Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/17758/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/17758/25 Головуючий у 1-й інст. Луньова Д. Ю. Номер провадження №33/4805/998/26 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді Зав`язуна С.М., за участю: секретаря Дем`янчук Н.Д., захисника - адвоката Стрижака С.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі справу про адміністративне правопорушення №295/17758/25 за апеляційною скаргою захисника Стрижака Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 28 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ : зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Провадження в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та статтею 122-4 КУпАП закрито на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534175 від 07.12.2025 року, 07.12.2025 о 13 год. 56 хв. в м. Житомирі по вул. М. Грушевського, 98, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території не надала перевагу у русі транспортному засобу марки Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушила п. 10.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534213 від 07.12.2025 року, 07.12.2025 о 13 год. 56 хв. в м. Житомирі по вул. М. Грушевського, 98, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_3 та, будучи учасником ДТП, залишила місце події, чим порушила п. 2.10 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП. Крім того, 07.12.2025 о 13 год. 56 хв. в м. Житомирі по вул. М. Грушевського, 98, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 16.12.2025 року постановою Богунського районного суду м. Житомира вище вказані справи об`єднані в одне провадження. В поданій апеляційній скарзі захисник Стрижак С.В. просить скасувати постанову Богунського районного суду м.Житомира, а провадження у справі закрити на підставі ст.247 КУпАП. При цьому, зазначає що суд першої інстанції не вірно з`ясував об`єктивні обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що суд не взяв до уваги, що відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції зафіксованому на оптичному диску встановлено, що співробітником поліції здійснено зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , але не повідомлено причини такої зупинки. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що водійка ОСОБА_1 допустила будь-які порушення правил дорожнього руху, за які її слід зупинити. Зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки діям працівників поліції, які полягали у не оголошенні ОСОБА_1 начебто виявлених у неї ознак сп?яніння, натомість одразу висловлену пропозицію пройти огляд на визначення стану сп?яніння. Крім цього, сторона захисту зауважує, що протягом усього відеозапису, працівниками поліції не названо ОСОБА_1 такої ознаки сп`яніння, як порушення мови та нестійка хода, проте ці ознаки містяться в матеріалах справи таких як протокол, акт огляду. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Стрижака С.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Так, за положеннями ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Нормами ст.280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. На переконання апеляційного суду, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції наведених вище вимог закону дотримався. Разом з тим, апеляційна скарга подана захисником в інтересах ОСОБА_1 фактично стосується лише висновків суду першої інстанції щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП апелянтом не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає постанову суду першої інстанції виключно в межах доводів апеляційної скарги та щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння чи щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває у такому стані. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій на вимогу працівника поліції зобов`язаний пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, відповідно до п. 2.4 ПДР України водій зобов`язаний зупинитися на вимогу поліцейського з дотриманням вимог цих Правил. В судовому засіданні захисник Стрижак С.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на відсутності у діях останньої складу адміністративного правопорушення. Проте, апеляційний суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 , надані під час апеляційного розгляду, як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю матеріалів справи та наявними у справі відеозаписами. Так, вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з того, що обов`язковими ознаками такого правопорушення є факт керування транспортним засобом, наявність у водія ознак стану сп`яніння, законність вимоги поліцейського про проходження огляду та відмова особи від такого огляду. На переконання апеляційного суду, наявні у справі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є належними, допустимими та достовірними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності підтверджують обставини вчинення правопорушення, а самепротоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534204 від 07.12.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 07.12.2025 о 13 год 56 хв в м. Житомирі по вул. М. Грушевського, 98, керувала транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та нестійка хода, та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд у встановленому законом порядку; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду; відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників поліції, з яких вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та нестійка хода, про що останній було повідомлено, після чого їй неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, однак від проходження такого огляду вона відмовилась. Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що після встановлення причетності автомобіля під керуванням ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди та його зупинки у водійки були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на місці вона відмовилась, спочатку погодилась пройти огляд у медичному закладі, однак згодом відмовилась та залишила місце спілкування з працівниками поліції. Показаннями свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила обставини встановлення причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди та подальшого документування адміністративного правопорушення. Показаннями свідка ОСОБА_2 , які узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини дорожньо-транспортної пригоди, залишення місця події водієм автомобіля Chevrolet Aveo та подальше виявлення зазначеного транспортного засобу працівниками поліції, зокрема ОСОБА_5 пояснив, що після дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Chevrolet Aveo залишив місце події, а через певний час він побачив транспортний засіб такого ж кольору, який рухався у супроводі автомобіля поліції. Також свідок зазначив, що за кермом автомобіля перебувала жінка. Таким чином, наведені докази є взаємопов`язаними, логічними та послідовними, узгоджуються між собою і в своїй сукупності підтверджують як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факт відмови останньої від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Будь-яких об`єктивних даних, які б ставили під сумнів достовірність зазначених доказів або свідчили про їх штучне створення чи фальсифікацію, матеріали справи не містять, а стороною захисту не надано. При цьому апеляційний суд враховує, що постановою Богунського районного суду м. Житомира від 27.04.2026 року встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Chevrolet Aveo, її причетність до дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця її вчинення. Вказані обставини узгоджуються з показаннями свідків та відеозаписами, дослідженими під час розгляду справи, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних підстав для зупинки транспортного засобу спростовуються матеріалами справи. Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції нібито не було повідомлено конкретну причину зупинки транспортного засобу у момент первинного контакту з водійкою, апеляційний суд оцінює критично. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, якщо є інформація про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди або іншого правопорушення. Як вбачається з дослідженого судом відеозапису, працівники поліції не здійснювали безпідставне зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 , а фактично супроводжували автомобіль, причетність якого до ДТП була встановлена під час виїзду на виклик. На відеозаписі зафіксовано, що поліцейський звертається до водійки із запитанням, чому вона не реагує на рух службового автомобіля поліції за нею, після чого у ході спілкування повідомляє останній про обставини ДТП та залишення місця події. Таким чином, хоча у перші секунди контакту поліцейським не було дослівно озвучено формулювання підстави зупинки, передбачене ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», в подальшому водійці було фактично повідомлено, що причиною зупинки є встановлення її причетності до дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця події. При цьому сама по собі послідовність повідомлення інформації не свідчить про незаконність подальших вимог працівників поліції та не спростовує наявності у них законних підстав для перевірки водія. Апеляційний суд також враховує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не пов`язує обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння виключно з первинною підставою зупинки транспортного засобу. Визначальним є наявність встановлених законом підстав вважати, що водій може перебувати у стані сп`яніння, та пред`явлення законної вимоги про проходження огляду. Щодо доводів захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. З дослідженого відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та нестійку ходу. Саме ці ознаки були повідомлені водійці працівниками поліції та зазначені у відповідних адміністративних матеріалах. Посилання сторони захисту на те, що зазначена в протоколі нестійка хода не віднесена Інструкцією №1452/735 до ознак алкогольного сп`яніння, не спростовує законності вимоги поліцейських про проходження огляду, оскільки останніми також були виявлені та зафіксовані інші ознаки сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, які прямо передбачені пунктом 3 розділу І Інструкції №1452/735. Наявність навіть однієї з передбачених Інструкцією ознак є достатньою підставою для проведення відповідного огляду. Встановивши наявність ознак алкогольного сп`яніння, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, від чого вона відмовилась, після чого їй було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. З відеозапису вбачається, що спочатку ОСОБА_1 погодилась пройти огляд у медичному закладі, однак надалі змінила свою позицію, від проходження огляду у будь-який передбачений законом спосіб остаточно відмовилась та залишила місце спілкування з працівниками поліції, чим фактично не виконав законну вимогу працівників поліції. Апеляційний суд звертає увагу, що для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у даному випадку визначальним є саме факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. З досліджених доказів беззаперечно вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась як від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, так і від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Отже, вимога працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння була законною, а відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду зафіксована належним чином. Сам по собі факт незгоди особи із постановою про адміністративне правопорушення або її суб`єктивне тлумачення відеозапису не свідчить про незаконність дій працівників поліції. Таким чином, оцінивши всі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд дійшов висновку, що сукупність цих доказів є достатньою, взаємоузгодженою та такою, що поза розумним сумнівом підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з цим доводи сторони захисту про недоведеність її вини є неспроможними. Інших підстав для скасування постанови Богунського районного суду м.Житомира від 28 квітня 2026 року в апеляційній скарзі не наведено, а матеріалами справи їх не встановлено. За таких обставин апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування і закриття провадження у справі, як про це просить апелянт, відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу адвоката Стрижака Сергія Васильовича залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м.Житомира від 28 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: