики, підготовка та направлення до суду відзиву на позовну заяву, підготовка заяви про витребування доказів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях (а.с. 73 т.2). Також установлено, що відповідачка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу 25.12.2025 з ОСОБА_7 на " ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.12.2025. При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокаткою Юрко О.С. у даній справі в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, а саме подано відзив на позовну заяву, заяву про витребування доказів, прийнято участь, зокрема, у судових засіданнях 29.08.2024, 07.10.2024, 25.10.2024, 30.10.2024. Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокаткою Юрко О.С. правничої правової допомоги відповідачці, що погоджено договором та актом прийому-передачі наданої правової допомоги, на загальну суму 7000,00 грн. Зазначений вище розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціною позову та значенням справи для сторони. Такий розмірі витрат відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Посилання апелянта, що заява про ухвалення додаткового рішення не містить опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням фактично витраченого часу, не свідчить про відсутність підстав для відшкодування понесених іншою стороною судових витрат. Матеріали справи містять акт прийому-передачі наданих послуг, у якому наведено детальний перелік виконаних адвокатом робіт та наданих послуг у межах розгляду даної справи. За таких обставин надані відповідачкою докази дозволяли суду встановити характер, обсяг та зміст наданої правничої допомоги, а також перевірити реальність та розумність заявлених до відшкодування витрат. Відсутність погодинного розрахунку сама по собі не є безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Щодо доводів апелянта про відсутність доказів оплати відповідачкою послуг професійної правничої допомоги, то до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №24/10 від 31.10.2024 на суму 7000,00 грн (а.с. 74 т.2). Більше того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Відповідна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18). Разом з тим, пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог (позовну вимогу про зменшення розміру аліментів задоволено, а позовну вимогу про звільнення від сплати заборгованості по аліментам - залишено без задоволення), колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам, у розмірі 3500,00 грн (7000,00 грн / 2). На викладене вище місцевий суд увагу не звернув,залиши поза увагою часткове задоволення позовних вимог у даній справі. Тому оскаржуване додаткове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу із 7000,00 грн на 3500,00 грн. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині додаткове рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Додаткове рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 15 січня 2026 року в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу змінити із 7000,00 грн на 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп. В іншій частині додаткове рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 15 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 19 червня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк