Постанова 4813 № 523/16525/19

Номер провадження: 22-ц/813/109/26 Справа № 523/16525/19 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Драгомерецького М. М., суддів колегії Громіка Р. Д., Сегеди С. М., переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одисей 34» до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та платежам, - В С Т А Н О В И В: 24 жовтня 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одисей 34» (- далі ОСББ «Одисей 34») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам та платежам у сумі 4 453,97 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , та оскільки відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку не сплачує кошти за отримані ним послуги, відтак, накопилась заборгованість, яка станом на лютий 2019 року складає 4 012,26 грн, у зв`язку з цим позивач звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за платежами у розмірі 4 012,26 грн, три відсотки річних у сумі 11,61 грн, інфляційні витрати у сумі 430,11 грн. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2021 року залучено до участі в справі за позовом ОСББ «Одисей 34» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам та платежам, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: ОСОБА_1 . ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не визнає, оскільки голова правління ОСББ Штфанець В. В., не є головою правління, останній рейдерським захватом захопив всі документи та встановлює незрозумілі тарифи та ціни, кошти за які йдуть незрозуміло куди. Просила притягнути ОСОБА_4 до відповідальності та відмовити у задоволенні позову. Також зазначила, що голосування в 2019 році не було, голосування має проходити по відомостям, однак її на збори не викликали, ОСББ не функціонує. Голова правління тисне на ОСОБА_1 та забороняє їй розповсюджувати інформацію серед мешканців будинку з приводу того, що послуги не надаються. Зазначила, що вона зверталась до правоохоронних органів з питань ненадання головою правління документації ОСББ, однак, останні відповіли, що порушень виявлено не було. Також, пояснила, що сума боргу взагалі є незначною та вона може її оплати за один день, однак, не хоче сплачувати, оскільки не знає куди йдуть кошти. Просила прийняти до уваги те, що в під`їздах повно сміття, та виключається світло. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року позовні вимоги ОСББ «Одисей 34» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Одисей 34» заборгованість по внескам та платежам у розмірі 4 453,97 гривень, та судові витрати у сумі 1 921 гривень. Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом вимог процесуального та матеріального права. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 січня 2024 року до участі в справі залучено правонаступників ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Згідно статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Відповідно до статей 319, 322, 360 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів). Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання. Згідно ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина 1 статті 98 ЦК України). Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах. Згідно ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку. Згідно ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. За приписами ст. ст. 1, 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Згідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників. Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації: 05.08.2016. Згідно довідки (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) від 25.09.2019, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. В позовні заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_2 , як співвласник багатоквартирного будинку, не сплачує належні внески та платежі, що відповідно були встановлені загальними зборами і затверджені Протоколом №1 засідання загальних зборів ОСББ «Одисей 34» від 28.07.2018, у зв`язку з цим, за відповідачем виникла заборгованість за період з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2019 року, що становить 4 012,26 гривень. Згідно Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, 01 грудня 2016 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 з балансу ТОВ УЖФ «Євро-Сервіс» передано на баланс ОСББ «Одисей 34». Протоколом установчих зборів співвласників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 затверджено назву ОСББ, обрано голову та секретаря тощо. Згідно статуту ОСББ «Одисей 34» затвердженого Рішенням установчих зборів співвласників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного дому АДРЕСА_3 Протокол від 08.06.2016 метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання тощо. Згідно Протоколу №3 засідання загальних зборів ОСББ «Одисей 34» від 08.12.2016, згідно якого загальними зборами обрано голову ОСББ ОСОБА_4 .. Згідно Протоколу №1 Засідання Загальних зборів ОСББ «Одисей 34» від 28.07.2018, загальними зборами було затверджено штатний розклад та членські внески на 2018 рік, що відображено в п. 5 порядку денного. По п`ятому питанню порядку денного затверджено кошторис на 2018 рік з урахуванням всіх витрат прийнятих на загальних зборах, та тих, що можуть виникнути в життєдіяльності будинку на протязі року. Затверджено зміни членських внесків з 01.08.2018 4,00 гривні з м.2 житлових та комор. Узгодити питання щодо підвищення внесків за користування ліфтами пропорційно підвищення тарифів на електроенергію. Ремонтний фонд будинку 0,50 гривні з м.2 житлових та комор. Централізована охорона будинку 2,05 грн, з квартири. За результати голосування: «за» - 100 чоловік, «проти» - 0, «утримались» -

0. Рішення прийнято. Протоколом №1 Засідання Загальних зборів ОСББ «Одисей 34» від 05.04.2019 по пункту 5 Кошторис, штатний розклад та членські внески на 2019 рік, постановлено затвердити кошторис на 2019 рік з урахуванням всіх витрат прийнятих на загальних зборах, та тих, що можуть виникнути в життєдіяльності будинку на протязі року. Також затверджено: кошторис, штатний розгляд та членські внески на 2019 рік без змін. До Протоколу голосування на загальних зборах від 05.04.2019 надано реєстр голосування на загальних зборах від 05.04.2019. Отже, розмір щомісячних платежів по членським внескам було встановлено та затверджено рішенням загальних зборів, які оформлені протоколами. Згідно довідки про заборгованість по членським внескам станом на 01.03.2019, заборгованість становить: 4 012,26 гривень. Заборгованість нарахована з грудня 2016 року по лютий 2019 року. за даною довідкою співвласнику багатоквартирного будинку, власнику квартири АДРЕСА_1 нараховані 3% річних та у розмірі: 11,61 гривні та індекс інфляції у розмірі: 430,11 гривень, а відтак загальна вартість заборгованості за вказаний в розрахунку період становить: 4 453,97 гривень. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, окрім того суд зазначив, що заявлені позивачем вимоги охоплюють період нарахування боргу з грудня 2016 року по лютий 2019 роки та як встановлено, що позивач звертався до власника квартири, співвласника багатоквартирного будинку з досудовою вимогою про погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги, послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідно до заяви за підписом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 останні повідомили, що залишають за собою право не сплачувати комунальні послуги без договірних правовідносин. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі в період з грудня 2016 року по лютий 2019 роки розмірі: 4 012,26 грн, яка підлягає стягненню у повному обсязі. Заперечуючи розмір заборгованості та стверджуючи не розуміння щодо того нащо дані суми спрямовуються, представник відповідача не надала суду жодних доказів на спростування позовних вимог. Зокрема доказів щодо оскарження рішення загальних зборів на якому було затверджено тарифи зі сплати внесків. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд встановив характер спірних правовідносин, належним чином встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих учасниками справи доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що за змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_1 не надано жодних доказів. Заперечує розмір заборгованості та стверджуючи не розуміння щодо того нащо дані суми спрямовуються, відповідач не надала суду жодних доказів на спростування позовних вимог, зокрема доказів щодо оскарження рішення загальних зборів на якому було затверджено тарифи зі сплати внесків. Апеляційний суд вважає, що матеріали справи встановлено, що відповідачем було порушено взяті на себе зобов`язання зі сплати послуг УБПТ (утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території), охорона, холодне водопостачання, ремонтний фонд, внаслідок чого за період з грудня 2016 року по лютий 2019 року в нього утворилась заборгованість, яка станом на 01 березня 2019 року залишилась неоплаченою у розмірі 4 012,26 грн. Відповідачем не надано належних доказів на спростовування факту надання їм послуг, як співвласнику квартири у багатоквартирному будинку, ОСББ «Одисей 34», або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті послуг УБПТ (утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території), охорона, холодне водопостачання, ремонтний фонд, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих послуг в суд першої інстанції. Тому, посилання відповідача щодо неправомірного нарахування заборгованості та відсутність заборгованості не має належного підтвердження. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження того, що вона не користувалася послугами, так само не надано доказів того, що позивачем такі послуги не надавались. Матеріали справи також не містять доказів щодо того, що позивачем надавались послуги неналежної якості. Водночас, матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем відповідних послуг, як то письмових звернень відповідача з претензіями щодо якості та обсягу наданих послуг. Не надано належних та допустимих доказів стосовно направлення та отримання позивачем заяв та скарг, акту щодо оцінки якості наданих послуг також до суду не надано. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до висновку, викладеному у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15 та Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Обов`язок співвласників багатоквартирного будинку сплачувати відповідні внески виникає не з договору, а з закону. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Щодо протоколів загальних зборів ОСББ «Одисей 34» слід зазначити, що предметом спору є стягнення заборгованості за послуги УБПТ (утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території), охорона, холодне водопостачання, ремонтний фонд, тому не підлягають розгляду в даному провадженні та не можуть бути предметом розгляду у даній справі питання стосовно дослідження протоколів, прийняття рішень зборами ОСББ «Одисей 34», голосування на зборах. ОСББ «Одисей 34» є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань 26.08.2016, номер запису: 15561020000058841, перебуває на обліку встановленому законом порядку в податкових органах та інших установах, організаціях передбачених законом. Окрім того, судом першої інстанції був досліджений Протокол №3 засідання загальних зборів ОСББ «Одисей 34» від 08.12.2016, згідно якого загальними зборами обрано голову ОСББ ОСОБА_4 .. Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 є головою ОСББ «Одисей 34», а відтак твердження щодо самовільного захоплення правління будинком ОСОБА_4 спростовується матеріалами справи. Також, судом першої інстанції був досліджений був досліджено Протокол №1 Засідання Загальних зборів ОСББ «Одисей 34» від 28.07.2018 де загальними зборами було затверджено штатний розклад та членські внески на 2018 рік, що відображено в п. 5 порядку денного. По п`ятому питанню порядку денного затверджено кошторис на 2018 рік з урахуванням всіх витрат прийнятих на загальних зборах, та тих, що можуть виникнути в життєдіяльності будинку на протязі року. Затверджено зміни членських внесків з 01.08.2018 4,00 гривні з м.2 житлових та комор. Узгодити питання щодо підвищення внесків за користування ліфтами пропорційно підвищення тарифів на електроенергію. Ремонтний фонд будинку 0, 50 гривні з м.2 житлових та комор. Централізована охорона будинку 2,05 грн., з квартири. За результати голосування: «за» - 100 чоловік, «проти» - 0, «утримались» -

0. Рішення прийнято. Згідно Протоколу №1 Засідання Загальних зборів ОСББ «Одисей 34» від 05.04.2019 по пункту 5 Кошторис, штатний розклад та членські внески на 2019 рік, постановлено затвердити кошторис на 2019 рік з урахуванням всіх витрат прийнятих на загальних зборах, та тих, що можуть виникнути в життєдіяльності будинку на протязі року. Також затверджено: кошторис, штатний розгляд та членські внески на 2019 рік без змін (а.с. 42-46). До Протоколу голосування на загальних зборах від 05.04.2019 року надано реєстр голосування на загальних зборах від 05.04.2019. Таким чином, розмір щомісячних платежів по членським внескам був встановлений та затверджений рішенням загальних зборів, які оформлені протоколами. Протоколи загальних зборів ОСББ «Одисей 34», які спрямовані на регулювання відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, є чинними, в судовому порядку не скасовані та не визнані недійсними. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)». З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу. Так, представником позивача ОСББ «Одисей 34» - адвокатом Чекмарьовою Л. Ю. зазначено, що у зв`язку з поданням апеляційної скарги та розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСББ «Одисей 34» понесено додаткові судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 200 грн. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 137 ЦПК України). Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової» в особі керуючої бюро Чекмарьової Лариси Юріївни був укладений Договір №318 про надання правничої допомоги від 16.10.2025 та Додаткову угоду №1 до Договору №318 про надання правничої допомоги від 16.10.2025. Відповідно до Рахунку на оплату гонорару №2 від 04.11.2025 розмір гонорару за надану правничу допомогу становить 4 200 гривень, яка була сплачена позивачем представнику відповідно до платіжної інструкції №71 від 04.11.2025. Окрім того, надано акт №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 04.11.2025, який містить інформацію про опис наданих адвокатом по справі. Розглянувши питання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, керуючись принципами розумності, виваженості та пропорційності, враховуючи складність даної справи, виконаними адвокатом об`ємом роботи, та матеріальний стан учасників справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ОСББ «Одисей 34» витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 гривень. Керуючись ст. ст. 137, 141, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одисей 34» (ЄДРПОУ 40781140) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 19 червня 2026 року. Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький Р. Д. Громік С. М. Сегеда