Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/25918/13-ц

Справа № 127/25918/13-ц Провадження № 22-ц/801/1604/2026 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 рокуСправа № 127/25918/13-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Венгрин О. О. в залі суду м. Вінниці, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі №127/25918/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: Короткий зміст вимог заяви У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» (далі ТОВ «ФК «Маніту») звернулося в суд із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа в указаній цивільній справі №127/25918/13-ц. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2013 (справа №127/25918/13-ц) задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Вінницької дирекції АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2013 у справі №127/25918/13-ц відкрито виконавче провадження №75102522, яке є відкритим на час звернення до суду з заявою про заміну стягувача. Вказує, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Маніту» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., 03.06.2025, реєстр №807, в зв`язку з чим право вимоги за кредитним договором №156-Ф/08 від 18.07.2008, укладеним між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Маніту», що вбачається зі змісту витягу з реєстру прав вимоги, які відступаються на користь нового кредитора (порядковий номер 686). З урахуванням наведеного, на підставі статті 442 ЦПК України, статей 512, 514, 516 ЦК України, заявник просить замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 127/25918/13-ц, а саме стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Маніту». Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року заяву задоволено. Замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» (ЄДРПОУ 42585871) у виконавчому провадженні №75102522 з примусового виконання виконавчого листа №127/25918/13-ц (справа №127/25918/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором). Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, місцевий суд виходив з того, що враховуючи заміну кредитора у зобов`язанні, що підтверджено належними доказами та перебування виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 на примусовому виконанні, є всі підстави для заміни сторони виконавчого провадження. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 20.05.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає таку ухвалу незаконною, необґрунтованою, винесеною внаслідок поверхневого та виключно формального підходу до розгляду справи, з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. Також заявив клопотання про витребування у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В`ячеслава Валентиновича оригіналу виконавчого листа № 127/25918/13-ц, виданого 31 липня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2026 року вказану справу передано до розгляду у складі колегії суддів: суддя-доповідач Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В. Ухвалою апеляційного суду від 25 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, визначено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою апеляційного суду від 04 червня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В`ячеслава Валентиновича оригіналу виконавчого листа № 127/25918/13-ц, виданого 31 липня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області, справу призначено до розгляду 16 червня 2026 року о 12:20 год з повідомленням учасників справи. 08.06.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Відповідно до частини другої статті 364 ЦПК України у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Зміна та доповнення апеляційної скарги після спливу строку на апеляційне оскарження не допускаються (постанова ВС від 23.05.2023 по справі № 753/13140/17, від 08.11.2022 по справі № 457/174/16-ц). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду першої інстанції постановлено 12.05.2026, тому останнім днем її апеляційного оскарження є 27.05.2026. Разом з цим, доповнення до апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2026 подано ОСОБА_1 08.06.2026, тобто поза межами строку, визначеного частиною першою статті 364 ЦПК України. Поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги нормами ЦПК України не передбачено. З огляду на зазначене, подані доповнення ОСОБА_1 до його апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.05.2026 у цій справі слід залишити без розгляду. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що місцевий суд повністю проігнорував доводи боржника про те, що додані заявником платіжні документи (докази оплати за Договором відступлення прав вимоги від 03.06.2025) датовані травнем 2025 року, тобто здійснені до моменту укладення та нотаріального посвідчення цього договору. При цьому вважає, що юридично та фізично оплата за договором не може передувати даті його створення. Також вказує на незаконність стягнення та неможливість заміни сторони у зв`язку зі спливом строків пред`явлення виконавчого листа, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виконавчий лист № 127/25918/13-ц набрав законної сили 31.12.2013 та був виданий 31.07.2014. Звертає увагу, що відповідно до сталої та обов`язкової правової позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постановах по справах № 910/22695/13, № 521/3945/15-ц, № 742/2315/21), заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником є неможливою, якщо строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився і судом не поновлений. Зауважує, що строки пред`явлення даного листа давно спливли, тому наявність на сьогодні відкритого виконавчого провадження № 75102522 у приватного виконавця Тимощука В. В. не легалізує процес, оскільки воно базується на простроченому виконавчому документі. При цьому у 2016 році державним виконавцем Касяновським М. С. відкривалось ВП № 52128069, строки за яким спливли, і банк їх у судовому порядку не поновлював. Отже формально здійснивши заміну стягувача, суд першої інстанції фактично узаконив протиправне примусове стягнення коштів з апелянта, яке здійснюється поза межами закону. Крім того, зазначає, що заявник ТОВ «ФК «Маніту» у своїй заяві вказав застарілу та неактуальну адресу боржника, за якою апелянт не проживає, не зареєстрований і не має жодного відношення ще з 2009 року, а саме: АДРЕСА_1 . Тому вважає, що суд першої інстанції проявив абсолютний формалізм та не звернув увагу на наявний у матеріалах справи офіційний Витяг з реєстру територіальної громади № 2025/008157982, який чітко вказує, що боржник проживає в селі Багринівці Вінницького району. На переконання апелянта, спроба розглядати справу та здійснювати виконавчі дії у м. Вінниці є грубим порушенням територіальної підсудності (ч. 1 ст. 24 Закону «Про виконавче провадження»). До того ж боржник не отримував жодних письмових повідомлень про заміну кредитора у зобов`язанні ні від ПАТ АБ «Укргазбанк», ні від ТОВ «ФК «Маніту», що є порушенням вимог статті 516 ЦК України Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України. Позиція учасників справи у судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, наведених у ній. Інші учасники справи повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явились, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до таких висновків. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Частиною третьою статті 442 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до положень частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. У справі встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В. перебуває виконавче провадження №75102522 з примусового виконання виконавчого листа №127/25918/13-ц, виданого 31.07.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 18.07.2008 в розмірі 10 145,76 доларів США проценти за період з 12.06.2009 по 31.12.2009, а також 810,95 грн судового збору. Згідно з заявою стягувача залишок заборгованості становить 6 838,19 доларів США та 810,95 грн. Вказане підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження реєстраційний номер ВП № 75102522 від 23.05.2024, інформаційною довідкою з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 06.03.2026, за якою виконавче провадження №75102522 перебуває у стані «Відкрито». 03.06.2025 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (ЄДРПОУ 23697280) та ТОВ «ФК «Маніту» (ЄДРПОУ 42585871) було укладено та посвідчено 03.06.2025 приватним нотаріусом Київського МНО Малим О. С. за реєстр. № 807 договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк». За цим Договором, Банк відступає (передає) шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває (приймає) у обсязі та на умовах, визначених цим Договором Права вимоги за фінансовими кредитами, включаючи права вимоги у вигляді грошових коштів, без ПДВ, та Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти за відступлені йому Права вимоги в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору). Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів № 635103 від 24.04.2025 відбулись торги з добровільного продажу переможцю ТОВ «ФК «Маніту» прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізособами за ціною 13 780 584,75 грн. Цим Протоколом визначено, що продаж прав вимоги здійснюється за ціною 13 780 584,75 грн, без ПДВ, яка підлягає сплаті Новим кредитором на користь Банку за цим Договором до дати укладення цього Договору (п.2.1 Договору). Права вимоги вважаються відступленими (переданими) та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день укладення та нотаріального посвідчення цього договору та за умови належного і повного виконання новим кредитором умов п.п.2.1-2.2 цього Договору (зокрема, після отримання Банком повного розрахунку) (п.2.3 Договору). Сплата новим кредитором на користь банку ціни - 13 780 584,75 грн, без ПДВ підтверджена випискою по особовому рахунку з 12.05.2025 по 27.05.2025. Передача Прав вимоги здійснюється Банком Новому кредитору після здійснення розрахунків за цим Договором відповідно до п.п.2.1-2.2 цього Договору в день укладення (підписання) Сторонами та нотаріального посвідчення цього Договору. До Нового кредитора переходять усі права Банку по відношенню до Боржників з урахуванням умов п.1.6 цього Договору, що належали Банку станом на день укладення цього Договору (п.3.1 Договору). Згідно з Реєстром Прав вимоги, які відступаються Новому кредитору станом на дату укладення Договору купівлі-продажу (відступлення) Прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «Укргазбанк» від 03.06.2025 № 807 (додаток № 1, за № 807) відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за договором 156-Ф/08 від 18.07.2008. Установивши наведені обставини та керуючись статтею 442 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, з яким апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зі змісту статті 55 ЦПК України вбачається, що заміна особи на правонаступника можлива у таких випадках: у разі смерті фізичної особи; у разі припинення юридичної особи; у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні; в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, в якій вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив частина 5 цієї статті. Отже процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 (справа №2-7763/10, провадження № 14-197цс21) зазначено, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 (справа № 34/425, провадження № 12-69гс21) вказано, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10. Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09. Колегія суддів враховує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Таким чином, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) зазначено, що: «8.9. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу. Як встановлено з матеріалів справи предметом розгляду цієї справи є заміна стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа. У справі встановлено, що на момент розгляду заяви ТОВ «ФК «Маніту» триває виконавче провадження №75102522, яке відкрите 23.05.2024 за заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» на підставі виконавчого листа №127/25918/13-ц, виданого 31.07.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 18.07.2008 в розмірі 10 145,76 доларів США проценти за період з 12.06.2009 по 31.12.2009, а також 810,95 грн судового збору. Згідно з заявою стягувача залишок заборгованості становить 6 838,19 доларів США та 810,95 грн. При цьому, з наданої до суду першої інстанції копії постанови про відкриття виконавчого провадження №75102522 від 23.05.2024 вбачається, що виконавчий лист було пред`явлено до виконання, де він перебуває і на теперішній час. Ці обставини свідчать про те, що обов`язок ОСОБА_1 за судовим рішенням залишається чинним, невиконаним і продовжує перебувати у стадії примусового виконання, а тому виключає можливість висновку про незаконність стягнення, про що стверджує боржник у своїй скарзі. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Отже наявність відкритого виконавчого провадження підтверджує актуальність та дійсність обов`язку боржника, а отже спростовує доводи про незаконність стягнення та неможливість заміни сторони у зв`язку зі спливом строків пред`явлення виконавчого листа до виконання. Статтею 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надавати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Статтею 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Маніту» не надало належних і допустимих доказів про відступлення прав вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк», суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки матеріали справи містять достатньо належних доказів в розумінні статей 77-80 ЦПК України, які підтверджують перехід права вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ «ФК «Маніту», за кредитним договором № 156-Ф/08 від 18.07.2008. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Колегія судів зазначає, що порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ. Стаття 1 цього Закону передбачає, що виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VІІІ. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Частиною п`ятою цієї статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа має винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Статтею 24 Закону № 1404-VІІІ врегульовано питання щодо місця виконання рішення. Так, частиною другою цієї статті Закону № 1404-VІІІ встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника знаходиться в межах території, у якій розташований його виконавчий округ. Абзацом другим частини другої статті 24 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Із зазначеного вбачається, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки. Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати кредитної заборгованості у порядку виконання судового рішення. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Згідно з статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 червня 2026 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: М. В. Матківська І. В. Міхасішин